Ухвала

від 26.01.2017 по справі 820/355/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2017 р. м. Київ К/800/32883/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Олендера І.Я.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Колізей на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Колізей до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Колізей (далі - ПП ВКФ Колізей ) звернулось до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Східна ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов ПП ВКФ Колізей задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу Східної ОДПІ задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ПП ВКФ Колізей відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ПП ВКФ Колізей подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Індустріальною ОДПІ м.Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП ВКФ Колізей з питань правомірності декларування показників податкової декларації з ПДВ за квітень-вересень 2014 року. За результатами перевірки складено акт №563/20-36-15-02-10/24183040 від 01 жовтня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено склад податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1733507,00 грн., у т.ч.: за квітень 2014 р. на суму 102795,0 грн., за травень 2014 року на суму 108297,0 грн., за червень 2014 р. на суму 276285,0 грн., за липень 2014 року на суму 1077599,0 грн., за серпень 2014 року на суму 126223,0 грн., за вересень 2014 року на суму 42748,0 грн., п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено несвоєчасне подання ПП ВКФ Колізей податкової звітності з податку на додану вартість за період: вересень 2014 року - граничний термін подання 20 жовтня 2014 року, фактично звіт наданий 24 грудня 2014 року.

На підставі акту перевірки Індустріальною ОДПІ м.Харкова винесені податкові повідомлення-рішення №0011351502 від 23 жовтня 2015 року, яким ПП ВКФ Колізей зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1364278,00 грн. (суми завищення бюджетного відшкодування) та 341069,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції (штраф), №0011371502 від 23 жовтня 2015 року, яким ПП ВКФ Колізей зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 353823,00 грн., №0011381502 від 23 жовтня 2015 року, яким ПП ВКФ Колізей збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 22241,25 грн., в тому числі основний платіж 17793,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4448,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення №0011351502 від 23 жовтня 2015 року, №0011371502 від 23 жовтня 2015 року та №0011381502 від 23 жовтня 2015 року залишено без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про протиправність винесених податкових повідомлень-рішень №0011351502 від 23 жовтня 2015 року, №0011371502 від 23 жовтня 2015 року та №0011381502 від 23 жовтня 2015 року, але суд апеляційної інстанції задовольняючи апеляційну скаргу дійшов протилежного висновку та відмовив позивачеві в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП ВКФ Колізей мало господарські відносини з ТОВ Завод сталевої дробі (договір постачання №011013 від 01 жовтня 2013 року) та ТОВ Ніка-Холдинг (договір оренди нежитлових приміщень, надання комунальних та господарських послуг №028 від 01січня 2007 року, податкова накладна №5 від 30 липня 2014 року).

Судом першої інстанцій зазначено, що позивачем було надано первинну документацію (копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії банківських виписок, акти прийому-передачі товару) яка в свою чергу відповідає вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Судом першої інстанції також зазначено, що транспортування товару від постачальника до покупця не здійснювалося, оскільки, придбаний товар частково був переданий на зберігання ТОВ Завод сталевої дробі (договір №01-10/13-ВЗ від 01 жовтня 2013 року) та в подальшому відправлений на експорт (договір комісії №011013кмс від 01 жовтня 2013 року).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судом першої інстанцій встановлено, що ПП ВКФ Колізей підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суд першої інстанцій дійшов до висновку про те, що ПП ВКФ Колізей правомірно включено суми за господарськими операціями зі своїми контрагентами до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог ПП ВКФ Колізей та скасування податкових повідомлень - рішень №0011351502 від 23 жовтня 2015 року, №0011371502 від 23 жовтня 2015 року та №0011381502 від 23 жовтня 2015 року.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Колізей задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. Я. Олендер