Ухвала

від 23.02.2017 по справі 809/4434/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р. № 876/10336/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2.

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення від 10.07.2015, зобов'язання вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07. 2015,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 18.12.2015 звернулася в суд з адміністративним позовом до Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_4, в якому з урахуванням заяв від 05.02.2016 та 20.10.2016 про збільшення позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10.07.2015 на 54/100 будинковолодіння за ОСОБА_4; зобов'язати вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2015 та визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на земельні ділянки від 29.08.2014 та 11.09.2013.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначає, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 у цивільній справі про поділ майна подружжя проведено реальний поділ будинку по вулиці Сонячній,5 в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, відповідно до якого позивачу, зокрема, виділено у власність приміщення першого поверху цього будинку, що відповідає ідеальній частці 46/100 від загальної вартості будинковолодіння, а ОСОБА_5, приміщення другого поверху - 54/100. Частка від вартості будинку по вулиці Сонячній,5 в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області визначалася судом для розрахунку сплати грошової компенсації за відхилення від розміру часток кожного з подружжя і не є реальною часткою у праві власності.

Реєстраційною службою Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області зареєстровано за ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності 54/100 вказаного будинку, яка не є реальною часткою у праві власності на будинковолодіння. На думку апелянта, суд апеляційної інстанції здійснив виділ кожній стороні в натурі частки із спільного майна подружжя, а відтак за приписами ст.ст. 364 та 370 Цивільного кодексу України вони стають власниками цього майна, зокрема, відповідних квартир. Відповідачем вищевказане не враховано, та як зареєструвавши за ОСОБА_4 право власності на 54/100 від загальної вартості вказаного будинку, державний реєстратор на власний розсуд визначив частки у будинку, що є порушенням права позивача, як власника нерухомого майна. Крім цього, державним реєстратором за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку розміром 0,2827 га без державного акту на право власності та на земельну ділянку площею 0,0827га без технічної документації із землеустрою.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2013, у цивільній справі про поділ між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільного майна подружжя, проведено реальний розподіл будинковолодіння по вулиці Сонячній, 5 в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Зокрема, ОСОБА_4 виділено у власність приміщення другого поверху: 2-7 - коридор площею 21,1 кв. м вартістю 66585 грн., 2-8 - житлову кімнату площею 39,8 кв. м вартістю 125597 грн.; 2-9- житлову кімнату площею 20,9 кв. м вартістю 65954 грн.; 2-10 - гардероб площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн.; 2-11 - спортивний зал площею 39,7 кв. м вартістю 113891 грн.; 2-12 - гардеробну кімнату площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн.; 2-13 - ванну, площею 10,2 кв. м вартістю 32188 грн.; 2-14 - кімнату-кабінет площею 20,7 кв. м вартістю 65323 грн., а також підвал (літ. А-1) - комору площею 18,6 кв. м вартістю 32803 грн., І- 1/2 частину гаражу (1) вартістю 59368 грн. площею 67,3 кв. м; 2 - 1,5 кв. м (площа під перегородкою, що буде ділити приміщення гаражу на дві частини) = 32,9 кв. м; II - комору площею 6,2 кв. м вартістю 10939 грн.; загальною вартістю 652114 грн., а також 1/2 частину огорожі № 2, 1/2 частину огорожі № 3 та 1/2 частину колодязя №1 вартістю 106469 грн., а всього майна на суму 758583 грн.; ідеальна частка становить 54/100 від загальної вартості будинковолодіння.

06.07.2015 ОСОБА_4 звернувся до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції з заявою про державну реєстрацію його права на нерухоме майно - об'єкт житлової нерухомості. До заяви заявником додано копію його паспорта громадянина України, технічний паспорт від 28.08.2008, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, квитанції банку про оплату від 06.07.2015 (т.1 а.с.79-90, 99).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі копії технічного паспорту від 28.08.2008, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, державним реєстратором прав на нерухоме майно 10.07.2015 прийнято рішення №22761481 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки: 54/100, на житловий будинок із господарськими спорудами, що розташований Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Клузів, вул. Сонячна, будинок 5, за суб'єктом ОСОБА_4

Вказаним рішенням відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна (т.1 а.с.97) та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4

Підставами протиправності рішення державного реєстратора від 10.07.2015 за №22761481, на думку позивача, є те, що воно повністю суперечить резолютивній частині судового рішення від 11.04.2013, оскільки поняття 54/100 житлового будинку і 54/100 вартості будинковолодіння різні за своїм змістом і юридичною природою. Вважає, що Державний реєстратор у своєму рішенні не вірно вказав частку об'єкта нерухомого майна, виділену судом у власність ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором до Державного реєстру внесено всі необхідні записи у відповідності до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, та дотримано вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, та вимог Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2011 року №1141, а тому позов є безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, доповнивши мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, зокрема, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння.

Згідно із ст. 15 цього Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі - Порядок державної реєстрації).

Згідно із пунктом 12 цього Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 16 вказаного Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації визначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, серед іншого, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи видно, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 проведено реальний розподіл будинковолодіння по вулиці Сонячній, 5 в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Зокрема, ОСОБА_4 виділено у власність приміщення другого поверху: 2-7 - коридор площею 21,1 кв. м вартістю 66585 грн., 2-8 - житлову кімнату площею 39,8 кв. м вартістю 125597 грн.; 2-9- житлову кімнату площею 20,9 кв. м вартістю 65954 грн.; 2-10 - гардероб площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн.; 2-11 - спортивний зал площею 39,7 кв. м вартістю 113891 грн.; 2-12 - гардеробну кімнату площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн.; 2-13 - ванну, площею 10,2 кв. м вартістю 32188 грн.; 2-14 - кімнату-кабінет площею 20,7 кв. м вартістю 65323 грн., а також підвал (літ. А-1) - комору площею 18,6 кв. м вартістю 32803 грн., І- 1/2 частину гаражу (1) вартістю 59368 грн. площею 67,3 кв. м; 2 - 1,5 кв. м (площа під перегородкою, що буде ділити приміщення гаражу на дві частини) = 32,9 кв. м; II - комору площею 6,2 кв. м вартістю 10939 грн.; загальною вартістю 652114 грн., а також 1/2 частину огорожі № 2, 1/2 частину огорожі № 3 та 1/2 частину колодязя №1 вартістю 106469 грн., а всього майна на суму 758583 грн.; ідеальна частка становить 54/100 від загальної вартості будинковолодіння.

Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно - будинковолодіння та земельну ділянку, є рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, що набрало законної сили.

Згідно вказаного судового рішення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проведено реальний розподіл земельної ділянки площею 0,25га, розташованої в с. Клузів урочище Царинка Тисменицького району, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2625881601:08:060:2029) виділивши у власність:

- спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0846га (під житловим будинком, навколо нього для обслуговування житлового будинку та для влаштування підходу та під'їзду до будинку і гаража);

- ОСОБА_4 земельну ділянку № 2 площею 0,0827га, з урахуванням земельної ділянки у спільному користуванні;

- ОСОБА_1 земельну ділянку №3 площею 0,0827га з урахуванням земельної ділянки у спільному користуванні.

29.08.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №15453484 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1, на земельну ділянку, що розташована Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Клузів, урочище Царинка , кадастровий номер 2625881601:08:060:2029, за суб'єктом ОСОБА_4 Крім того, цим рішенням відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна (т.2 а.с.50).

Окрім того, ОСОБА_4 рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 в цілому виділено земельну ділянку розміром 0,2827га, яка вже зареєстрована в Державному земельному кадастрі, про що свідчить наявність кадастрового номеру-2625881601:01:001:1135.

11.09.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято рішення №5778933 від 11.09.2013 про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), земельної ділянки, кадастровий номер 2625881601:01:001:1135, за ОСОБА_4, розташованої в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Реєстрація прав власності на вищевказані земельні ділянки проведена на підставі судового рішення та інших доданих документів, а тому колегія суддів не вбачає порушень закону державним реєстратором.

Колегія суддів вважає, що твердження апелянта щодо протиправності реєстрації права власності за ОСОБА_4 на земельні ділянки: кадастровий номер 2625881601:08:060:2029 ( 0,25 га) та кадастровий номер 2625881601:01:001:1135 ( 0,2827 га) із-за неподання державному реєстратору оригіналу державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, який виданий на її прізвище та в неї знаходиться, а також щодо непогодження нею документів, що стосувалися оформлення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2625881601:08:060:2029 та відсутність документів на земельну ділянку кадастровий номер 2625881601:01:001:1135 не заслуговують на увагу, так як ОСОБА_4 звернувся про реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі рішення суду, а не про реєстрацію похідного права (права користування, оренди тощо).

Крім того, зазначаємо, що вказані земельні ділянки є сформованими, мають відповідні кадастрові номери і увійшли в перелік спільного майна, що підлягав розподілу, чого не заперечувала при поділі майна позивачка.

Таким чином, законність оформлення цих земельних ділянок встановлена рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, що вступило в законну силу, інакше вони не були б предметом розподілу спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_4, а реєстратор лише виконав рішення суду.

Щодо реєстрації прав власності за ОСОБА_4 на 54/100 частки будинку № 5 по вул. Сонячна в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2013 року уже зверталась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5735379 від 10.09.20132015, а також скасування і вилучення запису за № 9184692 від 10.09.2013 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 54/100 будинковолодіння.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі №809/613/14 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 809/613/14 скасовано та прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5735379 від 10.09.2013 року Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області про державну реєстрацію права власності на 54/100 частки будинку № 5 по вул. Сонячна с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області. Зобов'язано Реєстраційну службу Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області вилучити запис № 2433520 з реєстру прав власності від 10.09.2013 та № 9184692 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 10.09.2013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року № К/800/29822/15 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року залишено в силі.

Скасовуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року і залишаючи в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, зокрема, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 не передбачено обов'язку ОСОБА_4 виготовляти відповідну технічну документацію щодо виділення йому частини будинку та вирішувати питання про присвоєння їй нової поштової адреси і вирішення вказаних питань є його правом, а не обов'язком.

З матеріалів справи видно, що з заявою про присвоєння поштової адреси виділеній частині жилого будинку по вул. Сонячна, 5 ОСОБА_4 не звертався.

Водночас, рішенням Клузівської сільської ради від 07.11.2013 за заявою позивачки на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 на частину житлового будинку по вул. Сонячна, 5, що виділена судом позивачці присвоєно адресу- квартира № 1.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором ОСОБА_6 зареєстровано право власності на об'єкт житлової нерухомості- двокімнатну квартиру загальною площею 171.1 кв.м. за ОСОБА_1 адреса: Івано_Франківська обл., Тисменицький р., АДРЕСА_1 (т. II а.с.132).

В зв'язку з цим, реєстрація права власності за ОСОБА_4 на 54/100 частки будинку № 5 по вул. Сонячна в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, не порушує право позивачки.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла переконання, що оскаржувані дії та рішення відповідача не впливають на обсяг прав та обов'язків позивача, не позбавляють та не обмежують прав ОСОБА_1 щодо проведення реєстрації виділеної їй у власність чистини будинку у відповідності до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року, а тому судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав.

Колегія суддів також вважає, що реєстрація відповідачем прав власності на земельні ділянки проведена на підставі рішення суду є правомірною і також не порушує права позивачки, позаяк це є наслідком вирішення спору про поділ майна подружжя.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доводи апеляційної скарги не змінюють висновку суду першої інстанції щодо відмови позивачці у задоволенні позовних вимог, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №809/4434/15 - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №809/4434/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_7

Ухвала у повному обсязі складена 28.02.2017 року.