Рішення

від 07.12.2016 по справі 914/2939/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016р. Справа№ 914/2939/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління майном спільної власності ОСОБА_1 обласної ради, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 міської громадської організації «Російське товариство ім.Пушкіна», м. Львів

за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмето спору : Комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Нерухомість та майно», м.Львів

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов»язання звільнити нежитлові приміщення.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 1389 від 20.09.16р.

від відповідача ОСОБА_3 - довіреність № 10/11-16 від 10.11.16, ОСОБА_4 довіреність б/н від 22.06.16р., голова ЛМГО "Російське товариство імені Пушкіна - ОСОБА_5

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_6-представник, довіреність від 08.08.2016 рокук №1012

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Здійснювалася технічна фіксація судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління майном спільної власності ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_1 міської громадської організації «Російське товариство ім.Пушкіна» за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмето спору: Комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Нерухомість та майно» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов»язання звільнити нежитлові приміщення.

Ухвалою від 21.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.12.2016р. В судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті та оголошено перерву до 07.12.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 21.11.2016 року, про оголошення перерви виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, підтримує позовні вимоги, просить суд задоволити позов.

Представники відповідача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 21.11.2016 року, про оголошення перерви не виконали, явку повноважних представників в судове засідання забезпечили, просять суд відмовити в задоволенні позову.

06.12.2016 року за вх.№49076/16 відповідачем подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.

06.12.16 р. в канцелярію господарського суду Львівської області відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог. З поданим вищезазначеним відзивом представник позивача ознайомлений, про що зроблено відмітку.

Крім того, відповідачем подано клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 руську громаду. Щодо поданого клопотання суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Предметом позову є усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобовВ»язання звільнити нежитлові приміщення, і рішення прийняте судом за результатами розгляду господарським судом даної справи не впливатиме на права та обов'язки ОСОБА_1 руської громади, оскільки заявником не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують законне перебування ОСОБА_1 руської громади в даному приміщенні (договори оренди, тощо), або інші докази того, що звільнення приміщення відповідачем будь-яким іншим чином вплине чи порушить права та обов"язки організації "ОСОБА_1 руська громада", як третіх осіб.

Відтак, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Також, відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів в порядку статті 38 ГПК України. Так, згідно статті 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що він звертався до позивача про надання таких доказів і отримав відмовну відповідь, оскільки справа знаходиться в державному архіві. Проте, суд наголошує, що будь-яких доказів в підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано. Враховуючи вищевикладене, суд відмовив в задоволенні такого клопотання, оскільки останнє подане з недотриманням вимог, передбачених статтею 38 ГПК України, крім того, докази, які просить витребувати відповідач, не стосуються суті спору у даній справі.

06.12.2016 року за вх.№49109/16 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін, оскільки судом відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Однак, судом в судовому засіданні 07.12.2016 року відхилено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з тим, що витребуване рішення ЛОР №477 від 26.02.2008 року наявне в матеріалах інвентаризаційної справи, з якою відповідач ознайомився, інші дадаткові докази, що просить витребувати відповідач, не стосуються предмету спору в даній справі. Так, згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходив з того чи документи, які просить витребувати відповідач, будуть належними доказами, тобто чи існуватиме спроможність відповідних фактичних даних довести чи спростувати обставини, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідачем в судовому засіданні подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, яке судом задоволено.

Крім того, в судовому засіданні відповідач подав заяву про залучення ОСОБА_1 руської громади як третьої особи з своїми вимогами щодо предмету спору у справі №914/2939/16 на стороні відповідача, однак, суд відмовив в задовленні такої заяви, оскільки згідно ч.1 статті 27 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Крім того, в судовому засіданні відповідачем подано клопотання, в якому просить суд постановити мотивовану ухвалу в разі відмови у задоволенні клопотання про залучення організації «ОСОБА_1 руської громади» в якості третьої особи із самостійними вимогами.

Щодо поданого клопотання суд зазнає, що згідно роз»ясень, вказаних у п.3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зловживання процесуальними правами слід вважати подання учасниками судового процесу клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій.

Третя особа на стороні позивача в судове засідання 07.12.2016 року явку повноважного предстаника забезпечила, позовні вимоги підтримує, просить суд задоволити позов.

Ухвалою суду від 21.11.2016 року суд витребовував з Обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради В«Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінкиВ» інвентаризаційну справу будинку за адресою: м. Львів, вул. Короленка,1а.

06.12.16р. в канцелярію господарського суду Львівської області від Обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради В«Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінкиВ» поступила інвентаризаційна справа приміщення за адресою: м. Львів, вул. Короленка,1 а.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення ОСОБА_1 обласної ради від 23.06.2006 року №33 «Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області» управління майном спільної власності ОСОБА_1 обласної ради (надалі - позивач) є органом, уповноваженим управляти майном спільної власності територіальних громад області та здійснювати контроль за його використанням.

Будинок №1а на вулиці Короленка у м.Львові знаходиться у спільній власності територіальних громад Львівської області згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.04.2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.05.2008 року №18774427.

На підставі рішення виконкому ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів від 21.08.1990 року №293 вказана будівля була передана на баланс Товариства друзів російської і української культур ім.О.Пушкіна, правонаступником якого є Російське товариство ім.О.Пушкіна» (код ЄДРПОУ 20825694).

Комісією управління майном спільної власності 05.11.2013 року, 15.12.2015 року, 01.11.2016 року та 02.11.2016 року проводилися обстеження будинку №1а на вул.Короленка у м.Львові в результаті яких встановлено, що нежитлові приміщення за адресою: вул.Короленка,1а у м.Львові безпідставно використовуються ОСОБА_1 міською громадською організацією «Російське товариство ім.Пушкіна», про що складено відповідні акти.

Жодних документів на право користування приміщеннями у будівлі за адресою м.Львів, вул.Короленка,1а ОСОБА_1 міська громадська організація «Російське товариство ім.Пушкіна» не надала.

ОСОБА_1 обласною радою, як власником будівлі за адресою: м.Львів, вул.Короленка,1а була створена тимчасова контрольна комісія для вивчення питання правомірності користування зазначеним комунальним приміщенням. За результатами роботи комісії ОСОБА_1 обласна рада прийняла рішення від 25.10.2016 року №271 «Про звіт тимчасової контрольної комісії для вивчення питання правомірності користування комунальним приміщенням за адресою: м.Львів, вул.Короленка,1а», пунктами 2.1 та 2.3 якого управлінню майном спільної власності доручено вжити заходів щодо повернення будівлі за адресою: м.Львів, вул.Короленка,1а, передачі її на баланс КП ЛОР «Нерухомість та майно» та забезпечити проведення конкурсу на право оренди нежитлових приміщень в згаданій будівлі, встановивши цільове використання об»єкта оренди - розміщення громадських організацій, які здійснюють діяльність, пов»язану з АТО.

Позивач листом від 07.11.2016 року №1733 звернувся до відповідача з вимогою звільнити займані приміщення у будинку №1а на вул.Короленка у м.Львові та повернути їх за актом приймання-передачі на баланс комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Нерухомість та майно».

Позивач стверджує, що станом на момент звернення з позовом відповідач приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі не передав та продовжує безпідставно їх використовувати.

Представник відповідача проти позову заперечили, просили суд відмовити в задоволенні позову, вважають вимоги позивача безпідставними та незаконними, оскільки докази надані позивачем не доводять належне існування права власності за ним після 1990 року. У відповідності з Рішенням ОСОБА_1 облвиконкому №293 від 21.08.1990 року дане приміщення було передане з балансу ВО Кіновідеопрокат на баланс тодішнього Товариства друзів російської та української культур, правонаступником якого стало з жовтня 1990 року Товариство ім.Пушкіна, зареєстроване ОСОБА_1 облрадою.

Передача приміщення по вул.Короленка,1а в м.Львові «Російському товариству ім.О.С.Пушкіна», оформлена відповідними актами від 28.11.1990 року та накладною від 01.10.1990 року, наказом ВО Кіновідеопрокат від 31.10.1990 року за №237 і право власності на об»єкт передачі, на думку відповідача, виникає з дати підписання вищевказаного акту передачі. Відповідач стверджує, що позивач у 2008 році оформив свідоцтво про право власності, порушуючи встановлений порядок передачі майнових прав, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року та ст.182 ЦК України, вказавши об»єктом своєї власності кінотеатр ім.Короленка, якого з 1990 року фактично та юридично не існує. Згідно інвентаризаційної справи в БТІ м.Львова, на думку відповідача, будинок по вул.Короленка,1а знаходиться у власності товариства ім.Пушкіна. Також відповідач стверджує, що згідно законодавства УРСР не передбачалося існування свідоцтва на право власності, та згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.3 п.3 та 2 «Речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року визнаються дійсними, коли на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов»язкової реєстрації». Відповідач зазначає, що за весь період діяльності Товариства ім.Пушкіна не існувало жодних договорів щодо оренди та лізингу і таких пропозицій ніколи не надавалося, що на думку відповідача, підтверджує право власності на дане приміщення за Товариством ім.Пушкіна.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та зазначив, що на підставі наказу управління майном спільної власності ОСОБА_1 обласної ради від 08.11.2016 року №20-М «про прийняття на баланс КП ЛОР «Нерухомість та майно» нежитлової будівлі за адресою: м.Львів, вул.Короленка,1а» КП «Нерухомість ат майно» необхідно прийняти на баланс нежитлову будівлю кінотеатру ім.Короленка, літ.»А-2», загальною площею 380,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Короленка,1а.

Представник третьої особи на стороні позивача зазначає, що нежитлова будівля за адресою: м.Львів, вул.Короленка,1а безпідставно використовується ОСОБА_1 міською громадською організацією «Російське товариство ім.О.Пушкіна» та станом на 06.12.2016 року за актом приймання-передачі вказана будівля відповідачем на баланс КП «Нерухомість та майно» не передана. Використання приміщень без належних правових підстав призводить до не поступлення своєчасно належних коштів до обласного бюджету.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України,- кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Предметом позову у цій справі є усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов»язання звільнити нежитлове приміщення, розташоване по вул. Короленка,1а у м.Львові. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно використовує дане приміщення.

Положення ст. 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. В разі ж порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи його захисту шляхом вчинення віндикаційного позову. Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.(постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 року у справі №907/810/15).

Як вбачається з матеріалів справи приміщення по вул. Короленка,1а у м.Львові, згідно реєстру прав власності на нерухоме майно, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі ОСОБА_1 обласної ради, а підставою виникнення права власності є рішення ХХІ сесії V-го демократичного скликання від 26.02.2008 року №477.

У своєму поясненні відповідач не визнає позивача власником спірного приміщення, заявляючи, що відповідно до п.1 рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів від 21.08.1990 року №293 з метою створення належних умов у налагодженні роботи Товариства друзів російської і української культур ім.О.Пушкіна виконком обласної Ради народних депутатів вирішив дозволити управлінню культури облвиконкому передати з балансу ВО «Кіновідеопрокат» на баланс Товариства друзів російської та української культур ім.О.Пушкіна приміщення кінотеатру ім.Короленка, вилучивши його з числа діючих в кіномережі міста Львова. Передача приміщення по вул.Короленка,1а в м.Львові «Російському товариству ім.О.С.Пушкіна», оформлена відповідними актами від 28.11.1990 року та накладною від 01.10.1990 року, наказом ВО Кіновідеопрокат від 31.10.1990 року за №237 і право власності на об»єкт передачі, відповідно, виникає з дати підписання вищевказаного акту передачі у організації «Російське товариство ім.О.Пушкіна». Згідно інвентаризаційної справи в БТІ м.Львова, на думку відповідача, будинок по вул.Короленка,1а знаходиться у власності товариства ім.Пушкіна.

Однак, суд не може погодитися з твердженням відповідача про те, що з передачею на баланс у відповідача виникло право власності на спірне приміщення, оскільки перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації). Таку ж позицію висловив Верховний суд України у постанові від 12.06.2007 року у справі №4/793.

Твердження відповідача, що позивач у 2008 році оформив свідоцтво про право власності, порушуючи встановлений порядок передачі майнових прав, встановлений Постановою КМ України №1482 від 21.09.1998 року та ст.182 ЦК України, вказавши об»єктом своєї власності кінотеатр ім.Короленка, якого з 1990 року фактично та юридично не існує є безпідставним та виходить за межі позовних вимог. А доказів того, що дане свідоцтво на право власності визнано недійсним чи його дійсність оскаржена в судовому порядку відповідачем суду не надано. Відповідач в судовому засіданні пояснив, що йому не було відомо про наявність вказаного свідоцтва на право власності, яке на його думку, є сфальсифікованим. Однак, в матеріалах інвентаризаційної справи міститься запит від 17.09.2010 року №1/17.9 голови Російського товариства ім.О.Пушкіна п.О.Лютікова, в якому він просить повідомити чи зареєстроване право власності на об»єкт нерухомого майна по вул.Короленка, 1а у м.Львові, на що отримано відповідь від 21.09.2010 року №ю/4787 про те, що згідно архівних даних єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.10.2010 року об»єкт нерухомого майна по вул.Короленка,1 а у м.Львові зареєстрований на праві комунальної власності за ОСОБА_1 обласною радою, що доводить протилежне. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача під звукозапис підтвердив, що про свідоцтво на право власності йому відомо значно раніше, ніж з моменту отримання позовної заяви. Також відповідачем не подано будь-яких належних та допустимих доказів порушення кримінального провадження щодо фальсифікації державних документів.

Крім того, відповідач визнає, що за весь період діяльності Товариства ім.Пушкіна не існувало жодних договорів щодо оренди та лізингу і таких пропозицій ніколи не надавалося, підтверджує користування спірним приміщення без належних на те правових підстав.

Також відповідач стверджує, що згідно законодавства УРСР не передбачалося існування свідоцтва на право власності, та згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.3 п.3 та 2 «Речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року визнаються дійсними, коли на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов»язкової реєстрації».

Щодо даного твердження суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Отже, як встановлено судом, позивачем у відповідності до вищевказаного Закону зареєстровано право власності на спірне приміщення, що підтверджує його прав як володільця даного приміщення. Тому відсутні підстави вважати відповідача власником спірного майна, оскільки спірне майно належить до спільної власності територіальної громади м.Львова, про що зазначалося вище.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 39 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як зазначалося вище, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач звернуся до суду із пропуском строків позовної давності. Однак, суд наголошує, що відповідно до роз"яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2016 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову (п.5.1).

Враховуючи встановлені обставини про те, що оскільки позивач є власником спірного приміщення, право власності якого на це приміщення зареєстровано на підставі рішення ХХІ сесії V-го демократичного скликання від 26.02.2008 року №477, доказів недійсності якого відповідачем не надано, а також, що відповідач безпідставно продовжує перебувати у цих приміщеннях, стверджуючи, що є їх власником, доказів чого суду не надав, тобто не довів наявність у нього правових підстав для подальшого перебування у спірному приміщенні, суд встановив, що позивач є їх власником, в той час як відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні його майном, у зв'язку з чим позов про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення із займаного приміщення підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позов Управління майном спільної власності ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_1 міської громадської організації «Російське товариство ім.Пушкіна» за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмето спору: Комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Нерухомість та майно» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов»язання звільнити нежитлові приміщення є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2 . Усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 міської громадської організацію «Російське товариство ім.Пушкіна» із займаних нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Короленка,1а та зобов»язати ОСОБА_1 міську громадську організацію «Російське товариство ім.Пушкіна» повернути приміщення Комунальному підприємству ОСОБА_1 обласної ради «Нерухомість та майно» за актом приймання-передачі.

3 . Стягнути з ОСОБА_1 міської громадської організації «Російське товариство ім.Пушкіна» (79008, Львівська область, м.Львів, вул. Короленка,1а, код ЄДРПОУ 25251588) на користь Управління майном спільної власності ОСОБА_1 обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка,18, код ЄДРПОУ 25255072) 1 378,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2016 р.

Суддя Горецька З. В.