Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/18305/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016Справа №910/18305/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РЕГІОНБУД-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА"

про стягнення 114 550,00 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Гринюк О. М. - представник за довіреністю №8 від 17.04.15 від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 07.12.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РЕГІОНБУД-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА" про стягнення 114 550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНБУД-1" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА" (надалі - Відповідач) було укладено Договір №65 суборенди нежитлового приміщення (надалі - Договір), термін дії якого пролонговано Додатковою угодою №1 до 30 червня 2016 року. У відповідності з умовами Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання передати Відповідачу в строкове платне користування (в суборенду) нежитлові приміщення (нежитлові кімнати) №5-21, 5-24, а Відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти зазначені приміщення, використовувати їх виключно у відповідності до цільового призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату, а також повернути приміщення в належному технічному стані після закінчення строку суборенди. В порушення умов Договору відповідачем не проводився поточний ремонт в приміщеннях, які знаходилися в його суборендному користуванні, а також не повернуто приміщення на умовах, що визначені Договором. Таким чином загальна сума заборгованості ТОВ "НОВА КРАСА" перед ТОВ "Компанія "РЕГІОНБУД-1" за неналежне виконання зобов'язань за Договором становить 114 550, 00 грн, в т.ч. 98 350,00 грн. - сума збитків по дефектному акту та 16 200 грн. - неустойка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18305/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи у судовому засіданні 26.10.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 та 16.11.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався до 16.11.2016 та 30.11.2016 відповідно.

У судовому засіданні 30.11.2016 за участю представників сторін, суд задовольнив письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву до 07.12.2016.

У судове засідання, призначене на 07.12.2016, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою від 30.11.2016.

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України , ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 07.12.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України , а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

23 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «РЕГІОНБУД-1» (надалі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА КРАСА» (надалі - суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 65, на підставі якого орендар зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (в суборенду) нежилі приміщення (нежитлові кімнати) №№ 5-21, 5-24 загальною площею 72,0 кв.м., які розташовані на 5 поверсі нежитлового будинку -адміністративного, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16 (надалі - приміщення, об'єкт оренди). План приміщення детально зображено та виділено на плані поверху будинку, який міститься в Додатку № 1 до цього Договору , що є невід'ємною частиною (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору встановлено, що на момент укладення цього договору приміщення знаходиться у стані, що придатний для його використання з метою, визначеною у п.2.1. договору. Детальний опис стану приміщення на момент його передачі від орендаря суборендарю зазначається в Акті приймання-передачі приміщення (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3. договору приміщення знаходиться у розпорядженні орендаря на підставі Договору № 2 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2013, укладеного між ТОВ «Компанія «РЕГІОНБУД-М» та ТОВ «Компанія «РЕГІОНБУД-1».

За умовами п. 2.1. договору приміщення передається в суборенду як нежитлове, тобто для здійснення підприємницької діяльності, а саме: для розміщення офісу.

Факт передачі приміщення (разом з майном, що знаходиться в ньому та є невід'ємною його частиною) в строкове користування (в суборенду) за цим договором підтверджується Актом приймання-передачі приміщення (Додаток № 2 до даного договору) Акт приймання-передачі приміщення підписується повноважними представниками сторін та скріплюється їхніми печатками (п. 5.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2015 року сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення за договором суборенди (Додаток №2), за яким орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 72,0 кв.м., які розташовані на 5 поверсі нежитлового будинку -адміністративного, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16.

Крім того, за актом орендар також передав в користування суборендарю віконні конструкції з метало-пластиковою рамою у кількості 4 штуки, двері з дверною коробкою у кількості 2 штуки, підлогове покриття (паркет) у кількості 72,0 м. кв.

У даному акті сторони зазначили, що приміщення передане у відмінному технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням та відповідає умовам договору, зауважень до якості і стану приміщень немає.

Строк суборенди встановлюється на термін з моменту фактичної передачі приміщення суборендарю до 31 грудня 2015 року включно (п. 3.1. договору).

07.12.2015 Додатковою угодою № 1 до договору сторони домовились продовжити термін дії договору до 30 червня 2016 року включно.

Відповідно до п. 4.1. договору загальний розмір суборендної плати за один повний календарний місяць перебування приміщення в суборендному користуванні становить 16 200,00 грн., без ПДВ. Суборендна плата нараховується з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі приміщення і сплачується суборендарем по день фактичного повернення приміщення суборендарем орендарю.

У пункті 4.3 договору сторони домовились, що суборендар сплачує орендарю Гарантійний платіж у розмір однієї суборендної плати, що визначена у п. 4.1. цього договору.

За умовами п. 10.3 договору сторони погодили, що гарантійний платіж зберігається за орендарем впродовж усього строку суборенди, що визначений цим договором, як гарантія повного та належного виконання суборендарем своїх зобов'язань за цим договором. Гарантійний платіж повертається орендарем суборендарю на умовах, що визначені в п. 4.4. цього договору.

Гарантійний платіж не повертається суборендарю і не зараховується в рахунок суборендної плати, якщо суборендар відмовляється відшкодовувати спричинені ним збитки, що завдані приміщенню, обладнанню та майну, яким користувався суборендар.

За умовами договору суборендар зобов'язаний, зокрема, за власний рахунок підтримувати приміщення в належному технічному стані (п. 7.2.5. договору); за власний рахунок здійснювати ремонт обладнання та іншого майна, що знаходиться в приміщенні, а також усувати будь-які ушкодження, що виникли в самому приміщенні під час користуванням ним суборендарем, незалежно від причин, які спричинили його псування. Ремонт приміщення, обладнання та майна суборендар повинен здійснювати виключно із залученням компетентних фахівців (п. 7.2.6. договору); відшкодовувати орендарю повну вартість пошкодженого обладнання та майна, що було передано в строкове платне користування разом з приміщенням, в разі неможливості його відновлення (ремонту) або втрати (загибелі, викрадені і т.і) (п. 7.2.9. договору); прийняти приміщення від орендаря згідно відповідного Акту приймання-передачі приміщення та повернути його в належному технічному стані після закінчення строку суборенди (в тому числі при достроковому розірванні договору) в порядку та строки, що встановлені умовами договору (п. 7.2.14 договору).

Крім того, у випадку дострокового припинення дії цього договору або закінчення строку суборенди визначений в п. 3.1. цього Договору, суборендар зобов'язаний в триденний термін повернути орендарю приміщення разом з обладнанням та іншим майном в стані, що є не гіршим від того, в якому воно було передане в суборенду (з урахуванням нормального фізичного зносу).

Суборендар, у випадку необхідності, зобов'язаний за власний рахунок здійснити відновлювальний ремонт для приведення приміщення, обладнання та іншого майна в належний стан (при цьому вартість такого ремонту суборендарю орендарем не відшкодовується) (п. 9.1.договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення умов договору та ст. 776 Цивільного кодексу України, відповідач не здійснював поточний ремонт приміщення, яке знаходилось в його суборендному користуванні, а також не повернув об'єкт оренди за Актом приймання-передачі (повернення) приміщення, внаслідок чого позивачу було завдано збитки на суму 98 350,000 грн. Крім того, за час прострочення повернення орендованого приміщення позивачем в порядку ст.. 785 ЦК України нарахована неустойка за липень 2016 року у розмірі 16 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2016 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА" з вимогою № 27/16 від 12.09.2016 про сплату заборгованості у розмірі 114 550,00 грн., однак остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що приміщення вважається повернутим Орендарю з суборенди в момент підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі (повернення) приміщення, ухилення суборендаря від підписання такого акта протягом строку, що визначений у п.9.1. договору, приміщення, а також обладнання та інше майно, що передавалось разом з приміщенням, вважаться неповернутим орендарю, а нарахування суборендної плати за користування ним продовжується нараховуватись орендарем до моменту прийняття останнім приміщення у порядку, передбаченому пп.6.1.3, пп.6.1.4. даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, після закінчення терміну дії договору, який сплив 30.06.2016, відповідачем було покинуто приміщення, що знаходилось в його тимчасовому користуванні без належного оформлення завершення договірних правовідносин, як це передбачено п. 9.1. договору, у зв'язку з чим позивачем 01.07.2016 було складено Акт опечатування (опломбування) приміщень.

Пунктом 6.1.4. договору передбачено, якщо по закінченню дії договору та підписання Акта приймання-передачі (повернення) приміщення суборендар, незалежно від причин не звільнив приміщення від свого майна протягом строку, вказаного в п. 9.1. договору, орендар має право звільнити приміщення від майна суборендаря, склавши відповідний протокол з описом такого майна за участю представників будь-якої організації, яка є суборендарем інших приміщень орендаря.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.08.2016 на виконання умов п. 6.1.4. договору, позивачем було скликано комісію у складі: головного інженера нежитлового будинку-адміністративного Лютого М.М., голови комісії Директора ТОВ «Компанія «РЕГІОНБУД-1» Федоренка А.М., представника КП «Управління житлового господарства Печерського району м. Києва» Білоруса Д.Д., представника ТОВ «БУДТЕХНІКС» Носкова М.В., за участю свідків: представників ТОВ «Адель Груп» та Фізичної особи-підприємця Пресса Вадима Олександровича, які орендують інші приміщення в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16 та складено Акт про виявленні пошкодження.

У складеному Акті комісія встановила, що пошкодження сталися з причин недбалого ставлення суборендаря до приміщення та майна, яке знаходилось в суборендному користуванні ТОВ "НОВА КРАСА", визначила обсяг робіт, що необхідно виконати для усунення пошкоджень та їх приблизну вартість.

Відповідно до п. 9.1. договору у випадку дострокового припинення дії договору або закінчення строку суборенди визначений в п. 3.1. цього Договору, суборендар зобов'язаний в триденний термін повернути орендарю приміщення разом з обладнанням та іншим майном в стані, що є не гіршим від того, в якому воно було передане в суборенду (з урахуванням нормального фізичного зносу).

Суборендар, у випадку необхідності, зобов'язаний за власний рахунок здійснити відновлювальний ремонт для приведення приміщення, обладнання та іншого майна в належний стан (при цьому вартість такого ремонту суборендарю орендарем не відшкодовується).

Під нормальним фізичним зносом Приміщення, а також обладнання та іншого майна, що орендується разом з Приміщенням, у п.9.1. цього Договору розуміється втрата Приміщення його первісного вигляду внаслідок дії факторів зовнішнього природного середовища (світлове опромінення, вологість повітря, температурні коливання тощо), які не пов'язані з протиправними діями людини (п. 9.3. договору).

Оскільки складеним Актом про виявлення пошкоджень від 01.08.2016 було встановлено, що технічний стан приміщення не відповідав тому стану, в якому приміщення передавалось в суборенду користувача, позивачем було укладено Договір будівельного підряду № 081-16 від 02.08.2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДТЕХНІКС» щодо виконання робіт з відновлення приміщень №№ 5-21, 5-24 загальною площею 72,0 м.кв., які розташовані на 5 поверсі нежилого будинку- адміністративного, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2016 за Актом № 091 здачі- приймання робіт (надання послуг) будівельні роботи ТОВ «БУДТЕХНІКС» з ремонту нежитлових приміщень №№ 5-21, 5-24 були прийняті та оплачені позивачем згідно платіжного доручення № 432 від 06.09.2016 на загальну суму 98 350,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 3, 4 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, відшкодування збитків відповідно до частини 2 статті 49 Господарського кодексу України за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відковується у повній мірі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, в силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Зокрема, до збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами, висновком експерта тощо.

Як встановлено судом, за умовами п. 7.2 договору суборендар зобов'язаний, зокрема, за власний рахунок підтримувати приміщення в належному технічному стані; за власний рахунок здійснювати ремонт обладнання та іншого майна, що знаходиться в приміщенні, а також усувати будь-які ушкодження, що виникли в самому приміщенні під час користуванням ним суборендарем, незалежно від причин, які спричинили його псування. Ремонт приміщення, обладнання та майна суборендар повинен здійснювати виключно із залученням компетентних фахівців; відшкодовувати орендарю повну вартість пошкодженого обладнання та майна, що було передано в строкове платне користування разом з приміщенням, в разі неможливості його відновлення (ремонту) або втрати (загибелі, викрадені і т.і); прийняти приміщення від орендаря згідно відповідного Акту приймання-передачі приміщення та повернути його в належному технічному стані після закінчення строку суборенди (в тому числі при достроковому розірванні договору) в порядку та строки, що встановлені умовами договору.

Окрім того, згідно з п. 10.8 договору суборендар несе повну матеріальну відповідальність за спричинення майнових збитків (враховуючи штрафні санкції), заподіяних орендарю внаслідок недотримання ним чи його працівниками /персоналом, відвідувачами/клієнтами норм санітарії, пожежної безпеки та інших загальнообов'язкових норм і правил щодо орендованого приміщення.

Таким чином, невиконання суборендарем своїх обов'язків, визначених умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, в частині збереження майна та відновлення/ремонту останнього в разі погіршення його стану або пошкодження, а також приведення орендованого нежитлового приміщення в стан, який відповідає стану приміщення на момент передачі в оренду, за висновками суду визначає наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача та, відповідно, є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування завданих матеріальних збитків.

Положеннями статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, на позивача по справі, що вимагає відшкодування збитків у вигляді майнової шкоди згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України , покладається обов'язок доказування розміру збитків, якщо такі мали місце, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України .

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем матеріальних збитків у розмірі 98 350,00 грн., зумовлених користуванням орендованим приміщення відповідачем, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для відповідальності останнього за понесені позивачем збитки у розмірі 98 350,00 грн. та задоволення позовних вимог в цій частині.

Вимоги позивача про стягнення суми неустойки за порушення строків повернення приміщення у розмірі 16 200,00 грн. також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У пункті 4.3 договору сторони домовились, що суборендар сплачує орендарю Гарантійний платіж у розмірі однієї суборендної плати, що визначена у п. 4.1. цього договору.

Після закінчення строку дії даного договору (в тому числі після його дострокового розірванні) повного виконання Суборендарем усіх своїх зобов'язань за цим Договором і Додатковими угодами до нього, Орендар повертає Суборендареві сплачений Гарантійний платіж протягом 15 календарних днів з моменту отримання від Суборендаря письмової вимоги про повернення Гарантійного платежу.

У разі якщо Суборендар не виконав свої зобов'язання за цим Договором та Додатковими угодами до нього або виконав їх неналежним чином, то Гарантійний платіж зараховується в рахунок погашення заборгованості Суборендаря перед Орендарем, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Суборендарем зобов'язань за цим Договором, а також може бути зарахований в рахунок погашення суми збитків Орендаря, які Суборендар зобов'язаний компенсувати у випадках, передбачених пп.7.2.7. та п.9.8. даного Договору.

В разі перевищення розміру суми заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням Суборендарем зобов'язань, передбачених даним Договором та/або розміру суми збитків завданих Суборендарем Орендарю, над сумою Гарантійного платежу, Суборендар зобов'язується сплатити різницю суми, що виникла понад суму заборгованості/суму збитків на розрахунковий рахунок Орендаря в термін 3 (три) банківських дні з моменту пред'явлення останнім письмової вимоги (п.4.4 договору).

Тобто виходячи з умов договору правом визначення мети зарахування та використання гарантійного платежу, в тому числі для погашення заборгованості з суборендної плати, наділений саме орендар, при цьому лише у випадку відсутності необхідності використання зазначеної гарантійної суми вона повертається суборендарю протягом 15 календарних днів з моменту отримання від суборендаря письмової вимоги про повернення гарантійного платежу.

Таким чином, позивачем нарахована неустойка за липень 2016 року у розмірі 16 200,00 грн., яка розрахована з 16 200,00 грн. (розміру суборендної плати за 1 місяць по договору) х 2 (подвійна плата за несвоєчасне повернення приміщення в липні 2016 р.) - 16 200,00 грн. (сума гарантійного платежу) = 16 200,00 грн.

Приймаючи до уваги умовами договору та приписами чинного законодавства, виходячи з того, що факт прострочення повернення приміщення за липень 2016 року належним чином доведений, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми неустойки за порушення строків повернення приміщення у розмірі 16 200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір завданих збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позов задоволено повністю, понесені по справі господарські витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, буд. 29-Б; ідентифікаційний код 38745538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РЕГІОНБУД-1" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16, офіс № 1-3; ідентифікаційний код 38810470) суму прямих матеріальних збитків у розмірі 98 350 (дев'яносто вісім тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп., суму неустойки за порушення строків повернення приміщення у розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 25 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2016

Суддя Пукшин Л.Г.