Постанова

від 22.11.2016 по справі 904/7356/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 року Справа № 904/7356/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-1: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-2: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від ДВС: Чорнодуб М.А. - представник ( дов. від 24.10.2016 р. № 06-54/6834 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 р., за скаргою приватного акціонерного товариства "Делос" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дебітум", м. Дніпро

до: приватного акціонерного товариства "Делос", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Дніпро

про: стягнення 3 202 000,00 грн.

за участю Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

ВСТАНОВИВ:

02.08.2016 р. до господарського суду Дніпропетровської області від приватного акціонерного товариства "Делос" надійшла скарга, вх. №48264/16 від 02.08.2016, на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням доповнень до скарги ( а. с. 151 том 1 ), скаржник просив: визнати неправомірними дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області що зазначені в даній скарзі, щодо не направлення боржнику ПАТ "Делос" постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення; визнати неправомірними дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що зазначені в даній скарзі, в частині винесення постанови від 29.06.2016 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 05.07.2016 р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 51455368; визнати недійсною постанову Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт коштів боржника винесену 05.07.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 51455368; визнати недійсною постанову Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 29.06.2016 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 51455368; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області здійснити дії, що полягають у закінченні ВП № 51455368 у зв'язку із добровільним виконанням судового рішення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 р. ( суддя Євстигнеєва Н. М. ) у справі № 904/7356/15 скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено повністю.

Ухвала мотивована тим, що скаржник був позбавлений можливості виконати самостійно рішення суду, а, відповідно до приписів ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про стягнення виконавчого збору виноситься лише у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону, для самостійного його виконання, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є неправомірними, а постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає вищенаведеним положенням та підлягає визнанню недійсною.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 р. по справі № 904/7356/15 та прийняти нову ухвалу, якою відмовити ПАТ "Делос" в задоволенні скарги на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В обгрунтування апеляційної скарги Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області посилається на те, що Державний виконавець діяв у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду не було виконано впродовж тривалого часу після закінчення строку, установленого для самостійного його виконання, а оскаржувана постанова від 29.06.2016 р. про стягнення виконавчого збору була винесена після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М. у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: Кощеєва І. М. (головуючий ), Євстигнеєва О. С., Кузнецова В. О. Розгляд справи призначено на 22.11.2016 р.

У судове засідання представники сторін не з'явилися.

Від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із перебуванням директора підприємства у відпустці.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст.77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, а також враховуючи закінчення строку встановленого ГПК для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, відхиливши клопотаня Відповідача про відкладення.

У судовому засіданні 22.11.2016 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи - рішенням господарського Дніпропетровської області від 19.10.2015 р. позов задоволено, стягнуто з приватного акціонерного товариства "Делос" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дебітум" - 3 202 000 грн. основного боргу, 64 040 грн. витрат по сплаті судового збору.

06.11.2015 р. на виконання вказаного рішення господарського Дніпропетровської області було видано наказ № 904/7356/15.

16.06.2016 р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області розглянута заява товариства з обмеженою відповідальністю "Дебітум" від 15.06.2016 р. про примусове виконання рішення господарського суду та, в порядку статей 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51455368, встановлено строк для добровільного виконання наказу суду 23.06.2016 р. У постанові державний виконавець зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом ( а. с. 146 том 1 ).

Зазначена Постанова про відкриття виконавчого провадження, була направлена на адресу Відповідача 17.06.2016 р. супровідним листом № 02114/9306 від 16.06.2016 р. ( а. с. 144-145 том 1 ).

29.06.2016 р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 326 604,00 грн. ( а .с.176, том 1).

З метою своєчасного та повного виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7356/15 державним виконавцем подано запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником, у відповідь на який ДПА України зазначила, що на боржника-юридичну особу відкрито 7 рахунків.

05.07.2016 р., у зв'язку з тим, що боржником рішення суду самостійно не виконано, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми 3 592 644,00 грн.

06.07.2016 р. приватним акціонерним товариством "Делос" направлено на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області листа за вих. № 48, яким було повідомлено про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження лише 05.07.2016 р. та можливість виконати судове рішення у добровільному порядку протягом семи днів з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ( а. с.180 том 1 ).

12.07.2016 р. боржник звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про припинення виконавчого провадження (вих. № 49 від 12.07.2016 р. ) ( а. с. 181 том 1 ). Заява обґрунтована тим, що між стягувачем та боржником укладено угоду про погашення боргу, який виник на підставі рішення від 19.10.2015 р. шляхом передачі стягувачу в рахунок погашення боргу майна підприємства, а саме холодильних камер № № 1, 2, 3, холодильного обладнання до них на загальну суму 3 266 040,00 грн. Боржник зазначив, що майно передано по акту приймання-передачі майна від 11.07.2016 р.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Дебітум" звернулося до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській з заявою від 11.07.2016 р., яка отримана відділом примусового виконання рішень 12.07.2016 р., з проханням закінчити виконавче провадження.

Відповідач вважає неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо: не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення; в частині винесення постанови від 29.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 51455368, а постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна арешт коштів боржника вважає недійсними, з чим не погоджується Відділ примусового виконання рішень.

Ст. 121 2 ГПК України передбачено право боржника оскаржити до господарських судів дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Місцевий господарський суд, в оскаржуваній ухвалі знайшов підстави визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника неправомірними, а постанову про накладення арешту на кошти боржника такою, що не відповідає вимогам законодавства та, відповідно, недійсною. Також, враховуючи, що скаржник був позбавлений можливості виконати самостійно рішення суду, а, відповідно до приписів ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про стягнення виконавчого збору виноситься лише у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону, для самостійного його виконання, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є неправомірними, а постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає вищенаведеним положенням та підлягає визнанню недійсною.

Апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду обґрунтованим у зв'язку з наступним.

Ст. 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Як зазначив суд першої інстанції, заява стягувача про прийняття судового наказу до виконання ( а. с. 172 том 1 ) не містила клопотання про накладення арешту на грошові кошти та майно боржника.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу приватного акціонерного товариства "Делос" супровідним листом без повідомлення про вручення. Доказів повернення на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення, в якому було б зазначено про вручення листа боржнику немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції вказана норма пов'язує факт повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження з фактом надсилання відповідної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не з фактом його отримання боржником, відтак доводи Відділу примусового виконання рішень про належне направлення на адресу скаржника постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставними.

Відповідно до офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, та є доказом відповідно до ст. 36 ГПК України, поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4900042582684 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2016) вручено адресату особисто 02.07.2016 р., тобто після встановлено строку для добровільного виконання рішення (строк для добровільного виконання рішення суду 23.06.2016 р. ).

Ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч.1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження").

06.07.2016 р. приватним акціонерним товариством "Делос" направлено на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області листа за вих. № 48, яким було повідомлено про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження лише 05.07.2016 р. та можливість виконати судове рішення у добровільному порядку протягом семи днів з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ( а. с.141 том 1).

Між тим, отримавши повідомлення боржника про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження після закінчення строку, встановленого до самостійного виконання рішення суду, Відділ примусового виконання рішень суду не скористався наданим йому правом відкласти виконавчі дії на строк до десяти робочих днів, а розпочав примусове виконання рішення суду, про що свідчить прийняття постанови про арешт коштів боржника.

За загальним правилом частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону, для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Також й пункт 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, й у ній визначається встановлений частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, а примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Разом з тим, постанова про стягнення виконавчого збору була винесена 29.06.2016 р., тобто до моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження ( 02.07.2016 р. ) та ознайомлення останнього з встановленим в постанові про відкриття виконавчого провадження терміном для самостійного виконання рішення суду.

З огляду на положення статей 27, 28, 32, 35 Закону України "Про виконавче провадження" у їх системному взаємозв'язку, сплив строку наданого для добровільного виконання рішення суду сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника.

Підставою для закінчення виконавчого провадження, серед інших, стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначає фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.8 ч.1 ст. 49 ГПК України).

Судом встановлено, що 12.07.2016 р. боржник звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській з заявою про припинення виконавчого провадження (вих. № 49 від 12.07.2016 р. ) ( а. с.181 том 1 ). На підтвердження виконання рішення суду надав угоду про погашення боргу, укладену між стягувачем та боржником, який виник на підставі рішення від 19.10.2015 р., шляхом передачі стягувачу в рахунок погашення боргу майна підприємства, а саме холодильних камер № № 1,2 і 3, холодильного обладнання до них на загальну суму 3 266 040,00грн. та акт приймання-передачі майна від 11.07.2016 р.

Про повне виконання рішення суду свідчить і лист стягувача ( ТОВ "Дебитум" ) від 11.07.2016 р., який надійшов на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 12.07.2016 р. ( а. с. 186 том 1 ). Стягувач, як вбачається зі змісту цього листа, повідомив виконавчу службу про повне виконання судового рішення та просив закрити виконавче провадження.

За змістом ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Отже, враховуючи неправомірність дій державної виконавчої служби щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 51455368, і визнання судом цих постанов недійсними, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстави задовольнити вимогу скаржника про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області здійснити дії, що полягають у закінченні ВП № 51455368 у зв'язку із добровільним виконанням судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 р. у справі № 904/7356/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 23.11.2016 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О. С. Євстигнеєв

Суддя В.О. Кузнецов