Ухвала

від 06.12.2016 по справі 546/149/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/149/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2853/16Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Хіль Л.М.,

Суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю.,

За участю секретаря: Колодюк О.П.,

За участю: позивача ОСОБА_2,

Представників позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу представника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об`єднання Райагробуд за довіреністю ОСОБА_5 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об`єднання Райагробуд , третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, прохала: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд № 7к від 18 лютого 2016 року про звільнення її з роботи; поновити її на роботі на посаді маляра-штукатура IV розряду з 18 лютого 2016 року; стягти з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.02.2016 року по 23.02.2016 року у розмірі 924,80 грн.; стягти з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 року по 01.09.2016 року у розмірі 24599,68 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що з 1987 року вона працювала на посаді маляра-штукатура IV розряду в Решетилівському Райагробуді . 19 лютого 2016 року керівник підприємства ОСОБА_6 зачитав їй наказ № 7к від 18 лютого 2016 року про звільнення її з роботи у звязку з відмовою від продовження роботи на умовах неповного робочого часу. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки вона не відмовлялася від продовження роботи, змін в організації виробництва і праці, які б стали підставою для встановлення режиму неповного робочого часу, в їхньому об`єднанні не відбувалося, встановлення режиму робочого часу керівником об`єднання із профспілковим комітетом не узгоджувалося.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ начальника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд ОСОБА_6 №7к від 18.02.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи; поновлено ОСОБА_2 з 18 лютого 2016 року на роботі маляром-штукатуром IV розряду в Решетилівському районному кооперативно-державному будівельно-монтажному обєднанні Райагробуд ; стягнуто з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 408 грн. 16 коп.; стягнуто з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13571 грн. 32 коп.; стягнуто з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд на користь ОСОБА_2 завдану їй незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Стягнуто з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 1102 грн. 40 коп. та за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 та стягнення з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного обєднання Райагробуд на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржило Решетилівське районне кооперативно-державне будівельно-монтажне об`єднання Райагробуд , посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохав його скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що письмовими зазначеннями в списках працівників щодо ознайомлення з наказами № 54 від 30.07.2015 року та 29.10.2015 року про встановлення неповного робочого часу ОСОБА_7 відміток не згодна і не согласна , відповідно, позивачка висловила свою позицію щодо продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. З пояснень позивачки вбачається, що вона була категорично не задоволеною зміненими умовами праці та відмовилась від роботи на таких умовах.

Також апелянт вказав, що у п.п. 2.2 наказів працівнику було роз`яснено наслідки відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, тобто, що це є підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Апелянт вказав на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності відмови позивачки від продовження роботи на нових умовах з посиланням на неподання позивачкою заяви із аналогічним змістом до відділу кадрів відповідача, бо примусити написати таку заву відповідач не вправі, а свою незгоду від продовження роботи на нових умовах шляхом написання відповідних тверджень під час ознайомлення із виданими наказами про зміну істотних умов праці.

Також апелянт вказав, що законодавчо не прередбачено періоду, протягом якого працівник, що відмовився від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці має бути звільнений із займаної посади у зв`язку із такою незгодою.

Апелянт вважає недоведеною та необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з підприємства на користь ОСОБА_2 грошових коштів як відшкодування моральної шкоди, а також, вказує, що суд не навів розрахунків, з яких виходив при задоволенні грошових вимог позивачки.

У судове засідання представник Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об`єднання Райагробуд не з`явився, ОСОБА_5 надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з різким критичним погіршенням здоров`я (ГРВІ), що унеможливлює її явку до суду.

Проте, колегія суддів вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, так як по-перше, нею не надано жодних належних доказів на підтвердження її хворобливого стану, по-друге, вказівка на те, що вона є єдиним повноважним представником Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об`єднання Райагробуд не підтверджується матеріалами справи, адже у матеріалах справи міститься довіреність, видана апелянтом на представництво його інтересів в суді апеляційної інстанції, що видана на ім`я ОСОБА_8, яка, зокрема, подавала іншу апеляційну скаргу на оскаржуване рішення та знайомилась з матеріалами справи. Відомості про неможливість прибуття у судове засідання вищевказаного представника чи неможливість видачі довіреності на ім`я будь-якого іншого працівника об`єднання, матеріали справи не містять.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з нормою п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_2 серії АТ-IV № 0018337, остання 29.09.1987 року була прийнята на роботу до МПМК-30 (тепер Решетилівський Райагробуд ) штукатуром-маляром ІІІ розряду.

Згідно з наказом № 10к від 30.05.2005 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи за згодою сторін.

Наказом за № 16 від 01.08.2006 року ОСОБА_2 знову була прийнята на роботу в Решетилівський Райагробуд маляром-штукатуром IV розряду.

Наказом за №7к від 18.02.2016 року ОСОБА_2 звільнена з роботи згідно з ч. 6 ст. 36 КЗпП України (т.1, а.с. 8).

Відповідно до копії наказу начальника Решетилівського Райагробуду ОСОБА_6 №7к від 18.02.2016 року вбачається, що з 18 лютого 2016 року позивачку ОСОБА_2 звільнено з роботи штукатура IV розряду у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (встановлення неповного робочого часу) відповідно до ч. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 12)

Із тексту вказаного наказу вбачається, що на ньому відсутня відмітка про ознайомлення ОСОБА_2 з його текстом. Проте, судом першої інстанції встановлено із пояснень самої позивачки ОСОБА_2 та пояснень свідка ОСОБА_9, який є чоловіком позивачки, що вона цим наказом була ознайомлена 19 лютого 2016 року.

Із копій наказів начальника Решетилівського Райагробуду ОСОБА_6 за № 54в від 30.07.2015 року, № 65в від 29.10.2015 року та № 42в від 29.01.2016 року зі списками працівників про ознайомлення з цими наказами вбачається, що цими наказами з 01.10.2015 року, з 01.01.2016 року та з 01.04.2016 року в Решетилівському Райагробуді встановлювався режим неповного робочого часу кожного разу строком на три місяці у вигляді одночасно неповного робочого дня тривалістю 4 години (з 8.00 год. до 12.00 год) та неповного робочого тижня з робочим днем відповідно до потреб виробництва (т.1, а.с. 71-72, 73-74, 112-113).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що на підприємстві було змінено істотні умови праці, зокрема щодо працівника ОСОБА_2, які полягають у зміні робочого часу.

Згідно з пунктами 2 (п.п. 2.1-2.3) вищезазначених наказів на інженера відділу кадрів ОСОБА_10 було покладено обов`язок ознайомити з наказами всіх працівників. Зазначено, що у разі відмови працівника від продовження роботи в режимі неповного робочого часу йому необхідно подати до відділу кадрів відповідну заяву та такий працівник повинен бути попередженим про те, що його відмова є підставою для його звільнення з роботи за ст. 36 ч. 6 КЗпП України .

Із списків працівників Решетилівського Райагробуду , що ознайомлені з наказами № 54в. та 65в. вбачається, що позивачка ОСОБА_2 дійсно була ознайомлена з наказами № 54в від 30.07.2015 року, № 65в від 29.10.2015 року, про що свідчать її підписи навпроти її прізвища й не заперечується нею самою. Крім того, напроти її підписів маються відмітки відповідно: не згодна і не согласна (т.1, а.с. 71-74).

Згідно з наказом за підписом начальника Райагробуд ОСОБА_6 наказано встановити за згодою працівників з 01 квітня 2016 року режим неповного робочого часу строком на 3 місяці для всіх працівників Райагробуду згідно зі списком, що є невід`ємним додатком до цього наказу. Режим неповного робочого ІТР, робітникам з відрядною оплатою праці та механічного цеху встановлено у вигляді одночасно неповного робочого дня тривалістю 4 години на день (з 8,00 до 12,00) та неповного робочого тижня з робочим днем відповідно до потреб виробництва з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.

У наданій відповідачем до суду копії списку працівників Решетилівського Райагробуду , ознайомлених із наказом начальника Решетилівського Райагробуду ОСОБА_6 № 42в від 29.01.2016 року про встановлення з 01.04.2016 року режиму неповного робочого часу також мається підпис позивачки ОСОБА_2, при цьому жодної незгоди з будь-чим нею не зазначено. Так само, як і в попередніх двох наказах Про встановлення неповного робочого часу за згодою сторін зазначено, що при відмові працівника працювати в такому режимі роботи, йому необхідно подати до відділу кадрів заяву. Наказано попередити такого працівника про те, щ його відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці є підставою для припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України (т.1, а.с. 113).

Зі змісту довідок Решетилівського Райагробуду , копії яких долучені ним до матеріалів справи, вбачається, що після встановлення наказом № 54в від 30.07.2015 року режиму неповного робочого часу у жовтні грудні 2015 року позивачка ОСОБА_2 продовжувала працювати і їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата (т.1, а.с. 97-98).

З огляду на вірно встановлені та проаналізовані судом першої інстанції обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що немає значення чи продовжувала особа працювати після ознайомлення її з першим чи другим наказом, при ознайомленні з якими вона висловила свою незгоду. Також колегія суддів вважає хибним й довід про те, що відповідачка відмовилась й від продовження роботи після ознайомлення з третім наказом Про встановлення неповного робочого часу за згодою сторін , адже вказане спростовується вищевикладеними обставинами.

Згідно з нормою ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до норми ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно з нормою ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з нормами ч.ч. 3,4 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Вказаною нормою спростовується твердження апелянта саме щодо зазначених правовідносин робітника та роботодавця, про невстановлення періоду, протягом якого працівник, що відмовився від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці має бути звільнений із займаної посади у зв`язку з такою незгодою.

Адже, із аналізу норми ч.3 ст. 32 КЗпП України в сукупності з обставинами справи, є логічним висновок, що після попередження ОСОБА_2 про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці до дня таких змін, відмови особи від продовження роботи у зв`язку з такими змінами, не вивільнення особи через два місяці, зумовлює необхідність роботодавця знову ж таки попередити особу про зміну істотних умов праці в наступному, адже такі зміни носили періодичний характер і відбувалися надалі, а особа подовжувала виконувати покладені на неї трудові обов`язки.

Колегія суддів наголошує на вірності висновку суду першої інстанції про те, що при ознайомленні з останнім (третім) наказом щодо зміни істотних умов праці, ОСОБА_2 письмово не висловила жодних заперечень як у списку (додатку) ознайомлених осіб, так іі у відповідності до п.п. 2 наказу, не подала окремої заяви про незгоду із продовженням роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Також колегія суддів констатує правильність висновку суду першої інстанції про те, що з наказу № 7к від 18.02.2016 року не вбачається, у якому саме випадку адміністрація Решетилівського Райагробуду вважала незгоду позивачки продовжувати роботу як підставу для звільнення, оскільки, як зазначено вище, помітка про незгоду позивачки з чимось мається при ознайомленні її як з наказом № 54в від 30.07.2015 року, так і з наказом № 65в від 29.10.2015 року, при цьому після встановлення режиму неповного робочого часу згідно наказу № 54в від 30.07.2015 року позивачка протягом всіх цих трьох місяців продовжувала працювати, а вже після введення режиму неповного робочого часу згідно наказу № 65в від 29.10.2015 року на протязі більш ніж півтора місяці питання про її звільнення не вирішувалося. Вже після введення з 01.01.2016 року режиму неповного робочого часу згідно наказу № 65в від 29.10.2015 року, 29 січня 2016 року позивачку, як працівника Решетилівського Райагробуду , було ознайомлено із наказом №42в від 29.01.2016 року про встановлення такого ж режиму з 01.04.2016 року, і своєї незгоди із продовженням роботи на таких умовах позивачка не висловлювала.

Не знайшли свого підтвердження й доводи апеляційної скарги про те, що судом не наведено жодних розрахунків, з яких він виходив при задоволенні грошових вимог позивачки, адже у тексті рішення такі розрахунки наведені.

Щодо твердження апелянта про невмотивованість стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, апеляційний суд також дійшов до висновку вірність висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позову з урахуванням принципу співмірності завданої моральної шкоди та суми, що має бути стягнута на користь ОСОБА_2

Колегія суддів також констатує, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн. задоволена з урахуванням належних та допустимих доказів та без порушення норм Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, а оцінка доказів проведена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України .

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При поданні апеляційної скарги Райагробуд не було сплачено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги, що у відповідності до норми п.6 ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір становить 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Сплату апелянтом судового збору було відстрочено до розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом у даному апеляційному провадженні є відповідач юридична особа-роботодавець з якого й має бути стягнутий судовий збір у розмірі 1818 грн. 96 коп., виходячи з наступного розрахунку:

606,32 грн. (110% позовна вимога немайнового характеру) + 1212,64 грн. (110% позовна вимога майнового характеру).

Керуючись ст.ст. 303 ч. 1, 304, 307 ч. 1 п.1, 308 ч.1, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об`єднання Райагробуд за довіреністю ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді: С.А. Гальонкін

ОСОБА_11

З оригіналом згідно: ОСОБА_1