Постанова

від 12.04.2017 по справі 904/7356/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 904/7356/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівВасищака І.М., Студенця В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились від третьої особи 1: не з'явились від третьої особи 2: не з'явились від ВДВС: не з'явились на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року за скаргоюПриватного акціонерного товариства "Делос" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі№ 904/7356/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дебітум" до Приватного акціонерного товариства "Делос", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, простягнення 3202000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Делос" (далі відповідач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі ВДВС), в якій, з урахуванням зроблених доповнень, просило суд:

- визнати неправомірними дії ВДВС щодо не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

- визнати неправомірними дії ВДВС, що полягали у винесенні постанови від 29.06.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 05.07.2016 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 51455368;

- визнати недійсною постанову ВДВС про арешт коштів боржника, винесену 05.07.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 51455368;

- визнати недійсною постанову ВДВС від 29.06.2016 р. про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні ВП № 51455368;

- зобов'язати ВДВС здійснити дії, що полягають у закінченні виконавчого провадження ВП № 51455368, у зв'язку із добровільним виконанням судового рішення.

Подану скаргу боржник мотивував тим, що ним було одержано постанову про відкриття виконавчого провадження вже після спливу строку, встановленого для добровільного виконання судового рішення. При цьому, на думку відповідача, ним було виконано судове рішення в добровільному порядку, а саме: в порядку, погодженому із стягувачем в укладеній ними угоді про погашення боргу. Однак, не зважаючи на це, державний виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника, прийняв рішення про стягнення з нього виконавчого збору та не вчинив необхідних у такому випадку дій із закриття виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року скаргу відповідача на дії ВДВС задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року апеляційну скаргу ВДВС залишено без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про те, що внаслідок несвоєчасного одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, останній був позбавлений можливості виконати судове рішення в добровільному порядку протягом семи днів з моменту винесення даної постанови. Зважаючи на це, суди визнали неправомірними дії державного виконавця щодо вчинення примусових виконавчих дій, які полягали в накладенні арешту на грошові кошти боржника, та щодо стягнення з боржника виконавчого збору, а також визнали недійсними відповідні постанови ВДВС. При цьому, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що рішення у даній справі було виконано боржником у добровільному порядку, визначеному в укладеній із стягувачем угоді про погашення боргу, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішення, ВДВС звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги на дії ВДВС.

В своїй касаційній скарзі ВДВС зазначає, що строк з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та до моменту виконання ним судового рішення у даній справі перевищує передбачений законом семиденний термін добровільного виконання. Тому, на думку скаржника, у даному випадку ним правомірно розпочато вчинення примусових виконавчих дій та стягнуто з боржника судовий збір. Одночасно з цим, ВДВС зауважує, що укладена між боржником та стягувачем угода про погашення боргу (мирова угода) судом затверджена не була.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року позов задоволено, стягнуто з боржника на користь стягувача 3202000,00 грн. основного боргу та 64040,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

06.11.2015 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ № 904/7356/15.

16.06.2016 року за вказним наказом ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51455368, в якій встановлено строк для добровільного виконання наказу суду до 23.06.2016 року (т. 1 а.с. 146).

У даній постанові зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника 17.06.2016 року листом № 02114/9306 від 16.06.2016 року (т.1 а. с. 144-145).

За твердженнями ВДВС, відповідна постанова була отримана боржником 02.07.2016 року, про що свідчить реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції за 17.06.2016 року та відстеження пересилання поштових відправлень (т. 1 а.с.167-168).

З огляду на те, що боржником у добровільному порядку наказ суду до 23.06.2016 року виконано не було, 29.06.2016 року ВДВС винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 326604,00 грн, а 05.07.2016 року ВДВС винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми 3592644,00 грн.

Відповідач вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а винесені ним постанови про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на грошові кошти незаконними, оскільки, за твердженнями боржника, ним було одержано постанову про відкриття виконавчого провадження лише 05.07.2016 року.

До матеріалів справи залучено листа за вих. № 48 від 06.07.2016 року, яким відповідач повідомив ВДВС про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження 05.07.2016 року та можливість виконати судове рішення у добровільному порядку протягом семи днів з дати отримання цієї постанови (т.1, а. с.180).

В матеріалах справи міститься заява боржника вих. № 49 від 12.07.2016 року про припинення виконавчого провадження (т. 1 а. с. 181), мотивована тим, що між стягувачем та боржником укладено угоду про погашення боргу, який виник на підставі рішення суду від 19.10.2015 року, шляхом передачі стягувачу в рахунок погашення боргу майна підприємства, а саме холодильних камер №№ 1, 2, 3 та холодильного обладнання до них на загальну суму 3266040,00 грн. В заяві боржник зазначив, що майно передано на виконання угоди про погашення боргу по акту приймання-передачі майна від 11.07.2016 року.

Копія вказаної угоди та акту приймання-передачі майна також залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 182-185).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону).

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону, для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом (ч. 1 ст. 28 Закону).

Під час судового розгляду скарги відповідача на дії ВДВС господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що всупереч вищенаведеним приписам ч. 1 ст. 31 Закону постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена ВДВС боржнику рекомендованим листом без повідомлення про вручення.

Судами також було встановлено, що вказана постанова була отримана боржником (02.07.2017 року) після спливу визначеного в ній строку на добровільне виконання, тобто після 23.06.2016 року.

Як зазначено в ч. 1 ст. 35 Закону, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Враховуючи викладене, суди прийшли до висновку, що державний виконавець в силу приписів ч. 1 ст. 35 Закону не міг розпочинати вчинення примусових виконавчих дій (накладати арешти на грошові кошти боржника) та стягувати з боржника виконавчий збір, оскільки боржник несвоєчасно одержав постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суди не звернули увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до ВДСВ із заявою про відкладення провадження виконавчих дій.

Суди не звернули увагу і на те, що строк з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та до моменту виконання ним судового рішення у даній справі перевищує передбачений законом семиденний термін добровільного виконання.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що наказ № 904/7356/15 від 06.11.2015 року виконано боржником 11.07.2016 року у добровільному порядку, а саме: передано стягувачу майно по акту прийому- передачі, відповідно до угоди про погашення боргу.

При цьому, судами не було надано правової оцінки тій обставині, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони зверталися до суду щодо вирішення питання про затвердження мирової угоди.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а скарга боржника на дії ВДВС підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді скарги суду необхідно надати правову оцінку тій обставині, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 02.07.2016 року, а майно передав стягувачу 11.07.2016 року на виконання угоди про погашення боргу, яка судом затверджена не була.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року, прийняті у справі №904/7356/15, скасувати.

3. Справу №904/7356/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Делос" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М. Васищак

В.І.Студенець