Постанова

від 05.11.2019 по справі 816/1225/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №816/1225/15

касаційне провадження №К/9901/28065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 (суддя - Молодецький Р.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Бенедик А.П.) у справі №816/1225/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2015 № 0000102308.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17.09.2015 позовні вимоги залишив без задоволення.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статтей 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанції).

Зокрема, наголошує на реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Ол Торг та Товариством з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг .

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Ол Торг та Товариством з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг за серпень 2014 року, результати якої оформлено актом від 25.02.2015 № 891/16-01-22-02/37710195.

Актом перевірки встановлено вчинення позивачем порушень пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями:

з Товариством з обмеженою відповідальністю Ол Торг на підставі договорів від 11.08.2014 № 45, від 18.08.2014 № 98, від 11.08.2014 № 46 про купівлю товару (контейнер-майстерня, дизельне паливо, плити дорожні);

з Товариством з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг на підставі договору від 04.08.2014 № 420 про купівлю товару (перехідні шлюзи), на підставі договору від 04.08.2014 № 421 про купівлю товару (перехідні котушки), на підставі договору від 04.08.2014 № 422 про купівлю товару (елементи фонтанної арматури), на підставі договорів від 02.07.2014 №№ 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325 про оренду обладнання (кріогенової лінії високого тиску, обв`язки насосного агрегату, лубрикатору, насосної станції, комплекту внутрішньо свердловинного інструменту для освоєння, гідравлічного чотирьохсекційного превентора, кільцевого герметизатору, ємності для спеціальних рідини, утримуючої вежі та ємностей).

В обґрунтування відсутності у позивача підстав для формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг та Товариством з обмеженою відповідальністю Ол Торг податковий орган посилався на непідтвердження факту здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент за отримані товари від контрагентів. Крім того, відповідач наголошував на відсутності підприємств за адресами місцезнаходження та анулюванні свідоцтв платників ПДВ 22.01.2015 (Товариство з обмеженою відповідальністю Ол Торг ) та 28.01.2015 (Товариство з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг ).

Також Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області посилалася на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг основних засобів, що виключає реальність поставки товарів чи надання активів в оренду. Відповідач наголошував на непред`явленні під час перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування товару контрагентами.

На підставі зафіксованих в акті перевірки висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області 17.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102308 про збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 1297593 грн., в тому числі: в сумі 865062 грн. за основним платежем та в сумі 432531 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Своєю чергою, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди попередніх інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи (видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдова відомість, акти приймання-передачі, платіжні доручення) не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій з задекларованими контрагентами.

Так, позивач, посилаючись на те, що поставка придбаних/орендованих товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг та Товариства з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг здійснювалася без оформлення товарно-транспортних накладних, не зміг пояснити, яким саме чином відбулася передача активів між контрагентами з урахуванням віддаленості місць поставки.

Крім того, позивачем не спростовані наявні у договорах та у первинних документах розбіжності у зазначенні місця передачі активів, не надано доказів погодження адреси поставки.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент не надано доказів, які б підтверджували приймання, зберігання придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг нафтопродуктів з урахуванням особливостей та специфіки такого товару.

Досліджуючи факт пов`язаності придбаних позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг активів (нафтопродуктів) з його господарською діяльністю, судом встановлено, що пред`явлені Товариством з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент у підтвердження таких обставин докази (акт списання матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів від 31.08.2014, місячний рапорт за серпень 2014 року, подорожні листи, відомість з обліку талонівна паливо за серпень 2014 року) складені у період до факту придбання нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг .

Не надано позивачем судам попередніх інстанцій і доказів використання у господарській діяльності придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг контейнер-майстерні, а також орендованого у Товариства з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг обладнання. Так, долучені до матеріалів справи копії договорів на виконання сервісних робіт, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Карпатигаз , Товариством з обмеженою відповідальністю Перша українська газонафтова компанія , Товариством з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр , Товариством з обмеженою відповідальністю Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ , не містять жодних відомостей про використання орендованого у Товариства з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг обладнання.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент не обґрунтовано й економічної доцільності придбання контейнер-майстерні у Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг .

Надаючи оцінку актам приймання-передачі щодо оренди обладнання, суди встановили, що вони не містять певних відомостей щодо комплектності, технічних характеристик такого активу, що виключає можливість ідентифікувати їх отримання позивачем саме від Товариства з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг .

Крім того, судами встановлено, що договір від 11.08.2014 № 45, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент та Товариством з обмеженою відповідальністю Ол Торг , від імені контрагента позивача підписаний директором ОСОБА_1 , в той час, коли згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором підприємства з 27.06.2014 є ОСОБА_2 За підписом ОСОБА_1 оформлені також первинні документи щодо операцій за цим договором.

Більше того, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2016 у кримінальній справі № 335/6512/15-к (провадження 1-кп/335/46/2016), який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, за фактом створення фіктивних підприємств, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 11.08.2014 ОСОБА_3 з метою придбання підконтрольного фіктивного підприємства, яке б діяло у складі групи фіктивних підприємств, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , придбали Товариство з обмеженою відповідальністю Ол Торг .

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки судовим рішенням у кримінальній справі, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 заперечує свою участь у створенні та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Ол Торг , то складені за її підписом документи щодо фінансової діяльності підприємства та первинні документи, в тому числі податкові накладні, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою та такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, яка підлягає врахуванню згідно з приписами підпункту 8 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на усе вищезазначене у сукупності, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки попередніх судових інстанцій про те, що позивачем належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Ол Торг та Товариством з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг , що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Ол Торг та Товариством з обмеженою відповідальністю Анонсер Торг господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УПСК Діамент залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №816/1225/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк