Постанова

від 25.05.2017 по справі 922/3375/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 922/3375/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Кравчук Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі№922/3375/16 Господарського суду Харківської області за позовомКерівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до 1.Дворічанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" проповернення земельної ділянки, за участю представників сторін: від прокуратури:Зарудяна Н.О., посв. №000626 від 02.08.2012; від позивача:не з'явився; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі №922/3375/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Заступник прокурора Харківської області з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.05.2017 №08.03-04/1718, у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №922/3375/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою від 16.05.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 25.05.2017 прокурор підтримав вимоги касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розпорядженням Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області №362 від 10.10.2008 Дворічанській загальноосвітній школі I-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області передано в постійне користування земельну ділянку площею 80,0000 га на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області за межами населеного пункту, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№316509, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. Загальна вартість вищезазначеної земельної ділянки станом на 01.01.2016 становить 2181664,45грн.

01.02.2014 між Дворічанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (перший відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" (другий відповідач) укладений договір про співпрацю №2-с, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди здійснювати співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії договору (31.12.2024) на земельній ділянці першого відповідача; в рамках співпраці сторони для дослідних цілей та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану, зниження плодючості земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили форми участі сторін в досягненні мети: фінансові внески або інші види допомоги; техніка, сільськогосподарський інвентар, паливно-мастильні матеріали, добрива, інші засоби обробітку захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації; трудова діяльність.

За змістом п. 3.2 договору другий відповідач має надавати першому відповідачу матеріальну підтримку в розмірі не менше 400,00 грн. за 1 га у вигляді компенсації за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з такого.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Звертаючись до суду з даною позовною заявою прокурор посилався на те, що вищезазначений договір є удаваним, оскільки між сторонами унормовано правовідносини оренди землі у формі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою.

Виходячи з заявлених у позові вимог, до предмету доказування входить доведення прокурором обставин вибуття земельної ділянки із володіння і користування школи, та набуття її в користування ТОВ "Східагроконтракт".

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (ч.1 ст.397 ЦК України).

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі; власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав; землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору (ч. 1 ст. 407, ч.ч. 1, 3 ст. 409, ч. 1 ст. 410 ЦК України).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що договором унормовано правовідносини за якими школа, спільно діючи з Товариством з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт", здійснює вирощування сільськогосподарських культур незаборонених законодавством для власних дослідних та навчальних цілей, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" отримує право розпорядження вирощеною продукцією з пов'язаним з ним обов'язком компенсації (в розмірі не менше 400,00 грн. за 1 га вирощеної продукції); при цьому обумовлене договором поняття "співпраці" не наділяє другого відповідача правом володіння і користування земельною ділянкою, що полягає у самостійному виробничому застосуванні та споживанні корисних властивостей природного об'єкта.

Крім того судами встановлено факт відсутності будь-яких доказів передачі земельної ділянки у володіння і користування, зокрема, актів приймання-передачі. Відтак, прокурором документально не підтверджений факт вибуття земельної ділянки з володіння і користування школи у володіння і користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт".

Також судами враховано, що відповідачами були розроблені, прийняті та узгоджені робоча програма щодо спільного використання земельних ділянок, Програма проведення науково-дослідницьких робіт на цих ділянках та за результатами проведених практичних занять сторонами складалися відповідні акти про виконання договору про співпрацю, а також звіти про виконання робочих програм.

Оцінивши докази та повно встановивши обставини справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що школа здійснює допуск на свою територію ТОВ "Східагроконтракт" з власними матеріальними та трудовими ресурсами для проведення за допомогою останнього вирощування сільськогосподарських культур, як складової частини навчального курсу школярів, внаслідок чого ТОВ "Східагроконтракт" отримує право розпорядження вирощеною продукцією, з компенсуванням суми коштів не за користування земельною ділянкою, а за вирощену за допомогою школи продукцію. За таких обставин вірним є і те, що земельна ділянка залишається у володінні і користуванні школи і не передається у володіння і користування ТОВ "Східагроконтракт".

В статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що: по-перше, прокурором не доведено перебування земельної ділянки у володінні і користуванні ТОВ "Східагроконтракт"; по-друге, договір є чинним, не визнавався у судовому порядку недійсним (не встановлено факту удаваності правочину), не є нікчемним (ст. 254 ЦК України), що також виключає правомірність повернення земельної ділянки з користування в порядку реституції; по-третє, існування вищезазначеного правочину не могло спричинити матеріального збитку державі, а навпаки, дало можливість першому відповідачу, як державній установі, задіяти додаткові джерела фінансування для зміцнення матеріально-технічної бази навчального закладу.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі №922/3375/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі №922/3375/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя Г.А. Кравчук