Ухвала

від 17.11.2016 по справі 127/274/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/274/14-к

Провадження №11-кп/772/895/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого- судді : ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем: ОСОБА_5

розглянув «17» листопада 2016 року у вікритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010060000264 від щодо обвинуваченого

ОСОБА_6 ,

народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України,

раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_7

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисника-адвоката: ОСОБА_8

за апеляційною скаргою із доповненнями прокурора у кримінальному провадженні-старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 та апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2015 року, -

В с т а н о в и в :

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2015 року ОСОБА_6 визнаний винуватим і йому призначено покарання за ч.4 ст. 191 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах та в установах всіх форм власності строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 4250 гривень, в дохід держави з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах та в установах всіх форм власності строком на один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_6 призначено, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах та установах всіх форм власності строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно о п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання роботи або навчання, періодично з`являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати по проведенню експертиз в сумі 2202 грн.60 коп. на користь держави.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_10 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «ДІ ЕНД АЙ Еволюшн» 67241 грн. 92 коп. матеріальної шкоди.

Судом встановлено, обвинувачений ОСОБА_11 , який являється директором ПП «ТРАНСЛАЙН-Груп», до посадових обов`язків якого відноситься здійснення адміністративно-господарської діяльності та організаційно-розпорядчої діяльності, являючись службовою особою, в період часу з 19.02.2013 року по 28.02.2013 р., діючи умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, незаконно заволодів майном належним ТОВ «ДІ ЕНД АЙ РЕВОЛЮШН» у великих розмірах на суму 230792 грн.

24.04.2012 року між ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та ПП «ЮНІВЕРСАЛ ІНТРЕЙД» укладено договір № 2404/2 про транспортно-експедиційні послуги, а 28.12.2012 року додаткову угоду до нього, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2013 року.

Відповідно до умов договору на ПП «ЮНІВЕРСАЛ ВІНТРЕЙД», як на експедитора, покладено ряд обов`язків, зокрема: від свого імені і за рахунок замовника ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», забезпечення здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні; в інтересах Замовника виконання пов`язаних з перевезенням транспортно-експедиційних операцій: розроблення маршруту перевезень, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов`язані з перевезенням.

В ході виконання умов договору ПП «ЮНІВЕРСАЛ ВІНТРЕЙД», з метою забезпечення здійснення безпосередніх транспортних перевезень вантажів, належних ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», було залучено третю особу перевізника ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП».

01.01.2013 року ПП «ТРАНСЛАЙН- ГРУП» в особі директора ОСОБА_6 та ПП «УНІВЕРСАЛ ВІНТРЕЙД» в особі директора ОСОБА_12 , укладено договір транпортного перевезення № АВ 1502/1 від 01.01.2013 року. Відповідно до умов якого на ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП» покладено обов`язки, зокрема: відповідно до заявки Експедитора пред`явлення під завантаження справного транспорту; прийняття від відправника відповідного вантажу , його доставка в пункт призначення і здача вантажоодержувачу; забезпечення збереження вантажу з моментуйого призначення і здача для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі. Даним договором ОСОБА_6 , як керівника підприємства-перевізника. Уповноважено на здійснення оперативно-господарського управління відповідним майном, отриманим у вантажовідправника транспортом пред`явленим ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП» для здійснення перевезення.

В лютому 2013 року, ОСОБА_6 , являючись службовою особою та уповноваженим на здійснення оперативно-господарського управління майном належним ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», а саме насінням соняшника, перевезення якого здійснювалось транспортом, наданим ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП», діючи умисно, реалізовуючи єдиний корисливий умисел спрямований на незаконне заволодіння вказаним насінням соняшника, домовився із не встановленим слідством особою про його періодичну реалізацію. При цьому ОСОБА_6 повідомив невстановленим слідством особам, що являється власником насіння соняшника.

19.02.2013 року, в ході виконання умов договору транспортного перевезення, на ПП « ТРАНСЛАЙН-ГРУП» надійшла заявка від ПП «ЮНІВЕРСАЛ ВІНТРЕЙД» про необхідність пред`явлення цього ж дня вантажного автомобіля на ПСП «ЗАГОТЗЕРНО», розташованого за адресом: м. Андрушівка, вул. Станційна,20, Житомирської області, для здійснення перевезення насіння соняшника, належного ТОВ « ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН».

ПП «ТРАНСЛАЙН ГРУП» на вказане підприємство було відправлено вантажний автомобіль «ДАФ» державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 .

ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою незаконного заволодіння насінням соняшника, належним ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», повідомив невстановленій досудовим слідством особі про наявність у нього можливості поставити цього ж дня власний соняшник, і остання особа назвала пункт вивантаження такого соняшника та передала ОСОБА_6 чотири екземпляри товарно-транспортної накладної серії ААБ № 001426 від 20.02.2013 року, виписаної директором ТОВ «ДРУЖБА-ПЛЮС», в якій кінцевим пунктом вивантаження соняшника було зазначено Кіровоградську дільницю ПрАТ «Полтавське ХПП».

19.02.2013 року на ПСП «ЗАГОТЗЕРНО» в автомобілі під керуванням ОСОБА_13 було завантажено 26, 860 тон насіння соняшника належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», а уповноваженим представником останнього ОСОБА_14 виписано товарно-транспортну накладну 12 ААВ № 242645 від 19.02.2013 р. про транспортування даного соняшника на ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат». Усі екземпляри даної товарно-транспортної накладної були вручені ОСОБА_13 , після чого останній направився у пункт призначення. Разом з тим, ОСОБА_6 реалізовуючи свій умисел, наказав ОСОБА_13 зупинитись на об`їзній дорозі м. Вінниці та дочекатись його. У ході зустрічі, ОСОБА_6 наказав ОСОБА_13 доставити та в подальшому вивантажити зазначений соняшник на Кіровоградській дільниці ПрАТ «Полтавське ХПП». При цьому ОСОБА_6 ввів ОСОБА_13 в оману, повідомивши, що являється власником даного соняшника та ПрАТ «Полтавське ХПП» запропонувало за нього вищу ціну.

Після цього, ОСОБА_13 , за відсутності об`єктивної можливості здогадатись про наявність у ОСОБА_6 злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння насінням соняшника, погодився виконати наказ. Обвинувачений ОСОБА_6 , забравши у ОСОБА_13 усі екземпляри товарно-транспортної накладної 12 ААВ № 242645 від 19.02.2013 року, вручив останньому три екземпляри нової товарно-транспортної накладної ААБ 001426 від 20.02.2013 року, на підставі якої доставив та в подальшому вивантажив на Кіровоградській дільниці ПрАТ «Полтавське ХПП» насіння соняшника в кількості 26,860 т належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ Еволюшн», внаслідок чого останнім було завдано шкоду на суму 126242 грн.

В березні 2013 року ОСОБА_13 від працівників служби безпеки «ДІ ЕНД АЙ «ЕВОЛЮШН» дізнався, що насіння соняшника 19 лютого 2013 року він доставив до Кіровоградської дільниці ПрАТ «Полтавське ХПП» незаконно, після чого відразу звернувся за роз`ясненнями до ОСОБА_6 , на що останній запропонував зустрітись. Того ж дня, перед зустріччю ОСОБА_6 перебуваючи у м. Вінниці умисно, з метою формування у ОСОБА_13 хибної думки про законність його дій, попросив директора ПП «ЮНІВЕРСАЛ-ВІНТРЕЙД» ( засновником якого на той час була його дружина ОСОБА_15 ) ОСОБА_12 виконати написи в графах «Переадресування» та «Прийняв» в одному екземплярі ТТН 12 ААВ № 24265 від 19.02.2013 р, згідно яких відповідний вантаж переадресовано на ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП» та прийнято його директором. На це ОСОБА_12 не усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та за відсутності об`єктивної можливості здогадатись про наявність у ОСОБА_6 злочинного умислу спрямованого на вчинення службового підроблення, погодилась та особисто здійснила відповідні рукописні написи у наданій ним ТТН. Далі ОСОБА_6 у вищевказаних графах ТТН виконав свої підписи та відтиски печатки ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП». Після цього, ОСОБА_6 при зустрічі з ОСОБА_13 віддав йому даний екземпляр ТТН, повідомивши, що вантаж який він доставив до Кіровоградської дільниці ПрАТ «Полтавське ХПП» було переадресовано правомірно.

28.02.2013 року, вході виконання умов договору транспортного перевезення, на ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП» надійшла заявка від ПП «ЮНІВЕРСАЛ ВІНТРЕЙД» про необхідність пред`явлення цього ж дня вантажного автомобіля на ФГ «ВРОЖАЙНЕ» для здійснення перевезення соняшника, належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН». ПП «ТРАНСЛАЙН-ГРУП» на вказане підприємство було відправлено вантажний автомобіль «МАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_16 . Після цього ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння насінням соняшника належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», відразу повідомив, невстановленому слідством особу про наявність можливості поставити цього ж дня власний соняшник. На це невстановлена особа назвала пункт вивантаження такого соняшника ПрАТ «КРЕАТИВ» та повідомила, що особисто зустріне відповідний автомобіль та передасть водію ТТН на підставі якої необхідно здійснити вивантаження.

Після цього ОСОБА_6 , з метою маскування своїх протиправних дій та створення у ОСОБА_16 хибного враження щодо законності транспортування отриманого ним соняшника до ПрАТ «КРЕАТИВ», виготовив відповідну ТТН, яку залишив цього ж дня ОСОБА_16 на АЗС «ВОГ», за адресом: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе.

28.02.2013 року на ФГ «ВРОЖАЙНЕ» в автомобіль під керуванням водія ОСОБА_16 було завантажено 24,600 т насіння соняшника, належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», де головний бухгалтер ОСОБА_17 виписав товарно-транспортну накладну ААК №53 від 28.02.2013 року про транспортування даного соняшника на ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат». Три екземпляри товарно-транспортної накладнї були вручені водію ОСОБА_16 після чого останній направився до зазначеного пункту вивантаження.

Разом з тим, ОСОБА_6 , реалізовуючи вказаний злочинний умисел, у телефонному режимі наказав ОСОБА_16 доставити та в подальшому вивантажити насіння соняшника на ПрАТ «КРЕАТИВ» в м. Кіровоград, при цьому ввівши в оману останнього, повідомивши, що являється власником даного соняшника та ПрАТ «КРЕАТИВ» запропонував на нього вищу ціну. В подальшому ОСОБА_16 , за відсутності об`єктивноїможливості здогадатись про наявність у ОСОБА_6 злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння даним соняшником погодився.

Після чого, ОСОБА_6 повідомив водія ОСОБА_16 , що товарно-транспортну накладну по якій необхідно транспортувати соняшник він залишив на АЗС «ВОГ», а товарно-транспортну накладну на підставі якої необхідно здійснювати його вивантаження, останньому вручать у вказаному пункті вивантаження. Прибувши до м. Вінниці, ОСОБА_16 , забрав товарно-транспортну накладну, залишену ОСОБА_6 на АЗС, та доставив насіння соняшника до ПрАТ «КРЕАТИВ», зателефонувавши останньому. Після чого ОСОБА_6 повідомив невстановлену слідством особу про прибуття вантажу та надав телефон ОСОБА_16 . Невстановлена слідством особа біля ПрАТ «КРЕАТИВ» вручила ОСОБА_16 чотири екземпляри товарно-транспортних накладних № 287255 від 01.03.2013 року виписаної директором ТОВ «АГРОФІРМА ОСНОВА», на підставі якої ОСОБА_16 , здійснив вивантаження на ПрАТ «КРЕАТИВ» насіння соняшника в кількості 24, 600 т, належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН». Внаслідок дій ОСОБА_6 ТОВ « ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» завдано матеріальної шкоди на суму 104550 гривень.

Своїми злочинними діями ОСОБА_6 незаконно заволодів насінням соняшника, належним ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у загальній кількості 51, 468 т на суму 230792 грн., що складає 402,42 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, чим завдав останнім матеріальної шкоди у великому розмірі.

В апеляційній скарзі із доповненнями прокурор у кримінальному провадженні старший прокурор відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2015 року щодо ОСОБА_6 , в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість .

Прокурор просить ухвалити новий вирок та визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України та призначити покарання : за ч. 4 ст. 191 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності строком на три роки; за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточну міру покарання ОСОБА_6 призначити у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності строком на три роки.

Також прокурор просить скасувати вирок суду в частині вирішення цивільного позову через невмотивованість, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити у цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2015 року щодо його підзахисного, та закрити кримінальне провадження за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення. Свої вимоги захисник-адвокат ОСОБА_8 мотивує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази винуватості його підзахисного, висновки суду ґрунтуються на припущеннях та доказах отриманих незаконним шляхом. Разом з тим посилається, на однобічність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Захист зазначає, що ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» шкода завдана не була, неправдиві відомості у офіційні документи ОСОБА_6 не вносив та договору транспортного перевезення чи експедирування із СФГ «ВРОЖАЙНЕ» не укладав. Також захист вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, так як судом безпідставно відмовлено в проведенні повторної судово-криміналістичної експертизи та почеркознавчої експертизи, оскільки свідок ОСОБА_18 показав, що текст в графі «Автопідприємство» виконав він, а проведена на досудовому слідстві експертиза, на яку посилається суд, стверджує про виконання цього тексту ОСОБА_6 .

Також захисник-адвокат ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції відмовлено у проведенні документальної ревізії обставин перевезення вантажів потерпілому у лютому 2013 року для встановлення факту заподіяння останньому майнової шкоди і законності визнання його потерпілим.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скаргу, міркування прокурора про незаконність вироку суду щодо ОСОБА_6 , дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга із доповненнями прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 404 КПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зіст. 370 КПК Українивирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом , або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За змістом п.2 ч.3ст. 374 КПК Україниу мотивувальній частині вироку наводяться докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показання свідків, потерпілих, обвинувачених, у висновку експерта, документах та речових доказах, а також, керуючись законом, дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судження, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказую.

При розгляді даної кримінальної справи та ухваленні вироку суд дотримався цих вимог кримінального процесуального закону.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах та у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей є обґрунтованою.

Посилання в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , що судове слідство проведено неповно, необ`єктивною та упередженою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих доказах є безпідставними.

Викладені у вироку висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів відповідають фактичним обставинам провадження і підтвердженні дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об`єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку.

В судовому засіданні безспірно встановлено, і дані докази були предметом дослідження в судовому засіданні першої інстанції, та не заперечувались учасниками процесу, що 24.04.2012 року ПП «ЮніверсалВінтрейд», що на підставі Статуту, в особі директора ОСОБА_19 та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» № в особі заступника директора ОСОБА_20 , що діяло на підставі Статуту уклали договір № 2402/2 про транспортно-експедиційні послуги ( а.с. 119, т. 1).

Між зазначеними підприємствами 28 грудня 2012 року була укладена додаткова угода № 2404/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2012 року, якою продовжено дію договору на один рік до 31 грудня 2013 року. ( а.с. 120, т. 1).

Твердження захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , що службове становище його підзахисного на посаді директора ПП «Транслайн-груп» під час перевезення вантажів у лютому 2013 року визначалося законними й іншими нормативно- правовими актами є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні в суді першої інстанції доказами, так:

-рішенням №1 власника Приватного підприємства «ЮніверсалВінтрейд» ОСОБА_15 , з метою здійснення в подальшому господарської діяльності для отримання прибутку створила дане Приватне підприємство. Даним рішенням затверджено Статут та проведено державну реєстрацію юридичної особи за № 11741020000010010. ( а.с. 30-56, т.3);

-рішенням № 2 власника Приватного підприємства «ЮніверсалВінтрейд» від 02.02.2012 року ОСОБА_15 зняла із себе обовязки керівника та призначила на посаду керівника підприємства з 02.02.2012 року ОСОБА_21 ( а.с. 57, т.3);

-рішенням № 6 власника Приватного підприємства «Юніверсал-Вінтрейд» від 09 жовтня 2012 року ОСОБА_15 звільнила з посади керівника ОСОБА_22 та з 09 жовтня 2012 року на дану посаду призначила ОСОБА_12 . ( а.с. 142, т.3);

-рішенням № 7 власника Приватного підприємства «Юніверсал-Вінтрейд» від 07.03.2013 року ОСОБА_15 передала свою 100% частку статутного фонду Приватного підприємства « ЮніверсалВінтрейд» громадянці ОСОБА_12 ( а.с. 170, т.№).

- рішенням № 9 від 19 липня 2013 року в особі власника Приватного підприємства «ЮніверсалВінтрейд» припинено діяльність даного підприємства ( а.с. 172, т.3).

Разом з тим, слід зазначити, що 01 листопада 2011 року ОСОБА_12 , з метою здійснення в подальшому господарської діяльності для отримання прибутку створила підприємство «Транслайн-груп», по якому відповідно проведено державну реєстрацію юридичних осіб за № 11741020000009772 ( а.с. 182-198, т.3).

ОСОБА_12 своїм рішенням №3 від 01 жовтня 2012 року зняла із себе обов`язки керівника «Транслайн-груп» та призначила на посаду керівника підприємства з 01 жовтн6я 2012 року ОСОБА_6 ( а.с. 229, т.3).

Тобто, станом на 19 лютого 2013 року та 28 лютого 2013 року ОСОБА_6 являвся керівником підприємства «Транслайн-груп».

07 березня 2013 року ОСОБА_12 , як власник Приватного підприємства «Транслайн-груп» своїм рішенням № 4 передала свою 100 % частку статутного фонду даного підприємства громадянину ОСОБА_6 ( а.с. 255, т.3) .

19.10.2012 року відповідно до договору № 27 між зерновим складом «ПСП «Заготзерно» та поклажодавачем ТОВ «ЖИ ЕНД АЙ «ЕВОЛЮШН» укладено договір складського зберігання та надання послуг по прийомці, сушці, та очистці зерна.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 650 від 25.01.2013 року ПСП «Заготзерно» прийняло від ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН№» 1455014 кг насіння соняшника.

Згідно листа начальника логістики ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» від 01.02.2013 року, останній просив директора ПСП «Заготзерно» відвантажити насіння соняшшника, яке перебувало у них на зберіганні.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що станом на лютий 2013 року вона являлась керівником ПП «ЮНІВЕРСАЛ ВІНТРЕЙД», яке займається підшукуванням водіїв з автомобілями для надання послуг перевезення вантажів, частину автомобілів вона просила у ПП «Транслайн груп»., яке заснувала, а в подальшому передала ОСОБА_6 , якого знає з 2011 року.

Для перевезення насіння соняшника, яке належало ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» вона залучили перевізників ПП «Транслайн груп».

Водія ОСОБА_13 вона знає як підлеглого ОСОБА_6 , який мав перевозити товар на своєму автомобілі з м. Андрушівка в м. Вінницю. Автомобіль ОСОБА_13 був завантажений насінням соняшника. Однак в пункт призначення не прибув. Безпосередньо ОСОБА_6 їй повідомив, що автомобіль зламався в дорозі, і якщо вона заплатить грошові кошти, то автомобіль полагодять і зерно від везуть в м. Вінницю.

Також свідок ОСОБА_12 пояснила, що в товарно-транспортній накладній в графі «переадресування» запис зроблений нею, однак коли вона його зробила точно сказати не може, можливо при передачі документів в кінці звітного періоду.

Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні першої інстанції пояснив, що він являється приватним підприємцем і займається наданням послуг по перевезенню вантажів своїм автомобілем ДАФ, із обвинуваченим ОСОБА_6 він співпрацював з 2012 року, перевозив на замовлення останнього зерно.

Обвинувачений ОСОБА_6 уклав із ним договір оренди автомобіля, однак на руки письмовий договір він не отримав. По телефону ОСОБА_6 повідомив йому, що необхідно здійснити перевезення насіння соняшника з м. Андрушивка до ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат». Завантаживши насіння соняшника , представники ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» заповнили товарно-транспортну накладну, яку він підписав у чотирьох примірниках, та поїхав у пункт призначення. Коли він доїжджав до м. Вінниці йому перетелефонував ОСОБА_6 з яким він зустрівся на об`їзній дорозі та наказав їхати в м. Кіровоград. Безпосередньо в м. Кіровограді він зустрівся з чоловіком, до якого його направив ОСОБА_6 , який забрав у нього документи, надавши йому взамін інші. В подальшому він розвантажив насіння соняшника в м. Кіровограді та повернувся в м. Вінницю.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_14 пояснив, що він працює експедитором ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» і до його обов`язків входить експедирування соняшника та ріпака.

19.02.2013 року він замовив три автомобіля для перевезення насіння соняшника з м. Андрушівка на ПАТ «Вінницькій олійножировий комбінат». На ПП «Заготзерно» в м. Андрушівка завантажили автомобілі, зважили, оформили товарно-транспортні накладні та автомобілі були направлені на «Вінницький олійножировий комбінат». Один із автомобілів в пункт призначення не прибув.

Свідок ОСОБА_16 , допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 28 лютого 2013 року він, на автомобілі «МАЗ», вантажопідємністю 21 т перевозив насіння соняшника. В його автомобіль завантажили 23-24 т насіння соняшника в с. Політанки на зерносховищі, яке він повинен був доставити на Вінницький олійно-жировий комбінат. Коли він доїхав до об`їзної дороги м. Вінниці, до нього зателефонував ОСОБА_6 , який наказав йому везти насіння в м. Кіровоград, оскільки його не можливо здати в м. Вінниці, в Кіровограді їх зустрів чоловік та надав інші накладні. Він завіз насіння соняшника на фірму «Креатив» відвантажив його та повернувся в м. Вінницю, відавши накладні ОСОБА_6 .

Висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 369-п від 29.10.2013 року узгоджується із показами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 а саме, що рукописний текст «ТОВ Юніверсал Він Трейд» в графі «Автопідприємство», рукописний напис « АВ 4510 ХР» в графі «Причеп» в товарно-транспортній накладній 12 ААВ № 342645 від 19.02.2013 року виконані гр. ОСОБА_6 .

Твердження захисника-адвоката ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , викладені в апеляційній скарзі, що його підзахисний не скоював службового підроблення, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами в тому числі і показами вищезазначених свідків та заключенням почеркознавчої експертизи і суд першої інстанції вірно послався на них як на доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 .

В судовому засіданні безспірно встановлено, що водіям ОСОБА_16 та ОСОБА_13 обвинувачений ОСОБА_6 наказав не везти насіння соняшника в пункт призначення, а перевезти його в м. Кіровоград, та надав їм інші документи на вантаж, вилучивши ті, які були отримані водіями в місці завантаження грузу. Тобто, обвинувачений ОСОБА_6 незаконно розпорядився насінням соняшника, яке належало ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШШН», заволодів чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем.

Твердження захисника-адвоката ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , викладені в апеляційній скарзі останнього, що його підзахисний отримав вантаж насіння соняшника, щоб стимулювати погашення заборгованості ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки дії ОСОБА_6 про притримування вантажу, не потребували внесення неправдивих відомостей в офіційні документи товарно-транспортні накладні та заволодіння чужим майном, шляхом зловживання своїм становищем, та в повноваження перевізника не входить поняття «при тримання» вантажу та розпорядження останнім.

Допитані в судовому засіданні першої інстанції в якості свідків ОСОБА_23 , та ОСОБА_14 , кожен окремо, в судовому засіданні пояснювали, що 19.02.2013 року та 28.02.2013 року, після вияснення факту ненадходження автомобіля в пункт призначення із вантажем насінням соняшника, ОСОБА_6 повідомив, що автомобіль знаходиться на ремонті. Крім того, працівники ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» ОСОБА_23 та ОСОБА_14 їздили в м. Бердичів, для усунення поломки автомобіля, однак останнього там не виявили.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні першої інстанції показав, що він працює директором ТОВ «Агроінтер» та начальником відділу логістики ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та до його посадових обов`язків входить організація переміщення всіх вантажів, що належать ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», а також веде оперативний облік, де зазначено на якому підприємстві знаходиться сировина.

Також зазначив, що ОСОБА_6 раніше працював спільно із ним і був менеджером з логістики, та до його обов`язків входило замовлення автомобільного транспорту та оформлення первинних документів перевізників.

19.02.2013 року автомобіль ОСОБА_6 завантажували насінням соняшника, яке належало ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», у м. Андрушівка. Через деякий час інший автомобіль ОСОБА_6 також завантажувався соняшником належним ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у Шаргородському районі. Даний соняшник ОСОБА_6 повинен був перевезти на ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат».

В перших числах березня він дізнався про те, що два вищевказаних автомобілі не доїхали до пункту призначення. Коли він з`ясовував, чому так сталося, то ОСОБА_6 повідомив йому, що один автомобіль перебуває на ремонті у м. Бердичів. Однак коли його працівники поїхали у м. Бердичів, то автомобіля там не знайшли. Потім від ОСОБА_6 та ОСОБА_12 він дізнався, що автомобіль ремонтують у м. Вінниця. Через деякий час він дізнався, що насіння соняшника було здано на переробку у Кіровоградській області. Крім того пояснив, що супровід вантажу, контроль за якістю перевезень і відповідальність за товар несе безпосередньо перевізник., та супровід експедицію групу вони не здійснюють.

Із пояснень свідка ОСОБА_12 , даними в суді першої інстанції, вбачається, що остан6ня будь-яких вказівок ОСОБА_6 , щодо переадресування вантажу не надавала, а запис зроблено нею в товарно-транспортній накладній вона здійснила при передачі документів, крім того, ОСОБА_6 також повідомляв їй недовезеним вантажем поломкою автомобіля, якої не було.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 зазначав і на дані обставини наголошував в своєму останньому слові, що ніяких неправдивих відомостей до технічно-транспортної накладної 12 ААВ № 342643 від 19 лютого 2013 року він не вносив, а правдиво вчинив свій підпис і поставив печатку про переадресацію вантажу на юридичну адресу свого підприємства, тому вимоги захисту, викладені в апеляції, що рукописний текст виконаний не рукою ОСОБА_6 є безпідставним.

Про існування заборгованості ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» перед ПП «Юніверсал-Вінтрейд» та ПП «Транслайн-груп» обвинувачений ОСОБА_6 заявив в судовому засіданні і останній будь-яких претензій до ТОВ не висував.

Виставлення директором ПП «ЮніверсалВінтрейд» ОСОБА_12 претензій до ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» за № 1437 від 08.03.2013 року, відповідно до якої вона бажає повернути вищезазначеному товариству вантаж насіння соняшника вагою 51460 кг за умови попереднього перерахунку заборгованості в сумі 155843 грн. 34 коп. ( а.с. 14, т. 4), так і самі свідчення ОСОБА_12 в судовому засіданні свідчать про дійсність договору транспортно-експедиційних послуг № 2404/2 від 24.12.2012 року та додаткової угоди від 28.12.2012 року, яка продовжила строк договору до 31.12.2013 р., тому звернення захисника-адвоката ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, що додатковий договір припиняється за домовленістю сторін при зміні первісного зобов`язання не відповідає дійсності. Разом з тим, умови основного договору та додаткового договору визнавалися учасниками його укладення.

В апеляційному суді Вінницької області під час перевірки кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 був допитаний останній, який вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів при зазначених вище обставинах не визнав, та показав, що ПП «Транслайн-Груп», засновником та директором якого був він, надавало послуги по перевезенню ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН». Дане товариство займалося закупівлею насіння соняшника та поставкою його на олійно-жировий комбінат. ПП «Транслайн-Груп» перевозило товар ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» з одного пункту у інший, який був зазначений у товарно-транспортній накладні.

19.02.2013 року в автомобіль під керуванням водія ОСОБА_13 , який був його підлеглим, було завантажено 26,860 тон насіння соняшника, належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН». Згідно товарно-транспортної накладної пунктом відвантаженням було ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат». Він, розуміючи, що ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» не поверне йому заборговані гроші, вирішив притримати дане насіння соняшника. У зв`язку з цим, він сказав водію ОСОБА_13 , щоб він не їхав на олійно-жировий комбінат, а поставив автомобіль на стоянку і чекав. Потім він надав ОСОБА_13 телефон людини, у якої був склад в м. Кіровоград, надав товарно-транспортну накладну, в якій було зазначено, що товар прийняв ПП «Транслайн Груп», та наказав везти насіння соняшника у м. Кіровоград. Такі дії він виконав на підставі договору №15/02/1 між ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та ПП «Транслайн Груп», в якому пункт 3.4 дає можливість недопоставити товар на суму неоплачених послуг.

28.02.2013 р. в автомобіль під керуванням ОСОБА_16 , який був його підлеглим, було завантажено 24,600 тон насіння соняшника, належного ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН». Даний соняшник він також вирішив притримати на підставі вищевказаного пункту договору.

Дане насіння соняшника він притримував до 10.07.2013 року, а потім перевіз на ПП «ЮНІВЕРСАЛ ВІНТРЕЙД».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_25 не довів, що існувала заборгованість ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» перед ним.

В судовому засіданні Апеляційного суду Вінницької області був допитаний свідок ОСОБА_24 , який підтвердив покази, даними ним в суді першої інстанції та показав, що працює директором ТОВ «Агроінтер» та начальником відділу логістики ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та до його посадових обов`язків входить організація переміщення всіх вантажів, що належать ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», а ОСОБА_6 був менеджером з логістики, та до його обов`язків входило замовлення автомобільного транспорту та оформлення первинних документів перевізників.

19.02.2013 року автомобіль ОСОБА_6 завантажували насінням соняшника, яке належало ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», у м. Андрушівка. Через деякий час інший автомобіль ОСОБА_6 також завантажувався соняшником належним ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» у Шаргородському районі. Даний соняшник ОСОБА_6 повинен був перевезти на ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат». В перших числах березня він дізнався про те, що два вищевказаних автомобілі не доїхали до пункту призначення. Коли він з`ясовував, чому так сталося, то ОСОБА_6 повідомив йому, що один автомобіль перебуває на ремонті у м. Бердичів. Однак коли його працівники поїхали у м. Бердичів, то автомобіля там не знайшли. Також зазначив, що перевізник взагалі не має права міняти пункт призначення, а у випадку, коли і робиться пере адресація вантажу, підставою такої пере адресації тільки може бути письмове розпорядження власника вантажу, а не перевізника. Тобто ОСОБА_6 не мав жодного права притримувати товар.

На підставі викладеного, суд вважає, що к валіфікація дій обвинуваченого ОСОБА_25 за ч. 4 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України є правильною

За нормативним визначенням розтратою чужого майна визнається умисне, протиправне, безоплатне( назавжди) обернення (витрачання) на користь інших осіб шляхом споживання, безоплатної передачі, дарування, передачі в рахунок погашення боргу тощо винною особою чужого майна, яке їй ввірено, тобто на законних підставах надано для забезпечення зберігання, використання та розпорядження ним, чи майна, яке перебуває в її віданні, тобто щодо якого вона наділена повноваженнями тільки по розпорядженню ним і його використанню.

Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем передбачає вчинення зазначених вище дій службовою особою з використанням всупереч інтересам служби при витраченні чужого майна наданої їй влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, яке виступає способом розтрати і утворює спеціальний склад службового зловживання. Ці дії можуть вчинятися винною службовою особою в тому числі шляхом надання вказівки підлеглій особі здійснити видачу чи передачу майна третій особі.

Розтрата вчиняється шляхом активної поведінки і вважається закінченою з моменту витрачання винною особою чужого майна, в тому числі з моменту його передачі від власника до третьої особи.

У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем винна службова особа, вчинивши з використанням свого службового становища дії з незаконного вилучення із активів ( фондів) юридичної особи, у якої вона обіймає посаду, майна або коштів і передачі їх третім особам ( фізичним чи юридичним), фактично забезпечує збільшення їх доходів, поліпшує їх майнове становище внаслідок виникнення у них можливості безпосереднього використання незаконно отриманого ними чужого майна.

З огляду на матеріали кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_6 , який вчинив шляхом зловживання службовим становищем розкрадання чужого майна у формі розтрати передачі третім особам для задоволення їх корисливих інтересів, характеризується корисливим мотивом і метою обернення чужого майна на користь третіх осіб.

Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем здійснюється тільки з прямим умислом, коли винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем для власника цього манйа виникають наслідки у вигляді тільки реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі і можуть приховуватись вчиненням службового підроблення, що відповідно потребує додаткової кваліфікації за статтею 366 КК.

Таким чином судом було встановлено, що шляхом внесення недостовірних відомостей до товарно-транспортних накладних ОСОБА_6 заволодів чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

При цьому, доводи обвинуваченого про здійснення таких дій з метою «при тримання» вантажу через існуючу заборгованість не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_6 не вживались заходи щодо врегулювання зазначених обставин, та в обов`язки останнього не входить розпорядження грумом, оскільки по договору він надає лише послуги перевезення.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги захисту в частині недоведеності вини обвинуваченого не ґрунтуються на законі.

Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею(частиною цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

За змістом наведеного вище, призначаючи обвинуваченому покарання, суд повиненурахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини, за яких його скоєно, форму вини, наслідки скоєного діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення цієї особи до вчинених дій та інші обставини справи, які впливають на дотримання відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочин.

Викладені в апеляційній скарзі прокурора, про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не дотримався всіх вимог закону, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, думку потерпілого, а також наслідки вчиненого злочину, є не обґрунтованими та безпідставними.

Відповідно ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому згідно ст.50 КК України покарання є заходом примусу до особи та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів.

Згідно 75 КК України суд може звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається з вироку, суд призначив ОСОБА_6 покарання в межах санкцій статей, за які він засуджений та призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання особи. При цьому призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатись певною діяльність є заходом запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Однак враховуючи всі дані про особу винного, відсутність судимостей, позитивну характеристику, його поведінку, соціальні в`язки, наявність утриманців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з іспитовим строком відповідно до ст.75 КК України та при цьому з метою ефективного контролю за особою поклав обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Що стосується задоволення цивільного позову ТОВ «Ді ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» , то на думку Апеляційного суду Вінницької області він підлягає скасуванню з правом звернення останніх в порядку цивільного судочинства, оскільки в Апеляційному суді Вінницької області ТОВ ««Ді ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» не надало будь яких доказів на обґрунтування вимог, викладених в позові.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу із доповненнями прокурора у кримінальному провадженні старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2015 року щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга до касаційної інстанції на протязі трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Згідно з оригіналом: