Рішення

від 28.11.2016 по справі 920/617/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2016 Справа № 920/617/16 Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Костенко Л.А., судді Яковенка В.В. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/617/16

за позовом - Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, м. Путивль Сумської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРСАН , м. Дніпро Дніпропетровської області,

про стягнення 170590,89 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.05.2016.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у вигляді неодержаних доходів у розмірі 170590,89 грн., завдані територіальній громаді м. Путивль внаслідок використання відповідачем земельної ділянки площею 0,2918 га по вул. Б. Хмельницького, 87 без правовстановлюючих документів.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись, зокрема: на сплату ним до укладення договору оренди земельної ділянки податку на землю в сумі 11932,71 грн.; на невключення представника відповідача до складу комісії з визначення збитків в порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам ; на відсутність доказів вчинення позивачем дій, що сприяли б прискоренню укладення договору оренди землі; на те, що Земельним кодексом України та постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 не передбачено відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів за час використання земельної ділянки під забудовою без наявності договору оренди земельної ділянки.

Відповідач надав суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 112), в якій зазначив, що період, за який нібито завдана шкода територіальній громаді, з 02.11.2012 року по 28.09.2015 року, а позов подано 01.06.2016 року. ОСОБА_2 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність - три роки. Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачеві у позові.

Позивач подав суду заяву (а.с. 134), в якій просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити строк позовної давності, посилаючись на складну ситуацію з місцевим бюджетом, внаслідок чого Путивльська міська рада не могла сплатити необхідний судовий збір та звернутись до суду за захистом свого права. У цій же заяві позивач просить стягнути збитки у розмірі 170590,89 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Путивльської міської ради від 02.10.2012 року Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРСАН на земельну ділянку по вул. Комсомольська, 37 для комерційного використання (розміщення автозаправочної станції) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРСАН для комерційного використання по вул. Комсомольська, 37; надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ПІРСАН земельну ділянку для комерційного використання (розміщення автозаправочної станції) по вул. Комсомольська, 37, площею 0,2918 га терміном на 49 років; встановлено орендну плату за використання земельної ділянки в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зобов'язано Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРСАН у місячний термін з дня прийняття рішення укласти договір оренди земельної ділянки з Путивльською міською радою та зареєструвати його у Відділі Держкомзему у Путивльському районі Сумської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПІРСАН (відповідач) уклав договір оренди вищезгаданої земельної ділянки з Путивльською міською радою (позивачем) лише 11.06.2015 року, тобто через 2 роки 7 місяців після прийняття вищезгаданого рішення про надання в оренду земельної ділянки, згідно якого відповідач мав укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем та зареєструвати його у місячний термін.

ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав Путивльського БТІ від 04.11.2010 року (а.с. 80), відповідач є власником нежитлової будівлі, автозаправочної станції на вул. Комсомольській, 37 у м. Путивль Сумської області на підставі договору купівлі-продажу ВРА № 133243 від 04.08.2010 року.

Пунктом 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Виходячи з положення статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, з урахуванням як вищевикладених роз'яснень постанови пленуму Вищого господарського суду України, так і роз'яснень, викладених у пункті 2.10 наведеної постанови, господарський суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача, як власника придбаного ним у 2010 році нерухомого майна, обов'язку оформити право на земельну ділянку, на якій воно розташоване.

ОСОБА_2 частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими Законами України і договором оренди землі.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

З матеріалів справи вбачається, що саме бездіяльність відповідача у своєчасному оформленні права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому з 2010 року на праві власності нерухоме майно, призвела до неправомірного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періоду з 02.11.2012 року по 27.09.2015 року (державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 10.06.2015 року здійснена відповідачем лише 28.09.2015 року, тобто через 108 днів після укладення договору), що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної поведінки.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах: від 14.08.2014 року у справі № 922/602/13-г, від 19.03.2014 року у справі № 922/3937/13, від 10.07.2014 року у справі № 922/3955/13, від 10.12.2014 року у справі № 920/2007/13.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, шо саме неправомірне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати, який Путивльська міська рада (позивач) отримала б у разі своєчасного оформлення відповідачем, згідно з вимогами статтей 125, 126 Земельного кодексу України, правовстановлюючого документу на земельну ділянку - договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації відразу після укладення договору.

ОСОБА_2 статті 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 3.7 вищезгаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284.

В силу пункту г частини третьої статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені статтею 156 Земельного кодексу України, за приписами пункту д частини першої якої визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

ОСОБА_2 пункту 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (абзац 7 пункт 3 Порядку).

ОСОБА_2 пункту 5 Порядку, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 23.11.2015 року № 416-ОД було створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджено її склад та Положення про комісію. Розпорядженнями голови Путивльської районної державної адміністрації від 10.12.2015 року № 447-ОД та від 01.04.2016 року № 120-ОД вносилися зміни до складу комісії (а.с. 153-159).

Відповідно до акту № 2 від 26.04.2016 року щодо визначення та відшкодування збитків, заподіяних позивачеві відповідачем, та протоколу № 4 від 26.04.2016 року засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, у тому числі, заподіяних позивачеві відповідачем (а.с. 23-25), розмір збитків, завданих позивачеві відповідачем внаслідок тимчасового використання останнім земельної ділянки по вул. Комсомольській, 37 (на даний час - вул. Б. Хмельницького, 37) у м. Путивль без правовстановлюючих документів за період з 02.11.2012 року по 27.09.2015 року (за 1058 днів), становить 170590,89 грн.

Вказані розпорядження, протокол та акт щодо визначення розміру збитків з підстав визначення складу відповідної комісії у встановленому порядку не оскаржувалися та не визнані незаконними, а тому посилання відповідача у його запереченнях проти позову на невключення його представника до складу комісії є безпідставним. При цьому суд враховує, що відповідача повідомляли про час та дату засідання комісії, але ніхто з представників відповідача ні на перше, ні на друге засідання комісії не з'являвся, а лише надсилав заяву про відкладення розгляду питання (а.с. 24), що не заперечує представник відповідача в судових засіданнях.

Поряд з цим, судом враховується заява відповідача про застосування позовної давності та докази сплати ним за користування земельною ділянкою у період з червня 2013 року по вересень 2015 року податку на землю. З заяви позивача про уточнення позовних вимог від 23.08.2016 року № 1574 (а.с. 134-137) не вбачається поважних причин пропущення позовної давності.

Правомірними та обґрунтованими є позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 10.06.2013 року по 27.09.2015 року, оскільки позовна заява позивачем надіслана до господарського суду 10.06.2016 року, а відтак щодо вимог про стягнення збитків за період з 02.11.2012 року по 09.03.2013 року сплинув трирічний строк загальної позовної давності (статті 257, 260, 261, частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України), щодо застосування якої відповідачем подано заяву і сплив якої є підставою для відмови у позові (у даному випадку лише в частині вимог за період з 02.11.2012 року по 09.06.2013 року).

За період з 10.06.2013 року по 27.09.2015 року включно сума орендної плати, яку мав би сплатити відповідач, виходячи з ставки орендної плати 12 % та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2013 та 2014 роках у розмірі 461741,00 грн. і нормативної грошової оцінки у 2015 році у розмірі 576714,00 грн., складає 137192,69 грн. (86379,86 грн. за період з 10.06.2013 року по 31.12.2014 року та 50812,80 грн. за період з 01.01.2015 року по 27.09.2015 року).

У вищезгаданій сумі неодержаних доходів за період з 10.06.2013 року по 27.09.2015 року (в межах загальної позовної давності) не враховано суми сплаченого відповідачем податку на землю (плати за землю) за період з 10.06.2013 року по 27.09.2015 року в загальному розмірі 11294,84 грн., що підтверджується 29 платіжними дорученнями, копії яких знаходять в матеріалах справи (а.с. 51-79), починаючи з платіжного доручення № 338 від 18.07.2013 року (податок на землю за червень 2013 року) і закінчуючи платіжним дорученням № 580 від 21.10.2015 року (податок на землю за вересень 2015 року). Платіжне доручення № 274 від 18.06.2013 року (а.с. 50) про сплату 382,74 грн. не враховується судом, оскільки за ним відповідачем сплачено податок на землю за травень 2013 року, за який збитки з відповідача не стягуються у зв'язку з спливом позовної давності.

З огляду на вищевикладене обґрунтована сума збитків, заподіяних відповідачем позивачеві за період з 10.06.2013 року по 27.09.2015 року (в межах загальної позовної давності та з врахуванням сплачених відповідачем за цей період сум податку на землю, який є платою за землю), становить 125897,88 грн. (137192,69-11294,81).

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь збитків підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 125897,88 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає з вищевикладених підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1888,47 грн.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРСАН (49022, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Самарський район, вул. Океанська, буд. 11, ідентифікаційний код 34590069) на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (41500, Сумська область, Путивльський район, м. Путивль, вул. Князя Володимира, буд. 50, ідентифікаційний код 04058083; місцевий бюджет м. Путивль, 18010600, код одержувача 37235451, рахунок 33212812700279, банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013) збитки в сумі 125897,88 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1888,47 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2016.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя Л.А. Костенко

Суддя В.В. Яковенко