Постанова

від 14.10.2016 по справі 810/2442/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2016 року №810/2442/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 № 0000542201/1627.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ «М-Квадро» за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укрбудматеріали-С» правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

У свою чергу, відповідачем, на думку позивача, не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між ТОВ «М-Квадро» та контрагентом.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом у перевіряємий період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладеного договору. Наголошував на тому, що документи, надані до перевірки, містять істотні недоліки, внаслідок чого неможливо встановити зміст та обсяг спірних поставок, осіб, які брали участь у господарській операції та відповідальні за її здійснення, місце поставки і складання первинних документів тощо.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 12.10.2016, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача 12.10.2016 через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» зареєстроване 30.10.2006 Обухівською районною державною адміністрацією як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 61-63).

Як платник податків позивач узятий на облік з 03.11.2006 за №334/2567, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку у ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області.

У період з 03.06.2016 по 06.06.2016 посадовою особою ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу №124 від 02.06.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «М-Квадро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Укрбудматеріали-С» за період березень 2015 року та їх відображення в декларації по прибутку за 2015 рік.

Результати перевірки оформлені ОСОБА_1 від 10.06.2016 №1062/10-37-22-02/34386044 (далі - ОСОБА_1 перевірки) (а.с. 7-33).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «М-Квадро» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 87 453,00 грн.

ОСОБА_1 перевірки про заниження податку на прибуток зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Укрбудматеріали-С», за результатами яких позивачем у перевіряємий період сформовані показники витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток.

На підтвердження таких висновків контролюючий орган в ОСОБА_1 перевірки зазначає про невідповідність первинних документів, що стали підставою для формування у бухгалтерському і податковому обліку відповідних витрат, вимогам чинного законодавства з огляду на відсутність обов'язкових реквізитів: місця складання, даних, які б дозволяли ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальних за її здійснення.

Також контролюючим органом було проаналізовано податкову інформацію щодо контрагента позивача - ПП «Укрбудматеріали-С», що надійшла від Маньківського відділення Тальнівської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, відповідно до якої ПП «Укрбудматеріали-С» товари, які в подальшому реалізовувались позивачу, було придбано у ПП «Савант-А» згідно договору №25/03-15 від 25.03.2015.

При цьому, аналізом діяльності ПП «Савант-А» згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 встановлено, що ПП «Савант-А» товарів, що реалізовувались позивачу, не купувало.

Викладені обставини контролюючим органом в ОСОБА_1 перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ПП «Укрбудматеріали-С» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі ОСОБА_1 перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №0000542201/1627, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на 87453,00 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, якими ТОВ «М-Квадро» донараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ «М-Квадро» як покупцем та ПП «Укрбудматеріали-С» як продавцем було укладено договір поставки від 02.03.2015 №07, в порядку та на умовах якого продавець зобов'язувався поставити і передати у власність покупця обладнання та матеріали для виробництва силікатної цегли, а саме - гумовотехнічні вироби, у номенклатурі і кількості згідно специфікації (а.с. 39-40).

Умовами договору поставки від 02.03.2015 №07 передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом терміну погодженого в специфікації на складі постачальника (продавця) в м. Києві (смт. Коцюбинське) (пункт 3.1 договору). Приймання товару здійснюється: за кількістю - згідно видаткових накладних постачальника, за якістю - згідно сертифікатів якості, виданих виробником товару.

Відповідно до специфікації №1 від 02.03.2015 до договору від 02.03.2015 №07 ПП «Укрбудматеріали-С» зобов'язувалось поставити позивачу стрічку конвеєрну 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ у кількості 80 кв.м.за ціною 157600,00 грн., у тому числі ПДВ 26266,67 грн. (а.с. 41).

Відповідно до специфікації №2 від 24.03.2015 до договору від 02.03.2015 №07 ПП «Укрбудматеріали-С» зобов'язувалось поставити позивачу стрічку конвеєрну 2Т2 ТК-200-2-6 5пр. 650 мм кількістю 131,95 кв.м та стрічку конвеєрну 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ кількістю 84,00 кв.м загальною ціною 452421,50 грн., у тому числі ПДВ 70903,58 грн. (а.с. 42).

Судом встановлено, що у березні 2015 року на виконання умов договору від 02.03.2015 №07 ПП «Укрбудматеріали-С» поставило на користь позивача товар - гумовотехнічні вироби згідно специфікацій №1 та №2 до договору на загальну суму 583021,50 грн. (485851,25 грн. без ПДВ), що підтверджується видатковими накладними №8 від 06.03.2015 на суму 157600,00 грн., у тому числі ПДВ 26266,67 грн. (а.с. 44), №14 від 25.03.2015 на суму 425421,50 грн., у тому числі ПДВ 70903,58 грн. (а.с. 52).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень №515 від 03.03.2015, №862 від 27.03.2015, №873 від 30.03.2015, №903 від 01.04.2015, №972 від 07.04.2015 перерахував на користь ПП «Укрбудматеріали-С» кошти у загальній сумі 583021,50 грн., у тому числі ПДВ 97170,25 грн.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП «Укрбудматеріали-С» податкові накладні на загальну суму 583021,50 грн., у тому числі ПДВ 97170,25 грн., а саме, №13 від 03.03.2015 на суму 157600,00 грн., у тому числі ПДВ 26266,67 грн. (а.с. 46), №17 від 25.03.2015 на суму 425421,50 грн., у тому числі ПДВ 70903,58 грн. (а.с. 53).

Судом встановлено, що перевезення товару - стрічки конвеєрної 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ у кількості 80 кв.м. згідно специфікації №1 від 02.03.2015 здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача УАЗ, державний номер НОМЕР_1 зі складу ПП «Укрбудматеріали-С» в м. Києві (смт. Коцюбинське), що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №989760 від 06.03.2015 (а.с. 45).

Перевезення товару - стрічки конвеєрної 2Т2 ТК-200-2-6 5пр. 650 мм кількістю 131,95 кв.м. та стрічки конвеєрної 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ кількістю 84,00 кв.м. згідно специфікації №2 від 24.03.2015 здійснювалось перевізником ТОВ «Монтажно-будівельне управління-2», що підтверджується товарно-транспортною накладною №МК-0001868 від 25.03.2015 (а.с. 54), актом здачі прийняття робіт (надання послуг) №16 від 25.03.2015, відповідно до якого вартість перевезення склала 4320,00 грн.

За фактом поставки товару та прийняття його за кількістю та якістю, відповідні конвеєрні стрічки були оприбутковані та списані у виробництво, що підтверджується прибутковими накладними від 06.03.2015 №МК-0000256, від 25.03.2015 №МК-0000354, лімітно-забірними картами за березень та квітень 2015 року, актами на списання сировини і матеріалів від 25.03.2015 та від 27.04.2015 (а.с. 48, 56-60).

На суму витрат, понесених позивачем внаслідок придбання у ПП «Укрбудматеріали-С» товарів позивачем було зменшено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що основними видами діяльності позивача є виробництво вапна та гіпсокартонових сумішей, виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво будівельних сумішей. Придбання позивачем у ПП «Укрбудматеріали-С» було обумовлено виробничою необхідністю з метою поліпшення основних засобів - машин та механізмів, що задіяні у виробництві силікатної цегли.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум витрат, на суму яких позивачем було зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, водночас під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведених законодавчих положень слідує, що податкові наслідки у вигляді зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат є правомірним за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Збільшуючи грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток, відповідач виходив з того, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується реальність понесення позивачем витрат за наслідками фінансово-господарських операцій з ПП «Укрбудматеріали-С», оскільки такі документи містять суттєві недоліки, що полягають у відсутності у них обов'язкових реквізитів, що позбавляє їх ознак первинного документу.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента позивача, як-то відсутність ПП «Укбудматеріали-С» за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки; наявність зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ПП «Укрбудматеріали-С», у яких останні заперечували б щодо складання первинних документів від імені ПП «Укбудматеріали-С», чи щодо причетності до господарської діяльності ПП «Укрбудматеріали-С», кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва відносно таких осіб тощо.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ПП «Укбудматеріали-С» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, наявність у названого контрагента умов для здійснення господарської діяльності (майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо).

Проаналізувавши доводи податкового органу, на яких ґрунтуються його висновки про наявність порушень з боку позивача щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником, суд зазначає таке.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, виписані ПП «Укбудматеріали-С» за своєю формою та змістом відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню №88, зокрема, містять усі обов'язкові реквізити, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій, дозволяють однозначно ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу. Відомості зазначені у первинних документах відповідають умовам укладеного договору.

З приводу доводів контролюючого органу, що видаткові накладні, виписані ПП «Укрбудматеріали-С» містять підписи, здійснені уповноваженою особою ПП «Укрбудматеріали-С» - менеджером ОСОБА_2, що візуально відрізняються між собою, суд зазначає, що така обставина не може бути підставою для висновку про недійсність видаткової накладної.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цих правочинів не уповноваженими на те особами, як то результатів почеркознавчої експертизи.

Як вбачається з ОСОБА_1 перевірки, на запит контролюючого органу від 03.06.2015 №2415/23-22-22-024 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з придбання та пролажу товарів ТОВ «М-Квадро» за березень 2015 року» ПП «Укрбудматеріали-С» надало контролюючому органу копії відповідних первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «М-Квадро» та підтвердило факт постачання товарів, складання первинних документів за наслідками таких операцій.

Одночасно з цим суд зауважує, що вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.5 Положення №88 щодо необхідної наявності в кожному первинному документі обов'язкових реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема, на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. Відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

За цих умов суд не бере до уваги доводи відповідача щодо підписання видаткових накладних від імені ПП «Укрбудматеріали-С» не уповноваженими особами.

Щодо посилань відповідача на інші недоліки в оформлені видаткових накладних та супровідних документах, як-то відсутність у видатковій накладній адреси складу, повних реквізитів договору тощо, суд зазначає, що власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації опису товару, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також необхідно зазначити, що певні недоліки у заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Суд зазначає, що недоліки у податкових накладних, на які посилається відповідач, жодним чином не перешкоджають ідентифікації господарської операції, підстав та умов, за яких вона була здійснена

Зокрема, відомості щодо місцезнаходження відповідних складів наявні у товаросупровідних документах (ТТН та подорожній лист), водночас реквізити (дата та номер) договору відсутні лише у видатковій накладній №14 від 25.03.2015 (а.с. 52). Поряд з цим, номенклатура товару за цією накладною повністю відповідає номенклатурі, зазначеній у специфікації №2 від 24.03.2015 до договору від 02.03.2015 №07. Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, що позивачем укладались інші договори поставки з ПП «Укрбудматеріали-С», до яких можна віднести видаткову накладну №14 від 25.03.2015.

Суд також повністю відхиляє посилання відповідача на недоліки та неточності у товаросупровідних документах.

Так, на сторінці 6 ОСОБА_1 перевірки відповідач зазначає, що подорожній лист вантажного автомобіля №989760 від 06.03.2016 не містить інформації щодо повного опису товару, підпис та печатку вантажовідправника, повні дані маршруту руху, кількість використаного часу та затрат пального, адреси складу постачальника.

Водночас, як вбачається з наявного у матеріалах справи подорожнього листа №989760 від 06.03.2016 (а.с. 45), що складений за типовою формою №2, затвердженою спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 №488/346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за №483/1508, останній містить опис вантажу з посиланням на податкову накладу №8 від 06.03.2016 (графа 25), дані про маршрут руху за 06.03.2016 (графи 30-31), кількість використаного часу (з 08:00 год. по 17:00 год. 06.03.2015) (графа 6 розділу «робота водія та автомобіля»), показники використаного пального (32 л.) (графи 32-33).

Також на сторінці 6 ОСОБА_1 перевірки відповідач зазначає, що товарно-транспортна накладна від 25.03.2015 № МК0001868 не містить інформації про пункт навантаження та повної інформації про вантаж.

Разом з цим, як вбачається з ТТН від 25.03.2015 №МК0001868, місцем навантаження є м. Київ, що відповідає умовам договору від 02.03.2015 №07, у графі «найменування вантажу» вказано «стрічка конвеєр. 800-5; стрічка конвеєрна 650 мм.», що відповідає товару, який поставлявся згідно специфікації №2 до договору поставки.

Суд вважає, що наведені дані є вичерпними та достатніми для прийняття вказаних первинних документів до обліку.

Посилання відповідача як на підставу для невизнання витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням товарів у ПП «Укрбудматеріали-С», на відсутність поставок аналогічного товару до ПП «Укрбудматеріали-С» від його контрагента - ПП «Савант-А», судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України» наголосив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому, Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

У контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Інформація про фіктивний характер діяльності контрагента постачальника, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного акта, покладено на такий орган, як це випливає зі змісту частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковою інспекцією мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Укрбудматеріали-С» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в ОСОБА_1 перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 87 453,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №0000542201/1627 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування витрат, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. згідно платіжного доручення №2798 від 02.08.2016, оригінал якого міститься у матеріалах справи (а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 24.06.2016 №0000542201/1627.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» (ідентифікаційний код - 34386044, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів вул. Промислова, буд. 3) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код - 39465303, місцезнаходження: 08703, м.Обухів, вул. Каштанова, 20).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.10.2016