Постанова

від 14.05.2007 по справі 17/321-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/321-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2007 р.                                                           Справа № 17/321-05  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Авдєєв Є.М. (дов. №7 від 02.02.07р.)

відповідача -  Гузь М.О. (директор)

третьої особи – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Суми-Енергопром”, м. Суми (вх. № 152 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 07.12.06 р. по справі № 17/321-05

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсмаш», м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Енергопром", м. Суми

третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Сумська автобаза № 2», м.Суми

про стягнення 25731,40 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у здійсненні права власності та виселити його з приміщень, розташованих за адресою: м. Суми, вул.Ковпака, 4, а також зобов'язати відповідача повернути йому приміщення з незаконного володіння та користування по акту приймання-передачі. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 грн. моральної шкоди та 15 731,40 грн. збитків, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 19581,06 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних внаслідок несвоєчасного повернення відповідачу спірного приміщення.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, відмовившись від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача не чинити йому перешкоди у здійсненні права власності та виселити його з приміщень, розташованих за адресою: м. Суми, вул.Ковпака, 4, а також зобов'язати відповідача повернути йому приміщення з незаконного володіння та користування по акту приймання-передачі. Окрім того, просив суд додатково стягнути з відповідача на свою користь неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди у період з 27.04.2005р. по 30.11.2005р. у сумі 25 221,26 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.12.2006р. у справі №17/321-05 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15 371,40 грн. збитків, 25 221,26 грн. неустойки. Рішення у даній частині мотивовано тим, що сума 15 371,40 грн. нарахована позивачу у відповідності з умовами договору про спільну діяльність від 04.04.05 у зв'язку з передачею позивачем майна з порушенням термінів, визначених у договорі, з причини несвоєчасного звільнення приміщення відповідачем, чим позивачу завдано збитки у розмірі 15 371,40 грн. Також місцевим господарським судом визнані обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування у зв'язку з несвоєчасним поверненням об'єкту оренди у розмірі 25221,26 грн.

Провадження в частині зобов'язання ТОВ “Суми-Енергопром” не чинити ТОВ “Ресурмаш” перешкоди у здійсненні права власності та виселити ТОВ “Суми-Енергопром” з приміщень, розташованих за адресою: м. Суми, вул.Ковпака, 4, а також зобов'язання ТОВ “Суми-Енергопром” повернути ТОВ “Ресурмаш” приміщення з незаконного володіння та користування по акту приймання-передачі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог у цій частині. В іншій частині позову відмовлено із посиланням на необґрунтованість вимог щодо стягнення 19581,06 грн. збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди та відсутності правового обґрунтування вимог щодо стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ “Суми-Енергопром”на користь ТОВ “Ресурмаш”15 371,40 грн. збитків, 25 221,26 грн. неустойки скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Також у наданому суду обґрунтуванні до апеляційної скарги (вх.№1709 від 26.02.07) відповідач вказує на можливість фальсифікації договору про сумісну діяльність від 04.04.05.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів відповідача, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа – Відкрите акціонерне товариство «Сумська автобаза № 2» – відзиву на апеляційну скаргу не надала, та не скористалася своїм процесуальним правом на участь представника у судових засіданнях. Враховуючи, що ВАТ «Сумська автобаза № 2» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи апеляційним господарським судом (повідомлення про вручення поштового відправлення долучено до матеріалів справи, т.1, а.с.120), колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши представників позивача та відповідача у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.

Позивач – згідно з договором купівлі-продажу від 27.04.05 – придбав у третьої особи нежитлове приміщення загальною площею 684,00 кв.м., розташоване в м.Суми по вул.Ковпака,4 за ціною 99000,00 грн.

Відповідно до акту від 27.04.05 прийняття-передачі у власність нерухомого майна за вищевказаним договором, ВАТ «Сумська автобаза № 2» передало, а ТОВ «Ресурсмаш» прийняло зазначене нежитлове приміщення. Як зазначено у пункті 3 даного акту, ТОВ «Ресурсмаш» попереджено, що у приміщенні, яке передається, знаходиться орендар.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, 01.02.04 між ВАТ «Сумська автобаза №2» (орендодавець) та ТОВ «Суми-Енергопром» (орендар) укладено договір оренди, за яким орендар отримав у господарське користування приміщення під офіс площею 24,2 кв.м. та виробничі нежитлові приміщення  площею 570,1 кв.м.  по вул.Ковпака, 4.  Згідно з п.3.1 даного договору, він вступає в силу з 01.02.04 і діє по 31.12.04. По закінченню строку дії договору останній вважається пролонгованим автоматично, якщо ні одна з сторін не заявила про намір розірвати договір оренди. Дане положення договору узгоджується з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо   наймач   продовжує   користуватися   майном   після закінчення  строку договору найму,  то,  за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця,  договір вважається  поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України, у  разі зміни власника речі,  переданої у найм,  до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як встановлено господарським судом Сумської області, ні наймач (відповідач), ні наймодавець (третя особа) та позивач, до якого з 27.04.05 на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу перейшли  права та обов'язки наймодавця, - не заявили про намір розірвання вказаного договору. Отже даний договір має вважатися пролонгованим після 31.12.04 і чинним до 30.11.05 – дати, коли орендар звільнив  приміщення  по вул.Ковпака,4 (копію акту приймання-передачі приміщень від 30.11.05 долучено до матеріалів справи).

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні посилається на ухвалу господарського суду Сумської області від 01.12.05 у справі №3/576-05. У мотивувальній частині даної ухвали зазначено, що у відповідності до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України договір оренди від 01.02.04 є нікчемним з 31.01.05, тобто з моменту недодержання сторонами правочину вимог частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній саме на момент укладення договору) щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше.

Визнавши встановленим фактом нікчемність договору з 31.01.05, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що з 31.01.05 договір найму припинено і застосував статтю 785 Цивільного кодексу України, зокрема – щодо наявності у наймодавця права вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (а саме, з 27.04.05 по 31.11.05). Проте колегія суддів не погоджується із вказаними висновками з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Разом з тим, висновок про нікчемність договору оренди від 01.02.04 міститься не у рішенні, а в ухвалі господарського суду. Крім того, як вбачається з тексту зазначеної ухвали від 01.12.05 у справі №3/576-05, провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору – тобто спір не було розглянуто по суті. Також колегія суддів відзначає, що  зазначення у мотивувальній частині вищевказаної ухвали про нікчемність договору є не встановленим фактом, а тлумаченням судом норм Цивільного кодексу України. Отже посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на вищевказану ухвалу є помилковим.

Як вбачається з системного аналізу змісту статей 793 та 764 Цивільного кодексу України, вимога щодо обов'язковості нотаріального посвідчення стосується лише тих договорів, у яких вже в момент укладення встановлюється строк дії, більший за вказаний у статті 793 Цивільного кодексу України строк. Оскільки на момент укладення вищевказаного договору оренди статтею 793 Цивільного кодексу України було передбачено строк 1 рік, а договір було укладено на 11 місяців, колегія суддів вважає, що нотаріальне посвідчення даного договору не вимагалося в момент укладення договору та не було обов'язковим і після його пролонгації в порядку статті 764 Цивільного кодексу України - тобто сторонами додержано вимог закону щодо форми даного договору.

Отже у місцевого господарського суду були відсутні фактичні та правові підстави вважати вищевказаний договір оренди нечинним, припиненим з 31.01.05 та застосовувати приписи статті 785 Цивільного кодексу України, якою визначено обов'язки наймача у разі припинення договору найму.

Виходячи з того, що, як уже зазначалося, договір оренди фактично був чинним з 01.02.04 по 30.11.05, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що відповідач був зобов'язаний  повернути орендоване майно після переходу до позивача права власності на це майно 27.04.05. Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - за несвоєчасне повернення об'єкту оренди - неустойки за період з 27.04.05 по 30.11.05 у розмірі 25221,26 грн. колегія суддів вважає необґрунтованими, а рішення суду в частині їх задоволення – таким, що не узгоджується з матеріалами справи та приписами чинного законодавства.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15731,40 грн. збитків колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з договором від 04.04.05 про спільну діяльність, укладеним між ТОВ «Ресурсмаш» та ПП НТЦ «Промтехкомплект», позивач зобов'язався у строк протягом тридцяти днів з моменту підписання договору передати ПП НТЦ «Промтехкомплект» для створення матеріально-технічної бази по ремонту і виробництву запчастин до насосів приміщення площею 620 кв.м. за адресою: м.Суми, вул.Ковпака, 4.  Пунктом 11.1 даного договору передбачено, що у разі несвоєчасного передання вищевказаного майна або коштів позивач сплачує ПП НТЦ «Промтехкомплект» пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно переданого майна або коштів за кожний день прострочення.

27.05.05 ПП НТЦ «Промтехкомплект» направило позивачу претензію №2, у якій, із посиланням на те, що зазначене у договорі від 04.04.05 приміщення не було передано у встановлений даним договором строк, вимагає сплатити пеню у розмірі 15731,40 грн. Листом №30 від 27.05.05 позивач повідомив ПП НТЦ «Промтехкомплект», що згоден із даною вимогою, і платіжним дорученням №246 від 29.06.06 перерахував  вищевказану суму на рахунок ПП НТЦ «Промтехкомплект».

Місцевий господарський суд погодився із доводами позивача про те, що дана сума є збитками, які були завдані позивачу через несвоєчасне звільнення відповідачем орендованих приміщень і які підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем на підставі частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України.

Вищевказаною правовою нормою дійсно передбачено, що майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов'язання щодо відшкодування шкоди, як і інші зобов'язання, відповідно до загальної норми частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зі змісту якої випливає, що кожна із передбачених нею підстав має назву юридичного факту, тобто виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди.

Як вбачається з системного аналізу норм чинного  законодавства,  що регулює дані правовідносини, для застосування вищевказаного виду цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: завданої шкоди; протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв'язку між першими двома елементами; вини заподіювача шкоди. Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції вини, а саме – обов'язок доводити відсутність своєї вини покладено на особу, яка завдала шкоди.

Отже позивач, у відповідності до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести сам факт правопорушення з боку відповідача, безпосередній зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, а також обґрунтувати правову природу та розмір позовних вимог (завданої шкоди).

Позивач вважає, що порушення з боку відповідача полягає в тому, що він продовжував користуватися орендованими приміщеннями після 31.01.05 – дати, з якої, на думку позивача, договір оренди від 01.02.04 є нікчемним, а відтак, припиненим.

Разом з тим, як уже зазначалося вище, дане твердження є помилковим та зроблене позивачем при довільному трактуванні норм Цивільного процесуального кодексу України. Тому колегія суддів відзначає, що позивачем не доведено факту правопорушення з боку відповідача та безпосереднього зв'язку між таким порушенням та заподіянням шкоди. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на час придбання позивачем спірного приміщення 27.04.05  йому було відомо про те, що дане приміщення орендоване  відповідачем. До того ж, на час укладення та виконання договору про спільну діяльність з ПП НТЦ «Промтехкомплект» ТОВ «Ресурсмаш» не зверталося до ТОВ «Суми-Енергопром» з вимогою про розірвання договору оренди та не подавало відповідного позову до суду.

Колегія суддів відзначає, що із відсутності у відповідача обов'язку повернути позивачу орендовані приміщення випливає і відсутність вини відповідача у невиконанні позивачем свого зобов'язання за договором про спільну діяльність.

Крім того, як обґрунтовано вказує відповідач в апеляційній скарзі, місцевим господарським судом не було взято до уваги наступні обставини: позивач вказує на несвоєчасне повернення відповідачем приміщень площею 620 кв.м., тоді як предметом оренди за договором від 01.02.04 є приміщення загальною площею 570,1 кв.м.; також місцевим господарським судом не досліджено питання щодо правомірності зобов'язання, взятого на себе позивачем за вищевказаним договором про спільну діяльність, оскільки даний договір було укладено 04.04.05, тоді як приміщення за адресою: вул.Ковпака, 4, які позивач зобов'язався передати для здійснення спільної діяльності, придбано ним лише 27.04.05.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15731,40 грн. збитків.

Колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом, у відповідності до вимог частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторонам було створено необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, так, розгляд справи неодноразово відкладався для надання сторонами відповідних доказів, які вони вважають за необхідне надати, виходячи з принципу змагальності, закріпленого у частині 1 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, зокрема – позивача було зобов'язано надати обґрунтований розрахунок суми позовних вимог. Разом з тим, надані позивачем обчислення – із наведених вище підстав - не можуть бути визнані обґрунтованим розрахунком. Тому, на думку колегії суддів, у позові ТОВ «Ресурсмаш» має бути відмовлено.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення  з відповідача 15371,40 грн. збитків та  25221,26 грн. неустойки – підлягає скасуванню, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано  обставини справи та неправильно застосовано норми Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, частиною 2 статті 103, пунктами 1 та 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.12.06 у справі №17/321-05 в частині стягнення 15371,40 грн. збитків, 25221,26 грн. неустойки скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурмаш» (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4, ЗКПО 31930328, р/р 26006470257001 в СФ Приват Банк. МФО 337546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Енергопром») (40021, м. Суми, вул. З.Космодем'янської, 11, р/р 26003000326002 в СФ АТ «Укрінбанк», МФО 337494, код ЄДРПОУ 14016648)  204,76 грн.  витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді