Рішення

від 14.12.2016 по справі 913/1161/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 грудня 2016 року Справа № 913/1161/16

Провадження №33/913/1161/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» , м. Луганськ

до Комунальної установи В«Територіальне медичне об'єднання м.ЛисичанськВ» , м.Лисичанськ, Луганської області

про стягнення 331418 грн 28 коп.,

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача : ОСОБА_1, представник за довіреністю №134 від 19.07.2016;

від відповідача : представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Комунальної установи В«Територіальне медичне об'єднання м.ЛисичанськВ» про стягнення на підставі договору про закупівлю ( постачання) електричної енергії за держані кошти № 62 від 17.02.2016 заборгованості в сумі 331418 грн 28 коп. за надані послуги з перетікання реактивної електричної та поставлену активну електроенергію, з яких:

- 24079 грн 33 коп.- заборгованість за надані послуги з перетікання реактивної електричної протягом січня - вересня 2016 року;

- 246481 грн 28 коп. - пені, нарахованої за допущене прострочення з оплати за активну електроенергію та за послуги з перетікання реактивної електричної;

- 20588 грн 89 коп. - 3% річних;

- 40268 грн. 78 коп. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.10.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.11.2016.

У відзиві №2848 від 04.11.2016, поданому через канцелярію суду, відповідач зазначає, що Управління державної казначейської служби України в м.Лисичанську Луганської області зареєструвало всі фінансові зобов'язання, які подавалися відповідачем своєчасно, але не здійснювало оплату за спожиту активну електроенергію та за перетоки реактивної електроенергії у зв'язку з не проведенням перереєстрації позивача на території підконтрольній українській владі. І тільки після відкриття позивачем небюджетного рахунку в ГУ ДКСУ в Луганській області для оплати за електричну електроенергію, між сторонами укладено додаткову угоду №4 від 08.08.2016, Управління державної казначейської служби України в м.Лисичанську Луганської області почало проводити оплату за активну електричну енергію, але оплату за надані послуги з перетоків реактивної електроенергії не здійснено до теперішнього часу.

За вказаних обставин відповідач вважає, що вимоги позивача по стягненню пені за прострочення термінів платежів, 3% річних, інфляційні нарахування направлені на збагачення за рахунок бюджетних коштів держави, оскільки відповідач є комунальною установою, що повністю утримується за кошти державних субвенцій. Крім того, відповідав зазначає про те, що зі свого боку позивач не вживав жодних заходів щодо вирішення цього питання (а.с.148-150).

Через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 17.11.2016, в яких останній вказував про те, що позивачем на виконання постанови Кабінету міністрів України «Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з постачальником електричної енергії товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» №447 від 06.07.2016 відкрито в УДКУ у Луганській області небюджетні рахунки, в тому числі рахунок №37126447021200, на який 12.08.2016 були перераховані кошти за спожиту активну електроенергію відповідачем (а.с.237-238).

Крім того, позивач в поясненнях на заперечення відповідача від 10.11.2016 послався на те, що не виконання фінансовою установою своїх зобов'язань з перерахування коштів не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань та не позбавляє права позивача на отримання оплати за спожиту електроенергію та нараховані санкції, компенсаційні платежі на підставі ст.625 ЦК України. В даній ситуації відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів з метою виконання грошового зобов'язання (а.с.241-243).

Представником відповідача також через канцелярію суду було подано письмове клопотання від 04.11.2016 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Державної казначейської служби Украйни у м. Лисичанську Луганської області.

В якості обґрунтування в заяві відповідач вказує на своєчасну реєстрацію своїх бюджетних зобов'язань згідно укладеного з позивачем договору, однак Управління Державної казначейської служби Украйни у м. Лисичанську Луганської області до сьогоднішнього дня не здійснює оплату. За таких обставин відповідач вважає, що до участі у справі в якості третьої особи слід залучити Управління Державної казначейської служби для надання ним відповідних пояснень щодо причин не проведення оплати (а.с.230).

Заслухавши думку учасників процесу в судовому засіданні від 08.11.2016, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення господарським судом до участі у справі можуть бути залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін або прокурора або з ініціативи господарського суду.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належного обґрунтування щодо необхідності залучення до участі в якості третьої особи Управління Державної Казначейської служби Украйни у м. Лисичанську Луганської області, не наведено обґрунтованих мотивів яким чином рішення у справі може вплинути на їх права або обов'язки.

Суд зауважує про те, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору №62 про закупівлю (постачання) електричної енергії, за державні кошти від 17.02.2016.

Згідно ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до положень Закону України В«Про гарантії держави щодо виконання судових рішеньВ» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація. Отже, фактично виконання рішення суду у справах, де боржниками є державне підприємство/установа покладено саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, частиною 2 ст.6 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За таких обставин, за висновком суду в порядку ст.27 ГПК України відсутні підстави для залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Державної Казначейської служби Украйни у м. Лисичанську Луганської області, а тому суд відмовив в задоволенні поданого відповідачем клопотання.

В судовому засіданні 08.11.2016 оголошено перерву до 28.11.2016 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.11.2016 розгляд справи відкладено на 14.12.016 у зв'язку з неявкою представникі всторін.

В судове засідання 14.12.2016 прибув лише представник позивача. Від відповідача представник не прибув, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, відповідач надавав письмові пояснення та заперечення, сторони надали докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

У судовому засіданні 14.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» (постачальник, позивач) та Комунальною установою В«Територіальне медичне об'єднання м.ЛисичанськВ» (замовник/споживач, відповідач) укладено договір №62 про закупівлю (постачання) електричної енергії, за державні кошти від 17.02.2016, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2016 році поставити споживачу електричну енергію (ДК ПП 016:20 35.11.1:2015 код 09310000-5) для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною дозволеною потужністю 1935,83 кВт, величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору «³домості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживачаВ» , а споживач оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною (а.с.20-59).

Сума цього договору становить 4238854 грн 75 коп. (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати споживачу протягом розрахункового періоду електричної енергії з вимогами додатку В«Порядок розрахунківВ»

Згідно з пп.6.1.4 п.6.1 договору споживач зобов'язався для визначення величини спожитої електричної енергії щомісячно 19 числа згідно з додатком В«Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергіїВ» знімати покази розрахункових засобів обліку, встановлених у споживача та інших суб'єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до його технологічних електричних мереж (субспоживачів, електропередавальної організації); підтверджувати покази розрахункових засобів обліку споживача, встановлених на об'єктах постачальника; оформляти результати відповідно до додатку В«Форма В«Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергіїВ» та направляти уповноваженого представника до Лисичанського РЕМ за адресою: м.Лисичанськ, вул. Ворошилова 11, кім.113 для подання В«Акту про зняття показів розрахункових засобів облікуВ» за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених договором. Одночасно з рахунками постачальник надає споживачу під розпис два екземпляри підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію, який складається за формою, наведеною у додатку В«Форма В«Акт про використану електричну енергіюВ» . Споживач повертає один екземпляр підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію разом з Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період.

Згідно з пп.6.1.6 п.6.1 договору споживач зобов'язався здійснювати компенсацію перетікань реактивної електроенергії.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.7.1 договору).

В пп.7.4.1 п.7.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань споживачу надаються окремі рахунки.

Цей договір набирає чинності з 17.02.2016 і діє до 31.12.2016. Відповідно до ст.631 Цивільного Кодексу України умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2016 року (п.13.1 договору).

Крім того, у п.1 додатку В«Порядок розрахунківВ» сторони визначили, що споживач здійснює розрахунки за електричну енергію за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та згідно з тарифними групами та класами напруги кожного приєднання. За електричну енергію, що обліковується на окремій площадці вимірювання розрахунки здійснюються за одним тарифом. Розрахунковим вважається період, який починається з 19 числа поточного місяця і триває до 18 числа (включно) наступного місяця. На період з 01.01.2016 по 31.12.2016 застосовується роздрібний тариф (а.с.33).

Відповідно до п.5 додатку В«Порядок розрахунківВ» оплата за активну електоренергію, додатково заявлені в п.9.5 Договору обсяги активної електроенергії, не обліковану електроенергію, плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності здійснюється споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника .

Відповідно до п.9 додатку В«Порядок розрахунківВ» сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Матеріали справи свідчать про те, що 08.08.2016 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 17.02.2016 року № 62, згідно якої сторони домовились у зв'язку з відкриттям небюджетного рахунку постачальника банківські реквізити постачальника в пункті 16 договору викласти в новій редакції (а.с.217).

На виконання вказаних умов договору позивачем поставлено відповідачу в період з січня по липень 2016 року активну електричну енергію та надано послуги з перетікання реактивної електроенергії протягом січня - вересня 2016 року, оплата за які відповідачем своєчасно та в повному обсязі не здійснювалась, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №62 від 17.02.2016 про закупівлю (постачання) електричної енергії за держані кошти є договором енергопостачання, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України В«Про засади функціонування ринку електричної енергії УкраїниВ» та В«Про електроенергетикуВ» .

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України В«Про електроенергетикуВ» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Підпунктом 2 п.10.2 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося вище, в до п.9 додатку В«Порядок розрахунківВ» сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання . Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно з пп.6.1.6 п.6.1 договору споживач зобов'язався здійснювати компенсацію перетікань реактивної електроенергії.

Наявні у справі матеріали свідчать про належне виконання позивачем зобов'язань за договором, зокрема поставку активної електроенергії відповідачу протягом січня - липня 2016 року на загальну суму 2 115 895 грн 84 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийняття-передавання товарної продукції та виставленими рахунками відповідачу (а.с.60, 62, 64, 67, 70, 73, 75, 78, 80, 83, 85, 88, 91, 94, 98, 103) .

Натомість, як встановлено судом, відповідачем за поставлену активну електроенергію проведено повний розрахунок лише в серпні 2016 (12.08.2016 та 16.08.2016), тобто із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку позивача, та не заперечується відповідачем (а.с.106-110) .

Факт надання відповідачу послуг з перетікання реактивної електроенергії протягом січня - вересня 2016 року на загальну суму 24079 грн 33 коп. у відповідності до умов укладеного між сторонами договору №62 від 17.02.2016 підтверджується матеріалами справи, актами про надання послуг, пов'язаних з перетіканням реактивної електроенергії та виставленими рахунками (а.с. 61, 62, 65, 68,71, 73, 76, 78, 81, 83, 86, 89, 92, 95, 99, 104).

Крім того, судом враховується факт визнання відповідачем у наданому відзиві наявної суми боргу в розмірі 24079 грн 33 коп. - за надані позивачем послуги з перетікань реактивної енергії за вказаним договором. Як зазначає відповідач, отримані від позивача рахунки були своєчасно підготовлені та зобов'язання зареєстровані в Управлінні Державної казначейської служби (а.с.148-153).

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми боргу за надані позивачем послуги з перетікання реактивної енергії на час розгляду спору.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за договором №62 від 17.02.2016 за надані протягом січня - вересня 2016 року послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі 24079 грн 33 коп. та про їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із допущеним простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за поставлену протягом січня - липня 2016 року активну електроенергію та надані послуги з перетікання реактивної енергії протягом січня - вересня 2016 року, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати на загальну суму 40268 грн 78 коп. (розрахунок, а.с. 13 - 14) та 3% річних на загальну суму 20588 грн 89 коп. (розрахунок, а.с. 18- 19).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім заявлено до стягнення 39695 грн 92 коп. інфляційних втрат, розрахованих за зобов'язаннями з поставки активної електроенергії в період січня - березня 2016 року та 40268 грн 78 коп., нарахованих за зобов'язаннями з наданих послуг з перетікання реактивної електроенергії в період січня - вересня 2016 року.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою інформаційно-правової системи «Законодавство», суд приходить до висновку про те, що позивачем було правильно визначено дату прострочення за зобовязаннями, з якої розпочинається прострочення, період нарахування по кожному з рахунків, період прострочення, а також правильно застосовані індекси інфляції, а тому розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 40268 грн 78 коп. визнається виконаним арифметично вірним, а вимога - такою, що підлягає задоволенню повністю.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд також дійшов висновку про його арифметичну правильність, зокрема позивачем правильно розраховані 3% річних в сумі 20346 грн 32 коп. за зобов'язаннями з поставки активної електроенергії в період січня - липня 2016 року та в сумі 242 грн 57 коп., нараховані за зобов'язаннями з наданих послуг за перетікання реактивної електроенергії в період січня - вересня 2016 року. За таких обставин з відповідача обґрунтовано підлягає стягненню 3% річних на загальну суму 20588 грн 89 коп.

З приводу доводів відповідача щодо допущених зволікань в оплаті з боку Управління державної казначейської служби у м.Лисичанську Луганської області, не перереєстрацію позивача на підконтрольну українській владі територію, та відсутність вини відповідача як підстави для звільнення від відповідальності суд зазначає наступне.

Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі здійснюється Законом України від 16.10.1997 № 575/97-ВР В«Про електроенергетикуВ» (із змінами та доповненнями).

Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником (частина 1 статті 26 Закону України В«Про електроенергетикуВ» ).

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» (позивач у справі) здійснює свою господарську діяльність у сфері електропостачання на підставі відповідних ліцензій на виробництво, транспортування та постачання електричної енергії та є суб'єктом відносин у сфері електропостачання, і відповідно до пункту 7.2 статті 7 Статуту Товариства, зокрема, передача електроенергії (передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами); розподілення та постачання електричної енергії (постачання електричної енергії за регульованим тарифом).

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України В«Про електроенергетикуВ» (із змінами згідно із Законом № 1207-VII від 15.04.2014, в редакції Закону № 284-VIII від 07.04.2015) особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінет Міністрів України постановою В«Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваженняВ» від 07.05.2015 №263 визначив особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Цим актом, зокрема, передбачено, що купівля та продаж з 1 травня 2015 року електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на іншу територію України та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію, здійснюється на контрольованій території оптовим постачальником електричної енергії та на неконтрольованій території суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на електроустановках, розташованих на неконтрольованій території та визначених Міненерговугілля, та/або публічним акціонерним товариством ДТЕК В«ДонецькобленергоВ» у Донецькій області і товариством з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» у Луганській області.

Електрична енергія, яка виробляється на неконтрольованій території, продається на цій території суб'єктам електроенергетики, які провадять діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та/або споживачам електричної енергії відповідної області, та/або іншим суб'єктам господарювання, розташованим у відповідній області, згідно з умовами багатостороннього договору, що укладається між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території.

Суб'єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

Зазначеною постановою не передбачено вимог щодо перереєстрації позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛЕОВ» на підконтрольну територію та обмеження його казначейського обслуговування.

Крім того, Законом України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» не передбачено вимог до підприємств, установ, організацій змінити юридичну адресу свого місцезнаходження. Також цей Закон не містить обмежень у здійсненні розрахунків з підприємствами, які мають юридичну адресу на неконтрольованій території. У відповідності до ст. 5 зазначеного Закону ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого входять і населені пункти Луганської області. Ці населені пункти входять у сферу ліцензованої діяльності позивача.

Будь-яких заборон на здійснення діяльності цієї енергетичної компанії на території населених пунктів, що включені до переліку, законодавством України не встановлювалось, відповідних рішень повноважними органами не приймалось.

Суд зауважує, що на даний час жодним законом України не встановлено особливого порядку здійснення розрахунків з юридичними особами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території. Не призупинено дію законів України на вказаній території.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання . Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем в свою чергу, не надано належних доказів, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати поставленої активної електричної енергії та наданих послуг з перетікання реактивної електроенергії, зокрема, доказів оскарження бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську відносно неперерахування позивачеві грошових коштів за спожиту активну електроенергію чи дані послуги з перетікання.

Як вже зазначалося, в п.5 додатку В«Порядок розрахунківВ» до договору сторони погодили, що оплата за активну електоренергію, додатково заявлені в п.5.5 Договору обсяги активної електроенергії, не обліковану електроенергію, плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності здійснюється споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника.

Суд зауважує про те, що ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» (надалі - Закон) передбачено, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальними, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашения заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», енергопостачальними, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1004 від 24.07.2006 «Про визначення уповноваженого банку, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників оптового ринку електричної енергії» (надалі - Постанова КМУ №1004 від 24.07.2006) уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії, визначене Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

На виконання ст. 15-1 Закону України ПАТ «Державний ощадний банк України» позивачу було відкрито ще у 2006 році поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260303069060. В подальшому, також відкрито поточний рахунок №26006304703374, не бюджетний рахунок в ГУ ДКСУ в Луганській області №31726447021200.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Окремо господарський суд також зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідна правова позиція з вказаного питання викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень відповідача.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої в загальній сумі 246481 грн 28 коп., а саме: за зобов'язаннями з поставки активної електроенергії за рахунками січня - липня 2016 року та за зобов'язаннями з наданих послуг з перетікання реактивної електроенергії за рахунками січня - серпня 2016 року (а.с.15-17), суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня в розмірі простроченого платежу за кожен день прострочення. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань споживачу надаються окремі рахунки.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою інформаційно-правової системи «Законодавство», суд приходить до висновку про те, що позивачем було правильно визначено дату прострочення за зобовязаннями, з якої розпочинається прострочення, період нарахування по кожному з рахунків, що не первищує 6 місяців, правильно враховано дати здійснених проплат відповідачем, які в період розрахунку прострочення не включено, а тому розрахунок пені на загальну суму 246481 грн 28 коп. визнається виконаним арифметично вірним , а вимога - такою, що заявлено обгрунтовано.

Однак, вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені у заявленій сумі, відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом враховано, що відповідачем на час розгляду спору погашено повністю суму боргу за отриману активну електроенергію. Натомість, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій є неспіврозмірним за заподіяне правопорушення, враховуючи, що з відповідача підлягають стягненню сума боргу за надані послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі 24079 грн 33 коп., а також у відповідності до ст.625 ЦК України - інфляційні втрати в сумі 40268 грн 78 коп., 3% річних у сумі 20588 грн 89 коп.

Судом враховано, що відповідач є комунальною установою, яка надає комплекс лікувально-профілактичних, медичних заходів, допомоги населенню, фінансується з державного та місцевого бюджету, є розпорядником бюджетних коштів , спрямованих на охорону здоров'я, що підтверджується даними статуту відповідача. Враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, стягнення пені в повному обсязі може призвести до поглиблення існуючих фінансових проблем.

Суд приймає до уваги також те, що позивач не зазнав значних збитків від порушення відповідачем строків проведення розрахунку за поставлену електроенергію (відповідні докази в матеріалах справи відсутні), відповідач на час розгляду справи повністю розрахувався з позивачем за отриману активну електроенергію, тим більше з огляду на допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання з останнього на користь позивача підлягають стягненню компенсаційні платежі (інфляційні втрати та 3% річних) у відповідності до ст.625 ЦК України.

Враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе реалізувати своє право на зменшення розміру пені заявленої до стягнення позивачем, зменшивши її розмір на 50 % до 123240 грн 64 коп.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов частково обґрунтованим, та вважає за можливе зменшити розмір пені до 123240 грн 64 коп.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за надані послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі 24079 грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 40268 грн 78 коп., 3 % річних у сумі 20588 грн 89 коп., пеню в сумі 123240 грн 64 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні із позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 6062 грн 02 коп. згідно платіжного доручення №3968 від 22.09.2016, тоді як необхідно було сплатити судовий збір в сумі 4971 грн 27 коп., що відповідало б заявленим позовним вимогам на суму 331418 грн 28 коп. Отже судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, на даний час існує необхідність повернення позивачу судового збору в розмірі 1090 грн 75 коп., який може бути повернуто останньому з Державного бюджету України на підставі ухвали суду у разі звернення позивача із відповідним клопотанням.

Окремо суд зазначає, що у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз. 4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

За таких обставин, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 4971 грн 27 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» до Комунальної установи В«Територіальне медичне об'єднання м.ЛисичанськВ» про стягнення 331418 грн 28 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи В«Територіальне медичне об'єднання м.ЛисичанськВ» , 93113, м.Лисичанськ Луганської області, пр. Перемоги, буд.134, ідентифікаційний код 25370548, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» , 91021 м. Луганськ, кв. Гайового 35-А, фактична адреса місцезнаходження: 93100, м.Лисичанськ Луганської області, вул. ім. О. Довженка, буд. 11, ідентифікаційний код 31443937, на п/р № 26006304703374 у ФЛОУ АТ «Ощадбанк» у м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, ідентифікаційний код 31443937, основний борг за послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі 24079 грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 40268 грн 78 коп., 3 % річних у сумі 20588 грн 89 коп., пеню в сумі 123240 грн 64 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4971 грн 27 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч