Рішення

від 22.11.2016 по справі 903/662/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2016 р. Справа № 903/662/16

за позовом публічного акціонерного товариства "ВіЕС Банк"

до відповідача: приватного підприємства "Ніка - Ріелті"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Карпати-інвест"

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

про витребування майна із чужого володіння

Суддя Шум М. С.

Представники сторін:

від позивача: Бандирський А.С., довір. №1438/1615/05 від 21.09.2015р., Марків В.С., довіреність №1580/1274/04твід 16.12.2013р.

від відповідача : н/з.

від ПрАТ"Компанія з управління активами "Карпати-інвест": н/з

від третіх осіб ОСОБА_1 та від ОСОБА_2 : н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки представникам позивача.

В судовому засіданні 22.11.2016р. проводилася технічна фіксація судового процесу.

В судовому засіданні 22.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "ВіЕС Банк" звернулось до суду з позовною заявою в якій просить суд витребувати майно із чужого володіння, а саме в приватного підприємства "Ніка - Ріелті" офіс /А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101.

Ухвалою суду від 11.10.2016р. розгляд справи відкладено на 25.10.2016 року на 11 год. 30 хв. та на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (79018, м. Львів, вул. Головацького, 23 А, код ЄДРПОУ 22334753) ; 2) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) ; 3)ОСОБА_2 (АДРЕСА_2). Також ухвалою зобов'язано: відповідача надати суду письмові пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті пред'явлених позовних вимог; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надати суду письмові пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті пред'явлених позовних вимог.

В судових засіданнях 25.10.2016р., 08.11.2016р., 15.11.2016р. та 22.11.2016р. представники позивача просили суд заявлені позовні вимоги задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Листом від 07.11.2016р. за 301-3\18974 представник позивача надав суду заперечення на відзив відповідача, вважає, що наведені у відзиві заперечення проти позову є необгрунтованими та безпідставними.

Листом від 22.11.2016р. за вх.№01-54/10593 та в судовому засіданні 22.11.2016р. представник позивача - ПАТ "ВіЕС Банк" подав суду клопотання про залишення заяви (від 15.09.2016р. за №01-3/юр) про забезпечення позову у даній справі без розгляду. Вказана заява прийнята судом та підлягає до задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2016р. не з`явився, додаткових доказів та пояснень по справі не надав.

Представник третьої особи - ПрАТ"Компанія з управління активами "Карпати-інвест" в судові засідання 15.11.2016р. та 22.11.2016р. не прибув, водночас листом від 15.11.2016р. за №01-54/10311/16 подав суду клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника товариства.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання 22.11.2016р. не з`явились додаткових доказів та пояснень по справі не надали.

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а явку в судове засідання не було визнано обов'язковою, господарський суд заслухавши пояснення представників позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

03.11.2008 між ВАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого згідно зі Статутом є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», надалі - Банк, Позивач) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № КБ53474, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 1600000 грн. строком на 15 років зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 23,00 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 2 листопада 2023 року.

03.11.2008 між ВАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., реєстр. №4436 (надалі - «Іпотечний договір»).

Згідно з умовами Іпотечного договору, ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №КТ53474 від 03 листопада 2008 року (надалі - «Кредитний договір»), укладеного між Банком та ОСОБА_2, передав в іпотеку Банку нерухоме майно - офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_3 (надалі - «Офіс»), реєстраційний номер об'єкта 24370425, належний ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008р. за реєстраційним №4279.

З наданих суду пояснень ПАТ «ВіЕс Банк» вказало, що право власності на офіс, який знаходиться в АДРЕСА_3 - зареєстроване 22.12.2011 за ОСОБА_2, а також про те, що ОСОБА_2 згодом відчужив спірний Офіс у власність інших осіб та в результаті неодноразового відчуження Офісу право власності на відповідний офіс перейшло до Приватного підприємства «Ніка-Ріелті» на підставі дублікату від 13.12.2011 за реєстраційним №1710 в заміні договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за реєстр. №4279 та витягу КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» №32625575 від 22.12.2011, згідно з яким право власності на Офіс було зареєстроване за ОСОБА_2

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У березні 2015р. позивач звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ПП «Ніка-Ріелті», приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б., КП «Волинське обласне БТІ», треті особи - Реєстраційна служба Луцького МУЮ Волинської області та ПрАТ «КУА «Карпати-інвест» про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу, скасування рішення реєстратора БТІ про реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_2 та витребування спірного Офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, від ПП «Ніка-ріелті» на користь позивача як власника, з володіння якого спірне майно вибуло внаслідок неправомірних дій і рішень відповідачів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 в цивільній справі №161/3245/15-ц позов Банку було задоволено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016 в цивільній справі №161/3245/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 в цивільній справі №161/3245/15-ц скасовано в частині задоволення вимоги позивача до ПП «Ніка-ріелті» про витребування спірного Офісу та припинено провадження в цій частині з мотивів підвідомчості господарським судам спору за вимогою однієї юридичної особи до іншої. В решті частині рішення від 17.05.2016 залишено без змін та набрало законної сили 26.08.2016.

Відповідно до ч. З ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.ч. 4 і 5 ст. 12 ЦК України, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на спірний Офіс від 25.07.2014, індексний номер 24754694, виданого Реєстраційною службою Луцького міського управлення юстиції, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 24829029 від 28.07.2014, власником Офісу є Приватне підприємство «Ніка-Ріелті».

ПП «Ніка-Ріелті» набуло право власності на Офіс після того, як попередній власник Офісу і одночасно засновник ПП «Ніка-Ріелті» - ОСОБА_1 03.07.2014 за Актом приймамня-передаі та грошової оцінки майна передав Офіс до статутного фонду Приватного підприємства «Ніка-Ріелті».

Передача майна учасником Товариства до статутного фонду Товариства є відплатним придбанням майна (в розумінні ч.І ст. 388 ЦК України), оскільки внаслідок внесення майна учасником до статутного фонду право власності на таке майно переходить до Товариства, натомість учасник отримує взамін корпоративні права щодо даного Товариства.

Таким чином, в силу ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, який набув майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

З пояснень ПАТ "ВіЕс Банк" від 15.11.2016р. вказано, зокрема, на те, що правочин з внесення ОСОБА_1 нерухомого майна до статутного фонду ПП «Ніка-Ріелті» є нікчемним в силу приписів, зачених ч. З ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ст. 204 та ч. 2 ст. 214 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 відчужив спірне нерухоме майно, обтяжене іпотекою за іпотечним договором від 2008р., у власність відповідача без згоди позивача як іпотекодержателя.

ПП "Ніка-Ріелті" набуло у власність приміщення офісу в результаті внесення ОСОБА_1 спірного мого майна до статутного фонду ПП «Ніка-ріелті» за актом прийому-передачі та грошової оцінки від 03.07.2014 в період часу, коли на підставі незаконних судових рішень, які в подальшому були ні (заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2014 та ухвали ого міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2014 року у справі №161/2784/14-ц) було о припиненим іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_2, та з державних реєстрів записи про заборону відчуження та обтяження іпотекою нерухомого майна Банку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014 у справі 16589/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 у і №161/16589/14-ц (провадження №22-ц/773/1867/14) рішення Луцького міськрайонного суду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 у справі №876/3967/15 (№813/7797/14 у суді першої інстанції) визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького міськог: округу Ариванюк Тетяни Олексіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, іі 13978056 від 23.06.2014 року, в частині реєстрації в Державному реєстрі речових прав на припинення іпотеки спірного офісу та вилучення запису про реєстрацію іпотеки, зареєстр року в Державному реєстрі іпотек, номер запису 6106846, реєстраційний номер 8143508. підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаг 'і Ариванюк Т.О. за реєстр. №4436 від 03.11.2008 року.

У постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 року в справі №6-53 цс15 та року в справі №6-639цс15 наведені наступні правові позиції:

«У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення , відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису - реєстру іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, на момент вчинення правочину з внесення ОСОБА_1 спірного майна до статутного фонду ПП «Ніка-Ріелті» іпотечний договір від 03.11.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_2 залишався чинним.

Додатково суд зазначає, що згідно з п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»:«Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.»

Постановою від 17.10.2011 (Вісник Верховного Суду України №2 (150) за 2013 рік) Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вчинення недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною такого правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. У такому випадку чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувана за останнім із договорів права відчужувати це майно.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки право власності Банку на офіс в судовому порядку не скасовувалося та не визнавалося недійсним суд вважає, що позовні вимоги щодо витребування офісу (А-5) загальною площею 148,6 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101, від приватного підприємства «Ніка - Ріелті» код ЄДРПОУ 30517839, у власність публічного акціонерного товариства «ВІЕС Банк», код ЄДРПОУ 19358632 є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 32 332,61 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1 . Позов задоволити повністю.

2. Витребувати офіс (А-5) загальною площею 148,6 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101, від приватного підприємства «Ніка - Ріелті» (м. Луцьк, проспект Відродження, 10 код ЄДРПОУ 30517839), у власність публічного акціонерного товариства «ВІЕС Банк»(79000, м. Львів, вул. Грабовського,11 код ЄДРПОУ 19358632).

3. Стягнути з приватного підприємства "Ніка - Ріелті" (м. Луцьк, проспект Відродження, 10 код ЄДРПОУ 30517839) на користь публічного акціонерного товариства «ВІЕС Банк»(79000, м. Львів, вул. Грабовського,11 код ЄДРПОУ 19358632) витрати на сплату судового збору в сумі 32 332,61 грн.

4. Заяву публічного акціонерного товариства «ВІЕС Банк» від 15.09.2016 року про забезпечення позову залишити без розгляду.

Повний текст рішення складено

25.11.2016

Суддя М. С. Шум