Постанова

від 11.07.2017 по справі 920/617/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 920/617/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі№ 920/617/16 Господарського суду Сумської області за позовомПутивльської міської ради Путивльського району Сумської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" простягнення 170590,89 грн.

за участю представників: позивачане з'явився відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

16.06.2016 Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" про стягнення збитків у розмірі 170590,89 грн. у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за період з 02.11.2012 по 10.06.2015, завданих територіальній громаді м. Путивль внаслідок невиконання відповідачем рішення про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, використання ним земельної ділянки площею 0,2918 га по вул. Б. Хмельницького, 87 без правовстановлюючих документів, посилаючись на право відшкодувати збитки, завдані неправомірною поведінкою відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначаючи, що протягом спірного періоду сплачував земельний податок, його представника не було включено до складу комісії з визначення збитків; відшкодування збитків у вигляді неодержання доходів за час використання земельної ділянки під забудовою власником будівлі без наявності договору оренди не передбачено приписами чинного законодавства. Також відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.11.2016 (судді: Левченко П.І. - головуючий, Костенко Л.А., Яковенко В.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області збитки в сумі 125897,88 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1888,47 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (судді: Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І., Слободін М.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пірсан" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, невірне застосування до спірних правовідносини положень статті 156 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 № 284. Заявник зазначає, що його представника до складу комісії з визначення збитків включено не було; відшкодування збитків у вигляді неодержання доходів за час використання земельної ділянки під забудовою власником будівлі без наявності договору оренди законодавчо не передбачено; позивач не надав доказів офіційного оприлюднення рішення про надання в оренду земельної ділянки відповідачу.

Відзив на касаційну скаргу не надано; сторони правом на участь у судовому засіданні не скористались; про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з Витягом про державну реєстрацію прав Путивльського БТІ від 04.11.2010 відповідач є власником нежитлової будівлі - автозаправочної станції на вул. Комсомольській, 37 у м. Путивль Сумської області на підставі договору купівлі-продажу ВРА № 133243 від 04.08.2010.

Рішенням Путивльської міської ради від 02.10.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" на земельну ділянку по вул. Комсомольська, 37 для комерційного використання (розміщення автозаправочної станції)" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" для комерційного використання по вул. Комсомольська, 37; надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Пірсан" земельну ділянку для комерційного використання (розміщення автозаправочної станції) по вул. Комсомольська, 37, площею 0,2918 га терміном на 49 років; встановлено орендну плату за використання земельної ділянки в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Пірсан" у місячний термін з дня прийняття рішення укласти договір оренди земельної ділянки з Путивльською міською радою та зареєструвати його у Відділі Держкомзему у Путивльському районі Сумської області.

Однак договір оренди вищезгаданої земельної ділянки з Путивльською міською радою відповідач уклав лише 11.06.2015, тобто, через 2 роки 7 місяців після прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки.

Розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 23.11.2015 № 416-ОД створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджено її склад та Положення про комісію; розпорядженнями голови Путивльської районної державної адміністрації від 10.12.2015 № 447-ОД та від 01.04.2016 № 120-ОД вносилися зміни до складу комісії.

Відповідно до змісту акта № 2 від 26.04.2016 щодо визначення та відшкодування збитків, заподіяних відповідачем, та протоколу № 4 від 26.04.2016 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, розмір збитків, завданих позивачеві відповідачем внаслідок тимчасового використання останнім земельної ділянки по вул. Комсомольській, 37 (на даний час - вул. Б. Хмельницького, 37) у м. Путивль без правовстановлюючих документів за період з 02.11.2012 по 27.09.2015 (за 1058 днів), становить 170590,89 грн.

Підставою для нарахування шкоди стало порушення вимог чинного законодавства щодо використання земельної ділянки без оформлення договору оренди; відмова відповідача відшкодувати збитки у добровільному порядку і стала підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що саме бездіяльність відповідача у своєчасному оформленні права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому з 2010 року на праві власності нерухоме майно, призвела до неправомірного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періоду з 02.11.2012 по 27.09.2015 (державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 10.06.2015 здійснена відповідачем лише 28.09.2015, тобто, через 108 днів після укладення договору), що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної поведінки. Водночас, суд врахував заяву відповідача про застосування позовної давності та визначив період, за яким має відбуватись нарахування, з 10.06.2013 по 27.09.2015. Крім того, як встановив судом, у розрахунку неодержаних доходів за період з 10.06.2013 по 27.09.2015 позивач не врахував сплачений відповідачем податок на землю у загальному розмірі 11294,84 грн., а, відтак, позовні вимоги визнані обґрунтованими у сумі 125897,88 грн.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також вказав, що матеріали справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо своєчасного укладення договору оренди спірної земельної ділянки та не містять відповідних доказів того, що відповідач скористався наданими йому правами та своєчасно уклав договір оренди земельної ділянки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, що саме неправомірне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати, який Путивльська міська рада (позивач) отримала б у разі своєчасного укладання відповідачем договору оренди земельної ділянки.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено повноваження міської ради у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст шляхом розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а за приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України). За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

З огляду на загальні положення наведених вище норм для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи, що установлені судами обставини свідчать про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві приватної власності, та наявності причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем збитками у вигляді неотриманої орендної плати, висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог визнається колегією суддів обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача під час розгляду даної справи зводились, в основному, до того, що представник відповідача був відсутній під час засідання комісії з визначення збитків; відшкодування збитків у вигляді неодержання доходів за час використання земельної ділянки під забудовою власником будівлі, без наявності договору оренди, не передбачено; аналогічні доводи містить і касаційна скарга. Втім, з тексту судових рішень вбачається, що вказані доводи були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, зокрема, місцевим судом з'ясовано, що відповідача було повідомлено про час та дату засідання комісії, але відповідач не з'являвся, натомість надсилав заяву про відкладення розгляду вказаного питання; відшкодування збитків у вигляді неодержання доходів за час використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів прямо передбачено наведеними у судових рішенням нормативними актами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 920/617/16 Господарського суду Сумської області та рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова