Ухвала

від 08.12.2016 по справі 825/1515/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1515/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Новгород - Сіверські аграрні інвестиції» - Кочубея Павла Івановича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Новгород - Сіверські аграрні інвестиції» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року, Приватне підприємство «Новгород - Сіверські аграрні інвестиції» (далі - ПП «Новгород - Сіверські аграрні інвестиції», позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач) № 0002741400 від 12.08.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2012 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області (надалі - податкова, податковий орган) на підставі акту перевірки від 26.07.2016 № 365/25-14-15-109/35289259 винесено податкове повідомлення - рішення № 0002741400 про збільшення сум грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 3484749,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 871187,25 грн. Позивач вважає, що нарахування частини суми збільшення грошового зобов'язання, відповідно до повідомлення - рішення № 0002741400 від 12.08.2016, в сумі 300270,00 грн відбулось в наслідок неправомірного включення відповідачем вантажно - митної декларації № 500010003/2015/000279 за січень 2015 року, хоча фактично податкові зобов'язання виникли в грудні 2014 року за фактом отримання коштів від контрагента та датою перетину товару митної території України. Позивач вважає, що у відповідності до норм податкового законодавства, останньою датою зарахування коштів за відправку кукурудзи 3 класу є дата 25.12.2014, що підтверджується банківськими виписками та наявним судовим рішенням, прийнятим на користь позивача, яке набрало законної сили (справа № 825/3206/15-а від 15.09.2015). Також згідно з висновком, зазначеним в акті, платник (позивач) занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у скороченій декларації за 2015 рік у розмірі 3438897,00 грн та занизив податкові зобов'язання з ПДВ по загальній декларації у розмірі 45852,00 грн. Донарахування ПДВ податковим органом по загальній декларації призвело до неправомірного зняття податкового кредиту у розмірі 1240611,00 грн та податкового зобов'язання у розмірі 1206181,00 грн за період березень - квітень 2015 року. Позивач вважає, що виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами, а тому, зазначене податкове повідомлення-рішення, винесене контролюючим органом, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, позивач вважає, що оскільки в цій частині податкове повідомлення - рішення є протирпавним, то воно підлягає скасуванню повністю.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0002741400 від 12.08.2016 в частині основної суми грошового зобов'язанням в розмірі 3 272 509,96 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 818 127,49 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року внесено виправлення у абзац другий резолютивної частини вступної та резолютивної частини постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, шляхом зазначення замість « 3 272 509, 96» - « 212 239, 04», а замість « 818 127, 49» - « 53 059, 76», та у абзац четвертий, зазначивши замість « 61 359 (шістдесят одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн 56 коп» - « 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 48 коп.».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити в поному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 35289259) зареєстровано в якості юридичної особи 02.10.2007, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, взято на податковий облік як платника податків 03.02.2009 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.07.2013 № 200130952.

Встановлено, що працівниками Головним управлінням ДФС в Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки було складено акт № 301/14/35289259 від 26.07.2016.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» п. 44.6 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, ст. 194, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201, п. 15 прим. 2 підр. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення - рішення № 0002741400 від 12.08.2016, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 4355936,25 грн, з яких 3484749 грн за основним податковим зобов'язанням, 871187,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Актом перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» було здійснено господарську операцію, з придбання ТМЦ (соняшнику) у ТОВ «AПГ Кремнянський крохмальний завод», який в подальшому було реалізовано ТОВ «Катеринопільський елеватор» (код ЄДРПОУ 32580463).

Також, встановлено, що по вказаних операціях, суми ПДВ по податковим накладним за березень 2015 року в сумі 126 169, 90 грн не включені ПП «Новгород - Сіверські аграрні інвестиції» до податкових зобов'язань за березень 2015 року уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань за березень 2015 року, а сума податкових зобов'язань у розмірі 126 169, 90 грн, включена до податкових зобов'язань загальної декларації за березень 2015 року, відповідають даним додатку 5 до уточнюючого розрахунку з ПДВ за березень 2015 року в повному обсязі.

Суми ПДВ по податковим накладним за квітень 2015 року в сумі 44 240, 00 грн, включені ПП «Новгород - Сіверські аграрні інвестиції» до податкових зобов'язань за квітень 2015 року, відображені у реєстрі виданих податкових накладних за квітень 2015 року, відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2015 року в повному обсязі.

Щодо загальної декларації, то актом встановлено заниження ПДВ декларацій, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, у розмірі 45 852, 00 грн, з них у червні 2015 року у сумі 2 822, 00 грн, у липні 2015 року у сумі 2 637, 00 грн, у серпні 2015 року у сумі 1 777, 00 грн, у вересні 2015 року у сумі 38 616, 00 грн.

Також, в порушення вимог п. 44.6 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, ст. 194, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201, п. 15 прим. 2 підр. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» занижено ПДВ декларацій (скорочених) у розмірі 3 438 897, 00 грн, з них у жовтні 2015 року в сумі 144 857, 00 грн, у листопаді 2015 року у сумі 112 518, 00 грн, у грудні 2015 року у сумі 3 181 522, 00 грн.

Надаючи правову оцінеку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Встановлено, що ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» придбавало соняшник у підприємств ТОВ НВФ «АГРОСВІТ» ( ЄДРПОУ 23233729), ТОВ «Прилуцьке» (ЄДРПОУ 36522672), ФГ «Світанок 07» (ЄДРПОУ 35100247), СТОВ «Благовість» (ЄДРПОУ 32543919), ТОВ СХК «Вінницька промислова група» (ЄДРПОУ 33623350), СТОВ «Відродження-2008» (ЄДРПОУ), TOB «ЛH3» (ЄДРПОУ 30709487), в тому числі у ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» (ЄДРПОУ 37799252).

Так, за період березень - квітень 2015 року позивачем у ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» (ЄДРПОУ 37799252) було придбано соняшник кількістю 727,334 кг. на загальну вартість 7 443 668, 60 грн, згідно договору поставки № 02-03-15 від 02.03.2015, додаткової угоди № 1 від 02.03.2015, додаткової угоди № 2 від 03.03.2015, додаткової угоди № 3 від 05.03.2015, додаткової угоди № 4 від 05.03.2015, додаткової угоди № 5 від 03.04.2015, додаткової угоди № 6 від 03.04.2015, додаткової угоди № 7 від 07.04.2015, додаткової угоди № 8 від 08.04.2015, додаткової угоди № 9 від 10.04.201, додаткової угоди № 11 від 14.04.2015, додаткової угоди № 12 від 14.04.2015, додаткової угоди № 13 від 15.04.2015, додаткової угоди № 14 від 15.04.2015, додаткової угоди № 15 від 16.04.2015, додаткової угоди № 16 від 16.04.2015.

Реальність господарської діяльності між ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» та ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» по даному договору та додатковим угодам підтверджують наявні в справі первинні документи, а саме наступні.

По-перше, видаткові накладні, які являються первинними документами, які підтверджує факт приймання передачі товарів та перехід права власності на них. Всі видаткові накладні заповнені належним чином згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що позивачу були надані належним чином оформлені наступні видаткові накладні: № РН-0000005 від 02.03.2015, № РН-0000006 від 04.03.2015, № РН-0000007 від 05.03.2015, № РН-0000008 від 05.03.2015, № РН-0000012 від 03.04.2015, № РН-0000013 від 03.04.2015, № РН-0000016 від 07.04.2015, № РН-0000017 від 08.04.2015, № РН-0000018 від 09.04.2015, № РН-0000019 від 10.04.2015, № РН-0000020 від 14.04.2015, № РН-0000036 від 14.04.2015, № РН-0000037 від 16.04.2015, № РН-0000038 від 16.04.2015, № РН-0000039 від 17.04.2015, № РН-0000040 від 17.04.2015.

По-друге, щодо придбання соняшнику ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» було виписано та зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 1 240 611, 40 грн, а саме податкові накладні: № 1/2 від 04.03.2015, № 2/2 від 05.03.2015, № 3/2 від 05.03.2015, № 5/2 від 02.03.2015, № 1/2 від 03.04.2015, № 2/2 від 03.04.2015, № 5/2 від 07.04.2015, № 6/2 від 08.04.2015, № 7/2 від 09.04.2015, № 8/2 від 10.04.2015, № 9/2 від 14.04.2015, № 25/2 від 14.04.2015, № 28/2 від 17.04.2015, № 29/2 від 17.04.2015, № 27/2 від 16.04.2015, № 26/2 від 16.04.2015, № 28/2 від 17.04.2015.

По-третє, ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» проводили оплату у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Колія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо висновку про те, що доводи відповідача про відсутність рахунків - фактури, як на одну із підстав для зняття податкового кредиту, так як рахунок - фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер, форма рахунку-фактури не належить до типових, що затверджуються Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Також, не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність товарно - транспортних накладних в операціях з придбання та реалізації соняшника за березень -квітень 2015 року з ТОВ «Катеринопільський елеватор», а також відсутність економічної вигоди, виходячи з наступного.

Придбання соняшника відбувалось на умовах «Поставка в місце призначення», згідно з правилами «Інкотермс 2010» за рахунок постачальника, відповідно до умов договору поставки, тобто підприємства реалізовували соняшник ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» на складі ТОВ «Катеринопільський елеватор», до якого вони транспортували соняшник за власний рахунок власним або самостійно найнятим транспортом, виходячи з цього ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» не наймало транспорту для перевезення соняшнику на склад покупця.

З матеріалів справи вбачається, що відсутність економічної вигоди в операціях з придбання та продажу соняшнику в березні-квітні 2015 року, пояснюється тим, що придбання та продаж соняшнику підприємством здійснювався не для набуття економічної вигоди, а з метою виконання договірних умов, а саме договору поставки № 4071/к від 27.05.2014, укладеного з ТОВ «Катеринопільський елеватор», та додаткових угод до договору.

Так, згідно з пунктом 1.2 цього договору постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує насіння соняшнику, ДСТУ 7011-2009 (надалі товар), у кількості 10630+/- 5% тонн, але в додатковій угоді № 2 від 23.07.2014 в пункті 1 підпункті 1.2 уточняється кількість соняшника, а саме, постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує насіння соняшнику, ДСТУ 7011- 2009 (надалі - товар), у кількості 13130 +/- 5% тонн. В підпункті 5.3 також прописано, що у разі не поставки всієї кількості товару в граничний термін, обумовлені в п. 3.3 цього договору, постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,2% від вартості товару, за кожен день прострочення.

З пояснень представника вбачається, що за плановою урожайністю соняшника на момент підписання договору поставки № 4071/к від 27.05.2014, укладеного з ТОВ «Катеринопільський елеватор», власний валовий збір соняшника мав задовольнити умови контракту, однак за несприятливими погодними умовами, урожайність виявилась меншою і валовий збір склав 10114820,00 кг після доробки 9970474,00 кг, в зв'язку з чим у ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» виникла необхідність у придбані соняшника у інших підприємств, а саме: ТОВ «Агрохата» (ЄДРПОУ 38302518) договір № 17-03-15 від 17.03.2015, СТОВ «Відродження - 2008» ( ЄДРПОУ 34680928) договір № 03-04-15 від 03.04.2015, ТОВ «СХК» «Вінницька промислова группа» (ЄДРПОУ 33623350) договір № 15-04-15 від 15.04.2015, СТОВ «Благовість» (ЄДРПОУ 32543919) договір № 14-04-2015 від 14.04.2015, ТОВ « Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» (ЄДРПОУ 32256241) договір № 15-04-01 від 15.04.2015.

Загальна кількість придбаного соняшнику 3 120 680 кг, з нього в березні-квітні 2015 року було придбано 1 563 678, 000 кг соняшника загальною вартістю 13 981 195, 10 грн, що підтверджується податковими накладними: РН-0000005 від 02.03.2015, РН-0000006 від 04.03.2015, РН-0000007 від 05.03.2015, РН-0000008 від 05.03.2015, МР-0000003 від 17.03.2015, МР-0000012 від 01.04.2015, АП-0000001 від 01.04.2015, 23-04/15 від 22.04.2015, РН-0000012 від 03.04.2015, РН-0000013 від 03.04.2015, РН-0000022 від 04.04.2015, РН-0000016 від 07.04.2015, РН-0000017 від 08.04.2015, РН-0000018 від 09.04.2015, РН-0000019 від 10.04.2015, РН-0000020 від 14.04.2015, РН-0000036 від 14.04.2015, РН-0000037 від 16.04.2015, РН-0000038 від 16.04.2015, РН-0000083 від 16.04.2015, РН-0000039 від 17.04.2015, РН-0000040 від 17.04.2015, 17-04/15 від 17.04.2015, РН-0000084 від 17.04.2015, 18-04/15 від 18.04.2015, 21-04/15 від 21.04.2015, 22-04/15 від 22.04.2015.

Відповідно придбаний соняшник було реалізовано на ТОВ «Катеринопільський елеватор» по видатковим накладним, так як видаткова накладна являється первинним документом, який підтверджує факт приймання передачі товарів та перехід права власності на них, а саме видаткові накладні за номерами: 69 від 02.03.2015, 72 від 04.03.2015, 73 від 05.03.2015, 75 від 06.03.2015, 81 від 17.03.2015, 93 від 01.04.2015, 98 від 02.04.2015, 103 від 04.04.2015, 104 від 05.04.2015, 105 від 07.04.2015, 106 від 08.04.2015, 108 від 09.04.2015, 112 від 10.04.2015, 113 від 11.04.2015, 114 від 11.04.2015, 117 від 14.04.2015, 119 від 15.04.2015, 120 від 16.04.2015, 121 від 16.04.2015, 123 від 17.04.2015, 124 від 17.04.2015, 125 від 17.04.2015, 126 від 18.04.2015, 127 від 21.04.2015, 129 від 22.04.2015, 130 від 23.04.2015.

З матеріалів справи вбачається, що до видаткових накладних були зроблені розрахунки коригування на вартість товару, в зв'язку з тим, що в договорі поставки № 4071/к від 27.05.2014 між ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» в пункті 2.1 орієнтована вартість товару становить 3 333, 33 грн, з ПДВ 666, 67 грн, а в пункті 2.2 остаточна ціна товару встановлюється додатковою згодою сторін.

Виходячи з цього на підставі додаткових угод № 14 від 31.03.2015, № 15 від 31.03.2015, № 17 від 14.04.2015, № 18 від 14.04.2015, № 19 від 24.04.2015, № 20 від 24.04.2015, № 21 від 24.04.2015 було зроблено розрахунки коригування на уточнення вартості товару.

На дані господарські операції «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» виписують податкові накладні та розрахунки коригування вартісних показників.

В зв'язку з тим що вартість придбаного соняшника була вищою за вартість його реалізації ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» нараховують собі податкові зобов'язання, виписують і реєструють податкові накладні на умовний продаж, а саме податкові накладні від 22.04.2015 № 50, від 22.04.2015 № 51, від 30.04.2015 № 231.

Таким чином за даними видаткових накладних, банківських виписок, податкових накладних, картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» встановлено що у ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість перед даним контрагентом, що дає підставу позивачу для включення суми до податкового кредиту з ПДВ.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Слід звернути увагу на те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід звернути увагу на те, що податкові накладні, містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст.201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В свою чергу, встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування та податкового кредиту.

Суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

У відповідності до положень п. 152 підр. 2 роз. XX Податкового кодексу України визначено звільнення від оподаткування ПДВ операцій з вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно положень п. 198. 5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податків нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197 підр. 2 розд. XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що був зроблений невірний розрахунок собівартості продукції реалізованої на експорт у 2015 році (кукурудза, ячмінь), яка була сформована на підставі витрат з урахуванням ПДВ, а саме включення витрат у розрахунок собівартості, на які позивачу від постачальників не надавався податковий кредит.

У січні-грудні 2015 року за даними відповідача позивачем було здійснено експортні операції па загальну суму 78 432 235, 00 грн.

На ці витрати не було надано позивачеві податкового кредиту, так як постачальники не є платниками податку на додану вартість, на що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, акти виконаних робіт та наданих послуг.

Різниця надмірно нарахованих зобов'язань, з урахуванням собівартості продукції (кукурудза, ячмінь), за даними акту перевірки та даними ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» становить 166 387, 04 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем було надмірно та неправомірно нараховані податкові зобов'язання ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» по експортним операціям в сумі 166 387, 04 грн.

З огляду на вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 212 239, 04 грн (166 387, 04 + 15 852, 00) є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53 059, 76 грн (41 596, 76+11 463, 00), з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково зазначено у рішенні суму 15 852, 00, оскільки сума, яка відповідає доводам позивача про реальність господарських операцій по придбанню соняшника у ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» та поставці соняшника до ТОВ «Катеринопільський елеватор», становить 45 852, 00.

У зв'язку з зазначеного вище, випливає, що замість 15 852, 00, має бути зазначено 45 852, 00.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що оскаржуване податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0002741400 від 12.08.2016 підлягає скасуванню в частині основної суми грошового зобов'язанням в розмірі 212239,04 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53059,76 грн.

Що стосується податкового зобов'язання в сумі 3 272 509, 96 грн за основним платежем, та 818 127, 49 грн за штрафними(фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає, наступне.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що у відповідності до загальної декларації за 2015 рік, встановлено заниження ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» податку на додану вартість, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, у розмірі 45 852, 00 грн, з них у червні 2015 року у сумі 2 822, 00 грн, у липні 2015 року у сумі 2 637, 00 грн, у серпні 2015 року у сумі 1 777, 00 грн, у вересні 2015 року у сумі 38 616, 00 грн.

Згідно декларацій (скорочених) також встановлено заниження ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» податку на додану вартість у розмірі 3 438 897, 00 грн, з них у жовтні 2015 року в сумі 144 857, 00 грн, у листопаді 2015 року у сумі 112 518, 00 грн, у грудні 2015 року у сумі 3 181 522, 00 грн.

До підприємства неодноразово направлялися запити з приводу надання копій документів та пояснень щодо господарських операцій підприємства по придбанню та реалізації соняшника за вказаний період, проте відповідь так і не надійшла.

Також, встановлено, що вказана сума податкового зобов'язання позивачем як необґрунтована не доводиться, до суду не надано жодного доказу на спростування вказаного зобов'язання, та не заперечується, а отже, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0002741400 від 12.08.2016 в частині основної суми грошового зобов'язанням в розмірі 3 272 509,96 грн за основним платежем, та 818 127, 49 грн за штрафними(фінансовими) санкціями, скасуванню не підлягає.

Щодо нарахування зобов'язань у січні 2015 року на суму 300 270, 43 (відповідно до акту ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» неправомірно включило ВМД № 50001000/2015/000279 від 13.01.2015 року в декларацію з ПДВ в січні 2015 року).

Колегія суддів звертає увагу на твердження апелянта та посилання на ч. 1 ст. 72 КАС України, де зокрема зазначено, що зазначена сума була предметом іншої перевірки, у звязку з чим зазначені обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апелянт посилається на справу № 825/1515/16, предметом розгляду якої була перевірка правильності розрахунку позивачем як податкових зобов'язань так і податкового кредиту по операціям експорту за грудень 2014 року - січень 2015 року. Зазначена справа стосувалась ВМД № 50001000/2015/000279 від 13.01.2015 року.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі № 825/1515/16 зазначено ВМД № 50001000/2015/000279 від 13.01.2015 року на суму 7 363 028, 30 грн., а розглядом даної справи є ВМД № 50001000/2015/000279 від 13.01.2015 року в декларації з ПДВ в січні 2015 року на суму 300 270, 00 грн.

Апелянтом не надано до суду підтверджень та доказів, що дані ВМД № 50001000/2015/000279 від 13.01.2015 року є взаємопов'язаними, стосуються одна одної чи підтверджень того, що сума у розмірі 300 270, 00 грн. входить до суми 7 363 028, 30 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача та звертає увагу на наступне.

Для експортних операцій дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів визначається у відповідності до пп. б) п. 187.1. ст.187 Податкового кодексу України, яким зокрема визначено: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Крім того, відповідно до п. 187.11. ст.187 Податкового кодексу України визначено: «Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера.

Враховуючи вищевикладене на підставі пп. б) п.187.1. ст.187, п. 187.11. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів на експорт є лише належним чином оформлена митна декларація, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

Пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередню придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту зернових га технічних культур, зазначених у цьому пункті, також звільнялися від оподаткування ПДВ.

Згідно положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податків нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до бути по складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Отже, при здійсненні операцій з експорту товарів за кодами по УКТ ЗЕД 1001 99 00 00, 1003 90 00 00, 1005 90 00 00 у ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» виник обов'язок нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189 статті 189 Податкового кодексу України.

У зв'язку з вище зазначеним, ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» мало нарахувати податкові зобов'язання ПДВ у податковому періоді оформлення здійснених експортних операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ у відповідності до пункту 15-2 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодекс України.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на питання правомірності визначення податкових зобов'язань за січень 2015 року та зазначає наступне.

Документальна планова виїзна перевірка ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» код ЄДРПОУ 35289259 здійснювалась згідно наказу ГУ ДФС у Чернігівській області №799 від 02.06.2016 року, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок ГУ ДФС у Чернігівській області, за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

За результатами проведеної перевірки донарахування здійснено виключно за звітні періоди у межах перевіряємого періоду.

Щодо технічної помилки в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у березні 2015 року на суму 1 657 600, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом подано уточнюючі розрахунки відповідно до ст. 50 ПКУ.

Останній уточнюючий розрахунок № 4 було подано 28.07.2015 року.

Вказаний уточнюючий розрахунок подавався для уточнення показників в додатку № 5 до податкової декларації і не вносив жодних корегувань/уточнень щодо суми податкового кредиту рядок 24), оскільки в ньому «показник що уточняється» та «уточнений показник» - незмінні.

І в цьому уточнюючому розрахунку помилково зазначена невірна сума податкового кредиту, взята з уточнюючого розрахунку № 2, замість уточнюючого розрахунку № 3.

Проте, у складі податкової декларації за наступний податковий період (податкова декларація за квітень 2015 року) відповідні уточнені показники (сума податкового кредиту) апелянтом самостійно зазначені вірні/належні.

На підставі абз. 2 ч. 50.1. ст. 50 ПКУ новий уточнюючий розрахунок до податкової декларації за березень 2015 року не подавався, оскільки помилка, по факту, вже була виправлена самостійно самим позивачем і сума податкового кредиту вірно відображена в податковій декларації за наступні звітні періоди, починаючи з квітня 2015 року і в тому числі по липень 2015 року (місяць, в якому подавався уточнюючий розрахунок з невірною сумою податкового кредиту).

Таким чином, позивач вважає, що помилка в сумі податкового кредиту в уточнювальному розрахунку № 4 від 28.07.2015 року до податкової декларації за березень 2015 року не вплинула на вірний розрахунок суми податкового кредиту у наступних звітних періодах (у квітні, травні, червні, липні... 2015 року) і при цьому позивач мав право не подавати новий уточнювальний розрахунок відповідно до абз. 2 ч. 50.1. ст. 50 ПКУ.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача та зазначає наступне.

Так, ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» протягом перевіряємого періоду не було виправлено помилку у податкових деклараціях з податку на додану вартість щодо допущеної помилки по уточнюючому розрахунку.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014р. № 966 затверджено «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 p. за № 1267/26044.

Зазначеним вище Наказом встановлено наступне.

Відповідно до п. 21 pозділу III Наказу, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання декларації до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 22 pозділу III Наказу, після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Пунктом 1 pозділу IV Наказу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 2 pозділу IV Наказу, визначено, що внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 7 pозділу VI Наказу, у разі виправлення значення рядка 24 декларації за звітні (податкові) періоди 01лютого 2015 року значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, гак і зменшення) враховується у рядку 29 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни.

Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці 4 або 5 пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу,

У разі виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23.

Такі уточнюючі розрахунки можуть ключені бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці 4 п. 50.1 ст. 50 розділу II Кодексу.

ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та виправлено (збільшено) рядок 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду)» на суму 1 657 600, 00 грн.:

- від 15.05.2015 р. за січень 2015р.,

- від 15.05.2015р. за лютий 2015р.,

- від 15.05.2015р. за березень 2015р..

Проте, в подальшому ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» не було враховано значення рядка 24 у сумі 1 657 600 грн. в рядку 29 «Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на підставі уточнюючих розрахунків» Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, чим порушено «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 р. за № 1267/26044.

У зв'язку з зазначеним вище колегія суддів погоджується з доводами відповідача.

Щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1 314 639, 53 грн. колегія суддів звертає увагу на наступне.

ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» в додаткових поясненнях звертає увага на те, що позивач звертався до підрозділів ДФС за консультаціями з приводу ситуації, коли на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ існує переплата з ПДВ за рахунок надміру сплачених коштів у попередні періоди.

Апелянтом зазначено, що в усних відповідях представниками ДФС було повідомлено, що в таких випадках суми податкових зобов'язань з ПДВ в податковій звітності можна не відображати.

У зв'язку із зазначеним вище позивач діяв в межах роз'яснень органів ДФС.

Також, позивачем дотримано положення абз. 1 п. 87.1 ст. 87 ПКУ, де заначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів

Таким чином на дату виникнення у позивача податкових зобов'язань з ПДВ мало бути застосовано положення абз. 3 п. 87.1 ст. 87 ПКУ, згідно якого сплата грошових зобов'язань платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Колегія суддів з зазначеними твердженнями та доводами апелянта не погоджується та звертає увагу на наступне.

Так, стан розрахунків ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» з бюджетом наведено у Довідці про загальну інформацію щодо ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 35289259), (Додаток 1 до Акту від 26.07.2016р. №301/14/35289259), а саме - п.8.2. ст.8 Податкового кодексу України.

Всі розрахунки підприємства наведено за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015року з зазначеним шифром бюджетної класифікації по платежах.

Відповідно до ст. 31 Податкового кодексу України визначено строки сплату податків та зборів.

Згідно п. 31.1 ст. 31 ПКУ, строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового зобов'язання платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 31.3 ст. 31 ПКУ, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим є право агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема п. 57.1 ст. 57 ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової Декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищевикладене, навіть при наявності грошових коштів на особовому рахунку ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» - неперахування грошових коштів за задекларованими підприємством податками, зборами у законодавчо встановлені строки є несплатою податкових зобов'язань.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення п. 87.1 ст. 87 ПКУ, якою визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до вище зазначеного слід звернути увагу на те, що зазначена сума знаходиться на спец рахунках позивача у зв'язку з чим податкові органи не мають права стягувати грошові кошти без відповідної заяви.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002741400 від 12.08.2016 в частині основної суми грошового зобов'язанням в розмірі 3 272 509, 96 грн за основним платежем, та 818 127, 49 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, що не заперечується представником позивача.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Новгород - Сіверські аграрні інвестиції» - Кочубея Павла Івановича - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 08 грудня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.