Ухвала

від 08.12.2016 по справі 826/22827/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22827/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

- рішення (лист) державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.02.2015 №11511/10/26-55-18-04 «Про відмову у прийнятті» визнати незаконним і скасувати;

- рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.05.2015 №7721/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги визнати незаконним і скасувати;

- рішення Державної фіскальної служби України від 24.07.2015 №15582/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити відомості з поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Електрум» (код ЄДРПОУ 31838924) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явився представник Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справ, та те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Електрум» 10.02.2015 засобами поштового зв'язку подано до ДПІ у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, правонаступником якої наразі є державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та чеком відділу поштового зв'язку.

ДПІ у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві листом від 19.02.2015 №11511/10/26-55-18-04 повідомлено позивача про те, що надіслана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року складена за формою, затвердженою наказом, який станом на момент її подання ще не набрав чинності, у зв'язку з чим остання не може бути прийнята як податкова декларація.

Позивачем подано скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України.

За результатами адміністративного оскарження, прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 13.05.2015 №7721/10/26-15-11-03-11, а Державною фіскальною службою України - рішення про результати розгляду скарги від 24.07.2015 №15582/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.02.2015 №11511/10/26-55-18-04 залишено без змін, а скарги ТОВ «Електрум» - без задоволення.

Вирішуючи питання щодо правомірності таких дій відповідача, судова колегія зважає на наступне.

Так, у відповідності до положень п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) одним з обов'язків платника податку є подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 ст.46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України).

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку, за наявності, (п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України)

Згідно п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України).

Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13).

Вказаним, наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість, до якого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 внесено зміни до форм податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966.

Даний наказ опубліковано в Офіційному віснику України, 2015, №6 (30.01.2015), ст. 137, відтак, наказ Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, яким внесено зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість, набрав чинності з дня опублікування - 30.01.2015.

Позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року подана до контролюючого органу засобами поштового зв'язку 10.02.2015, тобто вже після набрання чинності наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, що вказує про відповідність вказаної декларації формі, яка діяла станом на момент її подання.

Відмова у прийнятті даної декларації з підстави, зазначеної у листі державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.02.2015 №11511/10/26-55-18-04, є неправомірною.

Контролюючими органами встановлено порушення позивачем порядку подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Згідно з пунктом 49.4 статті 49 ПК України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.49.8 та п.49.9 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та п.48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.49.9 ст.49 ПК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, оскільки направлено засобами поштового зв'язку, замість електронної форми, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою, що також виключає можливість зобов'язання ДПІ у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити відомості з поданої ТОВ «Електрум» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Оскаржувані рішення самі по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.05.2015 №7721/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та Державної фіскальної служби України від 24.07.2015 №15582/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд першої інстанції вірно встанови відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Апелянтом не надано доказів, які б свідчили про правомірність його дій щодо відмови у прийнятті декларації з підстави, зазначеної у листі державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.02.2015 №11511/10/26-55-18-04.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

При поданні апеляційної скарги, апелянтом не сплачено судовий збір.

Таким чином, з апелянта має бути стягнуто розмір судового збору, що не був сплачений при поданні апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позову до суду) за подання до суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлено ставку судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. За подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З позовних вимог вбачається, що позивач заявив 4 позовні вимоги немайнового характеру, а отже, судовий збір за подання вказаного позову становить 4 872,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на день подання апеляційної скарги) ставка судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення складає 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Тобто, за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову належить сплатити судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (4872,00 грн. * 110 %).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень зобов'язання вчинити дії фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2 Код ЄДРПОУ 39669867) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.).

Одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва,

ЄДРПОУ одержувача: 38004897.

Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві.

МФО банку: 820019, рахунок: 31211206781007.

Код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 13.12.2016 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.