Ухвала

від 01.12.2016 по справі 816/2282/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Київ К/800/56519/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаварадіоком» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтек», про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаварадіоком» (далі - позивач, ТОВ «Полтаварадіоком») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, правонаступником якої на час касаційного розгляду є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ), від 18.01.2013 року № 0000112310 та № 0000122310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково: визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.01.2013 року № 0000112310 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 7906,70 грн., в тому числі 7906,70 грн. за основним платежем; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18.01.2013 року № 0000122310 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 8593,50 грн., в тому числі 6875,00 грн. - за основним платежем та 1718,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту та витрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування в частині задоволення позовних вимог, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що про відсутність реального виконання господарських операцій, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Комтек», не підтвердження фактів виконання правочинів укладених між позивачем та його контрагентом. Такі висновки контролюючого органу базуються на основі матеріалів кримінальної справи №121230098 порушеної відносно посадових осіб ТОВ «Комтек» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Полтаварадіоком» (ідентифікаційний код 23808584) 29.11.1995 року зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15881200000004640. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 61.20 Діяльність у сфері безпровідного електрозв'язку; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.20 Діяльність телефонних центрів; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання (т. І а.с. 39).

У період з 21.12.2012 року по 27.12.2012 року посадовими особами відповідача, на підставі направлення на перевірку від 21.12.2012 року № 2054, відповідно до наказу від 19.12.2012 року №2541, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на виконання постанови старшого слідчого СВ ДПІ у м. Полтаві капітана податкової міліції Боцули М.М. від 30.10.2012 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань фактичного здійснення господарських відносин з ТОВ «Комтек» (код ЄДРПОУ 31758383) та ТОВ «Лінктел» (код ЄДРПОУ 33714573), а також дотримання при цьому вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом 04.01.2013 року складено акт №15/22-5/23808584, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 8576,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року на 8576,00 грн., та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 7457,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 4807,00 грн та серпень 2011 року на 2650,00 грн (а.с. 12-25).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки № 15/22-5/23808584 від 04.01.2013, ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.01.2013 року:

- № 0000122310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 9321,00 грн., в тому числі 7457,00 грн. - за основним платежем та 1864,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І а.с. 26);

- № 0000112310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 8576,00 грн., в тому числі 8576,00 грн. за основним платежем (а.с. 27).

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення рішення залишено без задоволення, а скарги позивача - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як зазначалось вище, відповідачем оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень відповідача прийнятих за наслідком перевірки діяльності позивача по господарських відносинах з ТОВ «Комтек», а тому саме в цій частині і здійснюється касаційний перегляд судових рішень.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

ї служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Комтек».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у липні та серпні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 7457,20 грн. за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «Комтек» товарно-матеріальних цінностей (GSM терм. Cinterion MC-52 в комплекті, р/ст Vertex VX 231, мобільний телефон Nokia 6700, мобільний телефон Nokia 2730) на загальну суму 44743,20 грн. на підставі усної домовленості.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору, реальності здійснення господарської операції, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Комтек» та використання у власній господарській діяльності товару, подано суду копії: податкових та видаткових накладених, рахунків на оплату, витягу з книги реєстрації довіреностей, прибуткових ордерів, сертифікатів відповідності.

Позивач здійснював оплату за отримані товари роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Придбаний у липні та серпні 2011 року в ТОВ «Комтек» товар доставлявся та зберігався в складському приміщенні позивача за адресою: м. Полтава, Жовтнева, 50, що орендується останнім у ТОВ Фірма "Константа Плюс" відповідно до договору оренди №4/03/01/08/09 від 02.01.2009 та додаткової угоди №2 від 04.01.2013 до нього (а.с. 89-90).

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Комтек» був належним чином зареєстрований.

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Також, відповідачем не доведено, що первинні документи підписані не уповноваженими на те особами.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ «Комтек», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення. При цьому, не спростовано належної обачності позивача при укладанні господарських договорів та не встановлено залучення до схем з ухилення від сплати податків та його обізнаність у цьому.

Відповідачем також не доведено, що контрагентам позивача визначались суми податкових зобов'язань у зв'язку із порушенням вимог податкового законодавства по вказаним господарським операціям.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі № 816/2282/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна