Рішення

від 28.11.2016 по справі 366/1525/16-ц

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1525/16-ц

Провадження № 2/366/303/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Слободян Н.П.,

(секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.),

з участю прокурора Пашинської С.Й.,

представника відповідача ОСОБА_1 РДА - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про визнання недійсним та скасування розпорядження Іванківської РДА, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

31.05.2016 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації з позовом до відповідачів, в якому просив:

-визнати недійсним та скасувати розпорядження Іванківської РДА № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність земельних ділянок, площею 2 га кожному, громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_25, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24;

-визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані:

ОСОБА_6 серії ЯЛ № 355576 від 17.10.2010 року площею 1,9994 га;

ОСОБА_7 серії ЯЛ № 355588 від 17.10.2010 року площею 1,9948 га,

ОСОБА_8 серії ЯЛ № 355587 від 17.10.2010 року площею 1,9946 га,

ОСОБА_9 серії ЯЛ № 355581 від 17.10.2010 року площею 1,8536 га,

ОСОБА_10 серії ЯЛ № 355580 від 17.10.2010 року площею 1,8537 га,

ОСОБА_3 серії ЯЛ № 355586 від 17.10.2010 року площею 1,9947 га,

ОСОБА_11 серії ЯЛ № 355585 від 17.10.2010 року площею 1,9948 га,

ОСОБА_12 серії ЯЛ № 355574 від 17.10.2010 року площею 1,5111 га,

ОСОБА_25 серії ЯЛ № 355573 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га,

ОСОБА_14 серії ЯЛ № 355572 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га,

ОСОБА_15 серії ЯЛ № 355591 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га,

ОСОБА_16 серії ЯЛ № 355590 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га,

ОСОБА_17 серії ЯЛ № 355589 від 17.10.2010 року площею 1,5111 га,

ОСОБА_18 серії ЯЛ № 355584 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га,

ОСОБА_19 серії ЯЛ № 355583 від 17.10.2010 року площею 1,5111 га,

ОСОБА_20 серії ЯЛ № 355582 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га,

ОСОБА_21 серії ЯЛ № 355579 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га,

ОСОБА_22 серії ЯЛ № 355578 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га,

ОСОБА_23 серії ЯЛ № 355577 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га

ОСОБА_24 серії ЯЛ № 355575 від 17.10.2010 року площею 1,8537 га;

-витребувати із незаконного володіння на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку у

ОСОБА_6 площею 1,9994 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0006;

ОСОБА_7 площею 1,9948 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0005,

ОСОБА_8 площею 1,9946 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0004,

ОСОБА_9 площею 1,8536 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0011,

ОСОБА_10 площею 1,8537 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0010,

ОСОБА_3 площею 1,9947 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0003,

ОСОБА_11 площею 1,9948 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0002,

ОСОБА_12 площею 1,5111 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0020,

ОСОБА_25 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0019,

ОСОБА_14 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0018,

ОСОБА_15 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0017,

ОСОБА_16 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0016,

ОСОБА_17 площею 1,5111 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0015,

ОСОБА_18 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0014,

ОСОБА_19 площею 1,5111 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0013,

ОСОБА_20 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0012,

ОСОБА_21 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0009,

ОСОБА_22 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0008,

ОСОБА_23 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0007

ОСОБА_24 площею 1,8537 га з кадастровим номером 3222086800:02:002:0143.

площею 1,8537 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженнями голови Іванківської РДА № № 1081, 1085, 1984, 1109,1126, 1083, 1082, 1095,1094, 1127, 1093, 1092, 1097, 1098, 1099, 1128, 1122, 1113, 1124, 1121 від 22.03.2010 року «Про затвердження матеріалів попереднього погодження та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність» зазначеним вище громадянам було надано відповідні дозволи на розробку проекту відведення кожному з них земельної ділянки площею 2 га, за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області.

На підставі цього розпорядження ТОВ «Укрзем-Консалтинг» розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок зазначеним громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області.

28.07.2010 року розпорядженням Іванківської РДА № 1513 було затверджено проект землеустрою та передано у власність зазначеним громадянам земельні ділянки орієнтовною площею 2 га кожному та видано зазначені вище державні акти кожному з відповідачів - фізичних осіб.

Загальна площа наданих ділянок становить 35,0427 га.

Згідно з інформацією управління Держгеокадастру в Іванківському районі від 11.03.2016 року середня вартість 1 га угідь земель сільськогосподарського призначення (рілля та перелоги) по Іванківському району станом на 2016 рік становить 12186,74 грн.

Розпорядження № 1513 від 28.07.2010 року позивач вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню, як і видані на його підставі державні акти, з наступних підстав.

Ч.3 та 4 ст. 122 ЗК України передбачено повноваження районних та обласних держадміністрацій щодо надання у постійне користування земельних ділянок із земель державної власності.

Передача земель водного фонду для потреб ведення особистого селянського господарства Законом не передбачена, єдиним органом, який наділений повноваженнями розпорядження землями водного фонду у порядку, передбаченого ЗК України, є Київська обласна адміністрація.

Зважаючи на те, що спірні земельні ділянки на момент передачі їх у власність відповідачам і на даний час відносяться до земель водного фонду, що підтверджується висновком земельно-технічної експертизи № 6955/6956/14-41 від 17.10.2014 року та схемою розташування земельних ділянок, складеною ТОВ «Земельні інформаційні системи», Іванківська РДА не мала права передачі їх у приватну власність громадян, тобто вийшла за межі своїх повноважень, інтереси держави, як власника земельних ділянок порушено.

Витребування земель водного фонду із приватної у державну власність становить суспільний інтерес щодо законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, і перебувають під охороною держави.

Розпорядженням Іванківської РДА фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, що призвело до незаконного одержання вказаних земельних ділянок водного фонду у власність відповідачами.

При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об'єктів, необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до ОСОБА_26 визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

У випадку передачі громадянам у приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Порушення порядку встановлення або зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про надання земельних ділянок громадянам (ст. 21 ЗК). Зазначеним вище висновком експерта від 17.10.2014 року, зроблено висновок, що цільове призначення земельних ділянок, які передані у власність оспорюваним рішенням за рахунок земель, які безпосередньо прилягають до урізу води озера Святе, ймовірно змінено із земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, без дотримання порядку зміни цільового призначення.

Крім того, в результаті обстеження в натурі (на місцевості) земельних ділянок встановлено, що ці земельні ділянки частково розташовані в лісі, а частково на заболоченій місцевості, що також підтверджується даними Публічної кадастрової карти, тому інформація щодо складу земель, зазначених у проекті землеустрою, не відповідає дійсності, і земельні ділянки передані громадянам, ймовірно, за рахунок земель лісогосподарського призначення і земель водного фонду.

Оскільки оскаржуваним рішенням, і виданими на його підставі державними актами про право власності на земельні ділянки порушено інтереси держави, так як земельні ділянки вибули з державної власності з незаконних підстав, прокурор і звернувся до суду із зазначеним позовом.

Крім того, в провадженні Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42014110180000010, внесені до ЄРДР 19.03.2014 року за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами управління Держкомзему в Іванківському районі Київської області, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Під час досудового розслідування цього провадження проведено земельно-технічну експертизу № 6955/6956/14-41 від 17.10.2014 року, за результатами якої встановлено порушення інтересів держави під час прийняття оскаржуваного розпорядження Іванківської РДА. Таким чином, прокуратурі стало відомо про цей факт у ході розслідування кримінального провадження (під час вивчення висновку земельно-технічної експертизи в жовтні 2014 року). Оскільки відповідно до ч.1 ст. 261 КПК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, з огляду на те, що про незаконність оспорюваного рішення прокурору стало відомо в ході вивчення матеріалів земельно-технічної експертизи, прокурор вважає, що строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, прокуратурою не пропущений. За подання позову сплачено судовий збір у сумі 9161,84 грн. (платіжне доручення № 449 від 24.03.2016 року).

Ухвалою судді від 03.06.2016 року позов прокурора був залишений без руху, в т.ч. і у зв'язку із сплатою судового збору не в повному обсязі (не за кожною позовною вимогою).

В листі № 5051 вих.-16 від 08.06.2016 року керівник Броварської прокуратури ОСОБА_5 повідомив, що судовий збір буде доплачено, а також, що Броварська місцева прокуратура відмовляється від п. 3 резолютивної частини позовної заяви щодо витребування із незаконного володіння земельних ділянок.

10.06.2016 року прокуратурою доплачено судовий збір у сумі 19776,16 грн. (платіжне доручення № 1059).

Провадження у справі відкрите 15.06.2016 року.

У судовому засіданні прокурор Пашинська С.Й., яка брала участь у справі за дорученням керівника, позовні вимоги, зазначені у п.п.1 та 2 позовної заяви підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені вище: зазначила, що вважає строк позовної давності не пропущеним з підстав, зазначених у позові, а позов обґрунтований, так як земельні ділянки вибули з власності держави незаконно. Просила позов задовольнити.

У судове засідання представник особи, в інтересах якої подано позов - Київської ОДА - не з*явився, про день і час слухання справи повідомлені вчасно. Представник за довіреністю ОСОБА_27 надіслала пояснення по справі, яке зводиться до наступного: 07.04.2016 до Київської обласної державної адміністрації надійшов лист Броварської місцевої прокуратури від 01.04.2016 № 3056 вих. 16, до якого додавалась позовна заява Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших про визнання недійсним розпорядження Іванківської РДА, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок від 29.03.2016 №2936 вих-16 без додатків, зазначених у ній. В мотивувальній частині вищезазначеної позовної заяви (сторінка 12) прокуратура зазначає наступне: «встановлено, що надані у власність землі відносяться до земель водного фонду, оскільки земельні частково знаходяться в прибережно-захисній смузі озера Святе». Даний факт підтверджується висновком земельно-технічної експертизи №6955/6956/14-41 від 17.10.2014 року та схемою розташування земельних ділянок, складеною ТОВ «Земельні інформаційні системи». Так згідно з висновком, цільове призначення земельних ділянок, які передані у власність 21 громадянину розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації №1511 від 28.07.2010 року, за рахунок земель, які безпосередньо прилягають до урізу води озера Святе, ймовірно змінено із земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, без дотримання порядку зміни цільового призначення...». Окрім того, в результаті обстеження в натурі (на місцевості) земельних ділянок встановлено, що ці земельні ділянки частково розташовані в лісі, а частково на заболоченій місцевості, що також підтверджується даними Публічної кадастрової карти. Враховуючи результати обстеження земельних ділянок в натурі (на місцевості), експерт дійшов до висновку, що інформація щодо складу земельних угідь, зазначених в проекті землеустрою, не відповідає дійсності. І земельні ділянки передані громадянам ймовірно за рахунок земель лісогосподарського призначення і земель водного фонду». Відповідно до частин першої, четвертої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки доводи, викладені в позовній заяві Броварської місцевої прокуратури Київської області від 29.03.2016 №2936 вих-16, ґрунтуються лише на припущеннях Київська обласна державна адміністрація відмовляється від поданого заступником керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області позову в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших про визнання недійсним розпорядження Іванківської РДА, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок (т. 2 а.с. ___).

Відповідно до частини четвертої статті 46 Цивільного процесуального кодексу України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник відповідача - Іванківської РДА - ОСОБА_2 позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що Іванківська районна державна адміністрація заперечує проти задоволення позову та вважає заявлені позовні вимоги позивача необґрунтованими та незаконними, а також просить застосувати позовну давність з наступних підстав.

Позивач обґрунтовує визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації №1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» тим, що даним розпорядженням фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення земель водного фонду в землі для ведення особистого селянського господарства з подальшою приватизацією останніх окремими громадянами, що призвело до незаконного одержання вказаних земельних ділянок у власність. Однак позивачем не надано документального підтвердження наявності належної документації щодо віднесення оспорюваних земель на момент затвердження розробленої землевпорядної документації і прийняття розпорядження до земель водного фонду. Відсутні посилання на наявність земель водного фонду у складі запроектованих до відведення земельних ділянок і в матеріалах розробленого ТОВ «Укрзем-Консалтинг» проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, який став підставою для прийняття оспорюваного розпорядження.

Позивач вбачає підтвердження віднесення земельних ділянок до земель водного фонду самим фактом перебування їх під водними об'єктами в силу положень ст. 60 ЗК України щодо встановлення прибережних захисних смуг вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм та підтверджує це висновком судової земельно-технічної експертизи № 9655/6956/14-41 від 17.10.2014 року.

В матеріалах цього висновку відсутні дані про встановлення експертом шляхом проведення відповідних топографо-геодезичних робіт дійсних фактів розташування конкретних земельних ділянок чи їх частин в межах прибережної захисної смуги або безпосередньо водного плеса озера Святе, встановлених в меженний період, як це передбачено нормами ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України. Статтею 1 Водного кодексу України термін «межень (меженний період)» визначено як період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність.

Всупереч цьому висновок експерта про ймовірність передачі у власність оспорюваних земельних ділянок за рахунок земель водного фонду ґрунтується на даних супутникової зйомки станом на 11.03.2014 року (ст. 20 висновку експертизи), тобто в період активного танення снігів в цій місцевості чи одразу після його завершення, що забезпечує максимальні рівні води в закритих водоймах, якими є озера, в т.ч. і озеро Святе.

Окрім цього, експерт зазначає, що не може надати однозначну та об'єктивну відповідь, чи передано оспорювані земельні ділянки у власність громадян для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення, оскільки не має координат поворотних точок (кутів) меж лісових кварталів, але поряд з цим робить висновок, що цільове призначення цих земельних ділянок, які вкриті лісовою рослинністю, ймовірно, змінено із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без дотримання порядку зміни цільового призначення земель (ст. 24 висновку експертизи).

Щодо останнього, то відповідно до пункту «в» ч. 2 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті окремими деревами і групами дерев на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Виходячи з того, що надані суду позивачем докази у вигляді висновку судової земельно-технічної експертизи № 9655/6956/14-41 від 17.10.2014 року щодо належності земельних ділянок, які передані у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства та підставі розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок», до земель водного фонду та земель лісогосподарського призначення, а не до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), ґрунтуються на даних, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом (визначення меж земель водного фонду) та припущеннях (встановлення категорії земель лісогосподарського призначення), Іванківська РДА вважає такі докази недопустимими та недостовірними.

Неправомірним є твердження позивача про те, що оспорюваним розпорядженням Іванківська РДА незаконно змінила цільове призначення оспорюваних земельних ділянок.

По-перше, як було зазначено раніше позивачем не надано документального підтвердження наявності належним чином розробленої землевпорядної документації щодо віднесення оспорюваних земель на момент прийняття даного розпорядження до певної категорії земель.

По-друге, ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття Іванківською РДА оспорюваного розпорядження) було встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Позивачем не надано доказів про існування такого рішення щодо оспорюваних земельних ділянок до передачі їх у приватну власність.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на 28.07.2010 року) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України в цій же редакції районним державним адміністраціям надано повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок в т.ч. і для сільськогосподарського використання.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) і несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо), які відповідно до частини 3 цієї ж статті передаються у власність та надаються у користування в т.ч. і громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння га випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини 9 ст. 118 Земельного кодексу України передача земельної ділянки у власність громадян відбувається у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Існуюче станом на 28.07.2010 року законодавство України із земельних питань не встановлювало жодних обмежень і не визначало будь-яких умов чи порядку для прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень щодо віднесення земель державної або комунальної власності до тієї чи іншої категорії відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України.

Таким чином, розпорядженням № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» Іванківська районна державна адміністрація затвердила розроблений ТОВ «Укрзем-Консалтинг» проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, надала ці земельні ділянки громадянам у власність, встановивши при цьому цільове призначення цих земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, як виду використання категорії земель сільськогосподарського призначення.

Тобто, приймаючи дане розпорядження, Іванківська РДА не змінювала цільове призначення земель, як стверджує позивач, а вперше з початку земельної реформи в Україні віднесла землі, за рахунок яких відбулось формування запроектованих до відведення у власність громадян земельних ділянок (угіддя - пасовища) до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Наведений при цьому перелік законодавчих актів України і дій Іванківської РДА свідчить про те, що в даній ситуації Іванківська РДА діяла у спосіб та в межах наданих їй законодавством України повноважень.

Представник відповідача зазначила, що в позовній заяві керівник Броварської місцевої прокуратури вказує на застосування позовної давності у спорі про порушення Іванківською РДА інтересів держави і доводить, що початком перебігу строку позовної давності до вимоги про визнання недійсним розпорядження Іванківської РДА № 1513 від 28.07.2010 року є «...вивчення матеріалів земельно-технічної експертизи в жовтні 2014 року». Виходячи з цього, Іванківська РДА вважає дане посилання в комплексі з посиланнями в тексті позовної заяви на ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, як обґрунтування не пропущення прокуратурою строку позовної давності, заявою сторони у спорі про застосування позовної давності в даному позові.

Заперечуючи стосовно обчислення початку перебігу строку позовної давності щодо визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» Іванківська РДА виходить з того, що 20.03.2008 року листом 5а вих. № 678 Іванківський міжрайонний прокурор Д. Логвінов направив голові Іванківської районної державної адміністрації ОСОБА_28 вимогу з метою здійснення нагляду за додержанням прав та свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, надати міжрайонній прокуратурі копії розпоряджень голови Іванківської РДА за період поточного року, а в подальшому - постійно щомісячно до 15 числа, наступною за звітним місяцем. 13.11.2008 року листом на ім'я голови Іванківської РДА за вих. № 3633 Іванківський міжрайонний прокурор встановив наступний термін виконання даної вимоги в частині земельних питань: щоп'ятниці до 10 год.

На виконання цієї вимоги прокуратури Іванківська РДА 30 липня 2010 року направила на ім'я Іванківського міжрайонного прокурора як додаток до листа за вих. № 6-17-2100 копію розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28.07.2010 «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок». Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, фактично з 30 липня 2010 року органи прокуратури, виконуючи свої функціональні обов'язки, могли у встановлені законом строки загальної позовної давності (три роки) довідатися про незаконне позбавлення Іванківського РДА права власності держави на оспорювані земельні ділянки.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з цього Іванківська РДА вважає обґрунтованим застосування позовної давності у позові про визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок», перебіг строку якої розпочався 31 липня 2010 року і сплив 30 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що його довіритель при набутті права власності на спірну земельну ділянку не порушив вимог земельного або адміністративного законодавства України. У 2010 році у нього виник намір набути безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з чим він звернувся з відповідною заявою до Іванківської районної державної адміністрації, якою його заява була задоволена та наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з набуття у власність безоплатно земельної ділянки. Цей проект ним був замовлений у ТОВ «Укрзем-Консалтинг», він був виготовлений і в подальшому затверджений розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 28.07.2010, відповідно, на підставі цього розпорядження в подальшому ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку і він набув на неї право власності. Земельна ділянка ОСОБА_3 набута ним у власність із земель запасу Шпилівської сільської ради і не накладається ні на плесо озера Святе, ні на землі, вкриті лісовою рослинністю. Земельні ділянки, які прилягають до земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_3, розташовані на територіях, які тривалий час не використовувались ні як рілля, ні як сінокоси, і тому частково заросли чагарниками і деревами. ОСОБА_3 має намір використовувати свою земельну ділянку як сінокіс. Крім того, уріз води озера Святе з часом міг змінитися. Експертиза проводилася у межах розслідування кримінального провадження, без попередження, згоди та участі власників земельних ділянок, що суперечить нормам Конституції України - право приватної власності є непорушним.

Інші відповідачі - фізичні особи - у судове засідання не з*явились . Про день і час слухання справи повідомлені.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_29, роз'яснюючи свій висновок від 22.07.2016 року, повідомив, що планшети виготовлялись відповідно інструкції 70-80-х років. На даний час діє інше законодавство. Матеріали устаткування, які проводились на той час, в радянські часи і на сьогоднішній день, якщо не переоформлялись документи на господарські землі, ті документи є правовстановлюючі. Вони йому слідчим надані не були (ті, що просив експерт). Вони є двох видів: військові (це секретна інформація) і планшети - вони тиражовані. Він запитував цю інформацію у слідчого, але він її не надав. Якщо б у нього (експерта) були ці планшети з геодезичною інформацією, то висновок, можливо, міг би бути іншим. З приводу проекту землеустрою щодо встановлення прибережно-захисної смуги навколо озера «Святе». У висновку міститься інформація, що в кадастрі такий проект відсутній. Це означає, що такий проект не розроблявся. Розміри нікуди не діваються. Для розробки проекту повинні виділятися кошти. Це мала замовляти державна адміністрація. По земельно-водному кодексу для озера «Святе» прибережно-захисна смуга має становити 100 м. На момент візуального обстеження, ділянки навколо озера не використовуються і не використовувались до цього. З 2014 року, коли він проводив попередню експертизу, ситуація не змінилась. Коли він проводив експертизу, то не міг визначити фактичні межі в натурі для земельних ділянок. Роблячи висновок, фактичних меж він не побачив. Йому потрібно було визначити фактичні межі і порівняти їх з документацією. Їх в натурі не було. По арк. 28 експертизи: еталон на даний час не діє згідно зі ст. 50 закону «Про землеустрій». Еталон є нормативно-технічним актом і затверджений першим заступником голови Держкомзему. Він є обов'язковим для всіх державних органів і для суб'єктів господарювання, які проводять землевпорядні роботи. Так і записано в преамбулі даного еталону. Технічна документація, яка ним досліджувалась, була розроблена до 2010 року. Користувачем лісових ділянок є Державне підприємство «Київоблагроліс». Він зробив такий висновок через те, що був працівник даного підприємства, який показував місцевість. Про дослідження ділянок він не зобов'язаний нікого повідомляти, крім органу або посадової особи, яка призначає дану експертизу, оскільки експертизу проводив в межах кримінального провадження. Він оглядав межі, на які йому указав працівник даного підприємства («Київоблагролісу»). З приводу земель, що відносяться до підприємства. З геодезичною інформацією були надані планшети, картинки, які нікуди було прив'язати. Через це йому довелося туди поїхати. В принципі, якщо б з геодезичною інформацією був би планшет (якщо там було б щось інше), то і висновок міг би бути іншим. Земельні ділянки надавались в 2010 році. Висновок він робив десь в липні 2016 року чи ще раніше. Озеро могло як зменшуватись так і збільшуватись. Все залежить від кліматичних умов, від пори року. Якщо приїхати туди, наприклад, в квітні, то води буде більше, а якщо в липні, то від спеки води буде менше. Ще це залежить і від підземних вод. З 2014 року, на його погляд, там ситуація не змінилась. Якщо б була довідка по тій території від Держметеостандарту, то він не думає, що щось суттєво змінилось. Наданих матеріалів йому було достатньо для дослідження по водному фонду, а по землям лісогосподарського призначення не достатньо. Всі дані по озеру він брав із загальнодоступних даних. Якщо була б якась інша документація, то можливо і висновок міг бути іншим.

Свідок ОСОБА_30, помічник лісничого «Київоблагроліс», пояснив, що в червні місяці він разом зі слідчим Гордієнком та експертом з Києва виїжджали на ділянку, де знаходиться озеро «Святе», запускали квадрокоптер, продивлялися схеми, план і ставили точки. Там, в деяких виділах, де землі надані для користування людям, находять на ділянки їхнього господарства. Документ, який посвідчує право власності на ці землі знаходиться в Києві. Експерт надав карту і попросив його показати цю територію. Він знає цю ділянку і показав її. Попередня зйомка у експерта була. Там пунктиром позначені ділянки, які належать людям. На експертизу, яка була раніше, його не запрошували. Виділи їхнього підприємства по карті сходились. Він на цій ділянці працює з 2014 року, до цього він працював на іншій ділянці. В 16-му кварталі ніякі роботи не проводились. Там росте 40-60- річний ліс. Нових насаджень і догляду за лісом не було. Росте, переважно, сосна звичайна. Людям виділено приблизно 30-40 соток, там теж росте сосна звичайна. Його завданням було вказати експерту точки кордонів ділянки. Кадастрові номера ділянок, внесення в реєстри знаходяться в Києві. Ці документи йому ніхто не показував. Про це все знає головний лісничий.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі розпоряджень голови Іванківської РДА «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» №№ 1124, 1121, 1113, 1128, 1099, 1098, 1097, 1093, 1092, 1127, 1097, 1095, 1083, 1082, 1126, 1084, 1109, 1085, 1081 від 22.03.2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕМ-КОНСАЛТИНГ» розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок відповідачам для ведення особистого селянського господарства на території Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області (т. 1 а.с.24-43, 84-150).

Розпорядженням голови Іванківської РДА № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_25, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 передано у власність земельні ділянки площею 2 га кожному із земель запасу Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області ( т. 1 а.с. ____).

На підставі вказаного розпорядження та на підтвердження права власності вказаним громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки наступних розмірів: ОСОБА_6 серії ЯЛ № 355576 від 17.10.2010 року площею 1,9994 га; ОСОБА_7 серії ЯЛ № 355588 від 17.10.2010 року площею 1,9948 га; ОСОБА_8 серії ЯЛ № 355587 від 17.10.2010 року площею 1,9946 га; ОСОБА_9 серії ЯЛ № 355581 від 17.10.2010 року площею 1,8536 га; ОСОБА_10 серії ЯЛ № 355580 від 17.10.2010 року площею 1,8537 га; ОСОБА_3 серії ЯЛ № 355586 від 17.10.2010 року площею 1,9947 га; ОСОБА_11 серії ЯЛ № 355585 від 17.10.2010 року площею 1,9948 га; ОСОБА_12 серії ЯЛ № 355574 від 17.10.2010 року площею 1,5111 га; ОСОБА_25 серії ЯЛ № 355573 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га; ОСОБА_14 серії ЯЛ № 355572 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га; ОСОБА_15 серії ЯЛ № 355591 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га; ОСОБА_16 серії ЯЛ № 355590 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га; ОСОБА_17 серії ЯЛ № 355589 від 17.10.2010 року площею 1,5111 га, ОСОБА_18 серії ЯЛ № 355584 від 17.10.2010 року площею 1,5110 га; ОСОБА_19 серії ЯЛ № 355583 від 17.10.2010 року площею 1,5111 га; ОСОБА_20 серії ЯЛ № 355582 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га; ОСОБА_21 серії ЯЛ № 355579 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га; ОСОБА_22 серії ЯЛ № 355578 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га; ОСОБА_23 серії ЯЛ № 355577 від 17.10.2010 року площею 1,8538 га; ОСОБА_24 серії ЯЛ № 355575 від 17.10.2010 року (т. 1 а.с. 44-63).

Суд, вислухавши доводи сторін, роз'яснення експерта, покази свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли в 2010 році, до вказаного спору слід застосовувати норми матеріального права, які визначені Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень.

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об'єктом права власності Українського народу.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач просить визнати недійсним та скасувати розпорядження Іванківської РДА № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність земельних ділянок, площею 2 га кожному, громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_25, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, а також визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які видані вказаним громадянам щодо цих земельних ділянок.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт (висновок ВСУ в ухвалі від 08.06.2011 року).

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Позивач обґрунтовує вимогу про визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» тим, що спірні землі до моменту передачі їх у власність відповідачів відносились, а також на даний час відносяться до земель водного фонду та лісогосподарського призначення, Іванківська РДА не мала права ними розпоряджатися та вийшла за межі своїх повноважень під час їх передачі у приватну власність; землевпорядна документація не відповідає правилам оформлення.

Так землі, рішення відносно яких приймалося розпорядженням Іванківської РДА № 1513 від 28.07.2010 року знаходяться за межами населеного пункту, цей факт не заперечується жодною із сторін.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на 28.07.2010 року) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України в цій же редакції районним державним адміністраціям надано повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок в т.ч. і для сільськогосподарського використання.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 116, 118, 125 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності громадянина на земельну ділянку виникає на підставі державного акту про право власності, який видається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання (заяви) фізичної особи та землевпорядної документації щодо конкретної земельної ділянки, погодженої контролюючими службами.

Позивач стверджує, що даним розпорядженням незаконно було змінено цільове призначення земель водного фонду та лісогосподарського призначення в землі для ведення особистого селянського господарства з подальшим переданням їх у власність окремим громадянам. Як доказ, який підтверджує це, позивач надав висновок судової земельно-технічної експертизи № 9655/6956/14-41 від 17.10.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Так у висновку експерта № 9655/6956/14-41 від 17.10.2014 року у відповіді на питання № 2 зазначено, що «цільове призначення земельних ділянок, які передані у власність 41-му громадянину розпорядженнями Іванківської РДА від 28.07.2010 №№ 1511, 1513:

-за рахунок земель, які безпосередньо прилягають до урізу води озера Святе, ймовірно змінено із земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення без дотримання порядку зміни цільового призначення земель;

-за рахунок земель, які вкриті лісовою рослинністю, ймовірно змінено із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без дотримання порядку зміни цільового призначення земель ( т. 1 а.с. 171 на звороті)».

Таких висновків експерт дійшов під час обстеження земельних ділянок в натурі на місцевості, про що зазначив у дослідницькій частині (т. 1 а.с. 164).

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, позивачем було надано суду висновок експертів за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 22.07.2016 № 3865/16-41, в якому експерти зазначають, що на їхній запит слідчий Іванківського відділення поліції повідомив, що не може надати оригінал або належним чином завірену копію проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо озера Святе, оскільки такий проект в Управлінні Держгеокадастру у Іванківському районі Київської області не обліковується. З чого експерти прийшли до висновку, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо озера Святе не розроблявся. Тому координати озера Святе були визначені ними на місцевості 06 червня 2016 року за результатами топографо-геодезичних робіт. Також на дослідження не надані координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс», і їх було визначено на місцевості 06.06.2016 року в місцях, вказаних експерту помічником лісничого ОСОБА_30 (т. 2 а.екс. 17, 18).

Главою 12 ЗК України, Водним Кодексом України визначений статус земель водного фонду, а ч. 1 ст. 58, ст. 60 ЗК України, ст.ст. 3, 4, 88 ВК України передбачене встановлення та правове регулювання прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів, а також їх характеристики вздовж морів, річок та навколо водойм.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України, в редакції чинній на 28.07.2010 року, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЗК України, в редакції чинній на 28.07.2010 року, для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЗК України, в редакції чинній на 28.07.2010 року, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Статтею 3 ВК України, в редакції на 28.07.2010 року, визначено, що водний фонд України становлять усі води (водні об'єкти) на території України: поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти, підземні води та джерела, внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 4 ВК України, в редакції на 28.07.2010 року, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Частина 2 статті 88 ВК України, в редакції на 28.07.2010 року, визначає, що прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів ;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Також питання користування землями водного фонду регулюється ОСОБА_26 визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою КМ України від 08.05.1996 року № 486; Постановою КМ України від 13.05.1996 року № 502, яким затверджений ОСОБА_26 користування землями водного фонду; Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, яким затверджено ОСОБА_26 погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок.

ОСОБА_26 погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434 (далі по тексту ОСОБА_26 № 434), визначено, що цей ОСОБА_26 поширюється на Мінприроди, утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи (далі - природоохоронні органи). Він визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування. Головною метою погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок є забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства при набутті чи припиненні прав власників землі та землекористувачів на землю та сприяння формуванню екомережі.

Пункт 2.9 ОСОБА_26 № 434 передбачає, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження ОСОБА_26 визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Пунктами 4.4 та 4.5 ОСОБА_26 № 434 передбачено, що на основі оцінки відповідності запланованої діяльності законодавству, її припустимості з точки зору потреб формування екомережі та впливу на довкілля, природоохоронний орган надає позитивний чи негативний Висновок про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки. Негативний Висновок природоохоронного органу про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки має містити обґрунтування із посиланням на конкретні статті законодавчих та інших нормативно-правових актів, стандартів, норм та правил, які порушуються.

Позивачем до позову додано копію проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в якому наявний висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 06-13/5004 від 09.06.2010 року, в п. 19 якого вказано, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області вважає за можливе відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Шпилівської (сільської ради - пропущено в тексті висновку) Київської області при умові: дотримання вимог природоохоронного законодавства та нормативних документів; забезпечення виконання вимог ст. 47 ВК України та ст. ст. 98-102 ЗК України щодо права земельного сервітуту для доступу до урізу води громадян; забезпечення прибережно-захисної смуги від водойм (ст. 88 ВК України); винесення в натурі межі прибережно захисної смуги та встановлення водоохоронних знаків; захисту земель від забруднення (т. 1 ст. 104-105). Тобто висновок уповноваженого природоохоронного органу був позитивним.

Пункт 5 ОСОБА_26 визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМ України від 08.05.1996 року № 4865 (в редакції на 28.07.2010 року) передбачає, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Позивачем не надано суду доказів наявності проекту водоохоронної зони озера Святе як станом на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення, так і на час проведення експертиз.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

З огляду на це, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження ОСОБА_26 визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (правова позиція ВСУ від 05.11.2014 у справі № 6-171цс14).

Позивачем до позову додано копію проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в якому є Схема розташування земельних ділянок на території Шпилівської сільської ради Іванківського району (яка підписана начальником Управління ОСОБА_31 і засвідчена печаткою), на якій чітко визначено розташування запроектованих земельних ділянок по відношенню до озера Святе, а, головне, визначено навколо водойми 50-метрову прибережну захисну смугу ( т. 1 а.с. 150).

Експерти під час проведення досліджень та надання висновків, зокрема від 22.07.2016 № 3865/16-41, брали для розрахунків нормативну величину прибережної захисної смуги розміром 100 м, бо назва водойми «озеро Святе».

Однак суд з такою позицією позивача не погоджується, адже прийнята для вживання на місцевому рівні назва водойми «озеро Святе», не підтверджує, що водойма є саме озером, жодних документів уповноваженого органу, який би визначав її статус у розпорядження ні експертам під час проведення експертиз, ні суду під час розгляду справи, позивачем надано не було.

В ст. 1 ВК України надаються наступні визначення:

-водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт;

-озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.

Проаналізувавши дані терміни, можна зробити висновок, що будь-яке озеро може бути водоймою, і, навпаки, не всяка водойма може бути озером.

Таким чином, суд вважає, що при затвердженні проекту відведення земельних ділянок відповідачем було враховано вимогу ч. 2 ст. 88 ВК України, якою передбачено, що для середніх річок, водосховищ на них, водойм , а також ставків площею понад 3 гектари прибережна захисна смуга становить 50 метрів.

З аналізу норми ст. 20 ЗК України випливає, що змінити цільове призначення землі можна лише тоді, коли земля рішенням уповноваженого органу віднесена до тієї чи іншої категорії земель. Позивачем не надано суду жодного належного доказу про те, що на момент прийняття (28.07.2010 року) відповідачем оспорюваного розпорядження, вже існувало інше рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень щодо віднесення землі, про яку йде мова у розпорядженні, до земель тієї чи іншої категорії, в даному випадку до земель водного фонду та лісогосподарського призначення, вимоги ж щодо врахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, були дотримані, що підтверджено письмовими доказами.

Щодо твердження позивача, що вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, належали до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП «СЛП «Київоблагроліс» судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, яку не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Крім того, у відповідності до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Так, згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Також, відповідно до ст.48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

В розпорядження суду в якості доказів було надано план лісонасаджень Шпилівського державного агролісництва Іванківського державного агролісгоспу Київської області (лісовпорядкування 2000 року) та перспективний план ведення лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області (книга 4 таксаційний опис Шпилівського лісництва).

В порушення вимог законодавства, план лісонасаджень та перспективний план ведення лісового господарства не містять погоджень з органами землевпорядкування Іванківського району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому не можуть бути взяті судом до уваги як доказ, який посвідчує право користування ДП «СЛП «Київоблагроліс» спірними земельними ділянками.

Суд вважає, що висновки експертів ґрунтуються на припущеннях, що не заперечується і самим експертом, оскільки вихідні дані (координати поворотних точок) для проведення розрахунків взяті не з належних документів, а визначені самими експертами під час обстеження місцевості в натурі. І ці висновки, за словами експерта, у разі надання йому для дослідження інших вихідних даним, могли б бути іншими. Експерти самостійно визначили, що прибережна захисна смуга озера Святе становить 100 м, разом з тим жодної інформації щодо водойми з Державного водного кадастру до експертизи не додано, підтверджень (чи вихідних даних для висновків експертів) компетентними державними органами не надано. Визначення меж земельних ділянок лісогосподарського призначення експертом було зроблено взагалі за вказівками помічника лісничого ОСОБА_30 А тому твердження експерта у висновку про те, що ймовірно змінено цільове призначення земель із земель водного фонду та лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без дотримання порядку такої зміни, робляться експертом на основі огляду землі в натурі (абз. 8 а.с. 164, т. 1) без підтвердження будь-якими належними доказами.

Крім того висновки експертів суперечать один одному, про це свідчить той факт, що у висновку експерта № 9655/6956/14-41 від 17.10.2014 року у відповіді на питання № 2 зазначено, що цільове призначення земельних ділянок, які передані у власність 41-му громадянину розпорядженнями Іванківської РДА від 28.07.2010 №№ 1511, 1513 ймовірно змінено із земель водного фонду та земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без дотримання порядку зміни цільового призначення земель. У висновку експертів від 22.07.2016 № 3865/16-41 у відповіді на питання № 4, 5 (абз. 1 с. 37 висновку) зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222086800:02:001:0002, 3222086800:02:001:0023, 3222086800:02:002:0144, 3222086800:02:002:0145 не накладаються на водне плесо озера Святе, на земельні ділянки ДП «СЛП «Київоблагроліс» та не розташовані в межах розмірів визначених для прибережної захисної смуги. Оскільки висновки експертів стосується розпоряджень голови Іванківської РДА №№ 1511, 1513, якими у власність 41 громадянина передавались земельні ділянки, суд, не може самостійно визначити розташування вказаних земельних ділянок і їх приналежність, а відтак і перевірити відповідність технічної документації вимогам законодавства. В той же час позивач у судовому засіданні продовжував наполягати на позовних вимогах в повному обсязі, зазначивши, що не дивлячись на те, що вказані земельні ділянки згідно з висновком експертів хоч і не відносяться до земель водного фонду чи лісогосподарського призначення, однак технічна документація на їх відведення не відповідає вимогам законодавства.

В своїй заяві позивач посилається на те, що в провадженні Іванківського відділення поліції Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження № 42014110180000010, внесене до ЄРДР 19 березня 2014 року за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення під час видачі службовими особами управління Держкомзему в Іванківському районі Київської області довідок форми 6-зем та погодження проектів землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок на території Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Суд вважає, що сам факт наявності такого кримінального провадження, не має жодної доказової бази під час розгляду даної справи з огляду на наступне.

Згідно з ст. 84 КПК України будь-які докази (у тому числі і висновки експертиз) збираються з метою встановлення істини в кримінальному провадженні. Відповідно, ці докази не можуть бути використані з іншою метою, наприклад для визнання недійсним та скасування розпорядження голови Іванківської РДА. Адже слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) конкретних доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК України). Ні КПК України, ні ЦПК України не встановлюють порядку та підстав використання результатів слідчих дій, проведених у рамках кримінального провадження, в інших справах.

Твердження позивача про те, що проектна документація землеустрою не відповідає вимогам законодавства, також не знайшло свого підтвердження з огляду на наступне.

ОСОБА_26 розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 667.

ОСОБА_26 передбачено, що проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі , зокрема, рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок. Розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Замовником проекту відведення земельної ділянки можуть бути сільська, селищна, міська рада, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інші особи відповідно до закону. Проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт. До договору замовник додає вихідну документацію, необхідну для розроблення проекту землеустрою. Виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки. Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

У висновку експертів від 22.07.2016 року № 3865/16-41 зазначено, що чітких вимог до проектів землеустрою на момент відведення земельних ділянок у 2010 році законодавством визначено не було.

Порівняння проекту землеустрою з Еталоном проекту землеустрою, затвердженого у 1999 році першим заступником голови Держкомзему та застосування цього Еталону у експертизі не ґрунтується на законі, оскільки Еталон не є нормативно-правовим актом, бо він не затверджений наказом Держкомзему та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а також він був розроблений до набуття чинності Земельним кодексом України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про Державний земельний кадастр», які діяли на момент відведення земельних ділянок.

В проекті землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок є довідка № 03-26-231 від 12.07.2010 із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку землі (форми 6-зем), в якій вказано, що згідно з державною статистичною звітністю з кількісного обліку земель (форма 6-зем) станом на 09.07.2010 р. за Шпилівською сільською радою рахуються земельні ділянки, які надаються у власність 20-м громадянам, згідно з додатком. Земельні ділянки будуть відведені за рахунок земель запасу (сільськогосподарського призначення) ріллі, загальною площею 35,0427 га для ведення особистого селянського господарства. Шифр рядка 94, номер рядка 12.1, номер стовпчика 5.

Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем):

-у рядку 94 ураховуються дані про землі запасу, а саме: землі, не передані у власність і не надані у користування, а також землі, право власності на які або користування якими припинено відповідно до статей 27, 28 ЗК України ; зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування і перебувають за межами населених пунктів;

-у графі 12 - пасовища: сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20% ділянки.

Тому суд вважає, що віднесення земельних ділянок до ріллі, є опискою.

Перелік джерел доказів в цивільному судочинстві визначений ч. 2 ст. 57 ЦПК України, серед них є і висновок експерта.

В той же час поняття «висновок експерта» визначає ст. 66 ЦПК України, відповідно до якої це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом .

Згідно з нормами ч. 1, 3, 4 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі та мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта . Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 144 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, проінструктувати його про доручене завдання і за його клопотанням дати відповідні роз'яснення щодо сформульованих питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні .

Таким чином, використанням позивачем, у якості основного доказу доведення своїх вимог, висновків експертів, які були проведені в рамках досудового розслідування кримінального провадження, порушує засади цивільного судочинства, зокрема принципи диспозитивності та змагальності сторін. Така позиція повністю узгоджується з правами сторін, передбаченими ч. 2 ст. 10, ст.ст. 27, 31 ЦПК України.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними доказами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28.07.2010 року «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок» є такою, що ґрунтується на припущеннях та не підтверджена належними та допустимими доказами. У зв'язку з чим особа, в інтересах якої заявлено позов - Київська обласна державна адміністрація - відмовилася від позову . Відповідно немає й підстави для задоволення вимоги позивача про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів.

Що стосується заяви представника відповідача - Іванківської РДА, про застосування наслідків збігу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Посилання позивача на те, що йому (Броварській місцевій прокуратурі Київської області) стало відомо про порушення інтересів держави в жовтні 2014 року під час вивчення висновку земельно-технічної експертизи в межах кримінального розслідування, не відповідає обставинам справи та спростовується доказами, наданими представником відповідача - Іванківської РДА.

Відповідно до додатку до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII «Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур» територіальна юрисдикція Броварської місцевої прокуратур и поширюється на: місто Бровари, Броварський район, Іванківський район, місто Славутич,Поліський район, місто Прип'ять, місто Чорнобиль. Таким чином Іванківська міжрайонна прокуратура в результаті реформи стала відділом Броварської місцевої прокуратури.

Відповідно до копії листа № 678 вих від 20.03.2008, адресованого голові Іванківської РДА, Іванківський міжрайпрокурор, з метою забезпечення передбаченої ст. 121 Конституції України функції прокуратури - здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, керуючись ст. ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру», просить надавати до прокуратури копії розпоряджень голови Іванківської РДА за період поточного року в термін до 28.03.08, а в подальшому - постійно щомісячно до 15 числа, наступного за звітним місяцем (т. 2 а.с. 39).

Відповідно до копії листа № 3633 вих від 13.11.2008 адресованого голові Іванківської РДА, Іванківський міжрайпрокурор, на виконання вказівки прокурора Київської області («враховуючи актуальність та важливість вирішення земельних питань») просить надавати до прокуратури до 10 години щоп'ятниці інформацію про кількість прийнятих рішень з земельних питань за поточний тиждень; за наявності таких рішень надавати копії (т. 2 а.с. 40).

Відповідно до копії супровідного листа, Іванківська РДА направила до Іванківської міжрайпрокуратури копії розпоряджень голови адміністрації, які стосуються земельних питань 30.07.2010 ( т. 2 а.с. 41).

На час прийняття оспорюваного розпорядження діяли норми ст. 268 ЦК України, якими передбачалися винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначалися вимоги, на які позовна давність не поширювалася. Так у п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України зазначалося, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 п. 2 розділу I Закону України від 20.12.2011року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України виключено. Закон набрав чинності 15.01.2012 року.

Відповідно до п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20.12.2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із ч. ч. 1 та 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми.

До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Так як держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня. коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (правова позиція ВСУ у справі за № 6-68цс15).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Суд вважає обґрунтованими доводи Іванківської РДА, яка вважає, що перебіг строку позовної давності для відповідача розпочався 31 липня 2010 року і сплив 30 липня 2013 року. Позивач також не вказав поважної причини, яка б об'єктивно перешкоджала заявити позовні вимоги до відповідачів в межах строку позовної давності.

Разом з тим, оскільки суд вважає необґрунтованими по суті позовні вимоги, щодо яких заявлено застосування строку позовної давності, то суд відмовляє в задоволенні цих вимог саме через їх необґрунтованість по суті (абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі»).

Крім того в ході розгляду даної справи було встановлено, що на момент пред'явлення позову в суд двоє осіб, визначених відповідачами померли: відповідачка ОСОБА_22 померла 03.11.2011 року, а відповідач ОСОБА_9 помер 16.04.2014 року. Однак позивач не вчинив жодних дій щодо уточнення позовних вимог в цій частині, і лише в судових дебатах просив виділити справу відносно даних відповідачів в «окреме провадження».

Суд звертає увагу на те, що оспорюване розпорядження є ненормативним правовим актом, тобто актом індивідуальної дії, що передбачав конкретні приписи, звернені до окремих суб'єктів, застосовувався одноразово і після реалізації (виконання передбачених розпорядженням дій - видання відповідачам на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки) вичерпав свою дію (це узгоджується з рішенням Конституційного суду України № 7-рп від 16.04.2009 року). А, отже, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування розпорядження по відношенню до відповідачів, які померли, не допускають правонаступництва, оскільки розпорядження стосувалося лише осіб, відносно яких було затверджено проект землеустрою. Вимога ж про визнання державних актів недійсними, хоч і допускає правонаступництво, але є похідною, і залежить від доведеності вимоги про визнання недійсним оспорюваного розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим і тому у його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного,керуючись ст.3, 6, 11, 15, 30, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про визнання недійсним та скасування розпорядження Іванківської РДА, державних актів на право власності на земельні ділянки.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти діб з дня проголошення рішення суду, а особами, які не були присутніми - з для отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: