Постанова

від 17.12.2008 по справі 2-а-121/2008

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-121

2008р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року смт. Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Старчеус О.П.

при секретарі - Максименко С.Ф.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Березанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війні, в сумі 2733 грн. 30коп., -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області за захистом порушених прав, свобод та інтересів, посилаючись на те, що він відповідно до законодавства має статус дитини війни і право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в ст. 6 якого зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, відповідач всупереч вимогам Закону щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки йому не виплатив, тому він просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за вказаний період недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, в сумі 2733 грн. 30 коп., відновивши йому пропущений строк для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача зазначену в позовній заяві суму. Пропуск строку звернення до суду пояснив своєю юридичною необізнаністю, оскільки про те, що йому повинна нараховуватися доплата до пенсії, як дитині війни, і що така доплата не нараховується та не виплачується йому стало відомо місяць тому від знайомих, в зв'язку з чим просить поновити строк позовної давності.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Березанському районі позов не визнав, надав суду письмове заперечення проти позову, посилаючись на те, що незважаючи на прийняття Закону «Про соціальний захист дітей війни", розмір мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «діти війни», законодавчо не врегульовано, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, і не може бути застосований для визначення розмірів соціальних виплат непрацездатним громадянам. Також зазначив, що підвищення до пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинне виплачуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду, тому підстави для зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Березанському районі провести перерахунок пенсії та забезпечити її виплату дітям війни відсутні. Крім того, представник відповідача посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого статтею 99 КАС України.

Суд, дослідивши доводи позивача та заперечення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. № 2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії осіб із статусом дитина війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні (а.с.7), і на ним повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005р. № 3235-1V, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний Бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року № 3367-1V п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2006 рік" в зазначеній частині не реалізовані.

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.

Відповідно до п.12 ст.71 та ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни на 2007 рік" зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними.

Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення на її користь недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період 2006 року та до 09.07.2007 року.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В ст. 22 Конституції України закріплено гарантію конституційних прав і свобод, які не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. На даному положенні закону акцентував свою увагу Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України, констатуючи, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.п.2 п.2.1. та п.п.7 п.2.2 «Положення про районні управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002р., на відповідача покладено обов'язок своєчасного нарахування, перерахування та виплати пенсій за рахунок коштів Фонду та інших джерел, встановлених законодавством України.

Крім того, статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 вказаного Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тому посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо виплати зазначених коштів з Державного бюджету України не відповідають діючому законодавству України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму затверджений Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку нею є надання щорічної грошової допомоги інвалідам та учасникам війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, посилання представника відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом до уваги, оскільки ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання чинним законодавством України врегульоване.

Крім того, незважаючи на компетенцію деяких органів влади по наданню обов'язкових роз'яснень щодо виконання вимог законодавства, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи міжвідомчих роз'яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм Закону України не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважає необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області, здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу, починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити його виплату.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Зважаючи на похилий вік позивача та його юридичну необізнаність, суд визнає поважною причину пропуску строку звернення його до суду та вважає за необхідне відновити пропущений позивача строк.

Оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, на підставі ч. 1 та ч.3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Березанському районі про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, в сумі 2733 грн. 30 коп. - задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доплат, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 1, 70 грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви через Березанський районний суд.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею апеляції через Березанський районний суд, або без попереднього подання заяви в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.