Постанова

від 07.02.2017 по справі 916/2713/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р.Справа № 916/2713/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Ю. ОСОБА_1 Богатиря

При секретарі : Р.О. Кияшко

За участю представників сторін:

Від ПП "Юридична компанія "Гарант" - ОСОБА_2

Від ТОВ "ГРІН ПЛЮС" - ОСОБА_3

Від ТОВ "Горяц-Т" - ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Юридична компанія "Гарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ПЛЮС"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2016р.

у справі № 916/2713/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ПЛЮС";

За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство „Юридична компанія „Гарант»

до відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т"

про визнання недійсним договору оренди

та за позовом третьої особи яка заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство „Юридична компанія „Гарант» про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Грін Плюс (у наступному за текстом - ТОВ Грін Плюс ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Горяц-Т (далі - ТОВ Горяц-Т ) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 29.04.2016 р., укладеного між ТОВ Грін Плюс і ТОВ Горяц-Т , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що директор ТОВ Грін Плюс не мав на це відповідних повноважень, а також діяв всупереч інтересів позивача, без волевиявлення останнього на укладання спірного правочину, недобросовісно й в порушення законодавства.

Також 16.11.2016 р. з позовною заявою про визнання зазначеного договору оренди недійсним звернулося й приватне підприємство Юридична компанія Гарант (в подальшому - ПП ЮК Гарант ).

Позов обґрунтований тим, що спірний договір порушує права ПП ЮК Гарант , оскільки укладений з порушенням чинного законодавства, а саме: умовами оспорюваного договору встановлена орендна плата у розмірі комунальних платежів, які перераховуються безпосередньо постачальникам таких послуг, що не є орендною платою у розумінні Господарського кодексу України. Крім того, заявник вважає незаконними умови п.п. 5.4, 5.5 договору, що суперечать положенням ст. 651, 782 ЦК України, оскільки позбавляють орендодавця права зміни, розірвання, відмови від договору, навіть у судовому порядку, враховуючи розмір штрафних санкцій за це, фактично позбавляє його права на звернення до суду для захисту своїх прав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 листопада 2016 року (суддя Гуляк Г.І.) у задоволені позовних вимог ТОВ Грін Плюс і ПП ЮК Гарант було відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ Грін Плюс в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, оскільки директор товариства не дотримався порядку вчинення оспорюваного правочину, перевищив надані йому Статутом повноваження, що призвело до неотримання позивачем прибутку. Крім цього, скаржник зазначає про відсутність у спірному договорі умов про розмір орендної плати, а також про невідповідність положень пунктів 5.4, 5.5 договору, які обмежують право позивача на звернення до суду.

Також з апеляційною скаргою звернулося й ПП ЮК Гарант , яке просить постановити нове судове рішення і задовольнити позовні вимоги, зазначаючи ті ж самі підстави для скасування рішення суду від 21.11.2016 р.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями статей 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

На стадіях укладення, виконання, зміни, розірвання та припинення договору оренди у наймодавця та наймача виникають взаємні зобов'язання, зокрема: обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, провадити капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом; обов'язок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а в разі припинення договору - найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (стаття 765, частина перша статті 773, частина друга статті 776, частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2016 року між ТОВ Грін Плюс в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ Горяц-Т було укладено договір оренди, за умовами якого ТОВ Грін Плюс передало ТОВ Горяц-Т нежитлові приміщення загальною площею 2773,9 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29, що належали позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 29.04.2015 р. Строк дії договору визначений у 2 роки 11 місяців.

Пунктом 3.1 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати та порядок її сплати визначається сторонами у додатковій угоді до цього договору, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою передбачено, що місячна орендна плата за договором дорівнює розміру комунальних платежів, які орендар сплачує за договорами щодо постачання на об'єкт оренди відповідних комунальних послуг (водопостачання, водовідвід, електроенергія, газопостачання тощо). Розмір таких платежів визначається на підставі виставлених постачальниками комунальних послуг рахунків. Платежі здійснюються орендарем безпосередньо на розрахункові рахунки постачальників комунальних послуг, що вказані в договорах постачання.

Між тим, 06 липня 2016 року Загальними зборами учасників ТОВ Грін Плюс було вирішено звільнити ОСОБА_5 з посади директора товариства на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

14 вересня 2016 року ТОВ Грін Плюс увійшло до складу учасників ПП ЮК Гарант на підставі договору купівлі-продажу частки у Статутному капіталі від 14.09.2016 р. та протоколу Загальних зборів учасників підприємства № 2 від 14.09.2016 р.

За рахунок майнового внеску ТОВ Грін Плюс у вигляді громадського будинку, будівлі супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом, загальною площею 2773,9 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 29, збільшений розмір статутного капіталу ПП ЮК Гарант та перерозподілені частки в статутному капіталі Підприємства.

Право власності ПП ЮК Гарант на зазначені нежитлові приміщення загальною площею 2773,9 кв.м. зареєстровано 15 вересня 2016 року.

Відмовляючи ТОВ Грін Плюс у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що з 15.09.2016 р. ПП ЮК Гарант на підставі ч. 1 ст. 770 ЦК України стало правонаступником ТОВ Грін Плюс у правовідносинах з ТОВ Горяц-Т за спірним договором оренди від 29.04.2016 р., а тому у ТОВ Грін Плюс з названої дати відсутнє порушене, невизнане або оспорене право.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позову ПП ЮК Гарант , господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів обмеження повноважень директора ТОВ Грін Плюс щодо укладання господарських правочинів станом на 29.04.2016 р. Також при укладенні спірного договору уповноважені представники сторін узгодили орендну плату за договором, яка полягає у відшкодуванні орендарем комунальних платежів, які орендар сплачує за договорами щодо постачання на об'єкт оренди відповідних комунальних послуг (водопостачання, водовідвід, електроенергія, газопостачання тощо); погодили порядок розрахунків: платежі здійснюються безпосередньо на розрахункові рахунки постачальників комунальних послуг, що вказані в договорах постачання, а тому сторонами досягнуто згоди щодо орендної плати, її розміру та порядку розрахунків, що відповідає положенням ст.ст. 284, 286 ГК України.

Крім цього, судом було враховане, що пункти 5.4, 5.5 договору оренди не містять застережень щодо неможливості розірвання спірного договору в судовому порядку, тоді як сторони при укладенні договору скористались своїм правом на встановлення саме штрафних санкцій відповідно до чинного законодавства.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин в їх сукупності, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та помилкового вирішення спору по суті позовних вимог.

Так, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України Про господарські товариства (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).

Отже, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши розумну обачність, знати про це.

Зокрема, під час вчинення правочинів юридичні особи діють в межах повноважень згідно до статутних документів. Вступаючи у договірні правовідносини сторони мають можливість перевірити цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи та ознайомитися з відповідними установчими документами, а також з інформацією про особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 р. № 11 роз'яснено, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Представником ТОВ Грін Плюс при укладенні оспорюваного договору був директор ОСОБА_5 із зазначенням у тексті договору, що він діє на підставі Статуту.

Між тим, пунктом 8.3.10 Статуту ТОВ Грін Плюс передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів товариства відноситься вирішення питання щодо укладання угод з нерухомим майном товариства незалежно від суми договору/угоди.

Натомість, матеріали справи не містять доказів прийняття Загальними зборами учасників ТОВ Грін Плюс відповідного рішення щодо укладення оспорюваного договору оренди нежитлових приміщень.

Відсутні докази й схвалення ТОВ Грін Плюс такої угоди, враховуючи звільнення ОСОБА_5, подання позовів про усунення перешкод у користуванні орендованим відповідачем майном, а також при зверненні із позовом у даній справі.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Виходячи з роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору .

Таким чином, укладення спірного договору оренди директором ТОВ Грін Плюс відбулося з перевищенням повноважень, що дає правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання його недійсним.

За загальним правилом, правочин, який не відповідає вимогам закону, не породжує будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину й вважається недійсним з моменту його вчинення.

Водночас, частиною 3 статті 207 Господарського кодексу встановлено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Крім того, судова колегія зазначає, що помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності права ТОВ Грін Плюс на подання позову.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнан ня правочину недійсним.

У відповідності до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам. Також такий учасник може оспорити такий договір.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі № 3-207гс14, від 01.07.2015 р у справі № 3-327гс15.

Враховуючи те, що ТОВ Грін Плюс передало в якості внеску до статутного капіталу ПП ЮК Гарант орендоване майно, стало учасником останнього, тому може оспорити договір, вчинений господарським товариством, оскільки укладення директором товариства незаконного договору свідчить про порушення корпоративних прав позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача як учасника.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового, яким позовні вимоги ТОВ Грін Плюс і ПП ЮК Гарант належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Грін Плюс і приватного підприємства Юридична компанія Гарант задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2016 р. у справі № 916/2713/16 - скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Грін Плюс і приватного підприємства Юридична компанія Гарант задовольнити.

Визнати договір оренди, укладений 29 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Грін Плюс та товариством з обмеженою відповідальністю Горяц-Т , недійсним .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Горяц-Т (ідентифікаційний код 34443264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Грін Плюс (код ЄДРПОУ 31729347 ) 2893,8 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Горяц-Т (ідентифікаційний код 34443264) на користь приватного підприємства Юридична компанія Гарант (ідентифікаційний код 36674669) 2893,8 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

Накази доручити видати господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир