Постанова

від 13.12.2016 по справі 15/65

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 15/65

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Тітов М.І. - представник за довіреністю № 13 від 03.03.2016

від відповідача: Вороніна К.В. - представник за довіреністю № 01/350 від 07.07.2016

від Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Укртранснафтопродукт»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» на дії та постанови Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

у справі № 15/65 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Державного підприємства «38 Відділ інженерно-технічних запчастин»

до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт»

про стягнення 468 297,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві (скарга № 01/653 від 06.07.2016), де просив:

- визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48458346;

- визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт коштів боржника;

- визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт майна боржника и оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Байрамова Т.Р. від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48458346;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Байрамова Т.Р. від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт коштів боржника;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Байрамова Т.Р. від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт майна боржника и оголошення заборони на його відчуження;

- зняти арешт з грошових коштів Державного підприємства «Укртранснафтопродукт»;

- зняти арешт з майна Державного підприємства «Укртранснафтопродукт».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 15/65 у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду скарги рішення суду у справі № 15/65 боржником не виконано, дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника не можуть вважатися протиправними і незаконними, оскільки вони направлені на забезпечення виконання прав стягувача за наказом та його законних інтересів.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Державне підприємство «Укртранснафтопродукт» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити свою скаргу № 01/653 від 06.07.2016 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що спірну ухвалу судом першої інстанції винесено з порушеннями норм процесуального та матеріального права, а висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції зі скаргою, а саме на те, що:

- в оспорюваних постановах державним виконавцем невірно зазначено адресу заявника;

- постановою про арешт коштів боржника від 10.06.2016 у ВП № 48458346 накладено арешт в тому числі і на рахунок № 26042277182 в гривні, який призначений для обліку коштів соціального страхуванні в національній валюті, що позбавило можливості підприємством здійснити виплати по листам непрацездатності та є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- матеріали виконавчого провадження передавалися від ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції та поверталися останнім знову на адресу ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, а також постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.08.202015 виносилась з порушенням порядку, встановленого ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5;

- державним виконавцем 10.06.2016 при примусовому виконанні Наказу винесено постанови про арешт коштів та майна боржника на загальну суму 946 196,02 грн., що значно перевищує межі загальної суми стягнення.

Крім того, відповідач зазначив про пропуск позивачем строку для пред'явлення Наказу до виконання.

Ухвалою від 31.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді Чорна Л.В., Яковлєв М.Л. відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 15/65 прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.11.2016.

Розпорядженням Керівника апарату суду від 08.11.2016 № 09-52/5937/16, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі Іоннікової І.А. у відпустці та відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 15/65.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2016 справу № 15/65 призначено судді-доповідачу Калатай Н.Ф.

Ухвалою від 11.11.2016 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 15/65 прийнято до свого провадження.

Державна виконавча служба Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві представників в жодне судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою та що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

У вересні 2008 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані за договором про охорону об'єктів відповідача № 46 від 05.08.2005, але неоплачений послуги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2008 матеріли справи направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2009 у справі № 15/65 (а.с. 89-91) позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 391 911,11 грн. основного боргу, 64 629,28 грн. пені, 11 756,65 грн. 3 % річних, а також 4 682,97 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02.02.2009 на виконання рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ (далі Наказ).

Наказ позивачем пред'явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управлінню юстиції у м. Києві (далі Відділ), проте в процесі його виконання державним виконавцем було встановлено, що за боржником зареєстровані нежитлові будинки та споруди за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий,76, з огляду на що було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчі документи направлено до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області для подальшого виконання.

Вказані обставини підтверджуються листом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 2085 від 11.02.2016 (а.с. 160).

Після надходження 27.08.2015 постанови Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області про відмову у відкриття виконавчого провадження від 18.12.2014, державним виконавцем Відділу 28.08.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48458346 (а.с. 113-114).

Враховуючи, що у Відділі знаходилося декілька виконавчих проваджень, боржником по яких є відповідач, державним виконавцем 19.10.2015 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 48458346 до зведеного виконавчого провадження № 49130979, яке веде Відділ.

Постановою державного виконавця Відділу від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт коштів боржника на рахунки відповідача накладено арешт в межах суми 473 098,01 грн., а постановою державного виконавця Відділу від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт майна боржника и оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно відповідача в межах суми 473 098,01 грн.

Копії вказаних постанов мстяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (https://trade.informjust.ua/vpdoc/docdata_new.aspx).

Не погоджуючись з постановами державного виконавця Відділу від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48458346, від 10.06.2016 постановою про арешт коштів боржника та від 10.06.2016 про арешт майна боржника и оголошення заборони на його відчуження, відповідач звернувся до Господарського суд міста Києва зі скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірними дії Відділу щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48458346;

- визнати неправомірними дії Відділу щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт коштів боржника;

- визнати неправомірними дії Відділу щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт майна боржника и оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48458346;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт коштів боржника;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу від 10.06.2016 у ВП № 48458346 про арешт майна боржника и оголошення заборони на його відчуження;

- зняти арешт з грошових коштів Державного підприємства «Укртранснафтопродукт»;

- зняти арешт з майна Державного підприємства «Укртранснафтопродукт».

В обґрунтування вимог скарги відповідач послався на те, що:

- в оспорюваних постановах державним виконавцем невірно зазначено адресу заявника, наслідком чого було неотримання відповідачем спірних постанов;

- постановою про арешт коштів боржника від 10.06.2016 у ВП № 48458346 накладено арешт в тому числі і на рахунок № 26042277182 в гривні, який призначений для обліку коштів соціального страхуванні в національній валюті, що й позбавило можливості підприємством здійснити виплати по листам непрацездатності та є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- матеріали виконавчого провадження передавалися від ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції та поверталися останнім знову на адресу ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, а також постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.08.202015 виносилась з порушенням порядку, встановленого ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5;

- державним виконавцем 10.06.2016 при примусовому виконанні Наказу винесено постанови про арешт коштів та майна боржника на загальну суму 946 196,02 грн., що значно перевищує межі загальної суми стягнення.

Крім того, відповідач зазначив про пропуск позивачем строку для пред'явлення Наказу до виконання.

Суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні вказаних вимог, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Статтею 121-1 ГПК України в редакції на дати спірних постанов встановлено, що:

- скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1);

- скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2);

- за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 3).

У пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції чинній на момент видачі Наказу) виконавчі документи, зокрема виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

За приписами частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися з заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Статтею 118 ГПК України (в редакції чинній на момент видачі Наказу) встановлено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення.

Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Отже, повернення виконавчого документа з підстав неможливості в повному обсязі виконати рішення через відсутність майна боржника, на яке може бути звернене стягнення, не є перешкодою для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, за умови, що він був дійсно повернений органом ДВС стягувачу у визначений цим Законом спосіб.

При цьому, праву стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання кореспондує обов'язок органу ДВС належного виконання зазначеної нормативно визначеної процедури, в результаті якої судовий наказ дійсно повертається стягувачу, і саме цей факт є підставою для встановлення нового строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після його переривання.

Таким чином, новий строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання розпочав свій перебіг з дати прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документальні докази, Наказ був пред'явлений до виконання своєчасно, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання було перервано поверненням виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин, помилковим є посилання відповідача на пропуск позивачем строку пред'явлення Наказу до виконання.

При цьому сам по собі факт неотримання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження внаслідок зміни відповідачем адреси, на що він послався в обґрунтування вимог скарги, не може свідчити про неправомірність дій державного виконавця, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на дату винесення оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Помилковими також є твердження відповідача стосовно того, що 10.06.2016 року державним виконавцем при примусовому виконанні Наказу винесено постанови про арешт коштів та майна боржника на суму 946 196,02 грн., що значно перевищує межі загальної суми стягнення, оскільки, як вбачається зі змісту постанов про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.06.2016 року арешт накладено в межах суми стягнення 473 098,01 грн., про що і вказано у самих постановах.

Щодо посилань відповідача на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» слід зазначити, що відповідачем не надано доказів невиплати по листам непрацездатності внаслідок здійснення державним виконавцем Відділу дій з примусового виконання Наказу.

Крім того, згідно преамбули вказаного Закону, цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, в той час як дії державного виконавця врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, у ч. 2 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на яку посилається відповідач, йде мова про використання коштів страхувальником, яким в даному випадку є відповідач, а не державний виконавець.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012, Рішення КСУ у справі № 1-7/2013 від 26.06.2013).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Рішення суду у цій справі прийнято ще у 2009 році та залишається невиконаним більш, ніж 7 років.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року): «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в п.42 рішення Європейського суду від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України», суд повторює, що пункт 1 стаття 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду» (див. «Горнсбі проти Греції», від 19 березня 1997 р., 1997-II, p. 510, § 40). Таким чином, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

За таких обставин, дії державного виконавця, які виконувались в межах виконавчого провадження, були здійснені належним чином, спрямовані, в першу чергу, на виконання судового рішення в розумінні статті 124 Конституції України і ГПК України та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволенні поданої відповідачем скарги на дії Відділу та правомірно відмовив у її задоволенні у повному обсязі.

Правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 15/65 відсутні.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Державне підприємство «Укртранснафтопродукт».

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 15/65 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 15/65 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 15/65.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова