Постанова

від 31.05.2017 по справі 922/2255/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Справа № 922/2255/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 922/2255/16 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" до Приватного акціонерного товариства "Колос" проусунення перешкод у користуванні нерухомим майном та звільнення земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивачаНагаєць Д.В. - відповідача Шишканов О.А.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Колос", в якому просило суд усунути перешкоди у доступі власника до частини об'єкту нерухомого майна та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу залізничних воріт, тоді як у рішенні зазначено: зобов'язати ПрАТ "Колос" усунути самовільно встановлені перешкоди та зобов'язати звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт (з урахуванням заяв про зменшення та доповнення позовних вимог від 22.08.2016, які прийняті та розглянуті судом, том 2, а.с. 26-28).

Свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" обґрунтовує неможливістю використання орендованої ним земельної ділянки за її призначенням у зв'язку із самовільним встановленням відповідачем перешкод.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2016 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено. Зобов'язано ПрАТ "Колос" усунути самовільно встановлені перешкоди у доступі ТОВ "Березовка" до частини об'єкту нерухомого майна (ходова колія І від стика світлофора МБ через стрілки № 1,2,3,13,5 до стика рамного рельсу стрілочного переводу № 5, загальною довжиною 3363,3 п.м.) шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт. Зобов'язано звільнити самовільно зайняту ПрАТ "Колос" земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, яка належить ТОВ "Березовка" на правах оренди, згідно з договором оренди б/н від 19.03.2015, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу № 35204422 від 20.03.2015, шляхом демонтажу (знесення) залізничних воріт.

Постановою Харківського апеляційного господарського суд від 13.12.2016 (головуючий Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) скасовано рішення місцевого господарського суду. Провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Приватне акціонерне товариство "Колос" у своєму відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у даній справі залишити без змін. Також відповідачем подано додаткові пояснення, які залучено до матеріалів справи та враховані судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 08.10.2013 позивач набув право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу № 4197 (т.1, а.с. 10-11), об'єктом якого є під'їзна залізнична колія загальною довжиною 5024,8 п.м., що знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Березівська, будинок 1-Б.

Право оренди позивача на земельну ділянку загальним розміром 3,0918 га кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 підтверджується договором оренди №б/н від 19.03.2015, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з витягом № 35204422 від 20.03.2015 (т.1, а.с. 14-30).

Склад під'їзної залізничної колії підтверджується технічним паспортом, виданим КП "БТІ ДРР" № 3-470 від 03.09.2013 (т.1, а.с. 32-50) та технічним паспортом під'їзної залізничної колії від 2015 року (т.1, а.с. 51). Відповідно до зазначеного технічних паспортів, до під'їзної ходової залізничної колії №1 (яка є частиною залізничної колії, що належить позивачеві), примикає під'їзна залізнична колія, що є власністю відповідача (стрілочні переводи №1 та №2).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході складання вищевказаного технічного паспорта від 2015 року, а саме, під час топографо-геодезичної зйомки на об'єкті, було виявлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6322056501:00:000:0579), на якій знаходиться ходова колія №1, відповідачем встановлено перешкоди, що обмежують доступ власника, ТОВ "Березовка", до вказаної залізничної колії.

У пункті 3.8. технічного паспорта (т.1, а.с.60) зафіксовано небезпечні місця (зокрема, залізничні ворота ПК21+43.50 та ПК24+63.20), які розташовані відповідачем на земельній ділянці позивача.

У липні 2016 року ТОВ "Березовка" подало до господарського суду позов (з урахуванням заяви від 23.08.2016 про зменшення розміру позовних вимог, т.2, а.с.26), у якому просило:

1.Усунути самовільно встановлені ПрАТ "Колос" перешкоди у доступі власника, ТОВ "Березовка", до частини об'єкту нерухомого майна (ходова колія 1 від зтику світлофору МБ через стрілки 1,2,3,13,5 до стику рамного рельсу стрілочного переводу №5, загальною довжиною 3363,3 п.м.) шляхом демонтажу залізничних воріт;

2.Звільнити самовільно зайняту ПрАТ "Колос" земельну ділянку розміром 3,0918 га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, яка належить ТОВ "Березовка" на правах оренди, згідно договору б/н від 19.03.15, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу №35204422 від 20.03.2015, шляхом демонтажу залізничних воріт.

23.08.2016 позивачем було подано до суду доповнення до позовних вимог (т.2, а.с.28), в яких ТОВ "Березовка" просить доповнити позовні вимоги після слова "демонтажу" словом "знесення".

Таким чином, позовні вимоги щодо усунення перешкод у доступі до майна та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки ґрунтуються на необхідності демонтажу (знесення) залізничних воріт).

06.09.2016 відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі (т.2, а.с.59), посилаючись на те, що відповідно до договору підряду від 01.09.2016 та акту виконаних робіт від 05.09.2016 (т.2, а.с. 60 - 82), спеціалізоване будівельне підприємство ТОВ "УСМ" здійснило демонтаж залізничних воріт, тому, на думку відповідача, предмет спору в даній справі відсутній.

Відповідачем також було надано до суду першої інстанції акт огляду залізничної колії від 06.09.2016, складений за участі представника Пересічанської селищної ради (т.2, а.с.155), яким засвідчено, що залізничні ворота над земельною ділянкою кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 та над залізничною під'їзною колією на ПК21+43.50 та ПК24+63.20, повністю демонтовані, та технічний звіт "Обстеження існуючих меж ПрАТ "Колос" в районі проходження не електрифікованої одноколійної ходової колії №1 та вул.Центральної", виконаний ТОВ "Білдінг Експерт Технолоджи" на підставі листа ПрАТ "Колос" від 15.09.2016 (т.2, а.с. 185), у п.5 якого вказано, що на технологічних залізничних проїздах №1 та №4, на ПК21+42.30 та ПК24+63.90 (що, згідно з поясненнями ПрАТ "Колос", відповідає позначкам ПК21+43.50 та ПК24+63.20 у технічному паспорті), залізничні ворота відсутні.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції керуючись приписами пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, дійшов висновку про наявність у справі доказів та пояснень сторін, які свідчать про те, що предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Згідно з частиною 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду (пункт 9 зазначеної постанови).

Постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй позовній заяві позивач заявив 2 позовні вимоги, а саме: 1) усунути перешкоди у користуванні майном 2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. За своїм змістом ці вимоги є різними, оскільки, мають різний предмет та підстави позову, тому для їхнього вирішення підлягають встановленню різні обставини на яких ґрунтуються ці вимоги. Щодо позовних вимог про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, позивач посилається на приписи статті 391 Цивільного кодексу України, а в частині повернення самовільно зайнятої земельної ділянки на статтю 212 Земельного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові зазначено, що задовольняючи позовну вимогу про звільнення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки, орендованої позивачем, місцевий господарський суд не послався на жодні докази, що свідчили б про самовільне зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки. Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що це свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин даної справи.

В той же час, апеляційний суд не врахував, що відсутність доказів, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки може бути підставою для відмови в цій частині позову, а не підставою для припинення провадження у зв'язку з відсутністю такого предмету спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, позивач посилається на те, що предмет спору не припинив своє існування, оскільки, відповідач не демонтував стовпи на яких кріпляться ворота.

Зазначена обставина свідчить про те, що між сторонами залишилось неврегульване питання та відповідно в цій частині продовжує існувати предмет спору.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджено та не зазначено кому саме належить право користування земельною ділянкою на якій розташовані стовпи, які є елементами цих воріт. Ця обставина має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Отже, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів ст.4 2 ГПК України, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 статті 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 922/2255/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

В. О. Швець