Постанова

від 22.11.2016 по справі 920/314/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 920/314/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача Пономаренко С.І. - дов. від 14.11.2016 р . відповідача Гуржиєнко А.В. - директор розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" на постановувід 05.09.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№920/314/16 господарського суду Сумської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикультторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" простягнення 8762,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. ТОВ "Сумикультторг" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Старт" про стягнення 4601,45 грн. боргу, 398,03 грн. - 3% річних, 3763,18 грн. інфляційних втрат, на підставі статей 16, 258, 550, 551, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що після припинення строку дії договору оренди приміщення №13 від 01.01.2013 р., укладеного між сторонами у справі (тобто після 31.03.2013 р.), відповідач не повернув об'єкт оренди за актом приймання-передачі приміщення та фактично продовжував ним користуватися до 31.05.2013 р. У зв'язку з цим позивач вважав обґрунтованим стягнення з відповідача орендної оплати за фактичне користування орендованим майном у заявленій до стягнення сумі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у позові відмовити, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та зазначив, що фактичне звільнення ним орендованого приміщення відбулось 09.04.2013 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.2016 р. (судді: Заєць С.В., Костенко Л.А., Коваленко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Старт" на користь ТОВ "Сумикультторг" 4601,45 грн. основного боргу, 398,03 грн. - 3 % річних, 3702,60 грн. інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині (про стягнення 60,58 грн. інфляційних втрат) було відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку суми інфляційних втрат в цій частині.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, з посиланням на приписи статей 627, 629, 653, 795 Цивільного кодексу України, умови спірного договору, дійшов висновку про те, що відповідач не повернув об'єкт оренди після закінчення дії спірного договору оренди за актом приймання-передачі, а відтак є правомірним нарахування і стягнення з відповідача орендної плати і комунальних послуг за квітень і травень 2013 року, тобто за період фактичного користування майном.

За апеляційною скаргою ТОВ "Старт" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Білоусов Я.О., Крестьянінов О.О., Пуль О.А.), переглянувши рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.09.2016 р. змінив його та виклав пункти 3, 4 резолютивної частини рішення в іншій редакції:

" 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" (вул. Білопільський шлях, буд. 11, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 32778730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикультторг" (вул. Чернігівська, буд. 12, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 01553119) 4530,00 грн. основного боргу, 392,02 грн. 3 % річних, 3645,04 грн. інфляційних збитків, 1347,24 грн. судового збору.

4. У задоволенні позову в іншій частині відмовити."

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 3.5 спірного договору вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати та сплачується відповідачем окремо на підставі виставлених рахунків, а оскільки строк дії договору оренди приміщення №13 від 01.01.2013 р. закінчився 31.03.2013 р., і дані платежі не були включені сторонами до суми орендної плати, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 71,45 грн. оплати комунальних послуг за квітень 2013 р . є необґрунтованими.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 4530 грн. основного боргу, 392,02 грн. 3% річних, у тому числі: 198,78 грн. за період з 21.04.2013 р. по 23.03.2016 р. та 193,24 грн. за період з 21.05.2013 р. по 23.03.2016р., а також 3645,04 грн. інфляційних, у тому числі: 1824,56 грн. за період з 01.05.2013р. по 29.02.2016р. та 1820,48 грн. за період з 01.06.2013 р. по 29.02.2016 р.

ТОВ "Старт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. та рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2016 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 762, 795 Цивільного кодексу України, статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2013 р. між ТОВ "Сумикульторг" - орендодавцем та ТОВ "Старт" - орендарем був укладений договір оренди №13, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення - об'єкт оренди за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 12, для використання в складських цілях.

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування приміщенням складу орендар сплачує орендодавцеві орендну плату за ціною 14 грн. за один квадратний метр з ПДВ за один календарний місяць. За користуванням приміщень офісу орендар сплачує орендну плату за ціною 400 грн. за один календарний місяць з ПДВ. Загальна сума орендної плати складає 1800 грн. з ПДВ за один календарний місяць. На термін опалення приміщення орендна плата за користування приміщенням офісу збільшується на 465 грн. з ПДВ за один календарний місяць.

У пункті 3.3 договору сторони обумовили, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем оплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісяця не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що вартість комунальних послуг (освітлення, водопостачання та водовідведення, збір та вивіз сміття та інші), витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж та ремонт покрівлі та даху не входить до складу орендної плати та сплачується відповідачем окремо на підставі виставлених рахунків. Орендар сплачує 20% від спожитої електроенергії на обслуговування електричних мереж та комунікацій.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (пункт 4.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. (пункт 9.1)

Відповідно до пункту 9.4 договору договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 7.5 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії строку договору оренди.

Господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку із затримкою внесення відповідачем орендних платежів позивач листами № 50 від 28.03.2013 р., № 56 від 01.04.2013 р. повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 31.03.2013 р. та необхідність звільнення об'єкта оренди і передачі його за актом приймання-передачі.

Відповідач листом від 01.04.2013 р. повідомив позивача про звільнення ним приміщення лише у строк до 01.05.2013 р.

В процесі розгляду спору господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили та це підтверджено матеріалами справи, що відповідач після припинення дії спірного договору оренди орендоване приміщення в порядку визначеному договором, не повернув, акт приймання-передачі майна при поверненні об'єкта оренди сторонами підписаний не був (в матеріалах справи наявні акти про відмову відповідача від підписання акта приймання-передачі приміщення від 30.04.2013 р., від 31.05.2013 р. у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди), орендна плата за квітень-травень 2013 р. відповідачем сплачена не була, хоча позивачем виставлялися рахунки на її оплату у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимога ТОВ "Сумикультторг" про стягнення з ТОВ "Старт" 4601,45 грн. боргу, 398,03 грн. - 3% річних, 3763,18 грн. інфляційних втрат.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За приписами статті 785 названого Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до приписів частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно з пунктами 3.3, 9.1 договору строк його дії сторонами був визначений по 31.03.2013 р. та обумовлено, що останнім днем оплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши всі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд встановив, що спірний договір оренди припинив свою дію 31.03.2013 р. у зв'язку із закінченням строку на який він був укладений; що об'єкт оренди після припинення договору в порядку та на умовах визначених договором відповідачем повернутий не був, тобто відповідач не виконав обов'язку з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (доказів зворотнього ним надано не було та, відповідно, матеріали справи не містять), відтак суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача орендної плати за фактичне користування майном за квітень - травень 2013 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 4530 грн. боргу, 392,02 грн. - 3% річних, 3645,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу.

Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства та встановлені обставини, а також зважаючи на те, що умовами спірного договору (пункт 3.3) передбачено, що після припинення договору нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання передачі приміщень позивачеві, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за квітень-травень 2013 року.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. у справі № 920/314/16 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач