Постанова

від 20.01.2021 по справі 809/4434/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 809/4434/15

провадження № К/9901/45031/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від10 липня 2015 року, зобов`язання вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 6 липня 2015 року; визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 29 серпня 2014 року та 11 вересня 2013 року, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Могили А.Б. від 29 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І. від 23 лютого 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10 липня 2015 року, зобов`язання вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 6 липня 2015 року; визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 29 серпня 2014 року та 11 вересня 2013 року, у якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10 липня 2015 року на 54/100 будинковолодіння за ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 6 липня 2015 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на земельні ділянки від 29 серпня 2014 року та 11 вересня 2013 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державним реєстратором до Державного реєстру внесено всі необхідні записи у відповідності до рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року, та дотримано вимоги Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, та вимоги Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2011 року № 1141, а тому позов є безпідставним та необґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року, у цивільній справі № 2-54/11 про поділ між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільного майна подружжя, проведено реальний розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 , який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зокрема, ОСОБА_2 виділено у власність приміщення другого поверху: 2-7 - коридор площею 21,1 кв. м вартістю 66585 грн, 2-8 - житлову кімнату площею 39,8 кв. м вартістю 125597 грн; 2-9- житлову кімнату площею 20,9 кв. м вартістю 65954 грн; 2-10 - гардероб площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн; 2-11 - спортивний зал площею 39,7 кв. м вартістю 113891 грн; 2-12 - гардеробну кімнату площею 13,8 кв. м вартістю 39589 грн; 2-13 - ванну, площею 10,2 кв. м вартістю 32188 грн; 2-14 - кімнату-кабінет площею 20,7 кв. м вартістю 65323 грн, а також підвал (літ. А-1) - комору площею 18,6 кв. м вартістю 32803 грн, І- 1/2 частину гаражу (1) вартістю 59368 грн площею 67,3 кв. м; 2 - 1,5 кв. м (площа під перегородкою, що буде ділити приміщення гаражу на дві частини) = 32,9 кв. м; II - комору площею 6,2 кв. м вартістю 10939 грн; загальною вартістю 652114 грн, а також 1/2 частину огорожі № 2, 1/2 частину огорожі № 3 та 1/2 частину колодязя № 1 вартістю 106469 грн, а всього майна на суму 758583 грн; ідеальна частка становить 54/100 від загальної вартості будинковолодіння.

6 липня 2015 ОСОБА_2 звернувся до реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції з заявою про державну реєстрацію його права на нерухоме майно - об`єкт житлової нерухомості.

7. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі копії технічного паспорту від 28 серпня 2008 року, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно 10 липня 2015 року прийнято рішення № 22761481 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки: 54/100, на житловий будинок із господарськими спорудами, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 .

8. Вказаним рішенням відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2

9. ОСОБА_2 29 серпня 2014 року разом із заявою про державну реєстрацію його права на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в с. Клузів урочище Царинка Тисменицького району Івано-Франківської області (кадастровий номер 2625881601:08:060:2029) до реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції подав документи, передбачені пунктами 36-38, 43 Порядку, серед яких рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18 серпня 2014 року.

10. Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно - вказану земельну ділянку, є рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року, яке набрало законної сили.

11. Згідно із вказаним судовим рішенням між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проведено реальний розподіл земельної ділянки площею 0,25га, розташованої в с. Клузів урочище Царинка Тисменицького району, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2625881601080600152) виділивши у власність:

- спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0846га (під житловим будинком, навколо нього для обслуговування житлового будинку та для влаштування підходу та під`їзду до будинку і гаража);

- ОСОБА_2 земельну ділянку № 2 площею 0,0827 га, з урахуванням земельної ділянки у спільному користуванні;

- ОСОБА_1 земельну ділянку № 3 площею 0,0827 га з урахуванням земельної ділянки у спільному користуванні.

12. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 та документів, поданих для державної реєстрації прав, державним реєстратором прав на нерухоме майно 29 серпня 2014 року прийнято рішення № 15453484 про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1, на земельну ділянку, що розташована Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Клузів, урочище Царинка , кадастровий номер 2625881601:08:060:2029, за суб`єктом ОСОБА_2 . Крім того, цим рішенням відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

13. На підставі вказаного рішення державним реєстратором внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0827га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також видано свідоцтво про право власності на дану земельну ділянку.

14. Державним реєстратором реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято рішення № 5778933 від 11 вересня 2013 року про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), земельної ділянки, кадастровий номер 2625881601:01:001:1135, за ОСОБА_2 розташованої в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

15. Вважаючи рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10 липня 2015 року на 54/100 будинковолодіння за ОСОБА_2 , про державну реєстрацію прав на земельні ділянки від 29 серпня 2014 року та 11 вересня 2013 року, а також запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 6 липня 2015 року протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що реєстрація права власності на 54/100 частини будинку не відповідає реальному змісту рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року у справі № 2-54/11 та положенням чинного законодавства.

17. Ухвалюючи рішення про державну реєстрацію права власності на 54/100 на житловий будинок із господарськими спорудами, що розташований АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 державним реєстратором було привласнено собі функції суду і на власний розсуд визначено частки у будинковолодінні, тим самим порушивши права позивачки.

18. При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, не було надано правової оцінки доводам позивачки про те, що при ухваленні рішення від 29 серпня 2014 року № 15453484 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Клузів, урочище Царинка , кадастровий номер 2625881601:08:060:2029, за ОСОБА_2 та рішення № 5778933 від 11 вересня 2013 року про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2625881601:01:001:1135, за ОСОБА_2 розташованої в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, щодо порушення державним реєстратором при проведенні реєстраційної дії положень статей 19, 21 Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пункту 59 Порядку № 868.

19. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року Тисменицькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

21. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

22. Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

23. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

24. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

25. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

26. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

27. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК, в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

28. Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у чинній редакції. Крім того, відповідно до частини 2 цієї статті суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

29. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

30. Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

31. Якщо порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади або його посадової особи, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

32. Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

33. Спірні правовідносини у цій справі виникли фактично щодо права власності на частину будинку та земельних ділянок, оскільки позивачка шляхом оскарження реєстраційних дій щодо спірного майна фактично намагається встановити факт наявності у неї речового права на спірне нерухоме майно та відсутність такого права у третьої особи ОСОБА_2 .

34. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивачка. Участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

35. Розгляд цього спору в порядку адміністративного судочинства окремо від розгляду спору щодо належності речового права на спірне майно не розв`яже остаточно спір між особами, які одночасно претендують на набуття речових прав на це майно, оскільки реєстраційні дії являють собою посвідчення факту набуття певних речових прав, однак не є підставою їх набуття.

36. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на правову позицію, висловлену, зокрема, в постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17, від 19 червня 2019 року у справі № 824/1751/14-а, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб`єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

37. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

38. Доводи касатора щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

39. Водночас решті доводів касаційної скарги суд не надає оцінку з огляду на те, що такі доводи стосуються суті спору, отже - не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

41. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

42. В силу положень статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

43. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 10 липня 2015 року, зобов`язання вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 6 липня 2015 року; визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 29 серпня 2014 року та 11 вересня 2013 року закрити.

Роз`яснити позивачці право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачці право на звернення протягом 10 днів з дня отримання ним цієї постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний