Постанова

від 24.10.2016 по справі 820/3882/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 жовтня 2016 р. № 820/3882/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 28.10.2015 року, яким ТОВ "Енерго Трейдінг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5299623 грн. (основний платіж - 4 239 698 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1059925 грн.; № НОМЕР_2 від 28.10.2015 року, яким ТОВ "Енерго Трейдінг" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1745388 грн.; № НОМЕР_3 від 28.10.2015 року, яким ТОВ "Енерго Трейдінг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5050040 грн. (основний платіж - 3 366 698 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1683349 грн., які винесені на підставі висновків акту № 6773/15-32-22-04/36795189 від 08.10.2015 року;

- зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Енерго Трейдінг" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті № 6773/15-32-22-04/36795189 від 08.10.2015 року;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 94 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.10.2015 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт №6773/15-32-22-04/36795189 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ЕНЕРГО ТРЕДІНГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства з 01.01.2012 по 31.12.2014 р.", на підставі якого 28.10.2015 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0002762204, №0002772204 та №0002782204. Позивач вважає рішення та дії відповідача - ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства. Окрім того, підприємство не вчиняло податкових правопорушень, про які згадується в актах спірних перевірок. Викладені в акті перевірки судження інспекції є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій, а тому контролюючим органом неправомірно внесені відомості за наслідком перевірки в інформаційну базу АІС "Податковий блок". За таких підстав, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України, надав через канцелярію суду клопотання, в якому просив суд розглядати справу без його участі та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі. (т.10 а.с.101).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (т.3 а.с.83-87) відповідач вказав, що для проведення перевірки позивача існували об'єктивні та обґрунтовані підстави. Викладені в акті планової перевірки №6773/15-32-22-04/36795189 від 08.10.2015 року судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення №0002762204, №0002772204 та №0002782204 від 28.10.2015 року - цілком обґрунтованими та правомірними. Стосовно внесення будь - яких змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "Енерго Трейдінг", відповідач вказав, що втручання будь - яких осіб в будь - який спосіб в процес ведення контролюючими органами інформаційних баз (внесення або видалення інформації) є протизаконним. Посилаючись на викладені доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у судовому засідання проти заявлених позовних вимог заперечував, підтримав позицію ДПІ у Причорноморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейдінг", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.10.2009 року, №15561020000037125, код - 36795189.(т.1 а.с.123).

Товариство взято на податковий облік в органах ДФС і станом на даний час перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Причорноморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, як платник єдиного внеску - в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області.

Відповідачем на підставі наказу №1272 від 23.07.2015 р. та направлень на проведення перевірки, виданих ДПІ у Причорноморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно п.п.20.1.4 п.20.1, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ та відповідно до плану-графіка проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Енерго Трейдінг" (код ЄДРПОУ 36795189) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом №6773/15-32-22-04/36795189 від 08.10.2015 року. (т.1 а.с.18-48).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Енерго Трейдінг" порушено:

1) п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.185, п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст,138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті якого донараховано податок на прибуток на загальну суму 4239698 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 2740918 грн., за 2014 рік на суму 1498780 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування станом на 31.12.2014 на 1745388 грн.;

2) п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого неправомірне формування податкових зобов'язань податку на додану вартість по підприємствам: ТОВ "Прайм Бізнес ЛТД" (код 38920192) на суму 629466,9 грн., ТОВ "Делюкс Компані" (код 39159708) на суму 493554,1 грн., ТОВ "Євро Планета" (код 38870428) на суму 482137,8 грн., ТОВ "Едіфіс Компані" (код 38920260) на суму 469808 грн., ТОВ "Провід Групп" (код 39164283) на суму 434582,9 грн., ТОВ "Страпоніс" (код 39159514) на суму 310505,1 грн., ТОВ "Голд Сервіс Плюс" (код 38901667) на суму 2962526 грн.;

3) абз. а) п.198.1, абз.1 п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 3366698 грн., у т.ч.: у червні 2013 року на суму 1172032 грн., у липні 2013 року на суму 512878 грн., у серпні 2013 року на суму 1134707 грн., у квітні 2014 року у сумі 547081 грн.;

4) ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ із змінами та доповненнями, виявлено несвоєчасна сплата суми єдиного внеску, одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок (авансових платежів) на суму 9184,98 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у Причорноморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 28.10.2015 року:

- №0002762204, яким ТОВ "Енерго Трейдінг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі - 5299623,00 грн., за основним платежем 74239698 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1059925 грн. (т. 1 а.с.49);

- №0002772204, яким ТОВ "Енерго Трейдінг" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1745388,00 грн. (т.1 зв.бік а.с.49);

- №0002782204, яким ТОВ "Енерго Трейдінг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5050047,00 грн., за основним платежем - 3366698,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1683349,00 грн. (т.1 а.с.50).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ГУ ДФС в Одеській області (т.1 а.с.83-92) та до Державної фіскальної служби України (т.1 а.с.106-115).

Рішенням Головного управління ДФС в Одеській області №3140/10/15-32-10-02-07 від 03.12.2015 року "Про результати розгляду первинної скарги" (т.1 а.с.93-105) та рішенням ДФС України №3060/6/99-99-10-01-01-25 від 15.02.2016 року "Про результати розгляду скарги" (т.1 а.с.116-122), скарги ТОВ "Енерго Трейдінг" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у причорноморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 28.10.2015 року №0002762204, №0002772204 та №0002782204 - без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в актах №6773/15-32-22-04/36795189 від 08.10.2015 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ "Енерго Трейдінг" (покупець) та ТОВ "Ріаліз Ойл" укладено договір поставки нафтопродуктів №4-2014-НП від 31.01.2014 року. (т.1 а.с.163-166). Відповідно до умов договору номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначається сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.2. означеного договору товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

На виконання умов договору №4-2014-НП від 31.01.2014 року сторонами укладено додаткову угоду, в якій уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме №140228000000008 від 01.02.2014 року на загальну суму 3246846,30 грн. у т.ч. ПДВ 541141,05 грн. (т.1 а.с.166).

На підтвердження виконання договору поставки №4-2014-НП від 31.01.2014 року, додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №140228000000008 від 28.02.2014 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 253,945 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 3246846,30 грн. (т.1 а.с.167).

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України по договору поставки нафтопродуктів №4-2014-НП від 31.01.2014 року ТОВ "Ріаліз Ойл" на ім'я ТОВ "Енерго Трейдінг" виписана податкова накладна №17 від 28.02.2014 року на суму 3246846,30 грн. (у т.ч. ПДВ 541141,05 грн.). (т.1 а.с.168).

Усі податкові накладні заповнені та оформлені відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Усі розрахунки проводились у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення №2153 від 05.06.2014 року на суму 1267671,40 грн., №2341 від 15.07.2014 року на суму 281634,05 грн., №838 від 16.07.2014 р. на суму 315209,78 грн., №2695 від 17.04.2015 р. на суму 1382331,07 грн. та підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63.1.12 за 01.01.2013-06.06.216 року. (т.2 а.с.169-173).

Транспортування ТМЦ від ТОВ "Ріаліз Ойл" до позивача не відбувалось, оскільки і в позивача і в його контрагента були укладені договори зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт". ТОВ "Ріаліз Ойл" повідомив ТОВ "Енерго Трейдінг" щодо того, що придбані товари знаходяться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та можуть бути ним отримані в будь-який час на протязі дії договору.

Після переходу права власності від контрагента до позивача, з баз "Дніпронафтопродукт" до АЗС, орендованих позивачем, транспортування здійснювалось автоперевізним підприємством ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №120 від 01.06.2013 року. На виконання договору та за результатами надання послуг по перевезенню нафтопродуктів складено акт здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000192 від 28.02.2014 року та реєстр ТТН до акту №2 від 28.02.2014, що містить в матеріалах справи.

Крім того, за результатами перевезень складалися товарно-транспортні накладні.

Розрахунки за надані послуги перевезення здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 за перевіряємий період.

По усім вказаним вище взаємовідносинам після доставки вантажу, зазначеного у ТТН, в пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами ТОВ "Енерго Трейдінг" відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496).

А саме: з прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Згідно п.п. 10.2.8 Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляв час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчував її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підтвердження виконання вищезазначених операцій свідчать підписи уповноважених осіб відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформація про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній ТТН. ТТН також містить штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Крім того, на кожній ТТН міститься копія чеку з АЗС, який підтверджує оприбуткування товару. На такому чеку міститься точна адреса місцезнаходження АЗС, дата проведення операції, резервуар до якого здійснюється оприбуткування нафтопродуктів, номенклатура та кількість палива. (т.1 а.с.216-247).

Крім того, як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, між ТОВ "Енерго Трейдінг" та ТОВ "Уністрой" укладено договір поставки нафтопродуктів №44-06/2013-П від 01.06.2013 року. (т.1 а.с.147-149). Відповідно до умов договору номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначається сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.2. означеного договору товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

На виконання умов договору №44-06/2013-П від 01.06.2013 року сторонами укладено додаткову угоду, в якій уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме №130630000000059 від 01.06.2013 року на загальну суму 7032191,35, грн. у т.ч. ПДВ 1172031,89 грн. (т.1 а.с.150).

Згідно п. 4.5 договору поставки сторони укладають акти приймання-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару.

На підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів №44-06/2013-П від 01.06.2014 року, додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №130630000000059 від 30.06.2013 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 521,689 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 7032191,35 грн. (т.1 а.с.151).

Відповідно до ст..201 Податкового кодексу України по договору поставки нафтопродуктів ТОВ "Уністрой" на ім'я ТОВ "Енерго Трейдінг" виписана податкова накладна №58 від 30.06.2013 року на суму 7032191,35 грн. (у т.ч. ПДВ 1172031,89 грн.). (т.1 а.с.152).

Розрахунки здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 63 та платіжними дорученнями: №582 від 13.08.2013 року на суму 16917701,89 грн., №632 від 30.08.2013 року у сумі 1911204,36 грн., №999 від 15.11.2013 року у сумі 4641409,99 грн., №1001 від 15.11.2013 року у сумі 2165723,33 грн., №1000 від 15.11.2013 року у сумі 1438738,44 грн., №1002 від 15.11.2013 року у сумі 691832,99 грн., №1133 від 09.12.2013 року у сумі 1705301,29 грн., №1154 від 17.12.2013 року у сумі 778128,03 грн., №1301 від 13.01.2014 року у сумі 1338405,84 грн. (т.1 а.с.153-162).

Послуги з транспортування та зберігання придбаної у контрагента продукції позивачем не замовлялись та не оплачувались, оскільки відповідно до п.4.2 договору №44-06/2013-П від 01.06.2013 року поставки нафтопродуктів з ТОВ "Уністрой", нафтопродукти поставлялися безпосередньо на АЗС .

Судом втановлено, що за перевіряємий період між ТОВ "Енерго Трейдінг" та ТОВ "ОСОБА_2 Петроліум" укладено договір поставки нафтопродуктів №11/14-П від 27.03.2014 року (т.1 а.с.174-175).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (ТОВ "ОСОБА_2 Петролеум") зобов'язувався передати у власність покупця (ТОВ "Енерго Трейдінг"), а покупець прийняти та оплатити газ вуглеводний скраплений марки СПБТ (далі - товар, одиниця виміру - метрична тонна).

Відповідно до умов вказаного договору асортимент, кількість, ціна, вартість товару визначається сторонами у відповідній Додатковій угоді до даного договору (п. 2).

Відповідно до п.3 вищезазначеного договору, умови поставки - склад покупця., допускається постачання товару кількома партіями. Місця та строк поставки для кожної партії товару визначається сторонами за домовленістю сторін.

На виконання умов договору №11/14-П від 27.03.2014 року сторонами укладено додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме №140430000000037 від 27.03.2014 року на загальну суму 35640,00 грн., у т.ч. ПДВ 5940,00 та №140430000000037/1 від 27.03.2014 року, в якій зазначено строк поставки товару - до 30.04.2014 року. (т.1 а.с.176-177).На підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів №11/14-П від 27.03.2014 року, додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №140430000000037 від 30.04.2014 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 3,300 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 356440,00, у т.ч. ПДВ- 5940,00 грн. (т.1 а.с.178).

У відповідності до вимог ст.187 Податкового кодексу України, в день виникнення податкових зобов'язань постачальником на користь ТОВ "Енерго Трейдінг" виписана податкова накладна №72 від 30.04.2014 року на суму 35640,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5940,00 грн.). (т.1 а.с.179).Розрахунок по договору поставки № 11/14-П від 27.03.2014 року здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 63, а оплата здійснена частково.

Додатковою угодою №3 від 31.12.2015 року сторони погодили кінцевий строк для здійснення оплати за договором до 31.12.2016 року.

Послуги з транспортування та зберігання придбаної у контрагента продукції позивачем не замовлялись та не оплачувались, оскільки відповідно до п.3.1 договору №11/14-П від 07.03.2014 року поставки нафтопродуктів з ТОВ "ОСОБА_2 Петроліум", нафтопродукти поставлялися безпосередньо на АЗС покупця.

Щодо господарських відносин позивача та ТОВ "Антарес" у липні 2014 року, суд зазначає, що вони вже були предметом розгляду адміністративної справи №815/2446/15.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у справі №815/2446/15 задоволено позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0001072203 від 20.11.2014 року. (т.1 а.с.192-204)

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у справі №815/2446/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування рішення - відмовити.(т.1 а.с.205-211).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року скасовано, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у справі №815/2446/15- залишено в силі. (т.1 а.с.212-215).

Відповідно до положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судами встановлено, що 01.07.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "АНТАРЕС" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0107-15, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) відповідно до умов цього договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки, визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Згідно з п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі товару або інших документів.

01.07.2014 року сторонами за цим договором укладено додаткову угоду №140731000000029 до договору №ДГ-0107-15 від 01.07.2014 року, в якій визначено номенклатуру, кількість, ціну товару, а саме: бензин автомобільний різної якості та класів, дизельне паливо на загальну суму 6730161,39 грн., в тому числі з ПДВ у сумі 8076193,67 грн. Постачання товару визначено сторонами договору на умовах EXW резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" та інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

31.07.2014 року на виконання умов вищезгаданого договору сторонами складено акт приймання-передачі щодо нафтопродуктів у кількості 447,788 т на загальну суму 6730161,39 грн., в тому числі з ПДВ у сумі 8076193,67 грн.

У день підписання акта приймання-передачі товару відповідно до вимог чинного законодавства контрагентом позивача, який є платником податку на додану вартість згідно із відповідним витягом з реєстру платників податку на додану вартість Форми №2-ВР №1404614000067, видано відповідну податкову накладну від 31.07.2014 року №31.

01 серпня 2015 року між позивачем та ТОВ "АНТАРЕС" була укладена додаткова угода до договору постачання нафтопродуктів №ДГ-0107-15 від 01.07.2014 року, згідно якої, сторони домовились викласти п.5.1 Договору у такій редакції: 5.1 Покупець здійснює оплату за Товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 31.07.2016 року.

Якість придбаного позивачем у ТОВ "АНТАРЕС" товару підтверджується наступними документами: сертифікатом відповідності на бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С, паспортом якості № 208 на бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С - засвідчена копія, сертифікатом відповідності на бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу Б - засвідчена копія, паспортом № 199 на бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу Б - засвідчена копія, сертифікатом відповідності на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II - засвідчена копія, паспортом якості № 316 на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II - засвідчена копія.

Також на підтвердження повноважень осіб, які отримували нафтопродукти та розписувалися в товаро-транспортних накладних за прийом пального на АЗС, позивач надав суду копію робочої інструкції оператора заправних станцій ТОВ "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ" та копії наказів ТОВ "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ" про особовий склад: № 88-К від 20.12.2013 року, № 01-К від 15.01.2014 року, № 06-К від 05.02.2014 року, № 09-К від 18.02.2014 року, № 15-К від 11.03.2014 року, № 22-К від 15.04.2014 року, № 28-К від 30.04.2014 року, № 31-К від 19.05.2014 року, № 38-К від 06.06.2014 року та № 40-К від 10.06.2014 року.

Подальша реалізація нафтопродуктів, придбаних ТОВ "Енерго Трейдінг" у ТОВ "Уністрой", ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "ОСОБА_2 Петроліум" та ТОВ "Антарес" здійснювався через мережу орендованих позивачем АЗС у м.Одесі та Одеській області, що підтверджується наданими представником позивача у судове засідання: договорами оренди АЗС, податковими деклараціями з ПДВ за перевіряємий період, а також даними реєстрів бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдовими відомостями, реєстрами виданих та отриманих накладних, видаткових касових ордерів, змінних звітів. (т.2 а.с.1-250, т.3 а.с. 1-79, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-250, т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-46).

Єдиною підставою для прийняття спірних висновків контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Енерго Трейдінг" та контрагентів стали акти перевірок щодо контрагентів позивача, зокрема:

- акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 21.08.2014 року №175/04-61-22-2/31037491 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 р.";

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №1214/04-62-22-3/32581996 від 03.09.2014 року "Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Уністрой" по взаємовідносинам з ТОВ "Крістенс" з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань податку на додану вартість та податку на прибуток за період травень-липень та жовтень 2013 року, у зв'язку з недопуском посадових осіб до проведенняперевірки";

- акт ДПІ у Печерському районім.Києва №1609/26-55-22-08/3854488 від 10.06.2014 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОСОБА_2 Петролеум" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 року".

Проте в спростування висновків контролюючого органу до перевірок надавалися усі первинні документи, що не містять дефектів форми та змісту, відповідають вимогам податкового законодавства та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в повному обсязі підтверджують реальність господарських операцій та правильність визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Проаналізувавши вищенаведену первинну документацію, яка міститься в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позивач є сумлінним платником податків, останній немає заборгованості перед бюджетом, подає податкову звітність у строки, встановлені податковим законодавством. У позивача наявна первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам законодавства, котра не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Зазначені документи, у повному обсязі, були надані позивачем до перевірок, однак контролюючий орган всупереч вимог Податкового кодексу України, не перевірив вказані документи та не врахував їх під час складання висновків перевірок. Подібні дії контролюючого органу є порушенням вимог податкового законодавства, адже положеннями п.83.1 ст.83 ПК України передбачено обов'язок контролюючого органу використання та аналіз первинної документації платника податків для здійснення висновків за результатами проведення перевірки.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

За змістом п.138.6, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд зауважує, що відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Таким чином, на думку суду, не має підстав вважати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Вищевикладене свідчить про те, що позивачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства включено до складу податкового кредиту за перевірений період суми ПДВ за належно оформленими податковими накладними.

Щодо позовних вимог відносно правомірності включення підприємством до складу витрат процентів за користування кредитними коштами у сумі 584036,00 грн., отриманих за кредитними договорами від 06.06.2013 року №4Э13360И (т.10 а.с.63-72) та від 07.10.2013 р. №4Э1360И (т.10 а.с.74-83), укладеними з ПАТ КБ "ПриватБанк", суд зазначає, наступне:

Відповідно до частини 1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин до 01.01.2015 року), до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, вищевказаний пункт містить виключення щодо включення до складу фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку: протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, такі кошти не включаються до складу витрат.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затверджений наказом Мінфіну від 31.12.1999 року №318 встановлює, що фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємств, пов'язані із запозиченням. Фінансовими витратами визнаються: суб'єктами малого підприємництва, юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями): іншими юридичними особами втратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Відповідно до абз. 4 п.3 Стандарту, кваліфікаційним вважається актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Згідно з рекомендаціями мінфіну, наданими у листі від 01.06.2006 року №31-34000-10-5/11601, істотним вважається час понад три місяці.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд повинен керуватися критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряти чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд доходить висновку, що при придбанні цінних паперів підприємством не створюється кваліфікаційні активи, тому відсотки банку за користування кредитом в обліку являють собою фінансові витрати, а висновки податкового органу про неправомірність включення до складу інших витрат процентів за користування коштами у сумі 584036 грн. не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відносно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідачів відновити сум податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Енерго Трейдінг" в електронній базі даних "АІС "Податковий блок" та АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці платника податків, суд вказує:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 74.1 статті 74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Висновки, викладені у Акті, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків, і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Враховуючи зазначене, виключення з баз даних інформації, внесеної на підставі Акта, є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 грудня 2014 року (справа № 21-511а14).

Наведене зумовлює висновок про не встановлення в ході судового розгляду справи протиправності дій відповідачів, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 28.10.2015 року №0002762204, №0002772204, № НОМЕР_3.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 31 жовтня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.