Ухвала

від 21.06.2017 по справі 546/149/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд , третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи, та остаточно просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд № 7к від 18 лютого 2016 року про звільнення її з роботи;

- поновити її на роботі на посаді маляра-штукатура IV розряду з 18 лютого 2016 року;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 по 23 лютого 2016 року у розмірі 924 грн 80 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого по 01 вересня 2016 року у розмірі 24 599 грн 68 коп. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що з 1987 року вона працювала на посаді маляра-штукатура IV розряду в Решетилівському Райагробуді , а 19 лютого 2016 року керівник підприємства ОСОБА_5 зачитав їй наказ № 7к від 18 лютого 2016 року про звільнення її з роботи у зв'язку з відмовою від продовження роботи на умовах неповного робочого часу.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки вона не відмовлялася від продовження роботи, змін в організації виробництва і праці, які б стали підставою для встановлення режиму неповного робочого часу, в їхньому об`єднанні не відбувалося, встановлення режиму робочого часу керівником об`єднання із профспілковим комітетом не узгоджувалося, у зв'язку із чим просила задовольнити позов.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд № 7к від 18 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи.

Поновлено ОСОБА_4 з 18 лютого 2016 року на роботі маляром-штукатуром ІV розряду в Решетилівському районному кооперативно-державному будівельно-монтажному об'єднанні Райагробуд .

Стягнуто з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 408 грн 16 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 571 грн 32 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 та стягнення з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд відхилено, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Решетилівське районне кооперативно-державне будівельно-монтажне об'єднання Райагробуд , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_4, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють,виходили з того, що при ознайомленні з останнім (третім) наказом щодо зміни істотних умов праці, позивачка письмово не висловила жодних заперечень як у списку (додатку) ознайомлених осіб, так і у відповідності до п.п. 2 наказу не подала окремої заяви про незгоду із продовженням роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці; при цьому судами вмотивовано зазначено, що з наказу № 7к від 18 лютого 2016 року не вбачається, у якому саме випадку адміністрація Решетилівського Райагробуду вважала незгоду позивачки продовжувати роботу як підставу для звільнення, оскільки після встановлення режиму неповного робочого часу згідно наказу № 54в від 30 липня 2015 року позивачка протягом всіх цих трьох місяців продовжувала працювати, а вже після введення режиму неповного робочого часу згідно наказу № 65в від 29 жовтня 2015 року на протязі більш ніж півтора місяці питання про її звільнення не вирішувалося; крім того після введення з 01 січня 2016 року режиму неповного робочого часу згідно наказу № 65в від 29 жовтня 2015 року, 29 січня 2016 року позивачку, як працівника Решетилівського Райагробуду , було ознайомлено із наказом №42в від 29 січня 2016 року про встановлення такого ж режиму з 01 квітня 2016 року, і своєї незгоди із продовженням роботи на таких умовах позивачка не висловлювала, у зв'язку із чим суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що продовжуючи перебувати із Решетилівським Райагробуду у трудових відносинах і не відмовившись від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, позивачка тим самим надала згоду на продовження роботи в нових умовах, а тому її звільнення відповідно до ч. 6 ст. 36 КЗпП України є незаконним.

З огляду на вказане судами попередніх інстанцій вмотивовано поновлено ОСОБА_4 на роботі маляром-штукатуром ІV розряду в Решетилівському районному кооперативно-державному будівельно-монтажному об'єднанні Райагробуд , стягнувши з останнього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 408 грн 16 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 571 грн 32 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, згідно із здійсненими судами розрахунками.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.М. Мазур

В.М. Коротун

О.В. Попович