Постанова

від 29.11.2016 по справі 809/4434/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа № 809/4434/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Куриша Р.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Федоришина Ю.І.,

третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10.07.2015, зобов'язання вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2015; визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 29.08.2014 та 11.09.2013,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10.07.2015 на 54/100 будинковолодіння, зобов'язання вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2015.

Під час розгляду справи позивач двічі збільшила позовні вимоги, а саме про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на земельні ділянки від 29.08.2014 та 11.09.2013.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 замінено первинного відповідача Реєстраційну службу Тисменицького районного управління юстиції належним відповідачем Тисменицькою районною державною адміністрацією.

Позовні вимоги, з урахуванням заяв про їх збільшення від 05.02.2016 та 20.10.2016, клопотання про зміну підстав позову від 02.11.2016, мотивовані тим, що державним реєстратором протиправно зареєстровано право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 на 54/100 будинку по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0827га та земельну ділянку площею 0,2827га розташованої в АДРЕСА_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, а тому рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10.07.2015, 29.08.2014 та 11.09.2013 підлягають до скасування, а запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2015 до вилучення.

Позивач, її представник, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у адміністративному позові. Суду пояснили, що у відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Статтею 15 вказаного закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що однією із підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення суду, що набрало законної сили. Так, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 у цивільній справі про поділ майна подружжя проведено реальний поділ будинку по АДРЕСА_1, відповідно до якого їй, зокрема, виділено у власність приміщення першого поверху цього будинку, що відповідає ідеальній частці 46/100 від загальної вартості будинковолодіння, а ОСОБА_8, приміщення другого поверху - 54/100. Частка від вартості будинку по АДРЕСА_1 визначалася судом для розрахунку сплати грошової компенсації за відхилення від розміру часток кожного з подружжя і не є реальною часткою у праві власності. Реєстраційною службою Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області зареєстровано право власності за ОСОБА_8 на 54/100 вказаного будинку, яка не є реальною часткою у праві власності на будинковолодіння. Вважає, що в результаті поділу в натурі зазначеного будинку було утворено два окремі об'єкти нерухомого майна, які повинні бути переобладнані (реконструйовані) в ізольовані одна від одної квартири з виготовленням відповідної технічної документації та з присвоєнням окремих поштових адрес. Рішенням Клузівської сільської ради Івано-Франківської області перший поверх будинку виділений в окрему квартиру з наданням адреси: квартира № 1, а тому вважає, що другий поверх у цьому будинку має бути квартирою № 2, але не 54/100 часток від всього будинку. На її думку, суд апеляційної інстанції здійснив виділ кожній стороні в натурі частки із спільного майна подружжя, а відтак за приписами ст.ст. 364 та 370 Цивільного кодексу України вони стають власниками цього майна, зокрема, відповідних квартир. Відповідачем вищевказане не враховано, та як зареєструвавши за ОСОБА_4 право власності на 54/100 від загальної вартості вказаного будинку, державний реєстратор на власний розсуд визначив частки у будинку, що є порушенням права позивача, як власника нерухомого майна. Крім цього, державним реєстратором за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку розміром 0,2827га без державного акту на право власності та на земельну ділянку площею 0,0827га без технічної документації із землеустрою. Таким чином, оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2015 - вилученню. Позов просили задовольнити повністю.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, з підстав, зазначених у поданому запереченні. Суду пояснив, що згідно п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_4 звернувся до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області з заявою про реєстрацію права власності на 54/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1. Державним реєстратором прав на нерухоме майно 10.07.2015 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер рішення 22761481, на підставі якого внесено відомості до Державного реєстру речових прав про право власності, форма власності приватна, розмір частки 54/100 на будинковододіння за ОСОБА_4 Частиною 2 ст. 60 Сімейного кодексу України встановлено, що кожна річ набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Рішення суду, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності, здійснюється без скасування запису про речові права за попереднім власником, які зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому посилання позивача про те згідно свідоцтва, яке не є скасованим, вона є власником всього будинку, є необґрунтованими. Необґрунтованими є і доводи ОСОБА_1 про те що було утворено два окремі об'єкти нерухомого майна, які повинні бути переобладнані (реконструйовані) в ізольовані одна від одної квартири з виготовленням відповідної технічної документації та з присвоєнням окремих поштових адрес, так як згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник - вданому випадку ОСОБА_4, володіє, користується, та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Від останнього будь-яких заяв про зміну адреси, зокрема як вказує позивач на квартиру №2, не надходило. Державну реєстрацію проведено з врахуванням часток визначених судовим рішенням. При цьому, державний реєстратор не наділений повноваженнями щодо трактування рішення суду, його зміни чи невиконання. Щодо рішень від 29.08.2014 та 11.09.2013, то третьою особою були надані всі необхідні документи, в тому числі і витяг з державного земельного кадастру, для реєстрації права власності на земельні ділянки площею 0,0827га та 0,2827га. В задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа, його представник, проти позову заперечили. Суду пояснили, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 проведено реальний розподіл будинку по АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Відповідно до п.10 ст.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22 червня 2011 року документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності на нерухоме майно. ОСОБА_9 державному реєстратору було надано відповідні документи, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на вищезгаданий будинок, а саме: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, квитанцію про оплату, копію рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, копію паспорта громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, копію технічного паспорта. За результатами розгляду заяви державний реєстратор Реєстраційної служби Тисменицького району прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2015. Дане рішення відповідає нормам чинного законодавства. Аналогічно є правомірними і рішення від 29.08.2014 та 11.09.2013, про реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 0,0827га та 0,2827га. Оскаржувані рішення жодним чином не впливають на права та обов'язки позивача, не позбавляють та не обмежують її права щодо проведення реєстрації виділеної їй у власність чистини будинку та земельних ділянок згідно з рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013. В задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, третьої особи та його представника, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як визначено у ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 15 вищевказаного Закону встановлено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна на момент звернення позивача до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п. 15 вказаного Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно ч.4 ст.24 вищевказаного Закону відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених вище, заборонена.

Під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права (пункт 35 Порядку №868).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 06.07.2015 звернувся до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції зі заявою про державну реєстрацію його права на нерухоме майно - об'єкт житлової нерухомості. До заяви заявником додано копію його паспорта громадянина України, технічний паспорт від 28.08.2008, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, квитанції банку про оплату від 06.07.2015 (т.1 а.с.79-90, 99).

В пункті 36 Порядку №868 зазначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи визначені цим Порядком.

В переліку документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, згідно з п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №868, передбачено рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином документом, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права ОСОБА_4 на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили.

Для проведення державної реєстрації речових прав, як передбачено пунктом 38 Порядку за №868, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу. У разі подання заяви особисто заінтересованою особою, крім цього, подається копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків.

В разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на об'єкт нерухомого майна, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, для проведення державної реєстрації речових прав на такий об'єкт, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (пункт 42 Порядку за №868).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі копії технічного паспорту від 28.08.2008, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, державним реєстратором прав на нерухоме майно 10.07.2015 прийнято рішення №22761481 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки: 54/100, на житловий будинок із господарськими спорудами, що розташований АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_4 Крім того, цим рішенням відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна (т.1 а.с.97).

На підставі вказаного рішення державним реєстратором внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4

Підставами протиправності рішення державного реєстратора від 10.07.2015 за №22761481, на думку позивача, є те, що воно повністю суперечить резолютивній частині судового рішення від 11.04.2013, оскільки поняття 54/100 житлового будинку і 54/100 вартості будинковолодіння різні за своїм змістом і юридичною природою. Державний реєстратор у своєму рішенні не вірно вказав частку об'єкта нерухомого майна, виділену судом у власність ОСОБА_4

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2013, у цивільній справі про поділ між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільного майна подружжя, проведено реальний розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Зокрема, ОСОБА_4 виділено у власність приміщення другого поверху: 2-7 - коридор площею 21,1 кв. м вартістю 66585 грн., 2-8 - житлову кімнату площею 39,8 кв. м вартістю 125597 грн.; 2-9- житлову кімнату площею 20,9 кв. м вартістю 65954 грн.; 2-10 - гардероб площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн.; 2-11 - спортивний зал площею 39,7 кв. м вартістю 113891 грн.; 2-12 - гардеробну кімнату площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн.; 2-13 - ванну, площею 10,2 кв. м вартістю 32188 грн.; 2-14 - кімнату-кабінет площею 20,7 кв. м вартістю 65323 грн., а також підвал (літ. А-1) - комору площею 18,6 кв. м вартістю 32803 грн., І- 1/2 частину гаражу (1) вартістю 59368 грн. площею 67,3 кв. м; 2 - 1,5 кв. м (площа під перегородкою, що буде ділити приміщення гаражу на дві частини) = 32,9 кв. м; II - комору площею 6,2 кв. м вартістю 10939 грн.; загальною вартістю 652114 грн., а також 1/2 частину огорожі № 2, 1/2 частину огорожі № 3 та 1/2 частину колодязя №1 вартістю 106469 грн., а всього майна на суму 758583 грн.; ідеальна частка становить 54/100 від загальної вартості будинковолодіння.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Внаслідок системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що власник нерухомого майна може розпоряджатися своїм майном керуючись власними переконаннями і власного волею не порушуючи при цьому інтереси інших осіб. Власник майна або уповноважена ним особа можуть поділити нерухоме майно або виділити з нього певну частину.

Як вже зазначено, ОСОБА_4 звернувся в Реєстраційну службу Тисменицького районного управління юстиції про реєстрацію права власності на визначену йому судом частину домоволодіння по АДРЕСА_1.

Процедура ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначається Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 16 даного Порядку передбачено, що на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

Згідно підпункту 2 пункту 20 вищевказаного Порядку з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості - щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна; підстава для внесення запису про нерухоме майно: прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу. У разі коли право власності на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт нерухомого майна, зареєстровано в установленому законодавством порядку, державний реєстратор додатково вносить відомості про реєстраційний номер такої земельної ділянки.

В пункті 21 Порядку №1141 визначені відомості, які вносяться державним реєстратором до запису про право власності у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно щодо суб'єкта права власності; форми власності; виду спільної власності (у разі, коли майно належить на праві спільної власності); розміру частки у праві спільної власності (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності); підстав для виникнення права власності; підстав для внесення запису про право власності та суб'єкта цього права; реєстраційного номеру, дати і часу реєстрації заяви, на підставі якої проводиться державна реєстрація прав; державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

З урахуванням наведених положень Порядку №1141 суд зазначає, що при реєстрації права спільної власності на нерухоме майно, державний реєстратор вносить до Державного реєстру речових прав відомості про весь склад об'єкта нерухомого майна, а не конкретно визначене майно чи його частину, яке належить одному із співвласників на праві спільної власності з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна. При внесенні відомостей про право власності, зазначаються відомості про форму власності, вид спільної власності, розмір частки, підставу виникнення права власності та інші вищенаведені дані.

Після внесення записів до Державного реєстру прав, державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який формується автоматично за допомогою програмного забезпечення державного реєстру прав. У витязі з Державного реєстру речових прав у відомостях про об'єкт нерухомого майна, не залежно від виду спільної власності чи розміру частки у праві спільної власності, завжди відображається весь об'єкт нерухомого майна та всі його складові частини.

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 40444490 від 10.07.2015, державним реєстратором до Державного реєстру внесено всі необхідні записи, в тому числі щодо об'єкта нерухомого майна в повному обсязі та у відповідності до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013.

Таким чином, державним реєстратором, на переконання суду, дотримано вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, та вимог Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2011 року №1141.

Враховуючи вищенаведене, у державного реєстратора були відсутні підстави, передбачені ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для відмови ОСОБА_4 у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - частину домоволодіння, виділене судом під час розподілу спільного майна подружжя.

Як наслідок, відсутні підстави для вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за №10364459 від 06.07.2015 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна - частину домоволодіння.

У відповідності до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії фотографій будинку, а також диск з відео фіксацією окремого входу в квартиру на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1. Суд вважає, що такі фотографії засвідчують факт наявності об'єкту нерухомості, та його планування, як наслідок можуть мати значення під час розгляду майнового спору, однак не є доказом, щодо протиправності рішення державного реєстратора щодо реєстрації права на об'єкт нерухомого майна. Диск з відео фіксацією окремого входу до будинку по АДРЕСА_1, а також диск звукозапису судового засідання Апеляційного суду Івано-Франківської області суд не досліджував, так як вважає, що вони не стосуються предмету доказування по даній адміністративній справі, а подані позивачем з метою затягування розгляду справи.

Також, на переконання суду, копії поданих позивачем документів: листів газової служби, служби електропостачання, звернень у правоохоронні органи, актів прийому-передачі матеріальних цінностей, договору охорони, розрахунку часток від 2013 року, копії висновків судових будівельно-технічних експертиз, що проводилися по цивільній справі про поділ майна між подружжям ОСОБА_4, судові рішення зі спору щодо обстеження домоволодіння, не є доказами протиправності рішення державного реєстратора щодо реєстрації права на частину поділеного об'єкта нерухомого майна.

Доводам позивача щодо необхідності реєстрації державним реєстратором права власності ОСОБА_4 на частку в домоволодінні АДРЕСА_1, як окремої квартири за новою адресою, надано правову оцінку в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 по адміністративній справі №809/613/14 між цими ж сторонами та з цього ж предмету (т.1 а.с.210-224).

Щодо позовних вимог про скасування рішення Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області про державну реєстрацію прав та обтяжень №15453484 від 29.08.2014, земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, скасування рішення Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області про державну реєстрацію прав та обтяжень №5778933 від 11.09.2013, земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3 цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за ОСОБА_4, розташованих в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що державна реєстрація права ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_2 Івано-Франківської області (кадастровий номер НОМЕР_2) проводилася згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З копій документів реєстраційної справи вбачається, що ОСОБА_4 29.08.2014 разом із заявою про державну реєстрацію його права на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_2 Івано-Франківської області (кадастровий номер НОМЕР_2) до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції подав документи, передбачені пунктами 36-38, 43 вказаного Порядку, серед яких рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.08.2014 (т.2 а.с.32-53).

Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно - вказану земельну ділянку, є рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, що набрало законної сили.

Так, згідно вказаного судового рішення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проведено реальний розподіл земельної ділянки площею 0,25га, розташованої в АДРЕСА_2, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_4) виділивши у власність:

- спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0846га (під житловим будинком, навколо нього для обслуговування житлового будинку та для влаштування підходу та під'їзду до будинку і гаража);

- ОСОБА_4 земельну ділянку № 2 площею 0,0827га, з урахуванням земельної ділянки у спільному користуванні;

- ОСОБА_1 земельну ділянку №3 площею 0,0827га з урахуванням земельної ділянки у спільному користуванні.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 та документів, поданих для державної реєстрації прав, державним реєстратором прав на нерухоме майно 29.08.2014 прийнято рішення №15453484 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1, на земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, за суб'єктом ОСОБА_4 Крім того, цим рішенням відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна (т.2 а.с.50).

На підставі вказаного рішення державним реєстратором внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0827га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.2 а.с.52), а також видано свідоцтво про право власності на дану земельну ділянку (т.2 а.с.51).

Суд вважає, що державним реєстратором під час проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на вказану вище земельну ділянку, дотримано вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17 жовтня 2013 року № 868, та вимог Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2011 року №1141.

Позивач протиправність рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,0827га (кадастровий номер НОМЕР_2) мотивує відсутністю погодження нею будь-яких документів по узгодженню меж земельних ділянок, акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, а також тим, що вона не замовляла виготовлення технічної документації по розподілу земельної ділянки, зазначення її прізвища в такій документації є корупційним діянням з боку посадових осіб Клузівської сільської ради.

Такі доводи позивача суд вважає безпідставними враховуючи наступне.

В Законі України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17 жовтня 2013 року № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутні вимоги про подання державному реєстратору для реєстрації права власності на земельну ділянку за фізичною особою технічної документації із землеустрою, щодо розподілу земельної ділянки та відповідно її перевірки на відповідність вимогам закону.

У відповідності до пункту 4 зазначеного Порядку державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку (п.43 Порядку № 868).

ОСОБА_4 державному реєстратору подано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0827га (кадастровий номер НОМЕР_2) проведена 18.08.2014 (т.2 а.с.36-38).

Державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3) проводилася на підставі заяви ОСОБА_4 від 11.09.2013.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, на момент звернення ОСОБА_4 до державного реєстратора, визначалися Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703.

Згідно пунктів 7, 9, 10 наведеного Порядку (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органу державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Як вже зазначено судом, ОСОБА_4 до держаного реєстратора із заявою щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - земельної ділянки розташованої в с. Клузів Тисменицького району (кадастровий номер НОМЕР_3) звернувся 11.09.2013. До заяви заявник долучив судові рішення, копію паспорта громадянина України, банківські квитанції про сплату коштів.

Відповідно до п.12 Порядку №703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право (пункт 25 Порядку №703).

Згідно з пунктом 26 даного Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, згідно з п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №703, відноситься до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, що набрало законної сили, внаслідок поділу спільного майна подружжя ОСОБА_4, у власність ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 0,02827га, розташованої в АДРЕСА_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином документом, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права ОСОБА_4 на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,02827га є судове рішення, що набрало законної сили.

Пунктом 16 Порядку №703 передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав (п.18 Порядку №703).

Судом встановлено, що державним реєстратором Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято рішення №5778933 від 11.09.2013 про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3, за ОСОБА_4, розташованої в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Отже, на переконання суду державним реєстратором під час проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на вказану вище земельну ділянку, дотримано вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22 червня 2011 року №703, та вимог Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2011 року №1141 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд вважає, що посилання позивача на недотримання державним реєстратором п. 33-1 вказаного Порядку, а саме щодо необхідності подання ОСОБА_4 державному реєстратору оригіналу державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, який виданий на її прізвище та в неї знаходиться, а також щодо непогодження нею документів, що стосувалися оформлення права власності на земельну ділянку є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 звернувся про реєстрацію права власності на земельну ділянку, а не про реєстрацію похідного права (права користування, оренди тощо). Крім того, ОСОБА_4 рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 в цілому виділено земельну ділянку розміром 0,2827га, яка вже зареєстрована в Державному земельному кадастрі, про що свідчить наявність кадастрового номеру.

Під час розгляду справи судом досліджено оригінали матеріалів реєстраційних справ, завірені копії яких долучені відповідачем. Суд зазначає, що копії таких документів є належними та допустимими доказами, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування. Заяви позивача про неналежність та недопустимість таких доказів суд вважає безпідставними.

Підсумовуючи наведе вище, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10.07.2015, зобов'язання вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2015; визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 29.08.2014 та 11.09.2013 є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Ухвалами суду від 19.02.2016, 05.02.2016, 21.10.2016 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання клопотання від 17.02.2016 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та заяв від 05.02.2016, 20.10.2016 про збільшення позовних вимог по даній справі до ухвалення в ній судового рішення.

Таким чином, оскільки судом в задоволенні позову відмовлено, з позивача слід стягнути судовий збір.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюються у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону).

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1378 грн.

Як вбачається зі змісту заяв від 05.02.2016, 20.10.2016, заявлені позовні вимоги носять немайновий характер.

Відтак, розмір судового збору, який слід стягнути з позивача становить 551,20 грн. за кожну заяву про збільшення позовних вимог (1378 грн. - мінімальної заробітної плати х 0,4 = 551,20 грн.).

У відповідності до підпункту 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову встановлюються у розмірі 0,3 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, судовий збір, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 за подання клопотання від 17.02.2016 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову складає 413, 4 грн. (1378 грн. - мінімальної заробітної плати х 0,3 = 413, 40 грн.)

Загальна сума несплаченого позивачем судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України складає 1515, 8 грн. (551, 2 грн. + 551, 2 грн. + 413,4 = 1515, 8 грн.).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплачений судовий збір до спеціального фонду Державного бюджету України (УДКСУ в м. Івано-Франківську, код отримувача - 37952250, банк отримувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача - 836014, рахунок отримувача - 31218206784002, код класифікації доходів бюджету - 22030101) в розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 05.12.2016.