Постанова

від 09.06.2008 по справі 2-а-121/2008

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-121/2008

Постанова

іменем України

09 червня 2008 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Архангельського A.M.

при секретарі: Волошко К.В.

за участю адвоката: ОСОБА_1 на стороні позивача,

розглянувши в попередньому відкритому судовому засіданні в м. Тетіїв адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом в якому вказує, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії , а тому згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати. Про те відповідач порушує вимоги закону і за 2000-2007 роки виплатив таку допомогу у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд стягнути з нього недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2007 рік в розмірі 18066.5 грн. згідно доданого розрахунку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги і просив суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. На думку представника вина відповідача в тому, що він не здійснював перспективні розрахунки потреби коштів на забезпечення виконання державних програм соціального захисту постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення району та не подав їх відповідним органам.

Представник управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і суду того пояснила, що одноразова допомога на оздоровлення ОСОБА_2 виплачувалась у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України та Законів України „Про Державний бюджет України на 2000-2007 роки". Крім того ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прямо зобов'язує управління щорічну допомогу на оздоровлення проводить в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України, місцевими органами державної влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації є розпорядником коштів, а тому діючи відповідно постанов Кабінету Міністрів України не допускало порушень законодавства.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_4І, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і як ліквідатор отримував щорічну допомогу на

оздоровлення в таких розмірах: за 2000 - 2003 роки - по 26,70 грн. за кожен рік; за 2004,2005, 2007 роки взагалі не отримував допомоги на оздоровлення, за 2006 рік - 100 грн. за рік, а всього за 8 років йому виплачено 206.8 гривень. В квітні 2007 року позивач звернувся до відповідача з проханням провести до рахування та виплатити недоотримані кошти на оздоровлення, про те в задоволенні вимог позивача було відмовлено. Встановлені судом обставини підтверджуються: поясненнями представників сторін, показам свідка ОСОБА_4, копією посвідчення серії А №515218, копією рахунку про отримання коштів на оздоровлення за 2006-2007 роки, копією відповіді та інформації про отримання коштів за 2004 -2007 роки направлених відповідачем .

Крім того в судовому засіданні установлено із „Положення про відділ у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації", що основною функцією відділу є здійснення перспективних розрахунків потреби коштів Фонду на забезпечення виконання державних програм соціального захисту постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення району та надання їх відповідним органам.

Вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( далі Постанова КМУ № 836) та від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( далі Постанова КМУ № 562) встановлено щорічні виплати на оздоровлення за період з 2000 року по 2004 рік в розмірі по 26.70 гривен, а з 2005 року по 2007 рік по 100 гривен.

На думку суду Постанови КМУ № 836 та № 562 суперечать вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншим Законам України.

Відповідно до Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2000 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено з 01.07.2000 року в сумі 118 гривен, який згідно внесень послі дуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік.

Згідно Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено з 01.01.2000 року в сумі 140 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік.

Згідно Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік.

Відповідно до ст.89 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 205 грн. на місяць, з 1 вересня 2004 року-237 грн. на місяць.

Ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" установлений з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року-290 грн., з 1 липня 2005 року-310 грн., з 1 вересня 2005 року-332 грн.

Згідно ст.82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлений з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, з 1 липня 2006 року-375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн..

Відповідно до ст.76 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", установлено з 1.04.2007 року розмір мінімальної заробітної плати 420 грн. на місяць, з 1.07.2007 року 440 грн. на місяць та з 1.10.2007 року - 460 грн. на місяць.

Всі вказані Закони не мали жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону "Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а навпаки, ст. 2 вказаного вище Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України (далі КМУ) здійснювати застосування цих норм.

Визнаючи позов, але не виконуючи вимоги закону, відповідач посилається на те , що згідно ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - роз'яснення порядку застосування цього Закону України провадиться КМУ, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А тому саме в розмірах, які і визначені КМУ, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст. 95 Конституції України, позивачу проведена виплата зазначеної допомоги на оздоровлення.

Але з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч. І ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 95 Конституції України, на яку посилається представник відповідача, передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.

Але законами про Державний бюджет України на відповідні роки розмір вказаної допомоги не визначений, як наприклад, розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Крім того, ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку також посилається відповідач заперечуючи проти позову, надає КМУ право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення, встановленої цим Законом.

Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Слід зазначити, що дію положень ст.48 вказаного Закону зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України від 20.12.2005 року Ж3235-ІУ, до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

Між тим, визначені Постановою КМУ № 836 розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися тривалий час незмінними, хоча розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався, а з 2005 року Постановою КМУ № 562 розмір цієї допомоги був змінений, але всупереч ст.48 Закону він також визначений у твердій грошовій сумі.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМУ №

836 та №562.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. ст. 22 , 64 Конституції України зміст і обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений, а право громадян на соціальний захист , інші соціально - економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів ( їх окремих положень) лише в умовах воєнного та надзвичайного стану на певний строк .

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації повинно було відповідно до свого положення здійснювати перспективні розрахунки потреби коштів на забезпечення виконання державних програм соціального захисту постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення району та подати їх відповідним органам, а потім виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Поскільки відповідачем не виконанні покладені законодавством на нього обов'язки то позов підлягає до задоволення

Представник відповідача в просить застосувати до даних право стосунків ст. 100 КАС України суд та відмовити в задоволенні адміністративного позову. Суд вважає, клопотання представника відповідача не може бути задоволено, по скільки на думку суду позивач не порушив встановлений ст. 99 КАС України річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Як встановлено, позивач про порушення своїх прав дізнався отримавши відповідь з управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації від 27.08.2007 року, в якому дано офіційне письмове роз'яснення щодо виплати вказаної допомоги на оздоровлення та відмовлено в проведенні перерахунку цієї допомоги всім категоріям потерпілих, які мають право на її одержання, що стверджується копією зазначеного листа за №7/7/92 від 27.08.2007 року Крім того, як пояснив представник позивача, його довірителю стало відомо про порушення його прав, після ознайомлення з рішеннями Верховного Суду України та Вищого Адміністративного Суду України щодо практики застосування законодавства, яке регулює порядок виплати вказаної грошової допомоги на оздоровлення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що перебіг річного строку звернення до суду за захистом своїх прав для позивача починається з того часу, коли він дізнався про порушення його прав, на що вказано вище в постанові, а не з моменту виплати вказаної допомоги.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути на користь позивача з відповідача недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2000 - 2007 роки виходячи із слідуючого розрахунку. При цьому розмір мінімального розміру заробітної плати визначається на момент щорічної виплати..

З урахуванням отриманої суми 26.7 гривень та розміру мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги в 2000 році 118 гривень на користь позивача підлягає стягненню за 2000 рік - 563 грн. 30 коп. ( 118x5 - 26.7); за 2001 році - 563 грн.30 коп. (118x5-26.7); за 2002 році - 673.3 грн. (140x5 - 26.7), за 2003 рік - 898.3 грн. (185 х5-26.7); за 2004 рік - 1185 грн. ( 237x5), так як позивач не отримував допомоги в 2004 році; за 2005 рік з урахування розміру мінімальної заробітної плати станіном на грудень 2005 року 332 гривень та того факту, що позивач не отримував, на користь позивача підлягає стягненню за 2005 рік - 1660грн. (332x5), за 2006 рік з урахуванням отриманої суми 100 гривень та розміру мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги в квітні 2006 році 350 гривень на користь позивача підлягає стягненню за 2006 рік - 1650 грн. (350x5-100); за 2007 рік з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на грудень 2007 року 460 гривень та того факту, що позивач не отримував допомоги, на користь позивача підлягає стягненню за 2007 рік - 2300 грн.(460х5), а всього розмір з 2000

року по 2007 рік недоотриманої допомоги на оздоровлення визначений становить в розмірі 9493.2 гривні.

Поскільки позивач був звільнений від сплати судового збору то судові витрати у відповідності зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з відповідача в доход держави. Відповідно ст. 88 КАС України суд вважає за необхідне повністю звільнити Управління праці і соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації від сплати судового збору у розмірі 51 гривня на користь держави так як вказаний відповідач є бюджетною організацією та грошові кошти для виплати цього виду компенсації, що оспорювався надходять з державного бюджету

На підставі ст.4 Декрету КМ "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.19,22,64, 113 Конституції України, ст.48, 62,71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 - 2007 роки", ст.ст.6,9,17,89,99,100,158-163,185,186 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року , суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 9493 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 20 коп. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2000 - 2007 роки.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2 200 ( двісті ) гривень за надання юридичної допомоги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.