Рішення

від 11.10.2016 по справі 911/2664/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 911/2664/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«Ніко-ТайсВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТрейдсерввісгрупВ»

Приватного підприємства В«Арія 2В»

про стягнення 1682,54 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.06.2014 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2 : не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» (далі - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТрейдсерввісгрупВ» (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства В«Арія 2В» (далі - відповідач2) про стягнення 1682,54 грн., в якому позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 264,62 грн. штрафу, з відповідача2 1191,98 грн. штрафу, 36,03 грн. пені, 36,04 грн. 3 % річних, 81,26 грн. інфляційних, 34,17 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 74,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом та солідарно стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2016 року порушено провадження у справі № 911/2664/16 та призначено справу до розгляду на 13.09.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 13.09.2016 року, представники відповідачів не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 19.08.2016 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 11.10.2016 року.

11.10.2016 року через канцелярію суду позивачем подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, якою позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 20000,00 грн. штрафу, з відповідача2 922577,26 грн. штрафу, 1713,95 грн. пені, 282,20 грн. 3 % річних, 3149,46 грн. інфляційних, 17152,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 95,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, солідарно стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні, яке відбулось 11.10.2016 року, представник позивача позовні вимоги (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 11.10.2016 року представники відповідачів повторно не з'явились, відзиви на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2011 року між ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» та відповідачем2 було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2, згідно умов якого ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» прийняло на себе обов'язки передати у власність відповідача-2 насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а відповідач-2, як покупець, зобов'язався прийняти та сплатити отриманий від позивача товар на умовах, визначених договором.

ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» виконало свої обов'язки за Договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року і в період з 25.03.2011 року по 29.06.2011 року передав відповідачу-2 передбачений договором товар на загальну суму 1047308,05 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору поставки відповідач2 зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар в строки та в розмірах, які вказані в специфікаціях.

Відповідно до специфікацій № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 кінцевий розрахунок за отриманий товар відповідач-2 зобов'язаний був здійснити в строк не пізніше 25.10.2011 року.

Свої обов'язки по оплаті отриманого від ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» товару відповідач2 виконав частково, сплативши ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» 326891,05 грн. Крім того, відповідач2 повернув ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» товар по прибуткових накладних № А-00000445 від 07.06.2011 року, № А-00000502 від 24.06.2011 року та № А-00000534 від 15.07.2011 року на загальну суму 22754, 22 грн. Станом на 27.03.2012 року борг відповідача2 становив 697662,78 грн.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Приватним підприємством "Арія 2" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Арія 2" 1360036,71 грн., з яких 697662,78 грн. основного боргу, 27256,63 грн. пені, 320924,88 грн. відсотків за користування чужими коштами за період з 26.10.2011 року по 25.01.2012 року, 314192,42 грн. штрафу згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.03.2012 року у справі № 5024/229/2012 за позовом ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» до ПП В«Арія 2В» про стягнення 1360036,71 грн. позов задоволено частково; стягнуто з ПП В«Арія 2В» на користь ТОВ В«Корпорація В«АгросинтезВ» 697662,78 грн. основного боргу, 27256, 63 грн. пені, 320924,88 грн. відсотків за користування чужими коштами та 20916,88 грн. судового збору та відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 314192,42 грн. штрафу.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

15.11.2012 року між ТОВ В«Корпорація АгросинтезВ» та ТОВ В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» було укладено Угоду № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), за якою, в редакції додаткової угоди № 2 від 01.08.2014 року, до нового кредитора (позивача) перейшло право вимоги до приватного підприємства В«Арія 2В» щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних витрат, відсотків за користування товарним кредитом та штрафу, набутих ТОВ В«Корпорація АгросинтезВ» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП В«Арія 2В» грошового зобов'язання за договором поставки.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1), ТОВ В«Корпорація АгросинтезВ» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання та відповідно до п. 4.3 Угоди повідомило відповідача-2 про відступлення права вимоги позивачу.

Умовами Угоди № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні відступлення права вимоги, в редакції додаткової угоди № 2 від 01.08.2014 року, новий кредитор (позивач) наділяється всіма правами первісного кредитора, у зв'язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У зв'язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП В«Арія 2В» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року, ТОВ В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про солідарне стягнення з поручителя - ТОВ В«ПК ТрейдсервісгрупВ» та боржника - ПП В«Арія 2В» 4961,32 грн. інфляційних, 7000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та стягнення з ПП В«Арія 2В» 50140,88 грн. пені за період із 26.01.2012 року по 22.10.2012 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року, угоди № 15-11/12-1 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК країни) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки № 21-12-2012-16 від 21.12.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2488/13 від 02.10.2013 року позов ТОВ В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного підприємства „Арія 2В» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-ТайсВ» 50140,88 грн. пені та судові витрати: 1565,59 грн. судового збору, 6369,73 грн. витрат на послуги адвоката.

В подальшому, у зв'язку із невиконанням ПП В«Арія 2В» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року, ТОВ В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про солідарне стягнення з поручителя - ТОВ В«ПК ТрейдсервісгрупВ» та боржника - ПП В«Арія 2В» 1000,00 грн. заборгованості та стягнення з ПП В«Арія 2В» 7266,29 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2014 року у справі № 911/4105/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТрейдсервісгрупВ» та Приватного підприємства В«Арія 2В» про стягнення 8266,29 грн. боргу, позов задоволено повністю.

Як вбачається з рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2014 року у справі № 911/4105/14, заборгованість у сумі 8266,29 грн. складається з 4800,94 грн. заборгованості з курсової різниці та 3465,35 грн. процентів за користування товарним кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою № 15-11/12-11 від 15.11.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (Поручитель) було укладено Договір поруки № 07-04-2014-193 від 07.04.2014 року, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру штрафу у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником (ПП «АРІЯ 2») грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 року, укладену згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року.

У розділі 3 Договору поруки, Поручителем та Кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки, яка обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 20 000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2 ст.553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем2 грошового зобов'язання щодо сплати 8266,29 грн. заборгованості за Договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року, встановленої рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2014 року у справі № 911/4105/14, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 20000,00 грн. штрафу, з відповідача2 922577,26 грн. штрафу на підставі п. 8.2.3 Договору поставки за три факти порушення термінів сплати відповідних платежів, 1713,95 грн. пені на підставі п. 8.2.3 Договору поставки, 282,20 грн. 3 % річних та 3149,46 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, 17152,56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами в порядку п. 8.5 Договору поставки , 95,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом на підставі п. 5.1 Договору поставки (нарахованих на суму 8266,29 грн. за період з 23.10.2012 року (дата виникнення) по 22.03.2015 року (день що передує даті погашення заборгованості) за виключенням періоду 26.08.2014 року по 04.12.2014 року, котрий охоплений рішенням суду у справі № 911/1384/16), згідно заяви про збільшення позовних вимог.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2.3 Договору поставки передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.6 Договору поставки сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені (згідно уточнених позовних вимог), судом встановлено, що відповідно до п. 8.2.3 Договору, позивачем здійснено розрахунок пені в межах заявленого періоду (який не охоплений рішенням суду № 911/1384/16) в розмірі 0,05%, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 1713,95 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу за три факти порушення термінів сплати відповідних платежів у розмірі 942577,26 грн. із чотирнадцяти існуючих (по кожному другому платежу із 13- ти специфікацій та по першому платежу 13-ої специфікації, за якими б штраф складав 1047308,05 грн. (вартість договору) х 30% х 14 випадків = 4398693,88 грн.)., у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу у відповідності до п. 8.2.3 Договору поставки (згідно уточнених позовних вимог), суд зазначає наступне.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року (у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Прудникова В.В.), яка набрала законної сили у справі № 36/5005/1870/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Корпорація В«АгросинтезВ» до Асоціації фермерів В«АгрокомплексВ» про стягнення 50657,92 грн. встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 7225,52 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 7225,52 грн. боргу, 958,97 грн. пені, 3118,23 грн. штрафу, 11291,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1609,50 грн. судового збору.

Поміж іншого, у своїй постанові від 21.06.2012 року у справі № 36/5005/1870/2012 колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначила наступне, що господарським судом безпідставно відмовлено в стягненні штрафу, який передбачений п. 8.2.3 Договору, згідно якого у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Отже, враховуючи те, що ця частина штрафу у розмірі 942577,26 грн. не заявлялась позивачем та не розглядалась судом у справі № 5024/229/2012 (де позивачем заявлявся до стягнення штраф в розмірі 314192,42 грн. за один факт порушення проведення розрахунків) та враховуючи заявлення штрафу за три факти порушення з чотирнадцяти існуючих та те, що право на його стягнення встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині солідарного стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 20000,00 грн. та з відповідача-2 решти штрафу в розмірі 922577,26 грн. підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Господарського суду Київської області № 911/1388/16 від 10.06.2016 року.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, за фактичний період заборгованості.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в наданому позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних (згідно уточнених позовних вимог). Судом було здійснено правильний розрахунок 3% річних інфляційних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 282,14 грн. 3 % річних та 3098,46 грн. інфляційних.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У частині 3 ст. 692 ЦК України зазначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит, оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (п. 8 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013).

У пункті 8.5 договору визначено, що згідно ст. 536, ч. 3 ст. 692, ст. 694 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СПП*0,5*Д):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу .

Отже, зважаючи на вищезазначене, сторони домовились про конкретний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами - 0,5 за день, що не суперечить принципу свободи договору.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами (згідно уточнених позовних вимог), судом виявлено помилки в кількості днів прострочення платежу за період з 23.10.2012 року по 25.08.2014 року, у зв'язку з чим, судом було здійснено правильний розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами за заявлений період, згідно з яким, стягненню підлягає більший розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, ніж заявлено позивачем (згідно уточнених позовних вимог) і, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, відсотки за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме 17152,56 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставки постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. У разі прострочення терміну оплати вказаного в договорі, відсотки по товарному кредиту нараховуються до дати його фактичної оплати.

Специфікаціями до договору, встановлено, що розмір річної процентної ставки по товарному кредиту становить 1% річних.

З урахуванням того, що розмір процентної ставки по товарному кредиту становить 1% річних, ставка товарного кредиту за один день становить 0,00273% (1%/365 днів).

Частиною 1 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування товарним кредитом (згідно уточнених позовних вимог) судом встановлено, що нарахування вказаних відсотків позивачем здійснюється на суму 8266,29 грн., яка, як вже зазначалось, складається з 4800,94 грн. заборгованості з курсової різниці та 3465,35 грн. процентів за користування товарним кредитом, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2014 року у справі № 911/4105/14.

Отже, позивачем нараховуються відсотки за користування товарним кредитом на суму відсотків за користування товарним кредитом, що є неправомірним, оскільки вказані відсотки повинні нараховуватись на суму заборгованості.

У зв'язку з наведеним, судом здійснено перерахунок вказаних процентів за заявлений період на суму заборгованості в розмірі 4800,94 грн., відповідно до якого стягненню підлягає більший розмір відсотків за користування товарним кредитом, ніж заявлено позивачем (згідно уточнених позовних вимог) і, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, відсотки за користування товарним кредитом підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме 95,45 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідачів витрати на оплату послуг адвокатів в сумі 5000,00 грн., посилаючись на те, що для отримання правової допомоги по складанню та написанню позовної заяви про стягнення з відповідачів заборгованості він звертався до адвоката, на підтвердження чого надав суду Договір № 16-05-2016 про надання адвокатських послуг від 16.05.2016 року, укладений з адвокатом ОСОБА_1, відповідно до п. 1.1 якого адвокат ОСОБА_1 зобов`язався надати позивачу правову допомогу з приводу щодо відносин, які виникли між позивачем та відповідачами на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 року, Угоди № 15-11/12-11 від 15.11.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та на підставі Договору поруки № 07-04-2014-193 від 07.04.2014 року. Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжним дорученням № 128 від 23.08.2016 року на суму 5000,00 грн., факт надання послуг адвокатом підтверджується посвідченням адвоката ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позов задоволено частково, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та оплаті послуг адвоката покладаються судом на відповідачів в сумі 14473,79 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, всього 19474,56 грн.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином з задоволеної солідарної вимоги в розмірі 20000 грн. штрафу, судові витрати (пропорційна частина судового збору та адвокатських витрат) складають 403,63 грн. і підлягають стягненню з відповідачів порівну по 201,81 грн. Решта судових витрат з вимоги, задоволеної щодо відповідача2, що складає 19070,93 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем2. Таким чином, відповідач1 має відшкодувати позивачу 201,81 грн. судових витрат, відповідач2 - 19272,74 грн.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Арія 2» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Соснова, 1, код 36565653) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 20000 (двадцять тисяч) грн. штрафу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Арія 2» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Соснова, 1, код 36565653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 922577 (девятсот двадцять дві тисячі пятсот сімдесят сім) грн. 26 коп. штрафу, 1713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 95 коп. пені, 282 (двісті вісімдесят два) грн. 14 коп. 3 % річних, 3098 (три тисячі дев'яносто вісім) грн. 26 коп. інфляційних, 17152 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят два) грн. 56 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 45 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 19272 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят два) грн. 74 коп. судових витрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 201 (двісті один) грн. 81 коп. судових витрат.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.10.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін