Постанова

від 13.12.2016 по справі 921/433/16-г/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа № 921/433/16-г/5

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність, б/н від 11.01.2016);

відповідача 1 (скаржника): ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.08.2016);

відповідача 2: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 18.08.2016);

відповідача 3 ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.08.2016),

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірми «Еліта» (вх.№01-05/5464/16 від 22.11.2016)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 у справі №921/433/16-г/5

про відмову в задоволенні заяви ПП Агрофірма «Еліта» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17.06.2016 у справі №9/2016

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон -Імпорт», м. Пологи Запорізької області

до відповідача 1: Приватного підприємства Агрофірми «Еліта», с. Каленна Сквирського району Київської області

відповідача 2: ОСОБА_4, м. Київ

відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія», с. Капустинці Володарського району Київської області

про: скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17.06.2016 у справі №9/2016

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ПП Агрофірма «Еліта» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17.06.2016 у справі №9/2016.

Названим рішенням третейського суду позов ТОВ «Бізон -Імпорт», заявлений до ПП Агрофірма «Еліта»( відповідача 1), ОСОБА_4 ( відповідача 2) та ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» ( відповідача 3) про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 1 408 551,22грн у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу та договорів поруки, задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 1 408 551,22грн та по 4 795,17грн на відшкодування третейських витрат з кожного з відповідачів.

ПП Агрофірма «Еліта» (відповідач 1) у своїй заяві вказувало, що підставами для скасування рішення третейського суду є те, що рішення прийняте у спорі, не передбаченому третейською угодою, а склад третейського суду, яким було прийняте рішення, не відповідав вимогам ст.ст. 16-19 ЗУ «Про третейські суди».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 у справі №921/433/16-г/5 (колегія суддів у складі: головуючого судді Г.З. Андрушків, суддів Н.М. Бурди, І.М. Гирили) в задоволенні заяви ПП Агрофірма «Еліта» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17.06.2016 у справі №9/2016 відмовлено. Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17.06.2016 у справі №9/2016 залишено без змін. Матеріали справи №9/2016 повернено Постійно діючому третейському суду при Асоціації "Правова ліга".

Ухвала суду мотивована ст. ст.121-1, 122-5 ГПК України, ст.ст. 1, 12, 16, 17, 19, 51 ЗУ «Про третейські суди», Регламентом постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга».

При відмові у задоволенні заяви ПП Агрофірма «Еліта» (відповідача 1), господарський суд виходив з того, що склад третейського суду, яким прийнято оскаржуване рішення, відповідає вимогам ст.ст. 16-19 ЗУ «Про третейські суди» та Регламенту третейського суду, а також з того, що рішення прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою ( умови п.10.1 договору купівлі-продажу №ЩИ-002/2014 сільськогосподарської продукції від 02.04.2014 та п. 5.5 договору поруки1та договору поруки 2 від 02.04.2014, які не визнано недійсними чи припиненими в судовому порядку).

ПП «Агрофірма «Еліта» (відповідач 1) не погодилося з ухвалою господарського суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17.06.2016 у справі №9/2016.Скаржник стверджує, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач - ТОВ «Бізон-Імпорт» подав відзив від 12.12.2016 на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апелянта, просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 13.12.2016 представник скаржника, який одночасно представляв інтереси всіх відповідачів, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким скасувати рішення третейского суду від 17.06.2016 у справі №9/2016.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Статтею 12 ГПК України визначено, які справи підвідомчі господарським судам.

Так, згідно з п.1 частини першої цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Частиною другою ст. 12 ГПК встановлено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст. 2 ГПК України господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди".

Згідно із ст. 122- 1 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до ч.2 ст.51 ЗУ «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Статтею 2 ЗУ «Про третейські суди» визначено, що компетентний суд - це місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.11.2012 роз'яснено, що компетентним судом, до якого оскаржуються рішення третейського суду і який здійснює видачу виконавчого документа, може бути в розумінні ЗУ «Про третейські суди» як місцевий загальний суд, так і місцевий господарський суд, за місцем розгляду справи третейським судом. У вирішенні питання про те, який суд - загальний чи господарський - компетентний розглядати заяви про скасування рішення третейського, господарським судам необхідно виходити з вимог статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та статей 1, 12 ГПК( п.6.1).

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 21 ГПК встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 роз'яснено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду оскаржено рішення третейського суду від 17.06.2016 у справі №9/2016, прийняте у спорі про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням договорів купівлі-продажу та поруки, в якому однією із сторін є фізична особа ОСОБА_4, яка не є суб'єктом господарювання.

Отже, з огляду на суб'єктий склад сторін даний спір не підвідомчий господарському суду і господарський суд не є компетентним судом, до якого оскаржується назване рішення третейського суду.

Таким чином, враховуючи те, що одним із відповідачів у спорі, який був розглянутий третейським судом, була фізична особа ОСОБА_4, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заява про скасування рішення третейського суду не підлягала розгляду господарським судом.

Відповідно до п.1 часини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ст. 104 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанці належить скасувати, провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1. ст. 80 ГПК.

Судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 21, 49, п. 1 ч.1 ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105, 122-1 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 у справі №921/433/16-г/5 скасувати, провадження у справі припинити.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 16.12.2016

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.С. Скрипчук