Постанова

від 13.12.2016 по справі 922/2255/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа № 922/2255/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 584 від 12.07.2016), ОСОБА_2 (довіреність №743 від 22.09.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2690 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2016 у справі № 922/2255/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка", м.Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Колос", смт.Пересічне Дергачівського району Харківської області

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2016 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ПрАТ "Колос" усунути самовільно встановлені перешкоди у доступі ТОВ "Березовка" до частини об'єкту нерухомого майна (ходова колія І від стика світлофора МБ через стрілки № 1,2,3,13,5 до стика рамного рельсу стрілочного переводу № 5, загальною довжиною 3363,3 п.м.) шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт. Зобов'язано звільнити самовільно зайняту ПрАТ "Колос" земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, яка належить ТОВ "Березовка" на правах оренди, згідно з договором оренди б/н від 19.03.2015, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу № 35204422 від 20.03.2015, шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт. Стягнуто з ПрАТ "Колос" на користь ТОВ "Березовка" 2756,00 грн. судового збору.

Відповідач, ПрАТ "Колос", із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявником наведено наступні доводи: місцевим господарським судом, на думку апелянта, порушено приписи п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. ПрАТ "Колос" вважає, що предмет спору в даній справі відсутній, оскільки відповідачем вже після порушення провадження у справі усунуто перешкоди у доступі позивача до ходової колії 1 та земельної ділянки шляхом демонтажу залізничних воріт, що підтверджується наступними доказами: договором підряду від 01.09.2016 та актом виконаних робіт від 05.09.2016, відповідно до яких спеціалізоване будівельне підприємство ТОВ "УСМ" здійснило демонтаж залізничних воріт; актом огляду залізничної колії від 06.09.2016, складеним за участі представника Пересічанської селищної ради; технічним звітом "Обстеження існуючих меж ПрАТ "Колос" в районі проходження не електрифікованої одноколійної ходової колії №1 та вул.Центральної", виконаним ТОВ "Білдінг Експерт Технолоджи". Заявник посилається на те, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні в порушення вимог ч.2 ст.82, ч.1, 2 ст.43 ГПК України не наведеного правового обґрунтування відхилення доказів, що були надані відповідачем. На думку апелянта, звіт Харківського національного університету будівництва та архітектури, на який посилається позивач та місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, не може свідчити про порушення прав позивача на земельну ділянку, оскільки він не є результатом виконання землевпорядних та топографо-геодезичних робіт з визначення меж та масштабів самовільного захоплення землі, також вказаний звіт не містить доказів, що обґрунтовують перешкоджання відповідачем позивачеві у доступі до ходової колії І, окрім того, огорожа, яка досліджувалася в звіті, не відноситься до предмету спору в даній справі. Апелянт також стверджує, що місцевий господарський суд не дослідив, у якій саме частині нерухомості нібито було порушено права та законні інтереси позивача, не визначив, які саме залізничні ворота підлягають демонтажу (знесенню), не навів посилань на будь-які докази, що свідчили б про самовільне захоплення скаржником земельної ділянки. Відповідач посилається також на невідповідність резолютивної частини рішення заявленим позовним вимогам, зокрема, у позовній заяві з урахуванням заяви від 22.08.2016 ТОВ "Березовка" просило суд усунути перешкоди у доступі власника до частини об'єкту нерухомого майна та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу залізничних воріт, тоді як у рішенні зазначено: зобов'язати ПрАТ "Колос" усунути самовільно встановлені перешкоди та зобов'язати звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт. На думку відповідача, зазначене свідчить про безпідставний вихід господарського суду за межі позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.10.2016) апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено її розгляд на 29.11.2016, запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

29.11.2016 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на пункти 1.9 та 1.10 Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ТОВ "Березовка", яка примикає по станції Шпаківка Південної залізниці (т.1, а.с.67), в яких зазначено про негабаритні місця (залізничні ворота, у місці 22+41,40) та небезпечні місця з обох боків (залізничні ворота ПК 21+43,50, ПК 24+63,20). Позивач зазначає, що перешкода у вигляді залізничних воріт складається із опори та полотна, що встановлюється на вказану опору - лише за таких умов об'єкт є залізничними воротами. ТОВ "Березовка" посилається на звіт про технічний стан конструкцій рами та воріт (т.1, а.с.172) та викладені в даному звіті рекомендації щодо демонтажу (знесення) воріт. На думку позивача, наявність залізничних воріт підтверджується фотографіями, наданими відповідачем до відзиву на позов.

У судовому засіданні 29.11.2016, в якому були присутні представники обох сторін, оголошено перерву до 13.12.2016 о 14:00 годині.

13.12.2016 відповідач надав додаткові пояснення щодо ідентифікації спірних залізничних воріт, а саме, відповідно до вказаних пояснень, у виконаному ТОВ "Білдінг Експерт Технолоджи" технічному звіті, який надавався відповідачем до суду першої інстанції, залізничні ворота (технологічні залізничні проїзди) визначені: №1 (в'їзні ворота, ПК21+42.30); №4 (виїзні ворота, ПК24+63.90) - що відповідає позначкам у технічному паспорті: ПК21+43.50 та ПК24+63.20. Відповідач просить врахувати вказаний звіт в якості доказу в даній справі.

Присутні в судовому засіданні 13.12.2016 представники відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Позивач не направив у судове засідання 13.12.2016 свого представника, звернувся до суду з клопотанням (вх.№12594 від 13.12.2016), в якому, посилаючись на участь представника ТОВ "Березовка" в розгляді іншої справи в м.Києві, просить розгляд даної справи відкласти. Представники відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечували.

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 33 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак ТОВ "Березовка" не надано доказів участі представника даного товариства в іншому судовому засіданні у м.Києві.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Проте, як вбачається з клопотання ТОВ "Березовка", даним учасником процесу не доведено неможливості направлення в судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 13.12.2016 іншого представника.

Окрім того, позивачем не доведено суду апеляційної інстанції доказів наявності будь-яких обставин, що перешкоджали б закінченню розгляду справи в даному судовому засіданні - враховуючи, що правову позицію ТОВ "Березовка" викладено у відзиві на апеляційну скаргу і що у клопотанні даного учасника процесу не зазначено про наявність у нього будь-яких інших пояснень та доказів на спростування доводів апелянта.

Колегія суддів також враховує, що при призначенні апеляційної скарги до розгляду та оголошенні перерви в судовому засіданні явку представників сторін не було визнано обов'язковою, при цьому ТОВ "Березовка" не було позбавлене можливості надати суду апеляційної інстанції додаткове обґрунтування своєї правової позиції у справі, пояснення та додаткові докази (у разі їх наявності) - з урахуванням того, що позивач мав достатньо часу для належної підготовки до судового засідання. Проте, як уже зазначалося, додаткових пояснень та доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі ним надано не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у клопотанні ТОВ "Березовка" про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач - ТОВ "Березовка" - набув права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу № 4197 від 08.10.2013 (т.1, а.с. 10-11), об'єктом якого є під'їзна залізнична колія загальною довжиною 5024,8 п.м., що знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, с.Березівське, вул.Березівська, будинок 1-Б.

Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом №10484410 від 08.10.2013 (т.1, а.с. 12). Право користування позивача земельними ділянками, що знаходяться під об'єктом власності, також підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується відповідачем. Зокрема, право оренди позивача на земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 підтверджується договором оренди №б/н від 19.03.2015, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з витягом № 35204422 від 20.03.2015 (т.1, а.с. 14-30).

Склад під'їзної залізничної колії підтверджується наявним в матеріалах справи технічним паспортом, виданим КП "БТІ ДРР" № 3-470 від 03.09.2013 (т.1, а.с. 32-50) та технічним паспортом під'їзної залізничної колії від 2015 року, виготовленим ФОП ОСОБА_3 (т.1, а.с. 51). Відповідно до вказаних доказів, а також до пояснень представників сторін в ході судового розгляду справи, до під'їзної ходової залізничної колії №1 (яка є частиною залізничної колії, що належить позивачеві), примикає під'їзна залізнична колія, що є власністю відповідача, ПрАТ "Колос" (стрілочні переводи №1 та №2).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході складання вищевказаного технічного паспорта від 2015 року, а саме, під час топографо-геодезичної зйомки на об'єкті, було виявлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6322056501:00:000:0579), на якій знаходиться ходова колія №1, відповідачем встановлено перешкоди, що обмежують доступ власника, ТОВ "Березовка", до вказаної залізничної колії.

У п.3.8. технічного паспорта (т.1, а.с.60) зафіксовано небезпечні місця (зокрема, залізничні ворота ПК21+43.50 та ПК24+63.20), які розташовані відповідачем на земельній ділянці позивача. Матеріалами справи також підтверджується і представниками сторін не заперечується факт розташування зазначених об'єктів станом на час подання позову.

У липні 2016 року ТОВ "Березовка" подало до господарського суду позов (з урахуванням заяви від 23.08.2016 про зменшення розміру позовних вимог, т.2, а.с.26), у якому просило:

1.Усунути самовільно встановлені ПрАТ "Колос" перешкоди у доступі власника, ТОВ "Березовка", до частини об'єкту нерухомого майна (ходова колія 1 від зтику світлофору МБ через стрілки 1,2,3,13,5 до стику рамного рельсу стрілочного переводу №5, загальною довжиною 3363,3 п.м.) шляхом демонтажу залізничних воріт.

2.Звільнити самовільно зайняту ПрАТ "Колос" земельну ділянку розміром 3,0918 га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, яка належить ТОВ "Березовка" на правах оренди, згідно договору б/н від 19.03.15, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу №35204422 від 20.03.2015, шляхом демонтажу залізничних воріт.

23.08.2016 позивачем було подано до суду доповнення до позовних вимог (т.2, а.с.28), в яких ТОВ "Березовка" просить доповнити позовні вимоги після слова "демонтажу" словом "знесення". Вказані доповнення було прийнято судом першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, позовні вимоги щодо усунення перешкод у доступі до майна та звільнення земельної ділянки ґрунтуються на необхідності демонтажу (знесення) залізничних воріт).

06.09.2016 відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі (т.2, а.с.59), посилаючись на те, що відповідно до договору підряду від 01.09.2016 та акту виконаних робіт від 05.09.2016 (т.2, а.с. 60 - 82), спеціалізоване будівельне підприємство ТОВ "УСМ" здійснило демонтаж залізничних воріт, тому, на думку відповідача, предмет спору в даній справі відсутній.

Відповідачем також було надано до суду першої інстанції акт огляду залізничної колії від 06.09.2016, складений за участі представника Пересічанської селищної ради (т.2, а.с.155), яким засвідчено, що залізничні ворота над земельною ділянкою кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 та над залізничною під'їзною колією на ПК21+43.50 та ПК24+63.20, повністю демонтовані, та технічний звіт "Обстеження існуючих меж ПрАТ "Колос" в районі проходження не електрифікованої одноколійної ходової колії №1 та вул.Центральної", виконаний ТОВ "Білдінг Експерт Технолоджи" на підставі листа ПрАТ "Колос" від 15.09.2016 (т.2, а.с. 185), у п.5 якого вказано, що на технологічних залізничних проїздах №1 та №4, на ПК21+42.30 та ПК24+63.90 (що, згідно з поясненнями ПрАТ "Колос", відповідає позначкам ПК21+43.50 та ПК24+63.20 у технічному паспорті), залізничні ворота відсутні.

Однак місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що надані відповідачем докази не свідчать про наявність підстав, достатніх у розумінні ст.80 ГПК України для припинення провадження по справі, та задовольнив позов ТОВ "Березовка" із посиланням на наданий останнім звіт Харківського національного університету будівництва та архітектури (ХНУБА) про технічний стан конструкцій рами та воріт, розташованих за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Березівське, вул. Березівська, б. 1-б, виконаний згідно з договором від 15.09.2016 (т.2, а.с.172) - з якого вбачається, що станом на момент розгляду даної справи ТОВ "Березовка" все ще позбавлене права користуватися орендованою земельною ділянкою за її призначенням, у зв'язку із самовільним встановленням відповідачем перешкод (залізничних воріт).

Надаючи правову оцінку вищевказаним висновкам місцевого господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріали справи та підтверджується представниками обох сторін, предмет спору (а саме, об'єкт спірних правовідносин, яким у даному випадку є встановлені відповідачем залізничні ворота, що перешкоджали доступу позивача до нерухомого майна, яке знаходиться в його власності) існував на момент звернення ТОВ "Березовка" до суду з позовом у даній справі.

Таким чином, для правильного розгляду даної справи, зокрема, вирішення питання щодо задоволення або відмови у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, має бути з'ясовано факт наявності або відсутності встановлених відповідачем залізничних воріт як перешкоди для доступу позивача до належної йому залізничної колії на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Як було встановлено вище, на момент звернення ТОВ "Березовка" до суду з позовом у даній справі предмет спору дійсно існував - наявність залізничних воріт станом на липень 2016 року підтверджується наявними у справі доказами, в тому числі, пунктами 1.9 та 1.10 Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ТОВ "Березовка", яка примикає по станції Шпаківка Південної залізниці (т.1, а.с.67), в яких зазначено про негабаритні місця (залізничні ворота, у місці 22+41,40) та небезпечні місця з обох боків (залізничні ворота ПК 21+43,50, ПК 24+63,20).

Разом з тим, відповідачем надано суду першої інстанції докази припинення існування даної перешкоди в процесі розгляду справи, а саме: договір підряду від 01.09.2016, акт виконаних робіт від 05.09.2016 (т.2, а.с. 60 - 82), якими підтверджується, що спеціалізоване будівельне підприємство ТОВ "УСМ" у вересні 2016 року здійснило демонтаж залізничних воріт; акт огляду залізничної колії від 06.09.2016, складений за участі представника Пересічанської селищної ради (т.2, а.с.155), яким засвідчено, що залізничні ворота над земельною ділянкою кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 та над залізничною під'їзною колією на ПК21+43.50 та ПК24+63.20, повністю демонтовані; технічний звіт "Обстеження існуючих меж ПрАТ "Колос" в районі проходження не електрифікованої одноколійної ходової колії №1 та вул.Центральної", виконаний ТОВ "Білдінг Експерт Технолоджи" на підставі листа ПрАТ "Колос" від 15.09.2016 (т.2, а.с. 185), у п.5 якого вказано, що на технологічних залізничних проїздах №1 та №4, тобто на ПК21+42.30 та ПК24+63.90 (що, згідно з поясненнями ПрАТ "Колос", відповідає позначкам ПК21+43.50 та ПК24+63.20 у технічному паспорті), залізничні ворота відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Проте, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не надано оцінки вищенаведеним доказам та не наведено жодного доводу в обґрунтування їх відхилення.

Судом першої інстанції не було з'ясовано обставин справи щодо наявності або відсутності залізничних воріт як перешкоди у доступі ТОВ "Березовка" до частини об'єкту нерухомого майна на момент прийняття оскаржуваного рішення, а лише зазначено, що позивач посилається на звіт Харківського національного університету будівництва та архітектури (ХНУБА) про технічний стан конструкцій рами та воріт, розташованих за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Березівське, вул. Березівська, б. 1-б, виконаний згідно з договором від 15.09.2016 (т.2, а.с.172).

Колегія суддів зазначає, що у тексті вказаного звіту, складеного на підставі договору №070/16 від 15.09.2016, (тобто вже після виконання робіт з демонтажу воріт згідно з актом виконаних робіт від 05.09.2016) міститься опис конструкції воріт, а саме (мовою оригіналу) - "ворота металлические, распашные двупольные; полотна ворот выполнены из металлических листов". Проте із доданих до звіту фотографій (т.2, а.с.175 - 177) вбачається відсутність такого конструктивного елемента як полотна воріт, якими у зачиненому стані перекривався б доступ до залізничної колії. Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на пункти 1.9 та 1.10 Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ТОВ "Березовка", яка примикає по станції Шпаківка Південної залізниці, колегія суддів не вважає належним аргументом - враховуючи, що вказану Інструкцію складено у 2015 році, тобто до виконання робіт із демонтажу воріт.

В ході апеляційного провадження представником позивача підтверджено, що на момент прийняття судом оскаржуваного рішення полотна воріт відповідачем дійсно було знято з петель. Разом з тим, на думку ТОВ "Березовка", дана обставина не свідчить про усунення перешкоди у доступі позивача до його майна, оскільки відповідачем не зрізано петлі та не знесено стовпи воріт - тобто не повною мірою виконано рекомендації, що містяться у звіті (т.2, а.с.178). ТОВ "Березовка" вважає, що за наявності не зрізаних петель відповідач може в будь-який час встановити полотна воріт та знову створити перешкоду, усунути яку його зобов'язано оскаржуваним рішенням суду.

Щодо вказаного твердження колегія суддів зазначає, що воно ґрунтується на не підтверджених жодними доказами припущеннях стосовно можливих дій відповідача в майбутньому, а тому не може бути визнано належним аргументом. Інших доводів стосовно того, що не зрізані петлі на стовпах воріт створюють будь-які перешкоди ТОВ "Березовка", позивачем не наведено.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що, вимагаючи знесення стовпів воріт, позивач залишив поза увагою висновок наданого ним звіту про те, що конструкції металічних стовпів також є несучими конструкціями огорожі, виконаної із збірних залізобетонних панелей. Відповідно до пояснень представників сторін та наданих ними доказів, вказана огорожа (стосовно якої спору між сторонами немає) є власністю відповідача - отже, знесення несучих конструкцій огорожі є порушенням прав відповідача як власника вказаного майна.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з поясненнями, наданими ТОВ "Березовка" суду апеляційної інстанції, перешкода у вигляді залізничних воріт складається із опори та полотна, що встановлюється на вказану опору - лише за таких умов об'єкт є залізничними воротами. Тобто позивачем фактично письмово визнано, що за відсутності однієї із умов (в даному випадку, полотна воріт) спірний об'єкт не є залізничними воротами.

Відповідним обставинам місцевим господарським судом також не було надано належної оцінки. Суд апеляційної інстанції додатково враховує, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не вказано ідентифікуючих ознак воріт, які, за рішенням суду, підлягають знесенню - зокрема, номерів, якими дані об'єкти позначені в технічному паспорті. Також, задовольняючи позовну вимогу про звільнення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки, орендованої позивачем, місцевий господарський суд не послався на жодні докази, що свідчили б про самовільне зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки.

Відповідне також свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин даної справи (зокрема, стосовно відсутності спірних воріт на момент винесення рішення).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта підтвердилися в ході апеляційного провадження, а саме - наявні у справі докази та пояснення сторін свідчать про те, що предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Однак викладені в оскаржуваному рішенні висновки місцевого господарського суду не відповідають вищевказаним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення згідно з п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Отже, з урахуванням викладеного, у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80, п.3 ст.103 ГПК України, та з огляду на вищенаведені приписи п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення про задоволення позовних вимог має бути скасовано, а провадження в даній справі слід припинити.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2016 у справі №922/2255/16 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Повний текст постанови складено 16.12.16

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.