Постанова

від 21.12.2016 по справі 904/2379/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 904/2379/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівШвеця В.О., Яценко О.В. за участю представників : позивача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) відповідачів ОСОБА_7. директор від ДВСне з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) третьої особине з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі№ 904/2379/15 господарського суду Дніпропетровської області за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" на дії державного виконавця Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчука І.В. за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Агенство економічної безпеки та охорони "Логістік Форкліфт" простягнення 186991, 43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.201 (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (головуючий суддя Величко Н.Л., судді Подобєд І.М., Дармін М.О.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" про стягнення 186991,43 грн. задоволені частково. Стягнуто з ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" 185121,52 грн. основного боргу, 4843,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" 1869,91 грн. - боргу (1% згідно п. 1.1. договору поруки).

Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ТОВ "Логістік Груп" 89,33 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 (суддя Мілєва І.В.) скарга ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на дії державного виконавця Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчука І.В. задоволена.

Суд визнав неправомірними дії державного виконавця Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчука І.В., які полягають у винесенні постанови від 05.07.2016 про відкриття виконавчого провадження.

Суд визнав недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2016 ВП № 51574959, винесену державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчуком І.В. про стягнення з ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" боргу 189965,23 грн.

За апеляційною скаргою ТОВ "Логістік Груп" ухвала місцевого господарського суду була переглянута в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Подобєд І.М.) скасована, у задоволенні скарги ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на дії державного виконавця Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчука І.В. відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та зазначає, що суд визнав за основу для винесення постанови неіснуючі дані позивача у справі, не приділив уваги обґрунтованим доводам відповідача-2, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Швець В.О., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 21.12.2016 представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2015, стягнуто з ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" - 185121,52 грн. основного боргу, 4843,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" 1869,91 грн. боргу (1% згідно п. 1.1. договору поруки).

Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ТОВ "Логістік Груп" - 89,33 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Судами встановлено, що 05.07.2016 державним виконавцем Костопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчуком І.В. було відкрито виконавче провадження за заявою ТОВ "Логістік Груп" про стягнення з ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" 185121,52 грн. основного боргу, 4843,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" 09.08.2016 просив визнати неправомірними дії державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження ВП N 51574959 від 05.07.2016 та скасувати вказану постанову та посилався на те, що державний виконавець прийняв до виконання наказ не за місцем та не за підвідомчістю виконання рішення, з порушенням встановленого законом строку на його пред'явлення, та з невірно вказаними у наказі реквізитами сторони, а також несвоєчасним направленням копії постанови боржнику.

Місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу, виходив із того, що позивач повинен був повторно пред'явити спірний наказ до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, а не до Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, зазначивши відому йому адресу перебування майна боржника, після чого державний виконавець повинен був вчинити дії, спрямовані на виявлення, опис та арешт майна боржника відповідно до діючого законодавства.

Апеляційний господарський суд, не погоджуючись з такими висновками місцевого суду, скасовуючи ухвалу суду та відмовляючи у задоволенні скарги виходив із наступного.

Згідно статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Судами встановлено, що 15.10.2015 стягувач звернувся до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 по справі № 904/2379/15, про стягнення з ТОВ "Імпекс Трейдінг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" основного боргу в сумі 185121,52 грн., судового збору у розмірі 4 843,71 грн., всього 189 965,23 грн.

06.11.2015 постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 49261866, по примусовому виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 р. по справі № 904/2379/15.

23.03.2016 року постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві виконавчий документ - наказ господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 по справі № 904/2379/15 був повернутий без виконання у зв'язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим.

Згідно частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а саме: письмової заяви стягувача або відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" наказ може бути пред'явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин),передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Як встановлено судами, виконавчий документ - наказ господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 у справі № 904/2379/15 був повернутий без виконання постановою від 23.03.2016, а постановою від 05.07.2016 державним виконавцем Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчуком І.В. відкрито виконавче провадження за заявою ТОВ "Логістік Груп" про стягнення з ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" 185121,52 грн.основного боргу, 4843,71грн. витрат по сплаті судового збору.

Таким чином, строк на подання виконавчого документа переривався, і повторне звернення стягувача до виконавчої служби відбулося у межах передбаченого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" строку.

А відтак, апеляційний суд дійшов вірного висновку про безпідставність доводів скаржника щодо пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Також, апеляційний суд правомірно відхилив доводи скаржника та спростував висновки місцевого суду про те, що органом державної виконавчої служби (а саме - Костопільським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області) було відкрите виконавче провадження не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, з огляду на те, що згідно статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що вперше стягувач звертався із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області за місцем знаходження юридичної особи боржника - ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

За змістом пункту 1 частини 1 та 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та положень статті 26 в сукупності цих норм, повернення виконавчого документа стягувачу не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

При цьому, Законом України "Про виконавче провадження" стягувачу надано право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції.

Оскільки за місцем знаходження юридичної особи - ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не було виявлено майна, на яке можливо було звернути стягнення і виконавчий лист повернутий стягувачу, а у подальшому стягувачем було виявлено майно, належне боржнику, яке знаходиться на території обслуговування Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, то стягувач обґрунтовано, у відповідності до статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" звернувся із заявою до вказаного відділу виконавчої служби за місцем знаходження майна боржника, а не місцем знаходження юридичної особи боржника.

Закон України "Про виконавче провадження" не зобов'язує стягувача після усунення обставин, які стали підставою для повернення виконавчого документу, повторно пред'явити його до виконання до того ж самого відділу державної виконавчої служби, оскільки стаття 20 Закону України "Про виконавче провадження" надає йому право вибору між кількома органами державної виконавчої служби.

З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій державного виконавця Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчука І.В. з відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ "Логістік Груп" про стягнення з ТОВ "Імпекс Трейдинг Компані" на користь ТОВ "Логістік Груп" 185121, 52 грн. основного боргу, 4843,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Твердження боржника про те, що в постанові виконавця було невірно вказаний індекс боржника, не вказаний строк пред'явлення до виконання, не є підставою для визнання дій державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження незаконними, оскільки це може бути підставою лише для виправлення помилки у відповідності до статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанція вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2016 за заявою ТОВ "Логістік Груп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" - 185121, 52 грн. основного боргу, 4843,71 грн. витрат по сплаті судового збору винесена з дотриманням вимог закону України "Про виконавче провадження", оскільки була подана повторно, та за вибором стягувача за місцем знаходження майна боржника.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником зазначених положень права, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, прийняту у справі постанову апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі №904/2379/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Швець

О. Яценко