Ухвала

від 15.11.2016 по справі 815/2218/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2218/16

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Іовіч М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об'єднані зернові технології" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об'єднані зернові технології" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182209 від 03 березня 2016 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, на суму 300 000,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкції, на суму 150 000,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що на підставі проведеної перевірки позивача податковим органом встановлено порушення норм податкового законодавства шляхом безпідставного заниження податкових зобов'язань з ПДВ, як наслідок правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, виявлене порушення ґрунтується на тому, що підприємством протиправно відкориговано свої податкові зобов'язання з ПДВ у липні 2013 року, на суму 300 000,00 грн., внаслідок безпідставного зарахування неоднорідних зустрічних вимог зі своїм контрагентом - ПП "Корпоративні зернові системи", чим порушено п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за наслідком якої складено акт № 26/15-32-22-09/37679522 від 19 лютого 2016 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивача, а саме: п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України (далі ПК України); ст.601 Цивільного кодексу України (далі ЦК України); наказу Міністерства фінансів України № 1492 від 25 листопада 2011 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»; наказу Міністерства фінансів України № 966 від 23 вересня 2014 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у сумі 302 983,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182209 від 03 березня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 302 983,00 грн. (за основним платежем), та на суму 151 492,00 грн. (за штрафними санкціями).

В свою чергу, позивач, не погоджуючись з висновками фіскального органу щодо порушення п. 192.1 ст. 192 ПК України, внаслідок чого йому донараховано податкові зобов'язання зі сплати ПДВ, у розмірі 300 000,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 150 000,00 грн. по взаємовідносинах з ПП "Корпоративні зернові системи", звернувся з позовом до суду в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення в цій частині.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з контрагентом ПП "Корпоративні зернові системи".

Так, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що 20 вересня 2011 року між ТОВ "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" (в особі постачальника) та ПП "Корпоративні зернові системи" (в особі покупця) укладено договір поставки № МС-03/3180, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у порядку та строки сушарку модульну безперервної дії «Mathews Company 3180 BEM - NG» (обладнання), а покупець зобов'язується сплатити та прийняти у постачальника обладнання на умовах та в порядку, визначених цим договором (а.с. 70-72).

Крім того, специфікацією № 1 до вказаного договору від 20 вересня 2016 року перелічено складові зерносушарки «Mathews Company 3180 BEM - NG», на загальну вартість 1 800 000,00 грн., у тому числі 300 000,00 грн. ПДВ (а.с. 73).

В свою чергу, на виконання умов вказаного договору 28 та 29 вересня 2011 року ПП "Корпоративні зернові системи" перераховано на рахунок позивача вказану суму двома рівними частинами по 900 000,00 грн. кожна (а.с. 76, 79).

За наслідком проведених операцій складено податкову накладну № 3 від 28 вересня 2011 року та накладну № 4 від 29 вересня 2011р. (а.с. 74-75).

В той же час, між ТОВ "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" (в особі позикодавця) та ПП "Корпоративні зернові системи" (в особі позичальника) 28 вересня 2011 року укладено договір безпроцентної позики № 9, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти, в сумі 1 800 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 68-69).

На виконання умов вказаного договору 29 вересня 2011 року позивачем перераховано на рахунок ПП "Корпоративні зернові системи" вказану суму двома рівними частинами по 900 000,00 грн. кожна (а.с. 77).

При цьому, внаслідок невиконання позивачем умов договору поставки № МС-03/3180 від 20 вересня 2011 року, директором ПП "Корпоративні зернові системи" направлено на адресу позивача претензію від 03 червня 2013 року з вимогою повернення сплачених за вказаним договором коштів, у сумі 1 800 000,00 грн. (а.с. 79).

В свою чергу, на момент отримання позивачем вказаної претензії, ПП "Корпоративні зернові системи" не повернуто отримані за договором безпроцентної позики від 28 вересня 2011 року кошти, у сумі 1 800 000,00 грн.

Внаслідок чого, між ТОВ "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" та ПП "Корпоративні зернові системи" 31 липня 2013 року складено акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, на загальну суму 1 800 000,00 грн. (а.с. 82).

За наслідком складеного акту взаємозаліку позивачем 31 липня 2013 року відкориговано свої податкові зобов'язання та податковий кредит, на загальну суму 300 000,00 грн. (а.с. 80-81).

Так, у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу, на суму 300 000,00 грн., став висновок податкового органу щодо неоднорідності зустрічних вимог між позивачем та його контрагентом, відповідно до складеного акту взаємозаліку, так як на думку податкового органу позивач зобов'язаний поставити замовлений контрагентом товар, а не повертати отримані за договором поставки кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В свою чергу, відповідно до вказаних норм, внаслідок невиконання позивачем умов укладеного договору поставки, останній мусить повернути виконане однією із сторін у зобов'язанні, а саме отримані від свого контрагента грошові кошти, у сумі 1 800 000,00 грн.

Згідно п. 192.1. ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

В даному випадку, позивачем та його контрагентом належним чином здійснено взаємозалік зустрічних однорідних вимог, а як наслідок правомірно відкориговано свої податкові зобов'язання з ПДВ, відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України.

При цьому, на думку колегії, посилання податкового органу на відсутність в податковій декларації підстави її коригування, за умови правомірності здійснення такого коригування, не є достатньої підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не допущено порушень норм податкового законодавства у перевіряємому періоді, а як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання рішення у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло