Рішення

від 30.11.2016 по справі 615/1267/16-ц

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 615/1267/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 р. м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Харківська обласна державна адміністрація до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання незаконними розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

26 вересня 2016 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі: Харківська обласна державна адміністрація із позовом до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання незаконними розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В позові зазначено, що розпорядженням голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 11.06.2010 року №390 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для продовження договору оренди земельної ділянки із земель водного фонду, на території Старомерчицької селищної ради Валківського району, за межами населених пунктів, орієнтованою площею 12,00 га. 06.07.2011 року розпорядженням голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 06.07.2011 року №406 внесено зміни до вищезазначеного розпорядження, а саме змінено вид необхідної для розроблення документації із «проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» на «технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж». В подальшому, розпорядженням голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 14.11.2011 року №695, ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель водного фонду загальною площею 12,0000 га в т.ч.: водне дзеркало - 10,5000 га, прибережних захисних смуг 1,5000 га, з них: земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовищ) - 1,5000 га на території Старомерчицької селищної ради за межами населених пунктів.

Крім того, зі змісту позову витікає, що на підставі даного розпорядження, а саме №695 між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 19.07.2012 року укладено договір оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб. ОСОБА_4 районна державна адміністрація не мала права на розпорядження вищевказаною земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як ведення рибного господарства, оскільки законодавством, яке діяло на момент виникнення правовідносин, вона не була наділена такими повноваженнями. ОСОБА_4 РДА мала право передавати земельні

ділянки для ведення водного господарства, а питання пов'язані із землями для ведення рибного господарства, займається обласна адміністрація. До того ж, ОСОБА_4 РДА не було проведено торги для визначення переможця.

Також в позові зазначено, що в разі передачі земельної ділянки із порушенням вимог законодавства, розпорядження та договір оренди повинні бути визнані незаконними та скасованими. Прокурор звертається в інтересах Харківської обласної державної адміністрації, оскільки порушуються інтереси держави, внаслідок яких Харківська обласна державна адміністрація позбавлена права розпоряджатись земельними ділянками загальною площею 12,0000 га.

Позивач вимагає визнати незаконними розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 11.06.2010 року №390 та від 14.11.2011 року №695 про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подовження оренди земельної ділянки із земель водного фонду на території Старомерчицької селищної ради Валківського району за межами населених пунктів, орієнтовною площею 12,00 га, та про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель водного фонду загальною площею 12,0000 га. Крім того, прокурор вимагає визнати недійсним договір оренди від 19.07.2012 року на земельну ділянку (кадастровий номер: 6321256000:02:000:0129) земель водного фонду загальною площею 12,00 га, у тому числі під водним дзеркалом - 10, 5000 га, прибережних захисних смуг - 1,5 га, з них: пасовищ - 1,5 га на території Старомерчицької селищної ради за межами населених пунктів згідно з планом тимчасового користування.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та обмежився його змістом.

Представник Харківської обласної державної адміністрації в судовому засіданні був відсутній, хоча про дату, час і місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Представник ОСОБА_4 районної державної адміністрації в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та пояснив, що ОСОБА_4 РДА не було порушено законодавство під час оформлення договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_3, оскільки, розпорядженням голови ОСОБА_4 РДА №695 було поновлено договір оренди із ОСОБА_3, а при поновленні торги не проводяться. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки позивач був обізнаний про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_3, та мав об'єктивну можливість знати про обставини порушення його прав.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечив проти задоволення позову та пояснив, що будь-яких порушень з боку ОСОБА_4 РДА, щодо укладення договору оренди земельної ділянки із ним не має. Дану земельну ділянку він використовує за цільовим призначенням, а тому підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Пункт 1 цієї статті визначає, що прокурор звертається до суду з позовною заявою з метою представництва інтересів держави лише в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень

Прокурор, хоч і не надав даних про те, що він звертався до Харківської обласної державної адміністрації про намір звернення до суду за захистом інтересів держави, в судовому засіданні пояснив, що таке звернення мало місце.

Сторонами не оспорено дану обставину.

Прокурор на підтвердження порушень інтересів держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації зазначає, що під час винесення розпорядження №695 від 14.11.2011 року, порушено вимоги ч.1 ст. 134 ЗК України, відповідно до якого, право оренди земельної ділянки підлягає продажу на аукціоні, та не було проведено аукціон. Крім того, головою ОСОБА_4 РДА не могло бути вирішено питання про надання земельної ділянки в користування за межами населених пунктів з цільовим призначенням для рибного господарства, і адміністрація наділена правом надання земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення водного господарства, які за своєю суттю є різні поняття. Таким чином, Харківська обласна державна адміністрація позбавлена права розпоряджатися вищезазначеною земельною ділянкою.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови ОСОБА_4 РДА №390 від 11.06.2010 року, ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 12,0 га, з них 10,5 га водного дзеркала, 1,5 га прибережних захисним смуг для рибогосподарських потреб на території Старомерчицької селищної ради.

Згідно договору оренди землі від 19.07.2012 року, орендодавець ОСОБА_4 РДА на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 14.11.2011 року №695 надала ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 12,0000 га, в т.ч. водне дзеркало - 10,5000 га, прибережних захисним смуг - 1,5000 га, з них: земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовищ) - 1,5000 га на території Старомерчицької селищної ради за межами населених пунктів. Відповідно до п. 14 Договору, цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду для рибогосподарських потреб.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.08.2012 року, ОСОБА_3 отримав земельну ділянку в користування.

Прокурор посилається на ту обставину, що розпорядження голови ОСОБА_4 РДА №695 винесено з порушенням ч. 1 ст. 134 ЗК України, тобто не проведено аукціон.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Згідно змісту розпорядження голови ОСОБА_4 РДА №695 від 14.11.2011 року, ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель водного фонду загальною площею 12,0000 га, в т.ч. водне дзеркало - 10,5000 га, прибережних захисним смуг - 1,5000 га, з них: земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовищ) - 1,5000 га на території Старомерчицької селищної ради за межами населених пунктів та поновлено із ОСОБА_3 договір оренди вищезазначеної земельної ділянки терміном на 25 років для рибогосподарських потреб.

Таким чином, суд не вбачає порушень порядку надання права користування земельної ділянки без проведення відповідних торгів.

Прокурор вважає, що у поняття «водне господарство» та «рибне господарство» різняться за змістом, а тому передбачають різні види господарської діяльності, у зв'язку з чим, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України, ОСОБА_4 РДА не мала повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_3 Такі повноваження, на думку прокурора, належать Харківській обласній державній адміністрації.

Однак, суд не погоджується із такими твердженнями прокурора.

На момент виникнення спірних правовідносин, ані Земельний кодекс України, ані Водний кодекс України не містили визначень понять «водне господарство» та/або «рибне господарство».

Поняття «Водне господарство» визначене у Концепції розвитку водного господарства України, затвердженій постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 року № 1390-ХІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: що це - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Прокурор в позовній заяві, також посилається на дану концепцію та зокрема на таке визначення водного господарства.

За таких обставин суд вважає, що завданням водного господарства є, поміж іншого, забезпечення потреб народного господарства у водних ресурсах.

Водночас, поняття «Рибне господарство», визначене у п. 1 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 року № 1192 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, - це галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції.

Згідно класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року № 548, землі водного фонду складаються із 12 підвидів цільового призначення, серед яких п.10.07: «Для рибогосподарських потреб».

Преамбула Водного кодексу України (в редакції станом на виникнення спірних правовідносин) передбачає, що водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), риби є дикими тваринами та в свою чергу є об'єктами тваринного світу.

Отже, водні ресурси (які забезпечуються саме водним господарством) можуть використовуватись, зокрема, для рибного господарства, а тому останнє є галуззю народного господарства, забезпечення якого водними ресурсами є завданням водного господарства.

За таких підстав, суд вважає, що водне господарство включає в себе рибне господарство та співвідносяться один з одним, як загальне та спеціальне, а тому твердження прокурора, що надання земельних ділянок в користування, із таким цільовим призначенням, як рибне господарство, повинно надаватись обласними державними адміністраціями, не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.1 ст. 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно з п.2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», державна адміністрація здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які входять до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Таким чином, будь-яких порушень з боку ОСОБА_4 РДА та/або ОСОБА_3 при реалізації прав щодо договірних відносин відносно оренди земельної ділянки, суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Отже, підстав для визнання незаконним розпоряджень ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 11.06.2010 року №390 та від 14.11.2011 року №695 про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подовження оренди земельної ділянки із земель водного фонду на території Старомерчицької селищної ради Валківського району за межами населених пунктів, орієнтовною площею 12,00 га, та про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель водного фонду загальною площею 12,0000 га та із поновленням договору оренди на вищезазначену земельну ділянку - немає.

Відповідно до ст. 210 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Враховуючи, що розпорядження ОСОБА_4 РДА були прийнятті відповідно до діючого на той час законодавства, будь-яких правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним не вбачається.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Крім того, голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Таким чином, посилання прокурора на ту обставину, що обласна державна адміністрація позбавлена можливості розпоряджатись земельною ділянкою, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки голова Харківської обласної державної адміністрації в разі винесення незаконного розпорядження головою структурного підрозділу в особі голови ОСОБА_4 РДА не був позбавлений можливості скасувати його.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 РДА та відповідач ОСОБА_3 прохали відмовити в задоволення позову в результаті пропуску строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256, ч. 3 ст. 267 ЦК України, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Таким чином, у випадку недоведеності позову, суд відмовляє у його задоволенні з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску строків позовної давності.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання незаконними розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_5