Постанова

від 10.07.2017 по справі 910/18305/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа№ 910/18305/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Гринюк О.М.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова

Краса"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 07.12.2016 року

у справі № 910/18305/16 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія

„Регіонбуд-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова

Краса"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РЕГІОНБУД-1" суму прямих матеріальних збитків у розмірі 98 350,00 грн., суму неустойки за порушення строків повернення приміщення у розмірі 16 200,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Краса" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 р., прийнятою колегією суддів у складі: головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Коротун О.М., Сулім В.В.; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Краса" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 року у справі № 910/18305/16 прийнято до свого провадження, призначено дату та час розгляду справи.

26.04.2017 р. представник відповідача подав через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заяву про відвід суддів Гаврилюка О.М. та Суліма В.В.

У судовому засіданні 08.06.2017 р. в даній заяві було відмовлено.

У тому ж засіданні колегією суддів: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, Коротун О.М., Сулім В.В. - судді, заявлено самовідвід.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 р. заяву суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М., Суліма В.В. про самовідвід було задоволено.

Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/476/17 від 16.06.2017 р. справу № 910/18305/16, у зв'язку із задоволенням заяви суддів Київського апеляційного господарського суду Гаврилюка О.М., Коротун О.М., Суліма В.В. про самовідвід, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2017 р., для розгляду справи № 910/18305/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Баранець О.М., судді - Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Краса" до розгляду та порушити апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 10.07.2017 року.

В судове засідання 10.07.2017 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 23 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "РЕГІОНБУД-1" (надалі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА" (надалі - суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 65, на підставі якого орендар зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (в суборенду) нежилі приміщення (нежитлові кімнати) №№ 5-21, 5-24 загальною площею 72,0 кв.м., які розташовані на 5 поверсі нежитлового будинку - адміністративного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - приміщення, об'єкт оренди). План приміщення детально зображено та виділено на плані поверху будинку, який міститься в Додатку № 1 до цього Договору , що є невід'ємною частиною (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору встановлено, що на момент укладення цього договору приміщення знаходиться у стані, що придатний для його використання з метою, визначеною у п. 2.1. договору. Детальний опис стану приміщення на момент його передачі від орендаря суборендарю зазначається в Акті приймання-передачі приміщення (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3. договору приміщення знаходиться у розпорядженні орендаря на підставі Договору № 2 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2013, укладеного між ТОВ "Компанія "РЕГІОНБУД-М" та ТОВ "Компанія "РЕГІОНБУД-1".

За умовами п. 2.1. договору приміщення передається в суборенду як нежитлове, тобто для здійснення підприємницької діяльності, а саме: для розміщення офісу.

Факт передачі приміщення (разом з майном, що знаходиться в ньому та є невід'ємною його частиною) в строкове користування (в суборенду) за цим договором підтверджується Актом приймання-передачі приміщення (Додаток № 2 до даного договору) Акт приймання-передачі приміщення підписується повноважними представниками сторін та скріплюється їхніми печатками (п. 5.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2015 року сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення за договором суборенди (Додаток №2), за яким орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 72,0 кв.м., які розташовані на 5 поверсі нежитлового будинку -адміністративного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, за актом орендар також передав в користування суборендарю віконні конструкції з метало-пластиковою рамою у кількості 4 штуки, двері з дверною коробкою у кількості 2 штуки, підлогове покриття (паркет) у кількості 72,0 м. кв.

У даному акті сторони зазначили, що приміщення передане у відмінному технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням та відповідає умовам договору, зауважень до якості і стану приміщень немає.

Строк суборенди встановлюється на термін з моменту фактичної передачі приміщення суборендарю до 31 грудня 2015 року включно (п. 3.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 07.12.2015 року до договору сторони домовились продовжити термін дії договору до 30 червня 2016 року включно.

Відповідно до п. 4.1. договору загальний розмір суборендної плати за один повний календарний місяць перебування приміщення в суборендному користуванні становить 16200,00 грн., без ПДВ. Суборендна плата нараховується з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі приміщення і сплачується суборендарем по день фактичного повернення приміщення суборендарем орендарю.

У пункті 4.3 договору сторони домовились, що суборендар сплачує орендарю Гарантійний платіж у розмір однієї суборендної плати, що визначена у п. 4.1. цього договору.

За умовами п. 10.3 договору сторони погодили, що гарантійний платіж зберігається за орендарем впродовж усього строку суборенди, що визначений цим договором, як гарантія повного та належного виконання суборендарем своїх зобов'язань за цим договором. Гарантійний платіж повертається орендарем суборендарю на умовах, що визначені в п. 4.4. цього договору.

Гарантійний платіж не повертається суборендарю і не зараховується в рахунок суборендної плати, якщо суборендар відмовляється відшкодовувати спричинені ним збитки, що завдані приміщенню, обладнанню та майну, яким користувався суборендар.

За умовами договору суборендар зобов'язаний, зокрема, за власний рахунок підтримувати приміщення в належному технічному стані (п. 7.2.5. договору); за власний рахунок здійснювати ремонт обладнання та іншого майна, що знаходиться в приміщенні, а також усувати будь-які ушкодження, що виникли в самому приміщенні під час користуванням ним суборендарем, незалежно від причин, які спричинили його псування. Ремонт приміщення, обладнання та майна суборендар повинен здійснювати виключно із залученням компетентних фахівців (п. 7.2.6. договору); відшкодовувати орендарю повну вартість пошкодженого обладнання та майна, що було передано в строкове платне користування разом з приміщенням, в разі неможливості його відновлення (ремонту) або втрати (загибелі, викрадені і т.і) (п. 7.2.9. договору); прийняти приміщення від орендаря згідно відповідного Акту приймання-передачі приміщення та повернути його в належному технічному стані після закінчення строку суборенди (в тому числі при достроковому розірванні договору) в порядку та строки, що встановлені умовами договору (п. 7.2.14 договору).

Крім того, у випадку дострокового припинення дії цього договору або закінчення строку суборенди визначений в п. 3.1. цього Договору, суборендар зобов'язаний в триденний термін повернути орендарю приміщення разом з обладнанням та іншим майном в стані, що є не гіршим від того, в якому воно було передане в суборенду (з урахуванням нормального фізичного зносу).

Суборендар, у випадку необхідності, зобов'язаний за власний рахунок здійснити відновлювальний ремонт для приведення приміщення, обладнання та іншого майна в належний стан (при цьому вартість такого ремонту суборендарю орендарем не відшкодовується) (п. 9.1.договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що в порушення умов договору та ст. 776 Цивільного кодексу України, відповідач не здійснював поточний ремонт приміщення, яке знаходилось в його суборендному користуванні, а також не повернув об'єкт оренди за Актом приймання-передачі (повернення) приміщення, внаслідок чого позивачу було завдано збитки на суму 98350,000 грн. Крім того, за час прострочення повернення орендованого приміщення позивачем в порядку ст. 785 ЦК України нарахована неустойка за липень 2016 року у розмірі 16200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2016 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КРАСА" з вимогою № 27/16 від 12.09.2016 року про сплату заборгованості у розмірі 114550,00 грн., однак остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що приміщення вважається повернутим Орендарю з суборенди в момент підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі (повернення) приміщення, ухилення суборендаря від підписання такого акта протягом строку, що визначений у п. 9.1. договору, приміщення, а також обладнання та інше майно, що передавалось разом з приміщенням, вважаться неповернутим орендарю, а нарахування суборендної плати за користування ним продовжується нараховуватись орендарем до моменту прийняття останнім приміщення у порядку, передбаченому пп. 6.1.3, пп. 6.1.4. даного договору.

Після закінчення терміну дії договору, який сплив 30.06.2016 року, відповідачем було покинуто приміщення, що знаходилось в його тимчасовому користуванні без належного оформлення завершення договірних правовідносин, як це передбачено п. 9.1. договору, у зв'язку з чим позивачем 01.07.2016 року було складено Акт опечатування (опломбування) приміщень.

Пунктом 6.1.4. договору передбачено, якщо по закінченню дії договору та підписання Акта приймання-передачі (повернення) приміщення суборендар, незалежно від причин не звільнив приміщення від свого майна протягом строку, вказаного в п. 9.1. договору, орендар має право звільнити приміщення від майна суборендаря, склавши відповідний протокол з описом такого майна за участю представників будь-якої організації, яка є суборендарем інших приміщень орендаря.

01.08.2016 року на виконання умов п. 6.1.4. договору, позивачем було скликано комісію у складі: головного інженера нежитлового будинку-адміністративного ОСОБА_6, голови комісії директора ТОВ "Компанія "РЕГІОНБУД-1" ОСОБА_5, представника КП "Управління житлового господарства Печерського району м. Києва" ОСОБА_7, представника ТОВ "БУДТЕХНІКС" ОСОБА_8, за участю свідків: представників ТОВ "Адель Груп" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, які орендують інші приміщення в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складено Акт про виявленні пошкодження.

У складеному Акті комісія встановила, що пошкодження сталися з причин недбалого ставлення суборендаря до приміщення та майна, яке знаходилось в суборендному користуванні ТОВ "НОВА КРАСА", визначила обсяг робіт, що необхідно виконати для усунення пошкоджень та їх приблизну вартість.

Відповідно до п. 9.1. договору у випадку дострокового припинення дії договору або закінчення строку суборенди визначений в п. 3.1. цього Договору, суборендар зобов'язаний в триденний термін повернути орендарю приміщення разом з обладнанням та іншим майном в стані, що є не гіршим від того, в якому воно було передане в суборенду (з урахуванням нормального фізичного зносу).

Суборендар, у випадку необхідності, зобов'язаний за власний рахунок здійснити відновлювальний ремонт для приведення приміщення, обладнання та іншого майна в належний стан (при цьому вартість такого ремонту суборендарю орендарем не відшкодовується).

Під нормальним фізичним зносом Приміщення, а також обладнання та іншого майна, що орендується разом з Приміщенням, у п. 9.1. цього Договору розуміється втрата Приміщення його первісного вигляду внаслідок дії факторів зовнішнього природного середовища (світлове опромінення, вологість повітря, температурні коливання тощо), які не пов'язані з протиправними діями людини (п. 9.3. договору).

Оскільки складеним Актом про виявлення пошкоджень від 01.08.2016 року було встановлено, що технічний стан приміщення не відповідав тому стану, в якому приміщення передавалось в суборенду користувача, позивачем було укладено Договір будівельного підряду № 081-16 від 02.08.2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХНІКС" щодо виконання робіт з відновлення приміщень №№ 5-21, 5-24 загальною площею 72,0 м.кв., які розташовані на 5 поверсі нежилого будинку- адміністративного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

06.09.2016 року за Актом № 091 здачі- приймання робіт (надання послуг) будівельні роботи ТОВ "БУДТЕХНІКС" з ремонту нежитлових приміщень №№ 5-21, 5-24 були прийняті та оплачені позивачем згідно платіжного доручення № 432 від 06.09.2016 року на загальну суму 98350,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 3, 4 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, відшкодування збитків відповідно до частини 2 статті 49 Господарського кодексу України за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відковується у повній мірі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

П. 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Зокрема, до збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами, висновком експерта тощо.

За умовами п. 7.2 договору суборендар зобов'язаний, зокрема, за власний рахунок підтримувати приміщення в належному технічному стані; за власний рахунок здійснювати ремонт обладнання та іншого майна, що знаходиться в приміщенні, а також усувати будь-які ушкодження, що виникли в самому приміщенні під час користуванням ним суборендарем, незалежно від причин, які спричинили його псування. Ремонт приміщення, обладнання та майна суборендар повинен здійснювати виключно із залученням компетентних фахівців; відшкодовувати орендарю повну вартість пошкодженого обладнання та майна, що було передано в строкове платне користування разом з приміщенням, в разі неможливості його відновлення (ремонту) або втрати (загибелі, викрадені і т.і); прийняти приміщення від орендаря згідно відповідного Акту приймання-передачі приміщення та повернути його в належному технічному стані після закінчення строку суборенди (в тому числі при достроковому розірванні договору) в порядку та строки, що встановлені умовами договору.

Згідно з п. 10.8 договору суборендар несе повну матеріальну відповідальність за спричинення майнових збитків (враховуючи штрафні санкції), заподіяних орендарю внаслідок недотримання ним чи його працівниками /персоналом, відвідувачами/клієнтами норм санітарії, пожежної безпеки та інших загальнообов'язкових норм і правил щодо орендованого приміщення.

Таким чином, невиконання суборендарем своїх обов'язків, визначених умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, в частині збереження майна та відновлення/ремонту останнього в разі погіршення його стану або пошкодження, а також приведення орендованого нежитлового приміщення в стан, який відповідає стану приміщення на момент передачі в оренду, за висновками суду визначає наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача та, відповідно, є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування завданих матеріальних збитків.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, на позивача по справі, що вимагає відшкодування збитків у вигляді майнової шкоди згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, якщо такі мали місце, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Факт користування відповідачем іншим обладнанням, меблями та майном (штори віконні, тюлі віконні, кондиціонер, комплект шкіряних меблів: диван та 3 (три) крісла, шафи коричневого кольору, шафа коричневого кольору зі скляними дверцятами, шафи маленькі, стіл залізно-скляний), окрім того майна, що зазначено в акті приймання-передачі приміщення в суборендне користування від 01.07.2015 р. (додаток № 2 до договору суборенди), підтверджується та визнається самим ТОВ НОВА КРАСА . Після закінчення строку суборенди, намагався звертався до господарського суду з позовом про витребування майна в якому було вказане саме те майно, що знаходилось на момент передачі приміщення в суборенду відповідачу.

Факт знаходження вище переліченого майна, обладнання та меблів в орендованому відповідачем приміщенні, який заперечується ТОВ НОВА КРАСА , підтверджується актом приймання-передачі приміщення, що укладений між орендодавцем - ТОВ Компанія РЕГІОНБУД-М та позивачем до договору оренди № 2 від 01.12.2013 р., на підставі якого позивач передав в суборенду приміщення ТОВ НОВА КРАСА .

Щодо включення в договір будівельного підряду виду робіт по відновленню паркетного покриття, стін, шпалер, електрики, дверних та віконних конструкцій, підвіконь, багетів, стелі, зазначені елементи приміщення є невід'ємними частинами приміщення.

З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо неправомірності стягнення суми прямих збитків з даного виду робіт є безпідставними.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем матеріальних збитків у розмірі 98350,00 грн., зумовлених користуванням орендованим приміщення відповідачем, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для відповідальності останнього за понесені позивачем збитки у розмірі 98350,00 грн. та задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У пункті 4.3 договору сторони домовились, що суборендар сплачує орендарю Гарантійний платіж у розмірі однієї суборендної плати, що визначена у п. 4.1. цього договору.

Після закінчення строку дії даного договору (в тому числі після його дострокового розірванні) повного виконання Суборендарем усіх своїх зобов'язань за цим Договором і Додатковими угодами до нього, Орендар повертає Суборендареві сплачений Гарантійний платіж протягом 15 календарних днів з моменту отримання від Суборендаря письмової вимоги про повернення Гарантійного платежу.

У разі якщо Суборендар не виконав свої зобов'язання за цим Договором та Додатковими угодами до нього або виконав їх неналежним чином, то Гарантійний платіж зараховується в рахунок погашення заборгованості Суборендаря перед Орендарем, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Суборендарем зобов'язань за цим Договором, а також може бути зарахований в рахунок погашення суми збитків Орендаря, які Суборендар зобов'язаний компенсувати у випадках, передбачених пп. 7.2.7. та п. 9.8. даного Договору.

В разі перевищення розміру суми заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням Суборендарем зобов'язань, передбачених даним Договором та/або розміру суми збитків завданих Суборендарем Орендарю, над сумою Гарантійного платежу, Суборендар зобов'язується сплатити різницю суми, що виникла понад суму заборгованості/суму збитків на розрахунковий рахунок Орендаря в термін 3 (три) банківських дні з моменту пред'явлення останнім письмової вимоги (п. 4.4 договору).

Виходячи з умов договору правом визначення мети зарахування та використання гарантійного платежу, в тому числі для погашення заборгованості з суборендної плати, наділений саме орендар, при цьому лише у випадку відсутності необхідності використання зазначеної гарантійної суми вона повертається суборендарю протягом 15 календарних днів з моменту отримання від суборендаря письмової вимоги про повернення гарантійного платежу.

Позивачем нарахована неустойка за липень 2016 року у розмірі 16200,00 грн., яка розрахована з 16200,00 грн. (розміру суборендної плати за 1 місяць по договору) х 2 (подвійна плата за несвоєчасне повернення приміщення в липні 2016 р.) - 16200,00 грн. (сума гарантійного платежу) = 16200,00 грн.

Приймаючи до уваги умовами договору та приписами чинного законодавства, виходячи з того, що факт прострочення повернення приміщення за липень 2016 року належним чином доведений, відповідно позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми неустойки за порушення строків повернення приміщення у розмірі 16200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи були надані відповідачу всі можливості для захисту своїх прав та інтересів.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 року у справі №910/18305/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №910/18305/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло