Ухвала

від 16.11.2016 по справі 816/1225/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р.Справа № 816/1225/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Кононенко З.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

представник відповідача Момот Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/1225/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000102308 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1297593,00 грн., з яких: за основним платежем -865062,00 грн., 432531,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пункту 44.1, статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без урахування всіх обставин, без дослідження у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: вважає постанову незаконною через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не обґрунтовано дійшов до висновку, що надані позивачем докази не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ол Торг» з ТОВ «Анонсер Торг», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" задоволено.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/1225/15 скасовано.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області від 17 березня 2015 року №0000102308 , яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" у розмірі 1297593,00 грн., з яких за основним платежем - 865062,00 грн., 432531,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 р. касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду Калиновського В.А. від 04.08.2016 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.11.2016 р. представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання 16.11.2016 р. представник позивача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "УПСК Діамент" зареєстровано як юридична особа розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів 10.06.2011, код ЄДРПОУ 37710195, номер запису 1 588 102 0000 009955, а також перебуває на обліку платника податків з 10.06.2011 та зареєстровано платником ПДВ з 25.06.2011 /а. с. 14-15, т. І, а. с. 209-210, т. II/.

У період з 13 по 18 лютого 2015 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "УПСК Діамент" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Анонсер Торг" та ТОВ "Ол Торг" за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 лютого 2015 року №891/16-01-22-02/37710195, у якому відображено заниження податку на додану вартість у серпні 2014 року всього на суму 865062,00 грн., з яких: 748562,00 грн. по ТОВ "Анонсер Торг" та 116500,00 грн. по ТОВ "Ол Торг", чим порушено вимоги пункту 44.1, статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України /а. с. 18-39, т. І/.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0000102308 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1297593,00 грн., з яких: за основним платежем 865062,00 грн., та 432531,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /а. с. 16-17, т. І/.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а позовні вимоги ТОВ "УПСК Діамент" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали господарські операції ТОВ "УПСК Діамент" у серпні 2014 року з ТОВ "Анонсер Торг" та ТОВ "Ол Торг".

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені цією статтею.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 182 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-ХІУ. Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11,3 метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 996-ХІУ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІУ: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у ТОВ "УПСК Діамент" на формування сум податку на додану вартість мало вплив здійснення останнім господарської діяльності щодо придбання товарів у ТОВ "Анонсер Торг", а саме: перехідного шлюзу, перехідної котушки, засувки, квадрату фонтанної арматури; щодо оренди у ТОВ "Анонсер Торг" обладнання, а саме: кріогенової лінії високого тиску, обв'язки насосного агрегату, лубрикатору, насосної станції, комплекту внутрішньо свердловинного інструменту для освоєння, гідравлічного чотирьохсекційного превентора, кільцевого герметизатору, ємності для спеціальних рідини, утримуючої вежі та ємностей. Також ТОВ "УПСК Діамент" сформовано податковий кредит на підставі господарських операцій з ТОВ "Ол Торг", а саме, по придбанню у останнього контейнеру-майстерні, дизельного палива, плит дорожніх.

В акті перевірки контролюючим органом перевіркою відображених показників з податку на додану вартість встановлено, що на формування цих показників мала вплив реалізація зазначеного товару. На думку податкового органу, до заниження податку на додану вартість у розмірі 116500,00 грн. призвело не підтвердження факту оплати ТОВ "УПСК Діамент" за отримані товар ТОВ "Ол Торг", ненадання товарно-транспортних накладних на транспортування товару /а. с. 34, т. І/.

Перевіркою також встановлено, що згідно даних ІС "Податковий блок" на момент оформлення матеріалів перевірки ТОВ "Ол Торг" мало стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.01.2015. /а. с. 34, т. І/.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на акт ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 07.11.2014 №163/08-31-22/39278738 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ол Торг" щодо питань документального підтвердження господарських відносин за серпень 2014 року /а. с. 34, т. І/.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання контролюючого органу на те, що на момент оформлення матеріалів перевірки ТОВ "Ол Торг" мало стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.01.2015, оскільки доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем контрагент не являвся платником ПДВ суду не надано.

При цьому, посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті перевірки контрагента позивача, є необгрунтованими, оскільки отримання контролюючим органом акту перевірки або ж акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

До того ж, частиною другою статті 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так само, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам ДПІ у м. Полтаві та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій зі спірним контрагентом ТОВ "Ол Торг", колегія суддів зазначає наступне.

11.08.2014 між ТОВ "УПСК Діамент" (за текстом Договору - Покупець) та ТОВ "Ол Торг" (по тексту Договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу №45 за умовами якого останній зобов'язався передати у власність Покупця належний Продавцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору). Передача товару Покупцю відбувається за адресою: м. Полтава, вул. Ливарна, 4 (пункт 2.1 Договору). /а. с. 207-209, т. І/.

На підставі вказаного Договору позивачем придбано у ТОВ "Ол Торг" контейнер-майстерню вартістю 400000,00 грн., в тому числі 80000,00 грн. ПДВ.

Згідно з пунктом 4.1.3 Продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар Покупцю за адресою, що вказана у пункту 2.1. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється накладною ( пункт 2.2 Договору).

Судом встановлено, що склад за адресою вул. Ливарна, 4 у м. Полтаві перебуває у користуванні позивача на підставі договору найму (оренди) нерухомого майна №42/06, укладеного з ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" /а. с. 68-70, 71, т. І/.

Даний факт відповідачем не оспорювався.

В той же час, як вбачається з видаткової накладної № 3103, оформленої 31 серпня 2014 року місцем її оформлення, а отже, і місцем передання товару та переходу права власності на нього до позивача, є м. Запоріжжя. Позивач в ході судового розгляду справи пояснив, що товарно-транспортна накладна не оформлювалась, оскільки доставка відбувалась продавцем. Разом з цим, позивач не зміг пояснити розбіжності у визначенні місця передачі товару, визначеному договором та накладною, а отже не визначився яким чином відбувалась передача товару від продавця до покупця. До того ж, договір купівлі - продажу № 45 від 11 серпня 2014 року від імені ТОВ "Ол Торг" підписано директором ОСОБА_2, в той час як станом на 11.08.2014 року директором ТОВ "Ол Торг" з 27.06.2014 є ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /т. 2 а. с. 51-52, т.4 а. с. 77/.

Позивачем надано видаткову накладну №3103 від 31.08.2014 на суму 400000,00 грн, у тому числі ПДВ - 80000,00 грн., рахунок на оплату №3103 від 31.08.2014, податкову накладну №3103 від 31.08.2014 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ -80000,00 грн. /а. с. 210-212, т. І/.

Оплату за товар ТОВ "УПСК Діамент" здійснено 13 жовтня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №1595 від 13.10.2014 /а. с. 74, т. II/.

Жодних доказів використання саме контейнер-майстерні вартістю 400000,00 грн. позивачем до суду не надано, так само як доказів необхідності придбання вказаного обладнання.

18.08.2014 між ТОВ "УПСК Діамент" (за текстом Договору - Покупець) та ТОВ "Ол Торг" (по тексту Договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу №98 за умовами якого останній зобов'язався передати у власність Покупця належний Продавцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору /а. с. 213-215, т. І/.

На підставі вказаного Договору позивачем придбано у ТОВ "Ол Торг" дизельне паливо у кількості 10000 літрів вартістю 135700,00 грн., в тому числі 27140,00 грн. ПДВ.

Позивачем надано видаткову накладну №3102 від 31.08.2014 на суму 135700,00 грн, у тому числі ПДВ - 27140,00 грн, рахунок на оплату №3102 від 31.08.2014, податкову накладну №3102 від 31.08.2014 на суму 135700,00 грн, у тому числі ПДВ -27140,00 грн/а.с. 216-218, т. І/.

Оплату за товар ТОВ "УПСК Діамент" здійснено у вересні, жовтні та грудні 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями №1456 від 18.09.2014, №1596 від 13.10.2014, №2131 від 23.12.2014 /а. с. 72, 75, 76, т. II/.

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставка Товару виконується автомобільним транспортом Продавця за власний рахунок на склад покупця за адресою: м. Полтава, вул. Ливарна, 4. Датою відвантаження вважається дата виписки товарно-транспортної накладної (пункт 3.4 Договору). Товар вважається поставленим з моменту зливу товару з автомобільного транспорту покупця та підписання обома сторонами відповідних документів (пункт 3.7 Договору).

В той же час, як вбачається з видаткової накладної № 3102, оформленої 31 серпня 2014 року місцем її оформлення, а отже, і місцем передання товару, зазначено м. Запоріжжя. Позивач в ході судового розгляду справи пояснив, що товарно-транспортна накладна не оформлювалась, оскільки доставка відбувалась продавцем.

Разом з цим, позивач не зміг пояснити розбіжності у визначенні місця передачі товару, визначеному договором та накладною, а отже не визначився яким чином відбувалась передача товару від продавця до покупця.

До того ж, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на виконання пункту 3.7 Договору, а саме: щодо зливу товару з автомобільного транспорту покупця продавцю, а тим самим не надано доказів приймання, зберігання нафтопродуктів.

Натомість позивач зазначив, що останнім придбавались талони на паливо.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що договором купівлі-продажу №98 від 18.08.2014 передбачалась придбання палива саме у літрах, а не у талонах, до того ж, вказаним договором визначались спеціальні умови постачання придбаного пального, як-то: доставка пального продавцем на адресу покупця, виписка товарно-транспортної накладної на підтвердження дати відвантаження. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів виконання вказаних умов договору. Згідно оформлених між позивачем та його контрагентом первинних документів відбувалась поставка саме пального, а не талонів.

Також, позивач зазначив, що придбане пальне використовувалось у господарській діяльності, на підтвердження чого надав акт списання матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів від 31 серпня 2014 року, місячний рапорт за серпень 2014 року, подорожні листи, відомість з обліку талонів на паливо за серпень 2014 року /т. 4 а. с. 30-31; т. 2 а. с. 108-139/. Проте, надані позивачем документи складені у період з 01.08.2014 по 31.08.2015, тобто, фактично, придбане 31.08.2014 року пальне використане до його придбання та в день такого придбання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт отримання придбаного пального та використання його у власній господарській діяльності.

11.08.2014 між ТОВ "УПСК Діамент" (за текстом Договору - Покупець) та ТОВ "Ол Торг" (по тексту Договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу №46 за умовами якого останній зобов'язався передати у власність Покупця належний Продавцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору /а. с. 219-220, т. І/.

На підставі вказаного Договору позивачем придбано у ТОВ "Ол Торг" плити дорожні 1,5 мх3,0 м у кількості 39 піт. вартістю 56160,00 грн, з яких 9360,00 грн ПДВ.

Позивачем надано видаткову накладну №3101 від 31.08.2014 на суму 56160,00 грн, у тому числі ПДВ - 9360,00 грн, рахунок на оплату №3101 від 31.08.2014, податкову накладну №3101 від 31.08.2014 на суму 56160,00 грн, у тому числі ПДВ - 9360,00 грн /а.с. 221-223, т. І/.

Оплату за товар ТОВ "УПСК Діомент" здійснено у грудні 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №2130 від 23.12.2014 /а.с. 73, т. II/.

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача товару Покупцю здійснюється за адресою: м. Полтава, вул. Ливарна, 4.

Згідно з пунктом 4.1.3 Продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар Покупцю за адресою, що вказана у пункту 2.1. Покупець, в свою чергу, зобов'язаний прийняти товар за кількістю, якістю, асортиментом та комплектністю відповідно до вимог законодавства (пункт 4.2.1 Договору).

Як вбачається з видаткової накладної № 3101, оформленої 31 серпня 2014 року місцем її оформлення, а отже, і місцем передання товару, зазначено м. Запоріжжя. Позивач в ході судового розгляду справи пояснив, що товарно-транспортна накладна не оформлювалась, оскільки доставка відбувалась продавцем. Доказів транспортування товару з м. Запоріжжя до м. Полтави не надано.

Разом з цим, позивач не зміг пояснити розбіжності у визначенні місця передачі товару, визначеному договором та накладною, а отже не визначився яким чином відбувалась передача товару від продавця до покупця.

Жодних доказів щодо прийняття товару за якістю, асортиментом та комплектністю позивачем до суду не надано.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, за приписами даної статті господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо.

Таким чином, будь-які господарські операції можуть бути відображені платником податків у податковому обліку лише в разі наявності відповідних записів за даними бухгалтерського обліку такого платника. При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість платник податку має враховувати саме дані бухгалтерського обліку, які (дані) мають в повній мірі відображати зміст конкретної господарської операції.

На підтвердження використання придбаної плити дорожньої у господарській діяльності позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за серпень2014 року - травень 2015 року /а. с. 211, т. II/. В той же, вказана відомість не може бути єдиним доказом використання товару, оскільки є доказом взяття на облік придбаного товару. Інших належних та допустимих доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 116500,00 грн. по придбанню товарів ТОВ "Ол Торг".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.09.2015 №3752/09-03 повідомлено, що 30.06.2015 направлено до суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню №32014080000000082 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, які обвинувачуються в придбанні ряду СГД в тому числі ГОВ «Ол Торг» (код ЄДРПОУ 39278738) з метою прикриття незаконної діяльності у схемі діяльності конвертацій центру. Станом на 23.11.2015 вищезазначений обвинувальний акт знаходиться на розгляді в Орджонікідзевському районному суді міста Запоріжжя.

При розгляді справи в Вищому адміністративному суді України залучено до матеріалів справи К/800/8405/16 (№ 816/1225/15) вирок по кримінальному провадженню №32014080000000082 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 27 КК України за фактом створення фіктивних суб'єктів господарювання в т.ч. TOB «Ол Торг».

При цьому вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.07.2016р., з урахуванням вироку по кримінальному провадженні №32014080000000082 зазначено, що правилами заповненням податкової накладної, встановленої пункті 18 Порядку всі складені примірки податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів та скріплюються печаткою такого платника.

Згідно вироку від 28.01.2016р., 11.08.2014р. ОСОБА_6, з метою придбання підконтрольного фіктивного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольної групи фіктивних підприємств, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, придбали TOB «OJI Торг». В подальшому, ОСОБА_6 відшукав у м. Запоріжжі ОСОБА_7, яка погодилася стати директором підприємства та надати свій паспорт. Печатка TOB «Ол торг», реєстраційні документи та банківські рахунки використовувалися ОСОБА_6 для здійснення незаконної фіктивної діяльності та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ. ОСОБА_4, переслідуючи мету наживи від протиправної діяльності, погодилась на пропозиції ОСОБА_5 щодо участі у скоєнні кримінального правопорушення шляхом створення фіктивних підприємств з метою подальшого прикриття незаконної діяльності з конвертації грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податкові накладні, які виписані від імені підприємства та від імені особи, яка заперечу свою участь у створенні та діяльності цього підприємства не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, відповідно, посвідчувати факт придбання товарів.

В акті перевірки контролюючим органом перевіркою відображених показників з податку на додану вартість встановлено, що на формування цих показників мала вплив реалізація зазначеного товару. До заниження податку на додану вартість у розмірі 748562,00 грн призвело не підтвердження факту оплати ТОВ "УПСК Діамент" за отримані товар та послуги ТОВ "Анонсер Торг", не надання документального підтвердження де саме використовувалось орендоване обладнання /а. с. 32, т. І/.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ "Анонсер Торг" згідно даних ІС "Податковий блок" станом на дату оформлення перевірки мало стан 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.01.2015. Згідно фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва станом на 31.12.2013 сума основних засобів складає 0 грн /а. с. 32, т. І/.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на акт Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 27.11.2014 №64/11-23-15-02/38852387, згідно якого контролюючим органом зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Анонсер Торг" по взаємовідносинам з ТОВ "Лисми" /а. с. 32, т. І/.

Такі посилання контролюючого органу на те, що на момент оформлення матеріалів перевірки ТОВ " Анонсер Торг " мало стан 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.01.2015 є необгрунтованими, оскільки доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем контрагент не являвся платником ПДВ суду не надано.

Посилання контролюючого органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Анонсер Торг", яким нібито не підтверджено операції, що здійснені платником у серпні 2014 року, також не можуть бути прийняті судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки це не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Вказані акти свідчать лише про те, що перевірку контрагентів позивача не проведено в силу фактичних обставин, проте не може бути беззаперечним доказом фіктивності спірних оподаткованих господарських операцій.

Крім того, згідно положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

В той же час, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій зі спірним контрагентом ТОВ "Анонсер Торг", судом встановлено наступне.

Між ТОВ "УПСК Діамент" (Покупець) та ТОВ "Анонсер Торг" (Продавець) укладено ряд договорів купівлі-продажу № 420 від 04.08.2014, №421 від 04.08.2014, № 422 від 04.08.2014 аналогічні за змістом, за умовами яких продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, який вказаний у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та сплатити за нього в установленому Договором суму /а. с. 40-42, 48-50, 56-58 т. І/.

Згідно пункту 2.1.3 зазначених Договорів купівлі-продажу, що є аналогічними за змістом, Продавець зобов'язаний з власний рахунок доставити Покупцю товар за попередньо погодженою адресою.

Судом встановлено, що склад за адресою вул. Ливарна, 4 у м. Полтаві перебуває у користуванні позивача на підставі договору найму (оренди) нерухомого майна №42/06, укладеного з ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" /а. с. 68-70, 71, т. І/.

Згідно пояснень представників позивача, наданих під час розгляду справи, поставка здійснювалась на склад покупця (ТОВ "УПСК "Діамент"), і посиланням на цю обставину обґрунтовували відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення.

Разом з цим, доказів попереднього погодження адреси доставки між позивачем та його контрагентом суду не надано.

Згідно відомостей, що містяться у залучених позивачем до матеріалів справи копіях видаткових накладних та актів приймання-передачі обладнання, місцем їх складання є м. Ківровоград, а не м. Полтава.

При цьому доказів транспортування обладнання від продавця на склад ТОВ "УПСК "Діамент", позивачем суду не надано.

Згідно додатку №1 до Договору №420 від 04.08.2014 позивач придбав перехідний шлюз 4 1/16, 700 атм, 4,3м та 2,8м /а. с. 43, т. І/; згідно додатку №1 до Договору №421 від 04.08.2014 позивач придбав перехідні котушки 4-1/16 (700), 3-1/16(700), 3-1/8(350), 3-1/8(200), 2-9/16 (700), 2-9/16(350), 2-1/16(700), 3-1/16(1035) у кількості 8 шт. /а. с. 51, т. І/; згідно додатку №1 до Договору №422 від 04.08.2014 позивач придбав засувку "Камерон" СС-Р НТ у кількості 2 шт. та квадрат фонтанної арматури у кількості 1 шт. /а. с. 59, т. І/.

Позивачем надані акти приймання-передачі обладнання; видаткові накладні; рахунки на оплату, податкові накладні /а. с. 44-47, 52-55, 60-63 т. І/.

На підтвердження оплати товару ТОВ "УПСК Діомент" надані платіжні доручення /а. с. 103, 106, 107, 104, 105, т. II/.

На підтвердження використання придбаного у ТОВ "Анонсер Торг" товару у власній господарській діяльності позивач надав акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /а. с. 223-237, т. II/.

Разом з тим, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації) (Наказ Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 р. N 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку").

Отже, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів не можуть бути єдиним доказом використання товару, оскільки є доказом зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію. Інших належних та допустимих доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивачем до суду не надано.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України щодо господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ "Анонсер Торг".

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками сулу першої інстанції про те, що ТОВ "УПСК Діамент" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року суму ПДВ у розмірі 66 748,00 грн, сплачену в ціні придбаних у ТОВ "Анонсер Торг" товарів.

Щодо формування ТОВ "УПСК Діамент" податкового кредиту у серпні 2014 року у сумі 681 814,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Анонсер Торг" в ціні вартості оренди обладнання, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "УПСК Діамент" (Орендар) та ТОВ "Анонсер Торг" (Орендодавець) укладені аналогічні за змістом договори №323 від 02.07.2014, №324 від 02.07.2014, №325 від 02.07.2014, №319 від 02.07.2014, №320 від 02.07.2014, №321 від 02.07.2014, №322 від 02.07.2014, за умовами якого останній зобов'язався передати у тимчасове оплатне користування обладнання. Найменування обладнання зазначається в Акті прийому-передачі /а. с. 64-69, 107-112, 75-79, 85-90, 96-101, 118-123, 129-134, т. І/.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що Орендар використовує орендоване за цим договором обладнання у власній господарській діяльності за його призначенням визначеним виробником. Комплектність, кількість, технічні характеристики обладнання (інші особливості в разі необхідності) визначаються в Акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, для отримання в оренду Обладнання за цим договором Орендар зобов'язаний у будь-який зручний спосіб передати Заявку-замовлення.

Згідно з пунктом 3.5 Договору доставка обладнання виконується автомобільним транспортом Орендодавця за власний рахунок на адресу, що вказана у заявці.

Згідно наданих позивачем Актів приймання-передачі обладнання ТОВ "УПСК Діомент" орендувало у ТОВ "Анонсер Торг" кріогенну лінію високого тиску, акт складено у м. Кіровограді /т. 1 а. с. 71/, обв'язку насосного агрегату (вмсоктуюча та нагнітальна лінія), акт складено у м. Кіровоград /т.1 а. с. 81-82/, лубрикатор (п'ять штук), акт складено у м. Кіровограді /т. 1 а. с. 92-93/, насосну станцію Q-1,8 м3/хв. (3 штуки), акт складено у м. Кіровограді /т. 1 а. с. 103-104/, комплект внутрішньо свердловинного інструменту для освоєння у кількості 2 штуки, гідравлічний чотирьохсекційний превентор у кількості 1 штука, кільцевий герметизатор у кількості 1 штука, ємність для спец рідини у кількості 4 штуки, акт складено у м. Кіровограді /а. с. 114,115, т. І/, утримуючу вежу у кількості 1 штука, акт складено у м. Кіровограді /а. с. 125,126, т. І/, ємність 40м3 у кількості 3 штук, акт складено у м. Кіровограді /а. с. 136, 137, т. І/.

Позивачем до суду надані акти приймання-передачі обладнання від 01.08.2014 та 31.08.2014, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №357 від 31.08.2014, рахунок на оплату №357 від 31.08.2014, податкову накладну №357 від 31.08.2014 на суму 333684,00 грн, у тому числі ПДВ - 55614,00 грн /а.с. 70-74, т. І/; акти приймання-передачі обладнання від 01.08.2014 та 31.08.2014, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №358 від 31.08.2014, рахунок на оплату №358 від 31.08.2014, податкову накладну №358 від 31.08.2014 на суму 372000,00 грн, у тому числі ПДВ - 62000,00 грн /а. с. 80-84, т. І/; акти приймання-передачі обладнання від 01.08.2014 та 31.08.2014, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №359 від 31.08.2014, рахунок на оплату №359 від 31.08.2014, податкову накладну №359 від 31.08.2014 на суму 513360,00 грн, у тому числі ПДВ - 85560,00 грн /а. с. 91-95, т. І/; акти приймання-передачі обладнання від 01.08.2014 та 31.08.2014, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №360 від 31.08.2014, рахунок на оплату №360 від 31.08.2014, податкову накладну №360 від 31.08.2014 на суму 892800,00 грн, у тому числі ПДВ - 148800,00 грн /а. с. 102-106, т. І/; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №361 від 31.08.2014, рахунок на оплату №361 від 31.08.2014, податкову накладну №361 від 31.08.2014 на суму 1126044,00 грн, у тому числі ПДВ - 187674,00 грн /а. с. 113, 116, 117, т. І/; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №362 від 31.08.2014, рахунок на оплату №362 від 31.08.2014, податкову накладну №362 від 31.08.2014 на суму 501456,00 грн, у тому числі ПДВ - 83576,00 грн /а. с. 124,127, 128, т. І/; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №364 від 31.08.2014, рахунок на оплату №364 від 31.08.2014, податкову накладну №364 від 31.08.2014 на суму 351540 грн, у тому числі ПДВ - 58590,00 грн /а. с. 135,138, 139, т. І/.

В той же час, у вказаних актах приймання-передачі обладнання не визначено комплектність, технічні характеристики обладнання, як це передбачено пунктом 2.1 вищевказаних договорів, підписаних між ТОВ "УПСК Діамент" та ТОВ "Анонсер Торг", що, в свою чергу, унеможливлює ідентифікацію орендованого обладнання.

На підтвердження оплати вартості оренди обладнання ТОВ "УПСК Діамент" надано платіжні доручення №1496 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, та №1563 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн /а.с. 84, 101, т. II/; платіжні доручення №1564 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн /а. с. 83, т. II/; платіжні доручення №1508 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1513 від 03.10.2014 у розмірі 10000,00 грн, у тому числі ПДВ - 1666,67 грн, №1561 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ -8333,33 грн, №1566 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн /а. с. 81, 86, 89,94, т. II/; платіжні доручення №1504 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1509 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1565 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ -8333,33 грн, №1559 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн /а. с. 82, 88, 83, 93, 98, т. II/; платіжні доручення №1467 від 27.09.2014 у розмірі 83160,00 грн, у тому числі ПДВ - 13860,00 грн, №1505 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1510 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1512 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1560 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1567 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1570 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн /а. с. 77, 80, 87, 90, 92, 97, 102, т. II/; платіжні доручення №1506 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1511 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1562 від 08.10.2014 у розмірі 43033,00 грн, у тому числі ПДВ -7172,17 грн, №1568 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн /а. с. 79, 85,91,96, т. II/; платіжні доручення №1507 від 03.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн, №1569 від 08.10.2014 у розмірі 50000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8333,33 грн /а. с. 78, 95, т. II/.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вищезазначене обладнання орендовано у ТОВ "Анонсер Торг" з метою виконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Карпатигаз", ТОВ "Перша українська газонафтова компанія", ТОВ "Надра Геоцентр", ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" на підтвердження чого позивачем надано договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні /а. с. 140-206, т. І/.

Однак, дослідивши в судовому засіданні вказані копії документів, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що вони не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій з надання в оренду виробничого обладнання, а тому не можуть бути визнані судом в якості достатніх та належних доказів у справі, з огляду на наступне.

Як вбачається, з актів приймання - передачі обладнання та податкових накладних вбачається, що оренда вищевказаного обладнання відбувалась 01 серпня 2014 року строком на 31 добу. Орендоване обладнання було повернуто орендодавцю 31 серпня 2014 року на підставі відповідних актів приймання - передачі обладнання. Так, послуги надані позивачем ТОВ "Карпатигаз" були виконані позивачем 04 серпня 2014 року, 08 серпня 2014 року, 19 серпня 2014 року, 27 серпня 2014 року, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) /т. 1 а. с. 146, 154, 162, 164, 172/, послуги надані позивачем ТОВ "Перша Українська газонафтова компанія" були виконані позивачем 19 серпня 2014 року, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) /т. 1 а. с. 181/, послуги надані позивачем ТОВ "Надра Геоцентр" були виконані позивачем 27 серпня 2014 року, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) /т. 1 а. с. 190/, послуги надані позивачем ТОВ "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" були виконані позивачем 01 вересня 2014 року, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) /т. 1 а. с. 203/.

В той же час, позивачем належних та допустимих доказів використання у власній господарській діяльності орендованого у ТОВ "Анонсер Торг" обладнання, що містять відомості, які б дозволили ідентифікувати саме вказане обладнання, до суду не надано. Тому, надані позивачем документи не дозволяють встановити факт використання саме орендованого у ТОВ "Анонсер Торг" обладнання у господарській діяльності позивача.

Отже, не можуть бути прийняті в якості належних доказів у справі долучені до матеріалів копії договорів на виконання сервісних робіт, укладених з ТОВ "Карпатигаз", ТОВ "Перша українська газонафтова компанія", ТОВ "Надра Геоцентр", ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" /а. с. 140-206, т. І/, оскільки останні не містять жодних відомостей про використання саме того обладнання, про оренду якого у ТОВ "Анонсер Торг" стверджує позивач.

До того ж, приймання орендованого обладнання відповідно до актів приймання - передачі обладнання відбувалось у м. Кіровограді, проте жодних доказів транспортування товару від контрагента до позивача останнім не надано. Отже, не можливо встановити обставини передання орендованого обладнання від ТОВ "Анонсер Торг" позивачу, а також подальшого використання саме вказаного обладнання у господарській діяльності позивача.

За відсутності належних документальних підтверджень отримання виробничого обладнання та використання саме цього обладнання у господарській діяльності позивача, відсутні підстави вважати, що таке обладнання було передано позивачу.

Надані позивачем технічні завдання на проведення робіт /т. 2 а. с. 1-30/ не можуть бути єдиним доказом використання орендованого у ТОВ "Анонсер Торг" обладнання, оскільки складені та затверджені одноособово позивачем без погодження з замовником.

Що стосується посилань позивача на сплату вартості оренди обладнання, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт перерахування коштів не є беззаперечним свідченням здійснення договірними сторонами реальних господарських операцій. Більш того, з наданих позивачем платіжних доручень встановлено, що вартість оренди обладнання сплачено позивачем не у повному розмірі.

Так само, позивачем не надано обґрунтованих розрахунків вартості оренди обладнання.

Окрім того, в ході розгляду справи не знайшли належного підтвердження доводи позивача про ймовірне використання орендованого у ТОВ "Анонсер Торг" обладнання в межах господарської діяльності.

Будь-яких інших доказів використання у своїй господарській діяльності зазначеного обладнання позивач на вимогу суду не надав.

Зважаючи на ненадання позивачем на перевірку та в ході розгляду справи в суді належних доказів фактичного отримання та використання у власній господарській діяльності обладнання, про оренду якого у ТОВ "Анонсер Торг" стверджує позивач, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Залучені до матеріалів справи письмові докази у своїй сукупності не підтверджують наявності можливого руху активів в ході здійснення таких операцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності доводів відповідача про те, що вказані господарські операції не носили реального характеру, а отже відображення їх результатів у податковому обліку ТОВ "УПСК Діамент" здійснено безпідставно.

Відтак, правомірними є доводи ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем вимог пункту 44.1, статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за серпень 32014 року у розмірі 681814,00 грн.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом з'ясовано, що податковим повідомленням-рішенням №0000382308 від 22.09.2014 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 407 572 грн 50 коп. (в т.ч. 326 058 грн - основний платіж, 81 514 грн 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 206 Т.2/. Вказана сума набула статусу узгодженої /т. 4 а. с. 87-92/.

Таким чином, з урахуванням обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо донарахування ТОВ "УПСК Діамент" податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за умови повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 17 березня 2015 року №0000102308, є правомірним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000102308. Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "УПСК Діамент" та ТОВ "Анонсер Торг", ТОВ "Ол Торг". Тобто, платником податків не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 865062,00 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а позовні вимоги ТОВ "УПСК Діамент" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000102308.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, є безпідставними, оскільки дублюють усі доводи та пояснення представників позивача, надані в ході судового розгляду справи та були враховані судом першої інстанції при вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року по справі № 816/1225/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/1225/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2016 р.