Постанова

від 31.10.2016 по справі 5377/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

31 жовтня 2016 р. №5377/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Ващенка Р.М.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005 ", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби від 24.04.2012 №0000112221 та від 24.04.2012 №0000122221.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2015 по справі №2а-5377/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби № 0000112221 від 24.04.2012 та № 0000122221 від 24.04.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 скасовано та направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без розгляду на підставі п. 4. ч. 1 ст. 155 КАС України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 21.06.2016, замінено на підставі ст. 55 КАС України відповідача Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки позивачем правомірно включено суми ПДВ та податку на прибуток до податкового кредиту та валових витрат, відповідно, за перевіряємий період, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Представник позивача - Ващенко Р.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Шамілова Л.Ш. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005" (далі - ТОВ "ОІЛТРАНС-2005") зареєстровано як юридична особа (т.3 а.с.214), перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова ДПС) як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Довідки від 04.10.20006 №8735 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ "ОІЛТРАНС-2005" за КВЕД є інші види оптової торгівлі; здавання в оренду власного нерухомого майна; надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу; транспортування газу трубопроводами; діяльність у сфері геології та геологорозвідування (т.3 а.с.213).

Судом встановлено, що фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, на підставі направлення від 29.03.2012 № 46 та наказу від 29.03.2012№ 79, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ "Оілтранс 2005" по взаємовідносинам з ПП "Сканто" (код 36875101), ТОВ "Інтехмаш" (код 37263473), ТОВ "Ерітаж" (код 37263473), ТОВ "Технопромбуд" (код 37431361), ТОВ "Соф-Тек" (код 37431398), ПП "Деко Сервіс" (код 36256622), ТОВ "Дока" (код 33674625), ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд" (код 36824832), ПП "Сапсан" (код 31092608), ТОВ "Промтехноопт" (код 37092055) за період з 09.09.2005 по 30.09.2011.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом складено акт від 11.04.2012 № 241/222/33674625, у висновках якого встановлені порушення: по ПДВ: з податкового кредиту, а саме: п.1.4 ст.1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, зайво включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1102306,21 грн., а саме за листопад 2010 року - 347531,12 грн., лютий 2011 року - 36938,7 грн., березень 2011 року - 61736,16 грн., квітень 2011 року - 39911,5 грн., травень 2011 року - 253866,25 грн., липень 2011 року - 132322,48 грн., серпень 2011 року - 230000 грн.; з податкового зобов'язання п.1.4 ст.1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1, ст.4, пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, зайво включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 733647,77 грн., а саме за листопад 2010 року - 323562,04 грн., квітень 2011 року - 38228,5 грн., липень 2011 року - 130417,25 грн., серпень 2011 року - 241439,98 грн.; з ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету - п.1.4 ст.1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. З, пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 ПК України, занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 368658 у т.ч. за листопад 2010 року - 23969 грн., лютий 2011 року - 36939 грн., березень 2011 року - 61736 грн., квітень 2011 року - 1683 грн., травень 2011 року - 253866 грн., липень 2011 року - 1905 грн. та завищено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року - 11440 грн.; по податку на прибуток: з валових витрат - п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.8 ст.138, п.139.1.9 ст. 139 ПК України, завищило суму витрат у розмірі 6013247,39 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року - 1737655,59 грн., 1 квартал 2011 року - 995089,65 грн., 2 квартал 2011 року - 1468888,74 грн., 3 квартал 2011 року - 1811613,41 грн.; з валового доходу - п. 4.1, п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.п.14.1.56, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.135.1, 135.2 ст.135, пп. пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п. 137.1, 137.4 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ, завищило суму доходу у розмірі 4170908 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року - 1617810,18 грн., 1 квартал 2011 року - 502668,9 грн., 2 квартал 2011 року - 191142,5 грн., З квартал 2011 року - 1859286,18 грн.; з податку на прибуток - п. 4.1, п. 4.1.1 ст.4 п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 , п.п.14.1.56, п.14.1 ст.14,п.135.1, 135.2 ст.135, пп. пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, 137.4 ст.137, п. 138.8 ст.138, п.139.1.9 ст. 139 ПК України, занижено податок на прибуток на загальну суму 435983 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року - 29961 грн., 1 квартал 2011 року - 123105 грн., 2 квартал 2011 року - 293882 грн., завищено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року - 10965 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 24.04.2012 №0000112221, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 75130,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 368658 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 6472,50 грн. (т.1 а. с.14);

- від 24.04.2012 № 0000122221, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 443474,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 435983 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 7491,25 грн. (т.1 а. с.21-22).

Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 11.04.2012 № 241/222/33674625, суд встановив наступне.

В ході даного судового розгляду судом встановлено, що за результатами проведення перевірки збільшення податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій з ПДВ та податку на прибуток здійснено податковим органом у зв'язку з виявленими порушеннями під час фінансово - господарської діяльності ТОВ "Оілтранс 2005" по взаємовідносинам з ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш", ТОВ "Ерітаж", ТОВ "Промтехоопт".

Як вбачається з акту перевірки від 11.04.2012 № 241/222/33674625, податковим органом визначено, що під час проведення перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з вказаними контрагентами, а також операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу покупців, у разі якщо такі були придбані у даних контрагентів, ТОВ "Оілтранс 2005", зокрема, виявлені порушення щодо вказаних контрагентів податковим органом вмотивовано наданим листом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 01.03.2012 №1490/7/26-2/3, в якому пояснено та надано копію пояснень відповідної особи та копію висновку щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд" тощо; актом ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.07.2011 №1427/234/37263473 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтехмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 19.10.2010 по 31.10.2011 та з 01.03.2011 по 31.05.2011 та по податку на прибуток за 4 кв. 2010 р. та 1 кв. 2011 р.; актом Харківської ОДПІ від 05.07.2011 №1429/180/37263358 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ерітаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010 по 31.03.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 07.10.2010 по 31.05.2011; актом ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 21.10.2011 №111/23-02-05/37092055 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "Агро - Синергетика" та ТОВ "Торгівельний Дім-Антон" за період липень 2011р., ТОВ "Агро - Синергетика", ТОВ "Експертно - Консалтингова Група "Анталекс" за період серпень 2011р. їх реальності та повноти відображення в обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Оілтранс 2005" (підрядник) та ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд" (виконавець), укладено договір субпідряду від 01.11.2010 №011110 (т.1 а.с.103-104). Згідно п.1 вказаного договору субпідряду - предметом даного договору є визначення порядку взаємовідносин між підрядником та виконавцем при планування та здійсненні послуг по перевалці сипучих будівельних матеріалів, отриманих у організацій - перевізників та розрахунків між партнерами. Завантаження - розвантаження здійснюється у відповідності з умовами даного договору.

Факт реальності виконання робіт, отримання, підтверджується наданими первинними документами, а саме: актом здачі - приймання робіт (надання послуг), податковою накладною (т.2 а. с. 40, 115,116).

В ході судового розгляду судом встановлено, що придбання зазначених послуг у ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд" здійснено на виконання договору підряду від 01.11.2010 №01/11-ПП, укладеного між позивачем та його контрагентом - ВАТ "Харківшляхбуд" (т.4 а.с.12). Також як встановлено в ході судового розгляду розрахунки за договором проводились за рахунок відступлення права вимоги на ТОВ "Основа-М", згідно договору від 14.02.2011 №14/1 в розмірі 145753,92 грн.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Оілтранс 2005" (продавець) та ТОВ "Інтехмаш" (покупець), укладено договір купівлі - продажу від 04.01.2010 №0401Т (т.1 а.с.225-227). Згідно п.п.1.1 вказаного договору купівлі - продажу - продавець на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити консерви м'ясні.

Факт реальності купівлі товару, підтверджується наданими первинними документами, а саме: специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними ( т.1 а. с. 228-232, т.2 а.с.3-17,22-39, 41-65).

На підтвердження наявності у ТОВ "Оілтранс 2005" реалізованого товару ТОВ "Інтехмаш"

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Оілтранс 2005" (орендар) та ТОВ "Ерітаж" (суборендар), укладено декілька договір суборенди, а саме:

- від 01.02.2011 №01023М (т.1 а.с.122-124). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору суборенди майна - орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно: пожежний резервуар, водопровід, асфальтозмішувач Д-158, ємність для палива;

- від 01.02.2011 №01024Б (т.1 а.с.126-128). Згідно п. 1 договору суборенди будівель, споруд та устаткування, орендар надає, а суборендар приймає у тимчасове користування наступні будівлі та споруди, загальною площею 399,9 кв.м., що розташовані за адресою: Сумська область, Грухівський район, с. Первомайське, вул. Леніна, б/н, які знаходяться на земельній ділянці Червоненської селищної ради (із вказаним розміру орендної плати за кожен об'єкт нерухомості): котельня цегляна (літ. А), прибудоване побутове приміщення цегляне (літ Б-2), вагон - битовка, дерев'яна, обладнане цеглою (літ В), трансформаторна підстанція цегляна (літ Т1), артезіанська свердлина цегляна (літ.Д) і напірна вежа металева (літ. д), вбиральня дерев'яна (літ. У), вагова цегляна (літ. Ж.1), бесідка дерев'яна (літ. Л), бітумосховище з/бетонне (літ Пг); бітумосховище - з/б (літ. Г);

- від 01.02.2011 №01021Т (т.1 а.с.130-131). Як вбачається з п.1 договору суборенди транспортного засобу, орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування спеціальні техніку ( далі за текстом "транспортний засіб"): транспортний засіб №1: тип та марка транспортного засобу: спеціальна техніка (екскаватор) ТATRA-815 (шасі TNU85P176HK06843), рік випуску 1988, номерний знак - АХ02-17АЕ; транспортній засіб №2:тип та марка транспортного засобу: спеціальна техніка (екскаватор) ТATRA-815 (шасі TNV85P176JK067087), рік випуску 1988, номерний знак - АХ59-42АЕ;

- від 01.02.2011 №01022К (т.1 а.с.133-135). Як вбачається з п.1 договору суборенди майна, орендар надає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно: літ. І - залізнично - дорожня колія, що розташована за адресою: Сумська область, Глухівський район, с. Первомайське, вул. Ленінан, б/н, яка знаходиться на земельній ділянці Червоненської селищної ради.

На підтвердження реальності надання послуг з суборенди за вказаними договорами, позивачем надані первинні документи: акти приймання - передачі майна, транспортних засобів, будівель (т.1 а.с.125, 13, 132, 136), акти здачі - приймання робіт (надання послуг), податкові накладні (т.2 а.с.72-95).

Згідно витягу з журналу - ордерів і відомостей по рахунку, ТОВ "ОІЛТРАНС-2005" сплачено грошові кошти по взаємовідносинам з ТОВ "Ерітаж", ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш" (т.3 а.с.144-155).

На підтвердження наявності у ТОВ "Оілтранс 2005" відповідного товару та майна для подальшої реалізації їх вказаним контрагентам - ТОВ "Ерітаж", ТОВ "Інтехмаш" позивачем до матеріалів справи надано картку рахунку, відповідні договори суборенди з актами тощо (т.3 а.с.215-250).

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Ерітаж", ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряєми період, поданих до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Ерітаж", ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "ОІЛТРАНС-2005" прийняло роботи, ТМЦ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "ОІЛТРАНС-2005" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "ОІЛТРАНС-2005" матеріально - технічних ресурсів, персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - виготовлення цементу та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168-97/ВР, який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у платника виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно п.п. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону У країни «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до-складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом України "Про податок на додану вартість" правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Аналіз вищевказаних положень Закону України "Про податок на додану вартість" надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті фактичного отримання таким - платником податків оригіналу податкової накладної.

Податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у момент (у день) виникнення податкового зобов'язання продавця. Тобто право на податковий кредит виникає у покупця в момент виникнення податкового зобов'язання продавця.

Згідно п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат на момент спірних правовідносин були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 335/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Ерітаж", ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Суд зазначає, що ТОВ "ОІЛТРАНС-2005" згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ "ОІЛТРАНС-2005" за КВЕД є інші види оптової торгівлі; здавання в оренду власного нерухомого майна; надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу; транспортування газу трубопроводами; діяльність у сфері геології та геологорозвідування (т.3 а.с.213).

Таким чином судом встановлено, що реалізовані позивачем ТМЦ, послуг та придбані роботи у контрагентів ТОВ "Ерітаж", ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш" було необхідно для здійснення господарської діяльності шляхом оптової торгівлі, здаванням в оренду нерухомого майна, транспортних засобів, а також надання послуг з підряду, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами - здачі - приймання робіт, податковими, видатковими, картками по рахунку тощо.

Зазначена закупівля ТМЦ та послуг у контрагентів безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови оптової торгівлі та надання послуг з перевалці сипучих будівельних матеріалів, а також надання послуг за договорами суборенди, яка направлена на отримання доходу.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання товарів, послуг та робіт, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "ОІЛТРАНС-2005".

Таким чином, позивачем дотримано вимог податкового законовдавства з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Ерітаж", ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш", позивачем подано декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на лист ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 01.03.2012 №1490/7/26-2/3, в якому пояснено та надано копію пояснень відповідної особи та копію висновку щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд" тощо; акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.07.2011 №1427/234/37263473 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтехмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 19.10.2010 по 31.10.2011 та з 01.03.2011 по 31.05.2011 та по податку на прибуток за 4 кв. 2010 р. та 1 кв. 2011 р.; акт Харківської ОДПІ від 05.07.2011 №1429/180/37263358 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ерітаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010 по 31.03.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 07.10.2010 по 31.05.2011 - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Ерітаж", ТОВ "БІП "Монолітвисотспецбуд", ТОВ "Інтехмаш" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Щодо фінансово - господарської діяльності ТОВ "Оілтранс 2005" по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехоопт", суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи , між ТОВ "Оілтранс 2005" (орендар) та ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" (суборендар), укладено декілька договір суборенди, а саме:

- від 01.07.2011 №0107М (т.1 а.с.137-139). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору суборенди майна - орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно: пожежний резервуар, водопровід, асфальтозмішувач Д-158, ємність для палива;

- від 01.07.2011 №0107Б (т.1 а.с.148-150). Згідно п. 1 договору суборенди будівель, споруд та устаткування, орендар надає, а суборендар приймає у тимчасове користування наступні будівлі та споруди, загальною площею 399,9 кв.м., що розташовані за адресою: Сумська область, Грухівський район, с. Первомайське, вул. Леніна, б/н, які знаходяться на земельній ділянці Червоненської селищної ради (із вказаним розміру орендної плати за кожен об'єкт нерухомості): котельня цегляна (літ. А), прибудоване побутове приміщення цегляне (літ Б-2), вагон - битовка, дерев'яна, обладнане цеглою (літ В), трансформаторна підстанція цегляна (літ Т1), артезіанська свердлина цегляна (літ.Д) і напірна вежа металева (літ. д), вбиральня дерев'яна (літ. У), вагова цегляна (літ. Ж.1), бесідка дерев'яна (літ. Л), бітумосховище з/бетонне (літ Пг); бітумосховище - з/б (літ. Г);

- від 01.07.2011 №0107Т (т.1 а.с.145-146). Як вбачається з п.1 договору суборенди транспортного засобу, орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування спеціальні техніку ( далі за текстом "транспортний засіб"): транспортний засіб №1: тип та марка транспортного засобу: спеціальна техніка (екскаватор) ТATRA-815 (шасі TNU85P176HK06843), рік випуску 1988, номерний знак - АХ02-17АЕ; транспортній засіб №2:тип та марка транспортного засобу: спеціальна техніка (екскаватор) ТATRA-815 (шасі TNV85P176JK067087), рік випуску 1988, номерний знак - АХ59-42АЕ;

- від 01.07.2011 №01022К (т.1 а.с.141-143). Як вбачається з п.1 договору суборенди майна, орендар надає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно: літ. І - залізнично - дорожня колія, що розташована за адресою: Сумська область, Глухівський район, с. Первомайське, вул. Ленінан, б/н, яка знаходиться на земельній ділянці Червоненської селищної ради.

На підтвердження реальності надання послуг з суборенди за вказаними договорами, позивачем надані первинні документи: акти приймання - передачі майна, транспортних засобів, будівель (т.1 а.с140, 144,147, 151).

Судом встановлено, що між ТОВ "Оілтранс 2005" (підрядник) та ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" (виконавець), укладено договір субпідряду від 30.06.2011 №30-06-ПП (т.1 а.с.152-153). Згідно п.1 вказаного договору субпідряду - предметом даного договору є визначення порядку взаємовідносин між підрядником та виконавцем при планування та здійсненні послуг по перевалці сипучих будівельних матеріалів, отриманих у організацій - перевізників та розрахунків між партнерами. Завантаження - розвантаження здійснюється у відповідності з умовами даного договору.

В ході судового розгляду позивачем не надано первинних документів на підтвердження господарської діяльності за вказаним договором.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Оілтранс 2005" (суборендар) та ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" (суборендодавець), укладено декілька договорів суборенди:

- від 26.11.2011 №2607-ТЕХ (т.1 а.с.154-156). Згідно п.п.1.1 вказаного договору суборенди - суборендодавець передає, суборендар приймає у тимчасове платне користування наступне майно: бітумна установка, насосна станція ДБ49А 0501090, навантажувач К-702, бульдозер Т-170. Також згідно умов вказаного договору зазначено, що суборендна плата сплачується суборендарем самостійно, у безготівковому порядку через установу банку, протягом 10 банківських днів, на поточний рахунок суборендодавець після підписання акту здачі - прийняття робіт.

- від 26.11.2011 №2607-ТЕХ (т.1 а.с.158-160). Згідно п.п.1.1 вказаного договору суборенди - суборендодавець передає, суборендар приймає у тимчасове платне користування наступне майно: асфальтозмішувач ДС-185. Також згідно умов вказаного договору зазначено, що суборендна плата сплачується суборендарем самостійно, у безготівковому порядку через установу банку, протягом 10 банківських днів, на поточний рахунок суборендодавець після підписання акту здачі - прийняття робіт.

На підтвердження реальності надання послуг з суборенди за вказаними договорами, позивачем надані первинні документи: акти приймання - передачі в суборенду устаткування (т.1 а.с.157, 161).

Суд зазначає, що згідно п.4.1 договору, оплата за товар по договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або іншим способом, який не суперечить законодавству України (т.2 ст.150-151).

Як встановлено з письмових пояснень представника позивача, сплата за надані послуги по вказаним договорами була здійснення за рахунок укладеного договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.06.2012 в розмірі 1792572,30 грн., на суму кредиторської заборгованості 283943,91 грн. був емітований вексель від 14.06.2012 серії АА №0446923, дата погашення якого 14.05.2021, що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою.

Зазначені прості векселі видано емітентом ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" на ТОВ "Оілтранс 2005", термін погашення 07.04.2020 року.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" - умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Суд зазначає, що всупереч наведеній нормі закону, умовами вказаних договорів, укладених між ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" на ТОВ "Оілтранс 2005", не передбачено застосування векселів щодо проведення розрахунків за договором, тобто оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності векселем умовами договору не передбачена.

Як встановлено з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, додаткових угод до вказаних договорів не укладалось. При цьому вказаний вексель векселеодержувачем або векселедержателями до сплати не пред'являлись та не були погашені.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Пунктом "д" ч.5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", який діяв на час спірних правовідносин, векселі визначені як вид цінних паперів.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

Згідно п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною.

Суд зазначає, що видача платником податку векселя власної емісії в рахунок компенсації вартості придбаних товарів, така операція не супроводжується переходом права власності на товар і не є поставкою, оскільки під час емісії вексель не є товаром.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, не є об'єктом оподаткування, а саме, випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Проте інші операції з цінними паперами, а саме видача (емісія) цінних паперів у рахунок компенсації вартості придбаних товарів, обмін раніше виданих цінних паперів на інші товари (крім цінних паперів), не виключені зі складу об'єктів оподатковування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг).

Згідно абз. 3 п. 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Таким чином, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, а саме, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя.

Згідно п. 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Суд зазначає, що інших відмінностей податкового режиму бартерних операцій Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів.

Проте для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі ще не здійснені.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом платника податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, суми податку на додану вартість, нарахованого під час придбання товарів чи послуг, у розрахунок за які було передано векселі (власної емісії або емітовані третіми особами), не є фактично сплаченими постачальникам таких товарів (послуг). Тому, включені до складу податкового кредиту платника податку, не враховуються під час визначення належних такому платнику податку сум бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що наведена правова позиція відповідає роз'ясненням Вищого адміністративного суду України, які викладені в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання позивачем зобов'язань по оплаті товарно-матеріальних цінностей за зазначеним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти не були списані з рахунків позивача, тобто не вибули з його власності, а оплата шляхом видачі простого векселя здійснена всупереч вимог ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", оскільки не передбачена умовами договору.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012 № 0000112221, № 0000122221 є частково необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 363690,50 грн., а також в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 430318 грн., - належить задовольнити. Щодо скасування податкових повідомлень - рішень в частині збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 11 440 грн., а також в частині збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 13156,25, - належить відмовити.

Відповідно до положення ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору пропорційно у відповідності до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2119,45 грн., що підтверджується квитанцією від 17.05.2012 (т.1 а.с.19).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби від 24.04.2012 № 0000112221, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 363690,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби від 24.04.2012 № 0000122221, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 430318 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005" (код ЄДРПОУ 33674625, поштовий індекс 61058, м. Харків, вул. Сумська, 57) у розмірі 2119,45 грн. (дві тисячі сто дев'ятнадцять гривень 45 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 07 листопада 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.