Постанова

від 16.11.2016 по справі 820/355/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р. Справа № 820/355/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М. ,

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Калініної О.О.

представника відповідача Мосійчука Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 року по справі № 820/355/16 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Колізей» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Колізей», 29.01.2016 року звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Східна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області є правонаступником), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області від 23.10.2015 року №0011351502, №0011371502, №0011381502; судові витрати покласти на відповідача.(а.с.4-14 т.1)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки. Проте викладені в акті висновки інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ПП «ВКФ «Колізей» виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 року по справі № 820/355/16 адміністративний позов ПП «ВКФ «Колізей» задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Східна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 року по справі № 820/355/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.69-70 т.3)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства обґрунтовані та законні, внаслідок чого винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними і не підлягають скасуванню.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП «ВКФ «Колізей» зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість. (а.с.15, 24)

На підставі наказу від 18.09.2015 р. № 254, виданого Індустріальною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ВКФ «Колізей» (п.н. 24183040) з питань правомірності декларування показників податкової декларації з ПДВ за квітень-вересень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт №563/20-36-15-02-10/24183040 від 01.10.2015 року. (а.с.31-58 т.1)

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

1) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено склад податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1733507,00 грн., у т.ч.: за квітень 2014 р. на суму 102795,0 грн., за травень 2014 року на суму 108297,0 грн., за червень 2014 р. на суму 276285,0 грн., за липень 2014 року на суму 1077599,0 грн., за серпень 2014 року на суму 126223,0 грн., за вересень 2014 року на суму 42748,0 грн.;

2) п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого встановлено несвоєчасне подання ПП ВКФ "Колізей" податкової звітності з податку на додану вартість за період: вересень 2014 року - граничний термін подання 20.10.2014 р., фактично звіт наданий 24.12.2014 р.

На підставі висновків проведеної перевірки, Індустріальною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 23.10.2015 року № 0011351502, яким ПП «ВКФ «Колізей» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1364278 грн. (суми завищення бюджетного відшкодування) та 341069,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції (штраф). (а.с.25-26 т.1);

- від 23.10.2015 року №0011371502, яким ПП «ВКФ «Колізей» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 353823,00 грн. (а.с.27-28 т.1);

- від 23.10.2015 року №0011381502, яким ПП «ВКФ «Колізей» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 22241,25 грн., в тому числі основний платіж 17793 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4448,25 грн. (а.с.29-30 т.1).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Головного управління ДФС у Харківській області. (а.с.66-73).

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області №4754/10/20-40-10-04-14 від 16.12.2015 р. скаргу ПП «ВКФ «Колізей» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0011351502, №0011371502 та №0011381502 від 23.10.2015 р. - без змін. (а.с.74-80 т.1).

ПП «ВКФ «Колізей», не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулося до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «ВКФ «Колізей» доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум, оскільки у позивача наявні відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 та 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.4 ст.198 Кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Як вбачається із акту перевірки позивача №563/20-36-15-02-10/24183040 від 01.10.2015 року (а.с.35-36, 38, 44 т.1) причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і, як наслідок, впливу на формування показників декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди мало:

- за квітень 2014 року - придбання дробі сталевої термообробленої сферичної/гострокутної для подальшої реалізації на експорт;

- за травень 2014 року - експортні операції з продажу дробі сталевої термообробленої сферичної/гострокутної, що складає 96,1% від загального обсягу постачання;

- за червень 2014 року - експортні операції з продажу дробі сталевої термообробленої сферичної/гострокутної, що складає 97,9% від загального обсягу постачання;

- за липень 2014 року - експортні операції з продажу дробі сталевої термообробленої сферичної/гострокутної, що складає 99,7% від загального обсягу постачання;

- за серпень 2014 року - експортні операції з продажу дробі сталевої термообробленої сферичної/гострокутної, що складає 100% від загального обсягу постачання;

- за вересень 2014 року - експортні операції з продажу дробі сталевої термообробленої сферичної/гострокутної, що складає 99,9% від загального обсягу постачання.

Позивач зазначає, що в період з квітня по вересень 2014 року ним було придбано 946,44 тонн дробі сталевої на суму 10401042,00 грн. у ТОВ «Завод сталевої дробі» (п.н. 32804063).

та сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з цим контрагентом у цьому ж періоді у розмірі 1733507,00 грн.

При цьому слід враховувати, що ПП «ВКФ «Колізей» та ТОВ «Завод сталевої дробі» є пов'язаними особами, а саме ПП «ВКФ «Колізей» є засновником ТОВ «Завод сталевої дробі», сума внеску в статутний фонд складає 4443113,00 грн.

В той же час, за даними бухгалтерського обліку ПП «ВКФ «Колізей» по рахунку 281 «Товари на складі» обліковується:

- станом на 01.04.2014 року дріб сталевий сферичний термооброблений ДССТ у кількості 1,561 мт;

- станом на 01.05.2014 року немає залишків матеріальних цінностей;

- станом на 01.06.2014 року немає залишків матеріальних цінностей;

- станом на 01.07.2014 року немає залишків матеріальних цінностей;

- станом на 01.08.2014 року немає залишків матеріальних цінностей;

- станом на 01.09.2014 року немає залишків матеріальних цінностей;

- станом на 01.09.2014 року немає залишків матеріальних цінностей.

У зв'язку з цим інвентаризація не проводилась.

На підставі договору постачання №011013 від 01.10.2013 року, укладеного між ПП «ВКФ «Колізей» (покупець) та ТОВ «Завод сталевої дробі» (продавець), продавець зобов'язується продати, а покупець придбати на умовах, викладених в договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані в накладних. Якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника та повинне відповідати ДСТУ або іншим вимогам, передбаченим в додатках до договору. Умови та строки поставки товару вказуються у накладних. На підставі актів приймання-передачі товару чи інших відповідних документів, сторони щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним, здійснюють звіряння взаєморозрахунків по даному договору. Розрахунки по даному договору здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахунку покупцем платежів на розрахунковий рахунок продавця. Платіж здійснюється на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем. (а.с.86-87 т.1)

Однак, додатками (специфікаціями) до вищевказаного договору строки поставки не визначені.

На підтвердження реальності здійснення постачання товарів за даним договором позивачем надано до матеріалів справи:

- копії податкових накладних; (а.с.121, 123, 125-126, 128-186 т.1)

- копії видаткових накладних; (а.с.122, 124, 127, 187-244 т.1)

- копії банківських виписок; (т.1 а.с.245-249)

- акти звіряння взаємних розрахунків. (а.с.214-219 т.2)

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов п.2.3 та п.5.1 договору постачання №011013 від 01.10.2013 року, укладеного між ПП «ВКФ «Колізей» та ТОВ «Завод сталевої дробі», при відвантаженні товару упаковка та маркування повинні відповідати встановленим стандартам і ТУ та забезпечувати збереження товару під час транспортування. Приймання товару по кількості, якості та комплектності здійснюються покупцем у відповідності до Інструкцій Держарбітражу П-6 та П-7.

Так, положеннями Інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та кількістю (постанови Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965р., з наступними змінами та доповненнями, та № П-7 від 25.04.1966р., із змінами та доповненнями) визначено порядок прийняття товару по кількості та якості.

Відповідно п.2 Інструкції № П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись: а) встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць; в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Згідно Інструкції № П-6, при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта при доставці вантажу автомобільним транспортом), приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника (виробника).

Однак, вказаних документів позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи надано не було.

Як вбачається із змісту додатків (специфікацій) до договору постачання №011013 від 01.10.2013 року, визначено умови поставки: EXW (франко-завод) ТОВ «Завод сталевої дробі».

При цьому, транспортування товару від постачальника до покупця не здійснювалося, оскільки, придбаний товар був частково переданий на зберігання ТОВ «Завод сталевої дробі» за договором №01-10/13-ВЗ від 01.10.2013 року (т.2 а.с.1-2) та в подальшому відправлений на експорт за договором комісії №011013кмс від 01.10.2013 року, укладеним з ТОВ «Завод сталевої дробі». (а.с.43-46 т.2)

Так, відповідно до договору зберігання №01-10/13-ВЗ від 01.10.2013 року, укладеного між ПП «ВКФ «Колізей» (поклажодавець) та ТОВ «Завод сталевої дробі» (зберігач), поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар згідно актів прийому-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання та зобов'язується повернути його поклажодавцеві у схоронності за першою вимогою. Зберігач зобов'язаний зберігати майно в окремому приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: 94202, Луганська обл., м.Алчевськ, вул. Вокзальна, 122-Б, в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні.

При цьому, умовами п.2.2.6 даного договору зберігання визначено, що зберігання майна відбувається на безоплатній основі.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що зміни і доповнення до цього договору повинні бути викладені письмово і підписані сторонами. (а.с.1-2 т.2)

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди до даного договору, будь-які угоди про зміну чи доповнення його положень.

Позивачем надано акти прийому-передачі товару на підтвердження передачі товару на відповідальне зберігання та з відповідального зберігання. (а.с.3-42 т.2)

Дані акти складені у м.Алчевськ відповідно 31.03.2014 р., 29.04.2014 р., 20.06.2014 р., 23.06.2014 р., 01.07.2014 р., 02.07.2014 р., 03.07.2014 р., 04.07.2014 р., 05.07.2014 р., 06.07.2014 р., 07.07.2014 р., 08.07.2014 р., 09.07.2014 р., 10.07.2014 р., 11.07.2014 р., 17.07.2014 р. та 18.07.2014 р.

Згідно договору комісії №011013кмс від 01.10.2013 року, укладеного між ПП «ВКФ «Колізей» (комітент) та ТОВ «Завод сталевої дробі» (комісіонер) , предметом договору є здійснення комісіонером від свого імені за рахунок комітента продажу партії товару, поставленої комітентом в експортному варіанті. Асортимент, кількість, якість, строки, призначена комітентом ціна та інші істотні умови поставки та характеристики товару, наданого на комісію, визначаються у додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною. Додатки складаються на кожну партію товару. Факт прийому-передачі товару комісіонеру від комітента підтверджується відповідними актами, які підписуються обома сторонами. В оформлюваних сторонами актиах обов'язково вказуються всі характеристики реалізуємого товару. Необхідні для ідентифікації кожної партії товару в майбутньому. Умови по продажу товару вважаються виконаними належним чином з моменту оформлення ВМД для експорту на відвантажену партію товару. (а.с.43-46 т.2)

Умовами п.2.1.5 даного договору комісії також передбачено, що комісіонер зобов'язаний щомісячно надавати комітенту звіт, який повинен містити певну інформацію. При цьому, комітент повинен затвердити такий звіт та повернути один його екземпляр комісіонеру.

В матеріалах справи міститься лише одна додаткова угода №1 від 14.04.2014 року до договору комісії, складена у м.Алчевськ, відповідно до якої у зв'язку з початком дії антитерористичної операції на сході України, блокування автодоріг, збільшенням кількості крадіжок вантажів та транспортних засобів, неможливістю планування відвантаження товару, нестабільною роботою комунікацій зв'язку та інтернету, сторони дійшли згоди про наступне: (а.с.46 т.2)

- для оформлення ВМД для експорту сторонами підписується акт прийому-передачі товару на комісію (попередній);

- для цілей податкового та бухгалтерського обліку факт прийому-передачі товару на комісію підтверджується актами прийому-передачі (кінцеві), які оформлюються та підписуються на підставі «приходных» документів комітента. Кінцеві акти прийому-передачі оформлюються під тим же номером. Що і попрередні із вказівкою через дріб номера партії.

На підтвердження факту направлення придбаного товару на реалізацію згідно договору комісії №011013кмс від 01.10.2013 р., позивачем надано до матеріалів справи акти прийому-передачі, складені у м.Алчевськ 29.04.2014 р., 12.05.2014 р., 18.06.2014 р., 20.06.2014 р., 23.06.2014 р., 03.07.2014 р., 04.07.2014 р., 07.07.2014 р., 09.07.2014 р., 11.07.2014 р., 12.07.2014 р., 13.07.2014 р., 14.07.2014 р., 15.07.2014 р., 16.07.2014 р., 18.07.2014 р., 22.07.2014 р., 23.07.2014 р., 14.08.2014 р., 27.08.2014 р., 24.09.2014 р. (т.2 а.с.47-89)

Колегія суддів звертає увагу, що в актах прийому-передачі містяться посилання на додаткові угоди до договору комісії №011013кмс від 01.10.2013 року. Однак, окрім вищевказаної додаткової угоди про доповнення змісту договору комісії, будь-яких інших додаткових угод, в яких визначено асортимент, кількість, якість, строки, призначена комітентом ціна та інші істотні умови поставки та характеристики товару, наданого на комісію, до матеріалів справи не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні попередні акти прийому-передачі товарів, які складалися на виконання умов додаткової угоди №1 від 14.04.2014 року до договору комісії.

Також, позивачем надано до матеріалів справи звіти комісіонера за період квітень-вересень 2014 року (а.с.220-228), копії митних декларацій (ВДМ) (т.2 а.с. 90-195) та зведену таблицю про рух товару, придбаного у ТОВ «Завод сталевої дробі» з моменту придбання до моменту відправлення його на експорт (т.2 а.с.229).

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, із яких можна встановити факт транспортування товарно-матеріальних цінностей із місця їх зберігання у м.Алчевськ Луганської області до місць митного оформлення.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами п.2.1.9 договору комісії №011013кмс від 01.10.2013 року передбачено, що в обов'язки комісіонера входить також прийом товару на зберігання, доведення товару до товарного вигляду. Згідно додатків до даного договору (расфасовка, упаковка, маркування тощо), підготовка товару до відвантаження, відвантаження товару зі складу. При цьому, комісіонер приймає на відповідальне зберігання протягом строку даного договору товар, у кількості та загальною вартістю відповідно до акту прийому-передачі.

Враховуючи вказане, із аналізу матеріалів справи та змісту договорів вбачається, що товари, придбані ПП «ВКФ «Колізей» у ТОВ «Завод сталевої дробі», перебували весь час у ТОВ «Завод сталевої дробі» на підставі договору зберігання та договору комісії і в подальшому також реалізовувалися ТОВ «Завод сталевої дробі». Тобто, фактично товари не перебували у власності ПП «ВКФ «Колізей» взагалі.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача про те, що номенклатура придбаних товарів згідно договору поставки від 01.10.2013 №011013 не відповідає номенклатурі товарів, що були реалізовані по договору комісії №011013кмс від 01.10.2013 року, переміщення, навантажувальні-розвантажувальні роботи та транспортування придбаного товару не здійснювалося, дані окремих ВМД щодо кількості товарів, суми та посилань на акти прийому-передачі не відповідають даним додатків до договору комісії, актів приймання-передачі товарів на комісію.

Колегія суддів зазначає також, що наявність вантажно-митних декларацій не є беззаперечним доказом здійснення господарських операцій щодо договору постачання між ПП «ВКФ «Колізей» та ТОВ «Завод сталевої дробі», оскільки ТОВ «Завод сталевої дробі» не позбавлений був можливості подальшого продажу власного товару.

При цьому, позивачем не надано беззаперечних доказів, які давали б можливість ідентифікувати товари, які були предметом господарських операцій з ТОВ «Завод сталевої дробі» та встановити зв'язок між саме цими товарами та товарами, які були предметом господарських операцій ТОВ «Завод сталевої дробі» з іноземними покупцями.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком податкового органу про те, що взаємовідносини ПП ВКФ «Колізей» в частині придбання товарів у ТОВ «Завод сталевої дробі» мають ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.4 даного Закону одними із основних принципів, на яких грунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, є обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Колегія суддів погоджується також із доводами апеляційної скарги відповідача в частині порушення позивачем п.201.1 «з» ст. 200 Податкового кодексу України під час включення до податкового кредиту за липень 2014 року податкової накладної №5, виписаної ТОВ «Ніка-Холдінг» без зазначення суми коштів, що підлягають сплаті, що призвело до завищення податкового кредиту на 400 грн.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Крім того, положеннями п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, які обов'язкові реквізити зазначаються в окремих рядках у податковій накладній, в тому числі, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, вона відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів зазначає за доцільне замінити первісного відповідача по справі Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника Східну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» Кабінет Міністрів України постановляє реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

В свою чергу, із додатку 2 «Перелік територіальних органів ДФС, які реорганізуються» даної постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 вбачається, що Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Положеннями частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне замінити первісного відповідача по справі Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника Східну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А

Замінити первісного відповідача по справі Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника Східну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 року по справі № 820/355/16 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Колізей» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Колізей» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 листопада 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.