Рішення

від 29.11.2016 по справі 235/2764/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/2764/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2027/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Санікової О.С. Корчистої О.І.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-центр-Львів» про стягнення грошових коштів за невиконання договору на готельне обслуговування та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В :

21 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-центр-Львів» (далі - ТОВ «Ауді-центр-Львов») про стягнення грошових коштів за невиконання договору на готельне обслуговування та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 7 грудня 2015 року шляхом використання мережі Інтернет та електронного зв'язку вступила в договірні відносини з відповідачем і замовила готельну послугу - проживання на двох дорослих осіб і однієї дитини з 3 січня 2016 року по 9 січня 2016 року у готелі «Слов'янка», розташованого в смт. Славське Сколівського району Львівської області, вулиця Устияновича, будинок 88.

Відповідач електронною поштою надіслав їй замовлення на бронювання № 32 від 7 грудня 2015 року, відповідно до якого вона повинна була до 9 грудня 2015 року оплатити грошові кошти в розмірі 8750 грн.

9 грудня 2015 року вона оплатила через термінал, розташований в м. Красноармійську Донецької області по вулиці Свердлова, 136 на картковий рахунок ОСОБА_2 у відділенні Приватбанку грошові кошти в розмірі 8750 грн.

9 грудня 2015 року відповідач електронною поштою надіслав їй підтвердження бронювання послуг у готелі «Слов'янка» з 3 січня 2016 року по 9 січня 2016 року.

Отже, виходячи із змісту статей 639, 640 ЦК України нею 9 грудня 2015 року був укладений з відповідачем на відстані, поза торговельними та офісними приміщеннями відповідача договір на готельне обслуговування з 3 січня 2016 року по 9 січня 2016 року і погоджені його істотні умови, як то: строк проживання у готелі, вартість послуг, місце проживання.

3 січня 2016 року вона здійснила заселення в готель, проте через дві доби змушена була відмовитися від послуг готелю внаслідок їх невідповідності вимогам якості, а саме в готельному номері № 22, де вона проживала разом із родиною, було дуже холодно, дві ночі спали у теплому одязі під двома ковдрами. Крім того, в неї виникли виняткові особисті обставини - хвороба її дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виникнення якої вона пов'язує із холодом в готельному номері, та інші обставини. У зв'язку з чим вона вимушена була розірвати договір та терміново виїхати з готелю. 5 січня 2016 року о 10 годині звернулась до адміністратора готелю з цього приводу і попросила повернути їй гроші за фактично непрожиті в готелі дні з 5 січня по 9 січня 2016 року.

Однак адміністратор готелю ОСОБА_4 відмовила їй у поверненні коштів, обґрунтовуючи це тим, що ці питання вирішує лише директор готелю, якого на момент виїзду на робочому місці немає, і порадила їй написати заяву про повернення коштів, яку залишити їй, після розгляду якої їй повернуть гроші. Вона написала таку заяву. Заява була прийнята адміністратором готелю, а їй був виданий акт надання послуг за період з 3 січня 2016 року по 5 січня 2016 року без печатки та підпису посадової особи готелю, аргументуючи це тим, що печатка та розрахункові документи знаходяться в офісі підприємства у м. Львів.

У зв'язку з тим, що грошові кошти згідно її заяви від 5 січня 2016 року у розмірі 5833 грн. їй так і не були повернуті, нею 13 січня 2016 року на адресу готелю «Слов'янка» була направлена заява про повернення грошових коштів, яка була отримана уповноваженою особою готелю 20 січня 2016 року. Але грошові кошти їй не були повернуті, тому нею 26 лютого 2016 року вже на адресу ТОВ «Ауді-центр-Львов» була направлена заява про повернення грошових коштів в сумі 5833 грн..Вказана заява була отримана безпосередньо директором підприємства ОСОБА_2 9 березня 2016 року.

Проте, на теперішній час грошові кошти їй так і не були повернуті. Натомість, вона отримала на свою адресу декілька електронних листів, в яких адміністрація готелю «Слов'янка» у знущальній формі фактично відмовила їй у поверненні сплачених грошових коштів та побажали веселих свят.

Такі дії відповідача не відповідають вимогам закону та порушують її права, у зв'язку з чим вона просила стягнути з нього грошові кошти за невиконання договору на готельне обслуговування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 13 січня 2016 року по 4 липня 2016 року в сумі 6136 грн., три проценти річних від простроченої суми за період з 13 січня 2016 року по 4 липня 2016 року в сумі 83,41 грн., неустойку за порушення зобов'язань відповідачем в сумі 10149 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Крім того, протиправними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях. Її дуже обурює та пригнічує протиправна поведінка відповідача, який демонстративно ігнорує вимоги законодавства України та не повертає їй борг. Внаслідок таких протиправних дій вона постійно переживає, нервує та морально страждає, відчуває свою безпорадність та неможливість добитися справедливості, відчуває себе приниженою та ошуканою, що негативно позначається на її психологічному стані. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача був порушений звичайний життєвий уклад, тому що у неї з'явилась необхідність відстоювати свої права, звертаючись за наданням правових консультацій, збираючи довідки, квитанції та інші документи для звернення до суду за захистом своїх прав, витрачаючи на це багато часу, який вона могла би замість цього присвятити своїй родині та роботі. Розмір заподіяної шкоди позивачка оцінила у 2000 грн.

Рішенням Красноармійчського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційнй скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог. Вона посилається на те, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим. Суд зробив безпідставний висновок про те, що з нею було погоджено Внутрішні правила проживання в готелі «Слов»янка» та умови договору публічної оферти з надання готельних послуг та договору приєднання до вказаного договору, а також що вона була ознайомлена з можливими наслідками своїх дій. При цьому суд не врахував, що бронювання готельного номеру провадилось по телефону, після чого на її електронну адресу готель направив замовлення на бронювання, підтвердження бронювання та реквізити для оплати. Ні з яким договором та внутрішніми правилами вона ознайомлена не була. «автоматично». По приїзду до отелю вона лише заповнила анкету і її також не ознайомлювали з ніякими договорами та внутрішніми правилами.

Суд зробив незаконний висновок про те, що вона не довела свої позовні вимоги і не врахував, що у справах про захист прав споживачів тягар доказування покладається не на позивача, а на відповідача, як продавця споживчих послуг.

Акт обстеження готельного номеру не є належним доказом по справі. Цей акт складався зацікавленими особами без її участі, невідомо в який день і їй не надавався для підпису. Копія акту перевірки також не є допустимим доказом через те, що складений 17 лютого 2016 року задовго після її виїзду з готелю.

Суд безпідставно зробив висновок про недоведеність причинного заявку між хворобою сина та пониженим температурним режимом в готельному номері. Хвороба сина - це самостійна підстава для її дострокового виїзду з готелю і має оцінюватися без причинного зв'язку з будь чим.

Відповідно до пункту 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельни послуг споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. Тому її вимоги про розірвання договору була законною.

При розгляді справи суд не застосував норми матеріального права, які мали бути застосовані. Суд не застосував Закон України «Про туризм», статті 651, 653, 907 ЦК України, статтю 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Системний аналіз приведених норм Закону дає підстави зроити висновок про те, що споживач має право розірвати договір на готельне обслуговування у будь який час за умови оплати фактично наданих послуг.

Суд в основу рішення поклав Внутрішні правила проживання в МК «Слов»янка», але він мав застосувати правила статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і зробити висновок про те, що в договір із нею включені умови, які є несправедливими. Ці умови дійсно є несправедливими через те, що істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, внутрішні правила проживання в готелі суперечать вимогам пункту 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.

Представник позивачки - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-центр-Львів» в засідання апеляційного суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовій заяві просив розглядати справу у його відсутність. В своїх письмових запереченнях просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому суд розглядає справу у відсутність осіб, що не з»явились.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи і, перевіривши доводи апеляційної скарги,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено і це підтверджено сторонами по справі, що 7 грудня 2015 року ОСОБА_1 було здійснене замовлення № 32 готельних послуг на проживання двох дорослих людей та однієї дитини в готелі «Слов'янка», що розташований в смт. Славське Сколівського району Львівської області, з 3 січня 2016 року по 9 січня 2016 року.

Після оплати ОСОБА_1 рахунку на суму 8750 грн. 9 грудня 2015 року відповідачем було підтверджене бронювання згідно замовлення № 32 від 7 грудня 2015 року у готельно-відпочинковому комплексі «Слов'янка» для ОСОБА_1

Згідно копії акту наданих послуг ОСОБА_1 проживала у готелі «Слов'янка» з 3 січня по 5 січня 2016 року. 5 січня 2016 року позивачкою була написана заява про бажання перервати відпочинок в готелі та виселитися. В якості підстави для виселення позивачкою власноруч зазначено понижений температурний режим в номері № 22 та хвороба її дитини.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення суми, ОСОБА_1 посилалась на те, що на не скористалась послугами відповідача у період з 5 по 9 січня 2016 року, і, незважаючи на її вимоги, відповідач їй гроші, слачені за ці послуги не повернув.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не ґрунтуються на законі. Пунктами 3.5.1 договору публічної оферти з надання готельних послуг та договору приєднання до договору публічної оферти з надання готельних послуг та п.6.12.6 Внутрішніх правил проживання в МК «Слов'янка» визначено, що у випадку відміни Замовником або Споживачем не менше ніж за 21 добу у «Святковий», «Високий» або «Вихідні та святкові дні» або не менше ніж за 7 діб у період «Інші періоди» заброньованого та повністю (або частково) оплаченого ним періоду проживання, грошові кошти йому не повертаються, а оплачений період може бути перенесений на інші вільні дати, але не пізніше ніж 90 календарних днів від зміненої дати заїзду. Позивачка погодила такі правила і має їх дотримуватись. Тому її претензії на повернення грошових коштів безпідставні.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо через те, що він не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про туризм» договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телеграфного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка.

Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16.03.2004р. (далі - Правила) передбачено, що готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв'язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов. (п.3.1 Правил).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вступила у договірні відносини із відповідачем щодо надання їй готельних послуг. Договір був укладений шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою Інтернет зв'язку. 9 грудня 2015 року ОСОБА_1 оплатила через термінал грошові кошти в сумі 8750 грн. відповідно до електронного замовлення на бронювання №32 від 7 грудня 2015 року, надіслане відповідачем позивачу електронною поштою. Таким чином, сторони уклали договір і погодили його істотні умови, як то: строк проживання у готели, вартість послуг, місце проживання, а позивач виконала свій обо»язок по оплаті замовлених послуг вчасно і у повному обсязі.

Вказані факти підтверджені в суді сторонами по справі.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 скористалась готельними послугами лише у період з 3 по 5 січня 2016 року і не використала готельні послуги на суму 5833 грн.

Відповідач цей факт не оспорював, але гроші не повернув, посилаючись на встановлені в готелі Правила.

Відповідно до пункту 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004, № 19 споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг.

Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Системний аналіз приведених норм Закону дає підстави зроити висновок про те, що позивачка має право на розірвання договору про надання готельних послуг у будь який час навіть без посилань на поважність причин.

За таких умов у суду першої інстанції не було підстав для відмови позивачу у задоволені її позовних вимог про повернення грошових коштів за неотримані готельні послуги.

Доводи відповідача про те, що сторони уклали договір, який передбачав можливість неповернення грошових коштів, а перенесення строку проживання в готелі на іншу дату,- не ґрунтуються на законі і не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до пункту 1.12 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004, № 19 готель повинен мати внутрішні правила проживання у готелі, які не суперечать цим Правилам, а також книгу відгуків та пропозицій.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауді-центр-Львів» має Правила проживання. Відповідно до пункту 6.12.6 Правил проживання в МК «Слов'янка» визначено, що у випадку відміни Замовником або Споживачем не менше ніж за 21 добу у «Святковий», «Високий» або «Вихідні та святкові дні» або не менше ніж за 7 діб у період «Інші періоди» заброньованого та повністю (або частково) оплаченого ним періоду проживання, грошові кошти йому не повертаються, а оплачений період може бути перенесений на інші вільні дати, але не пізніше ніж 90 календарних днів від зміненої дати заїзду.

Проте, вказані правила суперечать пункту 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004, № 19.

Крім того, відповідно до частин 1 та 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Включаючи в Правила проживання умови щодо надання виконавцю послуг права не повертати споживачу гроші за неотримані послуги, відповідач включив в ці Правила умови, які є несправедливими. А тому не можуть бути застосовані у вирішенні судом питання про права та обов'язки сторін по справі.

З таих же підстав суд не приймає посилання відповідача на пункт 6.12.1 внутрішніх правил проживання в МК «Слов'янка», яким передбачено, що сторони погоджуються з тим, що у випадку, якщо замовник у період Святкового сезону не скористався послугою проживання (не заїзд) або буде намагатися змінити чи будь-яким чином модифікувати замовлення на бронювання, готелю завдаються збитки. Розмір збитків дорівнює розміру попередньої оплати. Попередньо сплачені кошти туристам не повертаються і направляються готелем на погашення збитків. З цих же підстав є необґрунтованим посилання суду на пункт 3.5.1 договору публічної оферти з надання готельних послуг та договору приєднання до договору публічної оферти з надання готельних послуг.

Враховуючи, що спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг передбачено право споживача на дострокове розірвання договору на надання готельних послуг, апеляційний суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про повернення надлишково сплачених коштів і позов в цій частині задовольняє. Аналогічну правову позицію висловив Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в своїй ухвалі від 3 квітня 2013 року у справі №6-1235св13.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції застосував закон, що не мав бути застосований і не застосував закон, що мав бути застосований, що відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач незаконно не повернув позивачу 5833 грн. Вказана сума є зобов'язанням відповідача.

Відповідно до статті 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних від простроченої суми складає: 5833 х №5 : 365 =83.41 грн.

Індекс інфляції за період з 13 січня 2016 року по 4 липня 2016 року складає 1.052 . Тому з урахуванням індексу інфляції сума боргу відповідача складає :

5833 грн. х 1.052 = 6136 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до частини 7 статті 13, частини 9 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Судом встановлено, що відповідач не повертав позивачу гроші протягом 174 днів. Тому розмір неустойки дорівнює: 5833 грн. х 1% х 174 = 10149 грн.

Вказані вище суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на е, що така шкода йолмуц заподіяна внаслідок порушення його прав споживача.

Відповідно до пункту 5 статті 4 Закону України споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Позивач просить відшкодувати моральну шкоду з інших, не передбачених вказаним Законом підстав. Тому заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на законі і в їх задоволені необхідно відмовити.

Відповідно до статті 88 ЦПК України і частини 2 сатті 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню витрати на оплату судового збору в сумі 551 грн.. 20 коп.

Відповідно до статті 88, 84 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 4400 грн. Розмір витрат позивача на правову допомогу і їх обґрунтованість підтверджується актом виконаних робіт і довідкою, що містяться на аркушах справи 28, 29.

Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-центр-Львів» ідентифікаційний код юридичної особи 32408233, юридична адреса: 79005, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 5833 грн., індекс інфляції 303 грн.,три проценти річних від простроченої суми за період з 13 січня 2016 року по 4 липня 2016 року в сумі 83,41 грн., неустойку за порушення зобов'язань відповідачем в сумі 10149 грн., а також понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 4400 грн. , а всього - 20768 грн. 41 ( двадцять тисяч сімсот шістьдесят вісім грн.) 41 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-центр-Львів» ідентифікаційний код юридичної особи 32408233, юридична адреса: 79005, АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір 551 грн.. 20 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді: