Постанова

від 15.11.2016 по справі 910/5942/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/5942/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Київської міської ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі№ 910/5942/16 Господарського судуміста Києва за позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Барс -2000" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Люкс" - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" проповернення земельної ділянки

за участю представників: прокуратури ГПУ - Кравчук О.А. позивача Візір А.С.- предст. дов. від 12.09.2016; відповідача Глущенко М.М. -предст. дов. від 03.08.2016; третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована на АДРЕСА_1 під розміщення та експлуатацію споруд автомобільного газозаправного пункту, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан. Позов мотивовано тим, що відповідач використовує земельну ділянку всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України за відсутності рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність чи користування для розміщення та експлуатації споруд автомобільного газозаправного пункту, без оформлення документів на підтвердження права користування земельною ділянкою, без необхідної дозвільної документації; порушене право позивача як землекористувача підлягає захисту в порядку статті 212 Земельного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що позовні вимоги не ґрунтуються на належних доказах в підтвердження допущеного відповідачем порушення; спірна земельна ділянка рішенням позивача закріплена за Комунальним підприємством "Київпарксервіс" як паркувальний майданчик, включений до визначеного позивачем переліку; відповідач належним чином здійснює свою господарську діяльність на підставі чинного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 (суддя Андреїшина І.О.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (судді Тищенко О.В. - головуючий, Гончарова С.А., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій Заступник прокурора міста Києва та Київська міська рада подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги в яких просять скасувати прийняті у справі рішення та постанову, прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційні скарги обґрунтовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: судами в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не досліджено, що відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, передбачених статтею 126 Земельного кодексу України та не враховано, що договір від 02.04.2016 № 01Ч-Б-ДЛ не є підставою для виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою; судами не враховано, що укладення договорів третіми особами не припиняє право власника землі вимагати її звільнення особами, з якими позивач у правовідносинах не перебуває та не вказує на автоматичне виникнення у відповідача права користування спірною земельною ділянкою. Київська міська рада також вказала, що судами помилково застосовано статтю 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та також вказала з посиланням на практику Вищого господарського суду України, що з огляду встановлений актом обстеження земельної ділянки факт використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідно до вимог, передбачених статтею 212 Земельного кодексу України земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача вказав, що вважає безпідставними та заперечує доводи касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва та аналогічної скарги Київської міської ради, а усно у судовому засіданні просив суд залишити касаційні скарги без задоволення, а прийняті у справі рішення без змін.

Представники прокуратури та позивача підтримали доводи, викладені у касаційних скаргах.

Представники третіх осіб не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання доручення Київської місцевої прокуратури від 11.03.2016 спеціалісти Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провели обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої склали акт обстеження земельної ділянки № 16-0506-03 від 14.03.2016. У графі "результати обстеження" акта зазначено, що під час обстеження з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 (поруч з земельною ділянкою ПАТ "Отіс" на АДРЕСА_1) у Деснянському районі м. Києва площею близько 0,01 га використовується під розміщення та експлуатацію споруд автомобільного газозаправочного пункту "Барс 2000".

У базі міського земельного кадастру земельна ділянка, на якій розміщений автомобільний газозаправочний пункт, не обліковується; рішення щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП у власність (користування) Київська міська рада не приймала, інформація про оформлення речових прав на земельну ділянку, передбачених статтею 126 Земельного кодексу України, в Департаменті земельних ресурсів відсутня.

У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) № 057023-4856 від 14.03.2016 зазначено, що рішень щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельних ділянок на АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 під розміщення та обслуговування автомобільних газозаправних пунктів у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала. Документи, що посвідчують право користування (власності) земельними ділянками, передбачені статтею 126 Земельного кодексу України, станом на 31.12.2012 в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.

За змістом листа Київської місцевої прокуратури від 24.03.2016 на ім'я Київської міської ради, Київська місцева прокуратура № 3 здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12015100030012046 від 07.10.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику), в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства посадовими особами ТОВ "Барс-2000" при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 (поруч із земельною ділянкою ПАТ "Отіс" на АДРЕСА_1) у Деснянському районі м. Києва.

Також суд встановив, що згідно з підпунктом 17.3.2 Правила благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 (Правила паркування транспортних засобів у м. Києві) особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

23.07.2010 наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, згідно з якою спірна у справі земельна ділянка підлягає віднесенню до земель транспорту і класифікується як підрозділ 12 секції "J".

Рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" від 23.06.2011 № 242/5629 визначено, серед іншого, перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", до якого включено спірна земельна ділянка по АДРЕСА_4.

31.12.2014 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали договір № ДНП-2015-01/19 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за яким Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" зобов'язалося за плату надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 право на організацію та експлуатацію 20-ти місць для платного паркування транспортних засобів, а також два спеціальних місяця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 в межах ІІІ територіальної зони м. Києва, а також для здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. Вказаний договір укладено строком з 01.01.2015 по 31.12.2017.

01.04.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Люкс" уклали договір № 01/04/16-Ч, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобов'язалася надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Де Люкс" в строкове платне користування сім місць для паркування на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_1, а Товариство зобов'язалося прийняти вказані місця, своєчасно сплачувати плату за користування та своєчасно повернути місця фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 після припинення дії цього договору, що укладений строком дії з 01.04.2016 по 31.12.2017.

02.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Люкс" та відповідач уклали договір № 01Ч-Б-ДЛ, за яким Товариство надало, а відповідач прийняв у строкове платне користування та експлуатацію сім місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення АГПЗ модульного типу та операторської. Строк дії договору визначено до 31.12.2016.

Департамент містобудування та архітектури розглянув запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс" від 17.02.2016 № 01-01-03-16 щодо погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_2 та у листі вих. № 3098/0/16-2127-16 від 02.03.2016 зазначив, що принципово не заперечує щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_2 за умови подальшого виконання заходів з оформлення паспорту прив'язки об'єкту до місцевості та погодження в установленому порядку Концепції щодо розміщення наведеного газового автомобільного заправного пункту модульного типу, виконання вимог та отримання погоджень, передбачених ДБН В.1.2-7-2008 "Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека" та Концепцію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що акт обстеження земельної ділянки не містить найменування юридичної особи, щодо якої проводилась перевірка, її місцезнаходження та інших даних, які надавали б можливість ідентифікувати відповідача, не містить також підпису керівника відповідача чи іншої уповноваженої особи, відмітки про відмову від підпису акта, вказівок про необхідність усунення порушень земельного законодавства, відтак, не може бути доказом самовільного зайняття земельної ділянки; відповідач здійснює експлуатацію фіксованих місць паркування на договірних підставах.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо використання відповідачем для розміщення газового автомобільного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика на підставі укладеного договору, який є чинним.

Як вже зазначено вище, позов мотивовано порушенням відповідачем вимог земельного законодавства щодо порядку та підстав набуття права користування земельною ділянкою та, відповідно, порушенням прав Київської міської ради на спірну земельну ділянку, яка підлягає поверненню раді.

За змістом частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що за рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" від 23.06.2011 № 242/5629 визначив, серед іншого, перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", до якого включив спірну земельну ділянку по АДРЕСА_4, тобто, своїм рішенням орган місцевого самоврядування розпорядився спірною земельною ділянкою відповідно до встановлених ним особливих умов користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, та які не потребують розроблення проектів відведення таких земельних ділянок.

За змістом статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами є складовою вулично-дорожньої мережі; за статтею 10 наведеного вище Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, визначення місць для паркування транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою.

Порядок розміщення та утримання малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності визначено розділом ХІІІ Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008; а розділом ХVІІ цих Правил визначено Правила паркування у місті Києві.

За підпунктом 17.3.1 Правил паркування оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір, здійснюється організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів.

Таким чином, суди, розглянувши позов відповідно до визначених у ньому предмета та підстав, встановили, що позивач розпорядився спірною земельною ділянкою відповідно до унормованого ним порядку для організації паркувального майданчика, докази, що визначений позивачем оператор протиправно позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції в матеріалах справи відсутні.

Суд вірно зазначили, що за наявними матеріалами справи відповідач здійснює експлуатацію фіксованих місць паркування на договірних підставах; позивач під час розгляду справи у першій та другій інстанції не надав суду доказів самовільного використання відповідачем земельної ділянки, як і вибуття земельної ділянки від позивача поза вчиненого ним волевиявлення.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі №910/5942/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова