Рішення

від 21.11.2016 по справі 916/2713/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2016 р.Справа № 916/2713/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ПЛЮС";

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство „Юридична компанія „Гарант"

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т"

про визнання недійсним договору оренди

За позовом третьої особи Приватне підприємство „Юридична компанія „Гарант", яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання недійсним договору оренди від 29.04.2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т".

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Джіанкулідіс Ю.М. - за дорученням;

Від відповідача: Сорокін К.О. - за дорученням;

Від третьої особи: Судейко В.А, - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ПЛЮС» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРЯЦ-Т», в якій просить суд визнати недійсним договір оренди від 29.04.2016 року громадського будинку, будівлі супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом, загальною площею 2773,9 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29, укладений між ТОВ «ГРІН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРЯЦ-Т».

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до вимог ст.203, 215, 232 ЦК України, договір оренди є незаконним, укладеним колишнім директором ТОВ «ГРІН ПЛЮС» всупереч інтересам товариства, з перевищенням ним своїх повноважень, внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. На думку позивача, договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, не відповідає засадам добросовісності, розумності і справедливості, а колишній керівник підприємства при укладенні цього договору, в порушення ст.92 ЦК України, діяв недобросовісно та не в інтересах товариства, оскільки уклав договір на вкрай невигідних для підприємства умовах.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року позовну заяву (вх.№ 2907) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2713/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ»» та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

07.11.2016 року представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, з відстав викладених у відзиві на позов, вказаний відзив залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.11.2016р. розгляд справи було відкладено на 14 листопада 2016 року.

14.11.2016 року представник позивача надав до суду заяву про зміну підстави позову, яку обґрунтовує тим, що всупереч пп.8.3.10. п.8.3. розділу 8 Статуту ТОВ «ГРІН ПЛЮС» рішення про укладення договору оренди від 29.04.2016 року загальними зборами підприємства не приймалось, а отже оспорюваних договір укладений колишнім директором товариства з перевищенням своїх повноважень, в зв'язку з чим ТОВ «ГРІН ПЛЮС» зазнало значних збитків через неотримання орендної плати за користування переданого в оренду нежилого приміщення з моменту укладення такого договору і до відчуження цього приміщення, тож права ТОВ «ГРІН ПЛЮС» є порушеними та підлягають захисту в судовому порядку, вказану заяву було прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 14.11.2016р. розгляд справи було відкладено на 16 листопада 2016 року.

Представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстави позову, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених безпосередньо у заяві від 14.11.2016 року.

Представник відповідача в свою чергу просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та з урахуванням наданим ним пояснень.

16.11.2016 року до суду звернулась третя особа Приватне підприємство «Юридична компанія «Гарант» з позовною заявою про визнання договору оренди приміщення від 29.04.2016 року, укладеного між ТОВ «Грін Плюс» та ТОВ «Горяц-Т», недійсним.

В своєму позові третя особа посилається на те, що їй стало відомо про наявність спірного договору оренди приміщення, однак на момент переходу права власності на громадський будинок, будівлю супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом, розташованого за адресою Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків,29 до ПП «ЮК «Гарант», зі слів ТОВ «Грін Плюс», вказаний будинок не був об'єктом оренди, а сам договір оренди у підприємства відсутній.

Третя особа вважає, що зазначений договір порушує права ПП «ЮК «Гарант», оскільки укладений з порушенням чинного законодавства, а саме, на думку третьої особи, умовами оспорюваного договору встановлений розмір орендної плати у розмірі комунальних платежів, які перераховуються безпосередньо постачальникам таких послуг, що не є орендною платою у розумінні Господарського кодексу України.

Також заявник вважає незаконними умови п.п. 5.4, 5.5 договору, оскільки, на його думку, вони суперечать положенням ст.651, 782 ЦК України, оскільки позбавляють орендодавця права зміни, розірвання, відмови від Договору, а розмір штрафних санкцій - еквівалент 3 000 000 доларів США для останнього у разі припинення цього договору, фактично позбавляє його права на звернення до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 1611.2016 року залучено до участі третю особу із самостійними вимогами ПП „Юридична компанія „ГАРАНТ" та прийнято до спільного розгляду позовну заяву.

Представник відповідача 18.11.2016 року надав відзив на позовну заяву третьої особи, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову ПП „Юридична компанія „ГАРАНТ" відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході судового розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень вказаної норми, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. При цьому правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2016 року між ТОВ «ГРІН ПЛЮС» та ТОВ «ГОРЯЦ-Т» було укладено договір оренди громадського будинку, будівлі супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом, загальною площею 2773,9 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29.

Вказаний об'єкт нерухомості належав ТОВ «ГРІН ПЛЮС» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 36939949 від 29.04.2015 року.

Крім того як встановлено судом, 14.09.2016 року ТОВ «ГРІН ПЛЮС» увійшло до складу учасників Приватного підприємства «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ» на підставі договору купівлі-продажу частки у Статутному капіталі від 14.09.2016 року та протоколу загальних зборів учасників підприємства № 2 від 14.09.2016 року. При цьому за рахунок майнового внеску ТОВ «ГРІН ПЛЮС» у вигляді громадського будинку, будівлі супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом, загальною площею 2773,9 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29, збільшений розмір статутного капіталу ПП «ЮК «ГАРАНТ» та перерозподілені частки в статутному капіталі Підприємства.

Право власності ПП «ЮК «ГАРАНТ» на громадський будинок, будівлю супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом, загальною площею 2773,9 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29, зареєстровано 15.09.2016 року.

Як вбачається з п.6.1. договору оренди від 29.04.2016 року, Договір набирає чинності з дня його підписання і діє на строк 2 роки 11 місяців, який не може бути скорочено. Тобто, станом на час переходу права власності на об'єкт нерухомості договір оренди від 29.04.2016 року був діючим.

Відповідно до ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Судом встановлено, що згідно пп. 2.1.6. п.2.1. спірного договору оренди, у разі переходу права власності на Об'єкт оренди до третіх осіб, до них в повному обсязі переходять права та обов'язки Орендодавця, що визначені у даному Договорі.

Згідно п.5.4. договору оренди від 29.04.2016 року, зміна власника Об'єкта оренди не тягне за собою припинення договору, а також внесення змін до договору, крім найменування та реквізитів Орендодавця.

Таким чином, сторони договору оренди від 29.04.2016 року визначили, що при зміні власника об'єкта нерухомості, переданого в оренду, до нового власника переходять права та обов'язки орендодавця, що відповідає приписам ч.1 ст.770 ЦК України.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.2 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

В свою чергу правонаступництвом є перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого.

Отже з 15 вересня 2016 року ПП «ЮК «ГАРАНТ» на підставі ч.1 ст.770 стало правонаступником ТОВ «ГРІН ПЛЮС» у правовідносинах з ТОВ «ГОРЯЦ-Т» за спірним договором оренди від 29.04.2016 року, внаслідок чого саме до ПП «ЮК «ГАРАНТ» перейшли права та обов'язки за договором, а тому з названої дати права, свободи чи інтереси ТОВ «ГРІН ПЛЮС» у правовідносинах за договором оренди від 29.04.2016 року не можуть бути порушені, невизнані або оспорені.

Посилання позивача на те, що права ТОВ «ГРІН ПЛЮС» є порушеними та підлягають захисту в судовому порядку через те, що підприємство зазнало значних збитків у зв'язку з неотриманням орендної плати за користування переданого в оренду нежилого приміщення з моменту укладення такого договору і до відчуження цього приміщення не приймаються судом, оскільки предмет заявленого позову не стосується стягнення збитків за договором оренди.

Таким чином, оскільки станом на час звернення до суду відсутнє порушене, невизнане або оспорене право ТОВ «ГРІН ПЛЮС», суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору оренди від 29.04.2016 року громадського будинку, будівлі супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом, загальною площею 2773,9 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29, укладеного між ТОВ «ГРІН ПЛЮС» та ТОВ «ГОРЯЦ-Т», задоволенню не підлягають.

Дослідивши оспорювані умови договору, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин

Як зазначалось вище, 29 квітня 2016 року між ТОВ «ГРІН ПЛЮС» та ТОВ «ГОРЯЦ-Т» було укладено договір оренди, згідно п.1.1. якого ТОВ «Грін Плюс» (Орендодавець) зобов'язався передати ТОВ «Горяц-Т» (Орендар) в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2773,9 кв.м., що розміщені за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29, а Орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди та після припинення цього договору повернути об'єкт оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати та порядок її сплати визначається сторонами у додатковій угоді до цього договору, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 29.04.2016 року до договору оренди від 29.04.2016 року, за узгодженням сторін місячна орендна плата за договором дорівнює розміру комунальних платежів, які орендар сплачує за договорами щодо постачання на об'єкт оренди відповідних комунальних послуг (водопостачання, водовідвід, електроенергія, газопостачання тощо). Розмір таких платежів визначається на підставі виставлених постачальниками комунальних послуг рахунків. Платежі здійснюються Орендарем безпосередньо на розрахункові рахунки постачальників комунальних послуг, що вказані в договорах постачання.

Сторони не мають права ініціювати зміну розміру орендної плати за договором, визначеної п п.1 цієї Додаткової угоди, протягом усього строку дії договору.

Суд не може погодитись з доводами третьої особи стосовно недійсності договору через відсутність визначеного розміру орендної плати, виходячи з такого.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст.284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що при укладенні спірного договору уповноважені представники сторін узгодили орендну плату за договором, яка полягає у відшкодуванні орендарем комунальних платежів, які орендар сплачує за договорами щодо постачання на об'єкт оренди відповідних комунальних послуг (водопостачання, водовідвід, електроенергія, газопостачання тощо).

При цьому, сторонами також погоджено порядок розрахунків, а саме розмір таких платежів визначається на підставі виставлених постачальниками комунальних послуг рахунків, платежі здійснюються Орендарем безпосередньо на розрахункові рахунки постачальників комунальних послуг, що вказані в договорах постачання.

Отже, зі змісту спірного договору вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, зокрема, і щодо орендної плати, її розміру та порядку розрахунків, що відповідає положенням ст.284, 286 ГК України.

Суд відхиляє доводи ПП «ЮК «Гарант» про відсутність погодженої орендної плати, оскільки вони спростовуються умовами договору, адже сторони відповідно до ст.627 ЦК України вільні у визначенні умов договору.

Також, досліджуючи законність умов п.п.5.4, 5.5 спірного договору, дійсність якого заперечується ПП «ЮК «Гарант», суд зазначає наступне.

Пунктами 5.4, 5.5 спірного договору сторони визначили, що договір не може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця.

У випадку припинення цього договору (розірвання договору в судовому або позасудовому порядку, визнання договору недійсним тощо) на вимогу орендодавця, він зобов'язаний відшкодувати орендарю в повному обсязі витрати, здійснені орендарем на проведення реконструкції об'єкту оренди, розмір яких погоджений сторонами в додатковій угоді до цього договору, протягом 5 днів з моменту припинення договору.

Крім того, протягом п'яти днів з моменту припинення цього Договору (розірвання договору в судовому або позасудовому порядку, визнання договору недійсним тощо) на вимогу орендодавця, він зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі , еквівалентному 3 000 000 (три мільйони ) доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день припинення цього договору.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Твердження третьої особи про порушення ст.ст.651, 782 ЦК України є неспроможними, оскільки пункти 5.4, 5.5 договору не містять застережень щодо неможливості розірвання спірного договору в судовому порядку.

Положеннями ст.ст.230, 231 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, сторони при укладенні договору скористались своїм правом на встановлення штрафних санкцій, і за взаємною згодою погодили розмір штрафу, який може бути узгоджений на розсуд сторін, відповідно до чинного законодавства.

Спірний договір підписаний директорами та скріплений печатками обох підприємств.

Відомостей про обмеження повноважень директора ТОВ «Грін Плюс» щодо укладання господарських правочинів станом на 29.04.2016 року до суду сторонами не надано.

За таких обставин, суд доходить висновків про те, що під час укладення спірного договору сторони діяли на власний розсуд, та за взаємною згодою встановили умови договору.

Враховуючи, що третя особа не довела обставин, з якими положення ст. 215 ЦК України, пов'язують можливість визнання договору недійсним, оскільки порушень чинного законодавства при укладенні договору судом не виявлено, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПП «Юридична компанія «Гарант» та визнання договору оренди від 29.04.2016 року недійсним.

У зв'язку з відмовою в позові, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України обов'язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача не покладається.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

У задоволені позову третьої особи ПП «Юридична компанія «Гарант» - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 25 листопада 2016 р.

Суддя Г.І. Гуляк