Рішення

від 23.11.2016 по справі 922/3375/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р.Справа № 922/3375/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків, до 1) Дворічанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, смт.Дворічна , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт", с.Миколаївка Дворічанського району Харківської області, про повернення земельної ділянки за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_2 (посвідчення № 032956 від 10.04.2015р.);

позивача - ОСОБА_3 (довіреність № 32-20-14-19686/0/19-15 від 23.12.2015р.);

1-го відповідача - ОСОБА_1, директора (довідка № 01-23/1512 від 17.10.2016р.); ОСОБА_4 (довіреність б/н від 17.10.2016р.);

2-го відповідача - ОСОБА_5 (довіреність б/н від 28.09.2016р.);

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, в якій просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" земельну ділянку державної форми власності площею 80,0000 га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0127, розташовану на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 2181664,45 грн. та повернути її Дворічанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому-передачі. Керівник Ізюмської місцевої прокуратури також просить стягнути з відповідачів судовий збір.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що укладений між відповідачами ОСОБА_6 про співпрацю № 2-с від 01.02.2014р. суперечить чинному законодавству та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, а саме є був вчинений сторонами для приховування договору оренди землі.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 03.11.2016р. 1-й відповідач, Дворічанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, проти позову заперечував, посилаючись на те, що за спірним Договором про спільну діяльність, укладеним між відповідачами, земельна ділянка в користування ТОВ "Східагроконтракт" для самостійного господарювання останнім на ній не передавалась; спільними діями сторін досягається мета, визначена в п. 1.1. Договору, а саме: використання земель для дослідних та навчальних цілей, пропаганда передового досвіду ведення сільського господарства.

08.11.2016р. до суду надійшов відзив ТОВ "Східагроконтракт" на позовну заяву, в якому 2-й відповідач зазначив, що позов Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_6, укладений між відповідачами, є договором про співпрацю, тобто різновидом спільної діяльності сторін в сфері сільського господарства. Твердження позивача про те, що даний ОСОБА_6 є удаваним, а саме прихованим договором оренди землі, не базується на жодній правовій підставі, у зв'язку з чим вимога про витребування земельної ділянки є безпідставною.

09.11.2016р. 1-й відповідач надав новий відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що позовна вимога про витребування у ТОВ "Східагроконтракт" земельної ділянки та повернення її Дворічанській ЗОШ не може бути виконана об'єктивно, оскільки 2-й відповідач не володіє спірною земельною ділянкою. У спірному договорі не йде мова про її передачу. 1-й відповідач не втрачав права володіння вказаною земельною ділянкою та вважає, що він, як постійний користувач, має право самостійно господарювати, обирати форми такого господарювання, у тому числі, користування з метою співпраці у сфері сільськогосподарського виробництва. Вимога про визнання недійсним Договору про співпрацю, укладеного між відповідачами, позивачем не заявлялась.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі; надала письмові пояснення, в яких зазначила, що аналізом умов спірного договору, встановлено, що основною його ознакою є платне володіння та користування земельною ділянкою на певний строк, у договорі не передбачено вчинення жодного спільного заходу та мети для досягнення якої укладено договір, тобто спірний договір не відповідає вимогам п. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на настання обумовлених ним наслідків. У якості судової практики представником прокуратури було надано для долучення до матеріалів справи копію постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2015р. по справі № 922/2982/15.

Представник позивача позовні вимоги прокурора не підтримала, посилаючись на те, що прокурором не визначено, в чому саме полягає порушення прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з урахуванням наявних у нього повноважень. В обґрунтування своєї позиції у справі представник позивач надала письмові пояснення.

Присутні у судовому засіданні представники 1-го та 2-го відповідачів проти позову заперечували повністю на підставах, викладених у відзивах на позовну заяву.

Представник 1-го відповідача надав для долучення до матеріалів справи довідку Двуречанської районної державної адміністрації про отримання від ТОВ "Східагроконтракт" коштів на спеціальний рахунок.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Розпорядженням Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області № 362 від 10.10.2008р. Дворічанській загальноосвітній школі I-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (далі - Дворічанська ЗОШ) було передано в постійне користування земельну ділянку площею 80,0000 га на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області за межами населеного пункту, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 316509, за яким цільовим, призначенням (використанням) вказаної земельної ділянки визначено ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Дворічанському районі Харківської області (лист вих. № 10-20.17-20.17-0.5-1856/2-16 від 10.08.2016р.), вартість 1 га ріллі на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області станом на 01.01.1995р. становить 3238,13 грн. (станом на 01.01.2016р. з урахуванням індексації - 27270,81 грн.).

Таким чином, загальна вартість вищевказаної земельної ділянки загальною площею 80,0000 га станом на 01.01.2016р. становить 2181664,45 грн.

01.02.2014р. між Дворічанською ЗОШ (1-й відповідач) та ТОВ "Східагроконтракт" (2-й відповідач) було укладено ОСОБА_6 про співпрацю № 2-с у простій письмовій формі терміном до 31.12.2024р.

За результатами вивчення зазначеного вище договору Дворічанський відділ Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області дійшов висновку, що ТОВ "Східагроконтракт" незаконно користується спірною земельною ділянкою, чим порушуються вимоги земельного законодавства та інтереси держави, що є підставою для звернення до суду з позовом про витребування у даного товариства земельної ділянки та повернення її Дворічанській ЗОШ шляхом підписання акту прийому-передачі.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що укладений між відповідачами ОСОБА_6 про співпрацю не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такий, що був укладений особою, яка не має необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, у позовній заяві прокурор зазначає, що згідно ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, саме Дворічанська ЗОШ, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділена наступними правами щодо земельної ділянки загальною площею 80,0000 га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0127:

- право самостійно господарювати на землі;

- право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

- право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

- право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

- право споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

У розділі 2 "Правила і обов'язки сторін" у п.2.1. спірного договору, сторони передбачили наступні права при здійсненні співпраці щодо земельної ділянки:

- створювати у відповідності до виду діяльності фонди, які можуть включати в себе грошові кошти, обладнання, техніку, інвентар, посівний матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, а також технології, які належать сторонам;

- фінансувати проведення робіт;

- сплачувати послуги третіх осіб по забезпеченню спільної діяльності;

- самостійно виконувати види робіт в рамках дійсного договору;

- проводити своєчасно розрахунки за вирощену продукцію, отриману при проведенні дослідницьких робіт;

- матеріали дослідів узагальнюються і вивчаються учнями при опануванні програмовим матеріалом з біології, технології, природознавства за окремим планом заходів відповідних предметів.

Однак, жодних обов'язків сторін у спірному договорі не зазначено, а відповідно до п. 3.2. розділу 3 "Порядок розрахунку" вказаного договору передбачено, що ТОВ "Східагроконтракт" має надавати Дворічанській ЗОШ матеріальну підтримку в розмірі не менше 400,00 грн. за 1 га у вигляді компенсації за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт.

Інших прав та обов'язків щодо спільного використання земельної ділянки за спірним договором не зазначено, з чого прокурор робить висновок, що право володіння та користування спірною земельною ділянкою, всупереч вимогам ст.ст. 92, 95 ЗК України, не реалізується 1-м відповідачем як постійним землекористувачем, а фактично передано 2-му відповідачу у вигляді права самостійно виконувати роботи на вказаній земельній ділянці, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України щодо обов'язкової наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності у сторін під час укладання правочинів.

Також прокурор вважає, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, як такий, що не спрямований на настання обумовлених ним наслідків.

Так прокурором встановлено, що основною ознакою спірного договору є платне володіння та користування земельною ділянкою на певний строк, у договорі не передбачено вчинення жодного спільного заходу та мети, для досягнення якої укладено договір.

З умов спірного договору не вбачається, що сторони мають намір досягнення певного спільного результату, оскільки в результаті спільної діяльності ТОВ "Східагроконтракт" отримує вирощену сільськогосподарську продукцію - врожай, а Дворічанська ЗОШ - грошові кошти у розмірі не менше 400,00 грн. за 1 га.

Прокурор зазначає, що решту часу земельні ділянки та все необхідне для їх оброблення, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції перебуває в одноособовому володінні та користування ТОВ "Східагроконтракт".

Основною ознакою укладеного між відповідачами договору, на думку прокурора, є передача земельної ділянки у володіння і користування ТОВ «Східагроконтракт» на певний строк на платній основі, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та ч. 1 ст. 93 ЗК України вбачається, що між Дворічанською ЗОШ та ТОВ "Східагроконтракт" укладено спірний договір для приховання іншого правочину, а саме - договору оренди землі, у зв'язку з чим спірний договір не відповідає вимогам п. 5 ст. 203 ЦК України, як такий, що не спрямований на настання обумовлених ніш наслідків.

Оскільки ОСОБА_6 про співпрацю № 2-с від 01.02.2014р. не був зареєстрований в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", прокурор вважає, що він є неукладеним, у зв'язку з чим спірна земельна ділянка підлягає поверненню Дворічанській ЗОШ за актом приймання-передачі як така, що була набута ТОВ "Східагроконтракт" без достатньої правової підстави у відповідності до приписів ст.ст. 387, 1212 ЦК України.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Дворічанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (1-й відповідач у справі) є комунальним навчальним закладом, фінансування видатків якого здійснюється за рахунок коштів районного бюджету. Правовою основою діяльності Дворічанської ЗОШ є Закон України "Про загальну середню освіту", Статут закладу та інші нормативні акти (зокрема, накази Міністерства освіти і науки України).

Відповідно до зазначених нормативних актів, 1-й відповідач є юридичною особою та здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який затверджений рішенням районної ради (остання редакція від 17.03.2016р.).

Згідно з п. 6.8. даного Статуту, "школа має право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами, організаціями, громадськими об'єднаннями як на території України так і за її межами".

Як зазначено у Статуті, майно, в тому числі і спірна земельна ділянка, належить 1-му відповідачу на праві оперативного управління.

Статтею 24 Земельного кодексу України, яка визначає особливості управління господарською діяльністю комунальних господарюючих суб'єктів, передбачено можливість надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальноосвітнім навчальним вкладам у постійне користування, що має місце в даному випадку.

Тобто, спірна земельна ділянка належить 1-му відповідачу на праві постійного користування, про що 28.01.2012р. був виданий Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 80,0000 га (кадастровий номер 6321855100:04:001:0127).

Зміст права постійного користування земельною ділянкою визначений статтею 92 Земельного кодексу України та полягає в тому, що постійний користувач має право володіти та користуватись належною йому земельною ділянкою. Деякі питання постійного користування земельними ділянками врегульовані Конституційним Судом України в рішенні від 22.09.2005р. № 5-рп/2005. У даному рішенні Конституційний Суд зазначив про те, що суб'єктивне право власника та користувача відрізняються наявністю у власника права розпорядитись майном (в тому числі і ділянкою), що передбачено і статтею 317 ЦК України.

Право на укладення договорів про співпрацю у відповідачів передбачене цивільним законодавством, а щодо 1-го відповідача - також спеціальним законом та статутом закладу.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у 1-го відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності під час укладання правочину не відповідає дійсності. Укладений сторонами договір є договором про співпрацю, тобто різновидом спільної діяльності сторін в сфері сільського господарства.

Відповідно до п. 1.1. Договору про співпрацю № 2-с від 01.02.2014р., сторони здійснюють співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього договору на земельній ділянці сторони-1. В рамках співпраці сторони для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану, зниження плодючості земельної ділянки площею 80,00 га.

Прокурор наполягає на тому, що вищевказаний ОСОБА_6 про співпрацю є удаваним, тобто укладеним сторонами з метою приховування іншого правочину - договору оренди землі, оскільки не спрямований на настання обумовлених ним наслідків.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дослідивши умови спірного Договору та надавши їм відповідну оцінку, суд встановив, що Договором про співпрацю № 2-с від 01.02.2014р. не передбачено фактичної передачі спірної земельної ділянки від Дворічанської ЗОШ у платне користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт", а встановлено умови тимчасової співпраці у сфері сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з пояснень, наданих директором Дворічанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_1, з метою досягнення мети, визначеної в п. 1.1. Договору про співпрацю, а саме: використання земель для дослідних та навчальних цілей, пропаганда передового досвіду ведення сільського господарства, учнями Дворічанської ЗОШ здійснювалися виїзди на земельні ділянки, відповідно до плану заходів Робочої програми Дворічанського загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області на 2014-2024 роки для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства та конкретних програм, які складаються на кожен рік. Даними виїздами було охоплено 150 учнів Дворічанської ЗОШ під час навчальної практики та навчальних екскурсій з:

- природознавства - учні ознайомилися з поняттям "ґрунт", утворенням та складом ґрунту, його властивостями, значенням ґрунту для живих організмів; як зберігати ґрунти рідного краю, бережно ставитися до матінки - землі - годувальниці;

- трудового навчання - учні 8 класу побували на екскурсії в тракторній бригаді ТОВ "Східагроконтракт", де знайомилися з підготовкою сільськогосподарської техніки та посівного матеріалу до висівання у весняний і осінній періоди.

ТОВ "Східагроконтракт" надавалася допомога у виділенні транспорту для виїзду групи учнів на навчальну практику та екскурсії та допомога агрономів і майстрів при проведенні досліджень і знайомстві учнів із запровадженням передового досвіду ведення сільського господарства: застосуванням сучасних засобів для захисту рослин, передовими технологіями обробітку землі сучасною сільськогосподарською технікою - культиваторами, сівалками (Джондіри) та оббризкувачами.

При цьому, відповідачами були розроблені, прийняті та узгоджені: робоча програма щодо спільного використання земельних ділянок, Програма проведення науково-дослідницьких робіт на цих ділянках. За результатами проведених практичних занять сторонами складалися відповідні акти про виконання договору про співпрацю, а також звіти про виконання робочих програм.

Вищевказані обставини свідчать про відсутність ознак орендних правовідносин між сторонами. До того ж, припущення прокурора щодо удаваності укладеного між відповідачами договору не базується на жодній правовій підставі.

Крім того, суд вважає, що співробітництво між Дворічанською ЗОШ та ТОВ "Східагроконтракт" з приводу надання допомоги з навчання та практичних занять не могло спричинити матеріального збитку державі, а навпаки, дало можливість 1-му відповідачу, як державній установі, задіяти додаткові джерела фінансування для зміцнення матеріально-технічної бази навчального закладу.

Так, протягом 2014-2016 років на виконання умов договору 2-м відповідачем платіжними дорученнями від 16.12.2014р. № 361; від 04.08.2015р. № 262; від 07.12.2015р. № 380; від 18.05.2016р. № 554 та від 15.09.2016р. № 705 були перераховані грошові кошти в сумі 137745,00 грн. на спеціальний рахунок відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської ЗОШ., що підтверджується довідкою Дворічанської районної державної адміністрації від 17.10.2016р. № 01-23/1514.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами спірного Договору земельна ділянка площею 80,00 га, яка знаходиться в постійному користуванні у Дворічанській ЗОШ, Товариству з обмеженою відповідальності "Спецагроконтракт" (у тому числі за актом приймання-передачі) не передавалась.

Отже, повернення 2-м відповідачем даної земельної ділянки її постійному користувачу (1-му відповідачу) шляхом підписання акту прийому-передачі, як того вимагає прокурор, уявляється неможливим.

Також суд вважає безпідставним залучення прокурором Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як позивача у даній справі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В той час як відповідачами визначено підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зважаючи на наведене, прокурор не лише визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а й визначає коло осіб які порушили права чи інтереси осіб зазначених прокурором, а також вказує на норми права, які порушені відповідачами.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка площею 80,0000 га перебуває у постійному користуванні Дворічанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 316509 від 21.01.2009р., тобто, надана у користування згідно діючого на той час законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, згідно яких з 01.01.2013р. центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Керівником Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області позивачем за даним позовом визначено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, але при цьому, не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів з урахуванням наявних повноважень.

Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Згідно з п. 13 Положення про Головне управління, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Таким чином, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області з 01.01.2013р. наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області стосовно того, що протягом тривалого часу з моменту укладення спірного договору, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не здійснювало жодних дій щодо перевірки з метою контролю стану та повернення вказаної земельної ділянки, оскільки на час укладення спірного Договору від 01.02.2014р. Головне управління не було наділено повноваженнями контролюючого органу щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, як це закріплено у ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Про існування вказаного Договору від 01.02.2014р. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області дізналося після отримання повідомлення Ізюмської місцевої прокуратури від 25.08.2016р. в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо виявлених порушень та наміру пред'явити позов до суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надавши повну та всебічну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області через їх необґрунтованість та недоведеність, у зв'язку з чим визнав за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у позові, витрати з оплати судового збору суд покладає на прокуратуру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 116, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 21, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 28.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_7