Постанова

від 13.12.2016 по справі 903/936/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 903/936/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гаврилюка О.М.

Власова Ю.Л.

За участі представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 903/936/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна"

до 1) Волинської митниці Державної фіскальної служби України;

2) Управління Державної казначейської служби України у Волинській області;

3) Державної казначейської служби України

про стягнення заборгованості в розмірі 118 679,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/14301/16 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4А, ідентифікаційний код 21740095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Потебні, буд. 52А, ідентифікаційний код 33559762) матеріальну шкоду в розмірі 39 815,71 грн (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять грн 71 коп.).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що наявними матеріалами справи підтверджується, що Волинською митницею ДФС було неправомірно призупинено митне оформлення товарів, які ТОВ "Стелла Пак Україна" (позивачем) було ввезено на митну територію України, а також неправомірно тимчасово вилучено вказані товари та відмовлено в їх митному оформлені (випуску), що призвело до здійснення позивачем додаткових витрат, пов'язаних з оплатою простою автотранспорту, яким здійснювалось перевезення зазначених товарів, а також оплатою доставки вилученого товару на склад митниці, у зв'язку з чим позивачу завдано матеріальної шкоди загалом в розмірі 39 815,71 грн., з яких 35 000,00 грн. вартість простою автомобіля, 2 300,00 грн. - витрати з перевезення тимчасово вилученого товару з митного складу, 2 515,71 грн. - витрати на відрядження з метою отримання конфіскованого товару. Крім того, оскаржуваним рішенням було відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 73 050,00 грн., а також витрат на оплату проживання осіб, які надавали правову допомогу ТОВ "Стелла Пак Україна", в сумі 2 820,00 грн., та витрати на відрядження у суди адміністративної та загальної юрисдикції та оплату пального в загальному розмірі 2 974,24 грн. у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх стягнення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Волинська митниця Державної фіскальної служби України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, Волинська митниця Державної фіскальної служби України наголошувала на тому, що судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 35 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлених постановою Любомльського районного суду у справі № 163/401/15-п обставин протиправності вилучення товару у справі про порушення митних правил та постановою Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/98/15-а - протиправності призупинення митного оформлення, оскільки винесена Любомльським районним судом Волинської області постанова від 04.06.2015 у справі № 163/401/15-п встановлює факт відсутності правопорушення у діях директора ОСОБА_3 і не встановлює факту протиправності поведінки митниці при здійсненні нею своїх повноважень. Дії митниці щодо призупинення митного оформлення товарів згідно рішень голови комісії з реорганізації Ягодинської митниці Міндоходів від 11.12.2014 та 22.12.2014 у встановленому законодавством порядку оскаржено не було. При цьому, судом не враховано, що призупинення митного оформлення і винесення картки відмови - це самостійні митні формальності, протиправність чи правомірність яких є окремими предметами оскарження, оскільки рішення про призупинення несе для суб'єкта певні правові наслідки, визначені положеннями митного законодавства в частині призупинення митного оформлення, а картка відмови - відмова в митному оформленні товарів , транспортних засобів комерційного призначення та анулювання номеру декларації на підставі якої проводилось митне оформлення товарів. Також, апелянт наголошував на тому, що безпідставним є твердження суду першої інстанції про документальне підтвердження витрат, понесених у зв'язку з призупиненням митного оформлення за простій автомобіля НОМЕР_1 на підставі договору заявки від 03.12.2014 № 1 та у відповідності до договору - доручення на надання транспортно - експедиційних послуг № 1080122014 від 08.01.2014, оскільки згідно відомостей внесених до графи 44 ВМД № 205070000/2014/055190 відповідне перевезення здійснювалось за іншою угодою - 01/29/11/13 та за іншою ВМД та інвойсом, тобто вказані документи стосуються іншого перевезення. Крім того, зазначаючи про безпідставність стягнення 2 300,00 грн., апелянт вказував про те, що обумовлені ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України підстави для їх стягнення - відсутні, оскільки з документів, поданих в їх підтвердження неможливо достовірно встановити який саме товар перевозився, за що понесені витрати, оскільки в договорі - заявці ціна перевезення вантажу № 1 від 14.01.2015 вказано тоннаж вантажу 1 тонна, при цьому вага брутто, вказана в митній декларації вилученого товару становила «кухонні металеві мочалки для чистки посуду» - 869,5 кг, «господарські одноразові рукавички - 376 кг, тобто загалом 1 245,5 кг. ». До того ж, апелянт вказував на те, що рахунок - фактура № ВЮ-0000001 датовано 14.01.2015, а платіжне доручення № 90 - 13.02.2015; неможливо достовірно встановити з якого саме договору перевезення стосується договір - заявка на перевезення вантажу № 1, адже даних про це у ньому немає; існують окремі розбіжності в договорі - заявці на перевезення вантажу № 1 від 14.01.2015 щодо адреси вивантаження товару,а також викликає сумніви . Також, на думку апелянта, в рішенні суду першої інстанції не доведено безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку неправомірними (на думку суду) діями митниці та завданою шкодою; не зазначено, як конкретно заходи та засоби вживались позивачем, в т.ч. з використанням прав, можливостей наданих чинним законодавством, з метою недопущення понесення незапланованих витрат, пов'язаних із призупиненням митного оформлення, щодо оскарження дій по вилученню товарів, призупиненню митного оформлення, а також дій, які згідно ст. 325 Митного кодексу України здійснюються з дозволу митного органу. Також, апелянт вказував на помилковість висновку суду першої інстанції в резолютивній частині стосовно стягнення з Державного бюджету України через Управління ДКС України у Волинській області матеріальної шкоди у розмірі 39 815,71 грн., оскільки відповідний орган не в змозі виконати реально стягнення коштів на відшкодування завданої діями державного органу шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 903/936/15 за апеляційною скаргою Волинської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 передано на розгляд сформованої колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.11.2016.

31.10.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача - ТОВ «Стелла Пак Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому апелянт просив відмовити в апеляційній скарзі Волинської митниці ДФС.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державна казначейська служба України звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просили рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державна казначейська служба України в апеляційній скарзі зазначали про те, що дії посадових осіб Ягодинської митниці Міндоходів не виходили за межі чинного правового поля. Позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували факт спричинення матеріальної шкоди, що суперечить ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначав про те, що виконати резолютивну частину рішення неможливо, оскільки на рівні Головного управління Казначейства такі рахунки не відкриті, у зв'язку з чим неможливе безспірне списання коштів за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету.

Зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд раніше сформованої колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л.

Відповідно п. 3 Постанови, Пленум Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у разі якщо у провадженні апеляційної інстанції вже знаходиться апеляційна скарга одного з учасників судового процесу на ухвалу або рішення місцевого господарського суду, а іншим учасником судового процесу подано апеляційну скаргу на ту ж саму або іншу ухвалу чи рішення і ця друга скарга підлягає розглядові, апеляційний господарський суд приймає її до спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до провадження скаргою, про що виносить відповідну ухвалу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 поновлено апелянтам строк на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області та Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 903/936/15 прийнято до спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до провадження апеляційною скаргою Волинської митниці Державної фіскальної служби України на зазначене рішення, для їх розгляду в одному апеляційному провадженні, розгляд справи за апеляційними скаргами вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 08.11.2016.

Розпорядженням начальника відділу від 08.11.2016, у зв"язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. (яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем)) у відпустці, було призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, для розгляду справи № 903/936/15 за апеляційними скаргами Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 справу № 903/936/15 за апеляційними скаргами Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В., розгляд апеляційних скарг вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 08.11.2016.

В судовому засіданні 08.11.2016 суддею Сулімом В.В. з посиланням на припис ст. 20 Господарського процесуального кодексу України оголошено заяву про самовідвід від розгляду справи № 903/936/15 за апеляційними скаргами Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 задоволено заяву судді Суліма В.В. про самовідвід.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, справу № 903/936/15 за апеляційними скаргами Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 передано на розгляд сформованої колегії суддів у складі: Станік С.Р., Гаврилюк О.М., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 справу № 903/936/15 за апеляційними скаргами Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Станік С.Р., Гаврилюк О.М., Власов Ю.Л., розгляд справи за апеляційними скаргами вирішено здійснити в судовому засіданні, призначеному на 13.12.2016.

В судове засідання 13.12.2016 сторони своїх представників не направили, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали, про розгляд справи були повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 10.10.2016 (позивачу - 0411615881961, відповідачу1-0411615881970; відповідачу2-0411615881988; відповідачу3 - 0411615881996), ухвали від 14.11.2016 про призначення судового засідання на 13.12.2016 (позивачу - 4301803917439, відповідачу1-4435000162648; відповідачу2-4302101267580; відповідачу3 - 0160125407550).

Відповідно до п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2 зазначеної вище постанови Пленуму у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, зокрема і апелянти, неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду апеляційних скарг, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 24.11.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна" (далі - ТОВ "Стелла Пак Україна") та акціонерним товариством "Stella Pack" S.A. (далі - АТ "Stella Pack" S.A.) був укладений контракт № 15 (далі - контракт № 15), згідно з умовами якого АТ "Stella Pack" S.A. зобов'язувалось передати, а ТОВ "Стелла Пак Україна" зобов'язувалось придбати обладнання, пакувальні матеріали, поліетилен, барвники, серветки, ганчірки, одноразовий посуд, товари господарського вжитку і т.д., далі - товар, який вказується в додатках, що додаються до кожної поставки і є невід'ємними частинами цього контракту, на суму 1 000 000,00 євро на умовах, вказаних у контракті.

10.12.2014 ТОВ "Стелла Пак Україна" на митну територію України, а саме - митний пост "Луцьк" Ягодинської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Ягодинська митниця Міндоходів), автомобільним транспортом з реєстраційним номером АС0701АР був ввезений товар, придбаний на підставі вищевказаного контракту, в тому числі:

- № 1 "Кухонні металеві мочалки для чистки посуду: AZ мочалка дручак спіральна - 20000 шт.; AZ змивак металевий (3 шт.) - 3000 шт., виробник Lijin Household necessities co. LTD, CN, торгівельна марка - Anna Zaradna; GB ST мочалка дручак спіральна - 4700 шт.; GB ST мочалка дручак спіральна максі - 1080 шт., виробник Lijin Household necessities co. LTD, CN, торгівельна марка - Stella. Всього 28780 шт.";

- № 7 "Речі домашнього вжитку, вироблені з пластмаси, не медичного призначення: AZ прищепки для білизни - 500 шт., виробник Linhai Jiahao Home Product Co. LTD, CN, торговельна марка - Anna Zaradna";

- № 8 "Господарські одноразові рукавички виготовлені з полімеру етилену низького тиску (HD) не для медичного використання AZ, розмір М - 2000 шт., AZ розмір L - 2000 шт., виробник HONGKONG KENTOP TRADING LIMITED, CN, торговельна марка - Anna Zaradna. Всього 4000 шт.",

що підтверджується додатком № 1/2 до контракту № 15, рахунком-фактурою (інвойс) № FVEXP/14/00155 від 08.12.2014 та митною декларацією № 205070000/2014/055190 від 10.12.2014 (далі - митна декларація № 205070000/2014/055190), копії яких наявні в матеріалах справи.

11.12.2014 посадовою особою Ягодинської митниці Міндоходів була складена службова записка № 51/35-1239, запропоновано провести призупинення митного оформлення товарів №1, № 7, № 8 по митній декларації № 205070000/2014/055190, оскільки коди та графічне зображення товарів, що подані до митного оформлення, співпадають з кодами та графічними зображеннями товарів, внесених в Митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності, який веде Міндоходів України, як промислові зразки "Скребок господарський", "Прищіпка для білизни", "Рукавички" (далі - промислові зразки) за № 002179, № 0020101, № 001321, а ТОВ "СТЕЛЛА ПАК Україна" не внесене до Митного реєстру Міндоходів України як отримувач (імпортер) оригінальних товарів вказаних промислових зразків.

Ягодинською митницею Міндоходів були прийняті рішення про призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності по товарах № 1, № 7, № 8, зазначених у митній декларації № 205070000/2014/055190, на строк 10 робочих днів з 11.12.2014.

У вищевказаних рішеннях зазначено, що правовласником патентів України на промисловий зразок № 27060 від 26.05.2014 ("Скребок господарський"), № 26556 від 11.03.2014 ("Прищіпка для білизни") та № 25945 від 25.11.2013 ("Рукавички") є ЖІ ШЕНГ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (Китайська Народна Республіка), а його представником - товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоконтракт-Центр" (далі - ТОВ "Енергоконтракт-Центр").

22.12.2014 до Ягодинської митниці Міндоходів звернулось із клопотанням ТОВ "Енергоконтракт-Центр", просило прийняти рішення про продовження строку призупинення митного оформлення товарів № 1, № 7, № 8, зазначених у митній декларації № 205070000/2014/055190, на 10 робочих днів.

Вищевказане клопотання Ягодинською митницею Міндоходів було задоволено та продовжено строк призупинення митного оформлення вказаних товарів на 10 робочих днів з 25.12.2014, про що ТОВ "Стелла Пак Україна" було повідомлено листом № 03-70-51/2010 від 24.12.2014, копія якого долучена до матеріалів справи.

14.01.2015 Волинською митницею Державної фіскальної служби України (далі - Волинська митниця ДФС) на підставі ст. 399 Митного кодексу України був складений протокол про порушення митних правил № 0039/20507/2015 (далі - протокол № 0039/20507/2015), оскільки ТОВ "Стелла Пак Україна" переміщено на митну територію України товари, призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, що є ознаками порушення митних правил, визначених ст. 476 цього ж Кодексу. За вказаним протоколом на підставі ст. 511 Митного кодексу України було тимчасово вилучено товари - безпосередні предмети порушення митних правил, а саме товари № 1 (код УКТЗЕД - 7323100000) та № 8 (код УКТЗЕД - 3926200000), зазначені у митній декларації № 205070000/2014/055190.

Вищевказаний протокол № 0039/20507/2015 став підставою для оформлення 14.01.2015 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2015/00002 (далі - картка відмови № 205070000/2015/00002), якою було відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів (які підлягають вилученню згідно протоколу № 0039/20507/2015) за митною декларацією № 205070000.2014.055190 від 10.12.2014, придбаних на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 15 від 24.11.2014 та доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1/2 від 08.12.2014, що перевозились, зокрема, на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № FVEXP/14/00155 від 08.12.2014.

У постанові Любомльського районного суду Волинської області від 04.06.2015 по справі № 163/401/15-п, залишеній без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 06.07.2015, зокрема, встановлено, що відповідно до положень ч. 8 ст. 399 Митного кодексу України та на підставі клопотання ТОВ "Енергоконтракт-Центр" від 22.12.2014 № 22/12-01, мотивованого наміром звернення з позовною заявою до суду за захистом прав інтелектуальної власності, головою комісії з реорганізації Ягодинської митниці Міндоходів прийнято рішення від 22.12.2014 року про продовження призупинення митного оформлення товарів № 1, № 7, № 8 по митній декларації № 205070000/2014/055190 до 14.01.2015.

Також, постановою Любомльського районного суду Волинської області від 04.06.2015 по справі № 163/401/15-п, залишеній без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 06.07.2015, закрито провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ст. 476 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю і її діях складу адміністративного правопорушення, а вилучений згідно протоколу та опису затриманих предметів товар повернуто позивачу для подальшого митного оформлення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 по справі № 803/98/15-а, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2016 (№ К/800/9928/16), визнано протиправною і скасовано прийняту Волинською митницею ДФС картку відмови № 205070000/2015/00002 від 14.01.2015.

15.01.2015 ТОВ "Стелла Пак Україна" здійснило митне оформлення товару, який не був вилучений на підставі протоколу № 0039/20507/2015, згідно митної декларації № 205070000/2015/00791.

08.07.2015 ТОВ "Стелла Пак Україна" здійснило митне оформлення повернутого товару згідно митної декларації № 205070002/2015/010674.

У зв'язку з викладеним, ТОВ "Стелла Пак Україна" звернулось до суду з відповідним позовом та просило стягнути з Державного бюджету України через УДКС України у Волинської області матеріальну шкоду, завдану протиправною діяльністю Волинської митниці, в розмірі 118 679,15 грн., з яких: 35 000,00 - витрати на оплату простою автомобілю; 2 300,00 грн. - витрати на оплату доставки вилученого товару на склад митниці; 73 050,00 грн. - витрати на оплату послуг адвоката; 2 820,00 грн. - витрати на оплату проживання осіб, які надавали правову допомогу ТОВ "Стелла Пак Україна"; 5 509,15 грн. - витрати на оплату відряджень та пального.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/14301/16 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4А, ідентифікаційний код 21740095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Потебні, буд. 52А, ідентифікаційний код 33559762) матеріальну шкоду загалом в розмірі 39 815,71 грн. (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять грн.. 71 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин (постанова Верховного суду України від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України , яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Разом з тим, одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 по справі № 38/67, від 01.03.2011 по справі № 13/68-10 та абз. 3 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).

Збитками є грошове вираження майнової шкоди (з таким висновком погодився Верховний суд України у постанові від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до додаткових витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків, віднесено штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.

Крім того, ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

У п. 7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи" № 04-5/218 від 14.07.2005 роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із відшкодуванням майнової шкоди на підставі статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України у зв'язку із неправомірно виданими талонами відмови у митному оформленні вантажу господарські суди повинні враховувати, що відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади, несе держава за рахунок грошових коштів, які їй належать на праві власності (статті 326 - 327 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Зі змісту статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

При цьому господарські суди повинні враховувати, що оскільки розпорядження даним майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме зазначені фінансові органи мають бути відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту, а отже залучення органів державного казначейства у цій категорії справ є обов'язковим.

При вирішенні цієї категорії справ господарські суди повинні встановлювати наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України, а саме протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) з боку посадових осіб митниці, шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

При визначенні розміру завданої шкоди господарським судам потрібно враховувати ступінь вини потерпілої особи (стаття 1193 Цивільного кодексу України), зокрема, тих обставин, що груба необережність самого потерпілого може сприяти виникненню або збільшенню шкоди, що повинно призводити до зменшення шкоди, або відмови у її відшкодуванні.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Митного кодексу України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні (п. 1 ч. 2 вказаної статті).

У постанові Волинського окружного адміністративного суду по справі № 803/98/15-а від 06.02.2015, зокрема, встановлено, що ТОВ "Стелла Пак Україна" було наділено правом попереднього користування відносно товарів "Скребок господарський" промислового зразка за патентом України № 27060 від 26.05.2014, "Рукавички" промислового зразка за патентом України № 25945 від 25.11.2013. Оскільки ТОВ "Стелла Пак Україна" не було допущено порушення охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, то митним органом протиправно були прийняті рішення про призупинення митного оформлення товарів і оформлено картку відмови № 205070000/2015/00002. Крім того, Волинським окружним адміністративним судом визнано протиправною і скасовано прийняту Волинською митницею ДФС картку відмови № 205070000/2015/00002 від 14.01.2015.

Доводи апелянта про те, що призупинення митного оформлення і винесення картки відмови - це самостійні митні формальності, протиправність чи правомірність яких є окремими предметами оскарження, оскільки рішення про призупинення несе для суб'єкта певні правові наслідки, визначені положеннями митного законодавства в частині призупинення митного оформлення, а картка відмови - відмова в митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення та анулювання номеру декларації на підставі якої проводилось митне оформлення товарів - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що у вищенаведеній постанові Волинського окружного адміністративного суду по справі № 803/98/15-а від 06.02.2015 встановлено обставини того, що митним органом протиправно були прийняті рішення про призупинення митного оформлення товарів і оформлено картку відмови № 205070000/2015/00002, тобто встановлено факти протиправності прийнятих рішень та скасовано результат таких рішень - картку відмови № 205070000/2015/00002, і у суду апеляційної інстанції в контексті спірних правовідносин відсутні підстави для відхилення та/або неврахування в сукупності обставин, встановлених у наведеному судовому акті, який набрав законної сили та встановив певні обставини, які підлягають врахуванню в сукупності при вирішенні вказаного спору в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, зокрема і щодо висновку про протиправність прийнятих рішень, скасування картки відмови № 205070000/2015/00002 та закриття провадження у адміністративній справі про притягнення директора позивача до адміністративної відповідальності, повернення вилученого товару позивачу для подальшого митного оформлення.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протиправність прийнятих митним органом рішень про призупинення митного оформлення товарів № 1, № 7, № 8, зазначених у митній декларації № 205070000/2014/055190, і оформлення картки відмови № 205070000/2015/00002 встановлені в адміністративній справі № 803/98/15-а та додаткового доказування не потребують та є преюдиційними при вирішенні даного спору в контексті правовідносин сторін.

В свою чергу, спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 08.01.2014 між ТОВ "Стелла Пак Україна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 Васильовицем (далі - ФОП ОСОБА_6) був укладений договір-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг № 108012014 (далі - договір № 108012014), згідно з умовами якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги під час організації та виконання перевезень власним автотранспортом вантажів в міжнародному та внутрішньому сполученні (далі - послуги), а ТОВ "Стелла Пак Україна" зобов'язувалось вказані послуги прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.4 договору № 108012014 підтвердженою вважається заявка, підписана представниками сторін і скріплена печатками (штампами) ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Стелла Пак Україна". Підтверджена заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.3 договору № 108012014 (в редакції додатку № 1 від 12.11.2014) у випадку збільшення терміну, вказаного в п. 2.1.6, ТОВ "Стелла Пак Україна" сплачує штраф за наднормативний простій автомобіля на завантаження/ розвантаженні/ прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів (у т.ч. внаслідок несвоєчасного або неправильного оформлення ТОВ "Стелла Пак Україна" попереднього повідомлення/декларації) у розмірі: при міжнародних перевезеннях - 1 000,00 грн за кожен день простою, що включає вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано за 36 годин до початку таких.

03.12.2014 між ТОВ "Стелла Пак Україна" та ФОП ОСОБА_6 був складений договір-заявка на перевезення вантажу № 1, згідно з умовами якого було замовлено перевезення вантажу з м. Любартув, Польща (адреса завантаження) до м. Ківерці вул. Індустріальна, 22 (адреса вивантаження); датою завантаження визначено 08.12.2014; датою вивантаження - 09.12.2014; місцем розмитнення - Ягодинську митницю; транспортним засобом - мерседес АС0701АР.

Згідно з відомостями зазначеними у митній декларації № 205070000/2014/055190 перевезення товарів, щодо яких було здійснено призупинення митного оформлення та їх подальше тимчасове вилучення, здійснювалось транспортним засобом з реєстраційним номером АС0701АР з м. Любартув, Польща.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, призупинення митного оформлення товарів № 1, № 7, № 8, зазначених у митній декларації № 205070000/2014/055190, тривало з 11.12.2014 по 14.01.2015, а 15.01.2015 ТОВ "Стелла Пак Україна" здійснило митне оформлення решти товару, зазначеного у вказаній митній декларації, у зв'язку з чим призупинення митного оформлення тривало 35 діб. Викладені обставини мали наслідком простій автомобільного транспорту, яким здійснювалось перевезення товарів, зазначених у митній декларації № 205070000/2014/055190.

У зв'язку з цим, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Стелла Пак Україна" був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 17.01.2015, згідно з яким вартість простою автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_5, протягом 35 діб з 11.12.2014 по 14.01.2015 склала 35 000,00 грн, а для оплати вказаного простою автомобіля ФОП ОСОБА_6 був складений рахунок-фактура № СФ-0000004 від 17.01.2015 також на загальну суму 35 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

ТОВ "Стелла Пак Україна" оплатило вартість простою автомобіля в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 183 від 27.03.2015 на суму 9 000,00 грн., № 426 від 23.07.2015 на суму 6 800,00 грн. та № 461 від 12.08.2015 на суму 19 200,00 грн., копії яких також долучені до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрати у розмірі 35 000,00 грн., здійснені ТОВ "Стелла Пак Україна", є витратами, здійсненими управленою стороною внаслідок прийняття митним органом неправомірних рішень, а наявність у ТОВ "Стелла Пак Україна" збитків у розмірі 35 000,00 грн. - є доведеною належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України і які підлягають відшкодуванню згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта про те, що документальне підтвердження витрат, понесених у зв'язку з призупиненням митного оформлення за простій автомобіля НОМЕР_1 на підставі договору заявки від 03.12.2014 № 1 та у відповідності до договору - доручення на надання транспортно - експедиційних послуг № 1080122014 від 08.01.2014, оскільки згідно відомостей внесених до графи 44 ВМД № 205070000/2014/055190 відповідне перевезення здійснювалось за іншою угодою - 01/29/11/13 та за іншою ВМД та інвойсом, тобто вказані документи стосуються іншого перевезення - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки у поданих 10.11.2015 поясненнях у справу, позивач наголошував на тому, що вказані відомості були внесені помилково. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що позивачем було подано підтверджуючі первинні документи щодо перевезення товару згідно ВМД № 205070000/2014/055190, а також у наведеній накладній зазначено назву товару, автомобіль, який здійснював перевезення АС0701АР, відправника, одержувача товару- ТОВ «Стелла Пак Україна», опис товару, що відповідає зокрема і здійсненому опису у рішеннях про призупиненню митного оформлення товарів.

Також, 14.01.2015 Волинською митницею ДФС був складений протокол № 0039/20507/2015, згідно з яким на підставі ч. 14 ст. 399 Митного кодексу України тимчасово вилучено товари - безпосередні предмети порушення митних правил, а саме товари № 1 та № 8, зазначені у митній декларації № 205070000/2014/055190.

Згідно з ч. 14 ст. 399 Митного кодексу України у разі якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, порушення прав інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджене висновком експертизи, проведеної відповідним уповноваженим органом, то в установленому цим Кодексом порядку орган доходів і зборів порушує справу про порушення митних правил, а товари - безпосередні предмети правопорушення вилучаються.

Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 627 від 30.05.2012, на складах Митниці можуть зберігатися товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399 та 400 Кодексу.

Таким чином, складення протоколу № 0039/20507/2015 мало наслідком вилучення частини товару ТОВ "Стелла Пак Україна", зазначеного у митній декларації № 205070000/2014/055190, та його спрямування на склад митниці.

За вищевказаним протоколом № 0039/20507/2015 Любомльським районним судом Волинської області була розглянута справа № 163/401/15-п, про притягнення до відповідальності за ст. 476 Митного кодексу України ОСОБА_3 - генерального дитектора ТОВ "Стелла Пак Україна".

За результатами розгляду справи № 163/401/15-п Любомльським районним судом Волинської області була винесена постанова від 04.06.2015 (залишена без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 06.07.2015), якою провадження у справі відносно генерального директора ТОВ "Стелла Пак Україна" за ст. 476 Митного кодексу України закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення з наступних підстав:

- ТОВ "Стелла Пак Україна" було імпортером товарів за кодами згідно УКТЗЕД - 7323100000 та 3926200000, починаючи з 2007 року, тобто до дати реєстрації промислових зразків "Рукавички" та "Скребок господарський" в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки;

- не підтверджено жодним доказом те, що ТОВ "Стелла Пак Україна" недобросовісно використовувало на території України до подання правовласником заяви на патентування товару;

- підставою для складання 14.01.2015 протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_3, як посадової особи ТОВ "Стелла Пак Україна", фактично став висновок експертного дослідження об'єктів інтелектуальної власності № 45 від 05.01.2015, проведеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Однак, вказане експертне дослідження проводилось на підставі фотознімків товару, а не їх зразків, що суперечить вимогам ч.ч. 12, 13 ст. 399 Митного кодекс України, в зв'язку із чим дані висновки експертизи не є належними та допустимими доказами на ствердження чи спростування певних фактів та обставин;

- митним органом належним чином не з'ясовано наявності чи відсутності у ТОВ "Стелла Пак Україна" права попереднього користування промисловими зразками "Рукавички" та "Скребок господарський", а тому висновок про порушення прав інтелектуальної власності ТОВ "Енергоконтракт-Центр", як уповноваженої особи правовласника запатентованих промислових зразків, не ґрунтується на належних та допустимих доказах;

- митним органом не здійснено належної перевірки фактів, які мають суттєве значення у даній справі, тому та обставина, що ТОВ "Стелла Пак Україна" не є суб'єктом права попереднього користування промисловими зразками "Скребок господарський" та "Рукавички" було лише припущенням, що відповідно до вимог ст. 62 Конституції України є неприпустимим.

Таким чином, згідно до висновку Любомльського районного суду Волинської області, протокол № 0039/20507/2015 був складений на підставі експертного висновку, що не відповідав вимогам чинного законодавства, а вилучення товару ТОВ "Стелла Пак Україна" відбулось без встановлення належним чином митним органом наявності чи відсутності у Товариства права попереднього користування промисловими зразками "Рукавички" та "Скребок господарський".

03.01.2014 між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Стелла Пак Україна" був укладений договір-доручення на надання транспортно-експедеційних послуг № 2030114 (далі - договір № 2030114), згідно з умовами якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги під час організаціїх та виконання перевезень власним автотранспортом вантажів в міжнародному та внутрішньому сполученні (далі - послуги), а ТОВ "Стелла Пак Україна" зобов'язувалось вказані послуги прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.4 договору № 2030114 підтвердженою вважається заявка, підписана представниками сторін і скріплена печатками (штампами) ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Стелла Пак Україна". Підтверджена заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невідємною частиною цього договору.

14.01.2015 між ТОВ "Стелла Пак Україна" та ФОП ОСОБА_6 був складений договір-заявка на перевезення вантажу № 1, згідно з умовами якого було замовлено перевезення вантажу з с. Струмівка Ягодинська митниця (адреса завантаження) до с. Римачі, Любомльського р-н, склади м/п Ягодин (адреса вивантаження); датою завантаження визначено 14.01.2015; датою розвантаження - 14.01.2015; ставка за перевезення встановлена в розмірі 2300,00 грн.

ФОП ОСОБА_6 надав послуги з перевезення товару за вищевказаним маршрутом загальною вартістю 2 300,00 грн., а ТОВ "Стелла Пак Україна" вказані послуги прийняло, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 14.01.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

Для оплати послуг з перевезення тимчасово вилученого товару на склад митного органу ФОП ОСОБА_6 був складений рахунок-фактура № ВЮ-0000001 від 14.01.2015 на загальну суму 2300,00 грн., копія якого також долучена до матеріалів справи.

Платіжним дорученням № 90 від 13.02.2015, копія якого долучена до матеріалів справи, ТОВ "Стелла Пак Україна" здійснило в тому числі оплату послуг з перевезення тимчасово вилученого товару на склад митного органу за вищевказаним рахунком.

Доводи апелянта (Волинської митниці ДФС) про те, що обумовлені ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України підстави для їх стягнення - відсутні, оскільки з документів, поданих в їх підтвердження неможливо достовірно встановити який саме товар перевозився, за що понесені витрати, оскільки в договорі - заявці ціна перевезення вантажу № 1 від 14.01.2015 вказано тоннаж вантажу 1 тонна, при цьому вага брутто, вказана в митній декларації вилученого товару становила «кухонні металеві мочалки для чистки посуду» - 869,5 кг, «господарські одноразові рукавички - 376 кг, тобто загалом 1 245,5 кг. », - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що вказав доводи не спростовують факту здійснення позивачем витрат внаслідок прийняття митним органом неправомірних рішень, зокрема щодо вилучення товарів № 1, № 8, зазначених у митній декларації № 205070000/2014/055190, на підставі протоколу № 0039/20507/2015. При цьому, сторонами договорі - заявці № 1 від 14.01.2015 вказано строк оплати наданих послуг - по оригіналам документів 3 дні, а також визначено інші істотні умови господарського договору, що є їхнім правом як суб'єктів господарювання. При цьому, обставина оплати вартості послуг за укладеним договором платіжним дорученням № 90 від 13.02.2015 підтверджує оплату по рахунку - фактурі від 14.01.2015 та сплату вартості перевезення - 2300,00 грн., про що зазначено в призначенні платежу наведеного платіжного доручення, у якому номер рахунку фактури наведено без шести нулів, і розбіжностей між договором - заявкою на перевезення вантажу № 1 від 14.01.2015 щодо адреси вивантаження товару - не існує, оскільки в договорі вказано відповідний маршрут: с.Струмівка, Ягодинська митниця (як місце перетину кордону) - с. Римачі Любомльський райн, склади м/п Ягодин. При цьому, розбіжності у масі вантажу впливають лише на правовідносини сторін договору, проте, жодним чином не впливають на правовідносини сторін спору в контексті спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрати у розмірі 2 300,00 грн., здійснені ТОВ "Стелла Пак Україна", є витратами, здійсненими управленою стороною внаслідок прийняття митним органом неправомірних рішень, зокрема щодо вилучення товарів № 1, № 8, зазначених у митній декларації № 205070000/2014/055190, на підставі протоколу № 0039/20507/2015, а наявність у ТОВ "Стелла Пак Україна" збитків у розмірі 2 300,00 грн. - є доведеною належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України і які підлягають відшкодуванню згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем було заявлено про відшкодування як збитків, завданих ТОВ "Стелла Пак Україна", витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 73 050,00 грн, а також витрат на оплату проживання осіб, які надавали правову допомогу ТОВ "Стелла Пак Україна", в сумі 2 820,00 грн., у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що місцевим господарським судом вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

24.12.2014 між ТОВ "Стелла Пак Україна" та юридичною компанією "Чернобай та партнери" (далі - ЮК "Чернобай та партнери") був укладений договір про здійснення юридичного обслуговування, згідно з умовами якого ЮК "Чернобай та партнери" зобов'язувалась своїми силами та силами залучених осіб здійснювати комплексне юридичне обслуговування ТОВ "Стелла Пак Україна", а ТОВ "Стелла Пак Україна" зобов'язувалось приймати та оплачувати надані ЮК "Чернобай та партнери" та залученими нею особами послуги.

На виконання вищевказаного договору ЮК "Чернобай та партнери" були надані, зокрема, зокрема юридичні послуги з:

- підготовки правової позиції, а також складання і подання позовних заяв про визнання недійсними патентів України на промислові зразки "Прищіпка для білизни", "Скребок господарський", "Рукавички", участь у судових засіданнях у Солом'янському районному суді міста Києва по справах № 760/4722/15-ц, № 760/1289/15-ц, загальною вартістю 23925,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі юридичних послуг від 12.07.2015, копія якого долучена до матеріалів справи;

- підготовки правової позиції, складання і подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування картки відмови №205070000/2015/00002 від 14.01.2015, складення додаткових пояснень та участь у судових засіданнях у даній адміністративній справі; а також складання письмових заперечень, скарг та клопотань по справі про порушення митних правил та притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора ТОВ "Стелла Пак Україна", участь у судових засіданнях у Любомльському районному суді Волинської області та Апеляційному суді Волинської області, загальною вартістю 49 125,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі юридичних послуг від 13.07.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

ТОВ "Стелла Пак Україна" оплатило вищевказані надані юридичні послуги в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1393 від 24.12.2014, № 158 від 09.02.2015, № 202 від 19.02.2015, № 459 від 08.04.2015, № 470 від 10.04.2015, № 514 від 23.04.2015, № 568 від 07.05.2015, № 752 від 23.06.2015, № 869 від 20.07.2015, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, ТОВ "Стелла Пак Україна" оплатило проживання осіб, які надавали Товариству правову допомогу, а вартість проживання представників ТОВ "Стелла Пак Україна" в розмірі 2 820,00 грн, підтверджується рахунками, складеними ПрАТ "Готель України" № 18086 від 30.01.2015, № 18120 від 05.02.2015, № 18210 від 17.02.2015, № 18644 від 22.04.2015, № 18891 від 29.05.2015, № 19104 від 02.07.2015, а також актами здачі-прийняття робті (надання послуг) № ОУ-0000080 від 27.02.2015, № ОУ-0000315 від 30.04.2015, № ОУ-0000457 від 30.06.2015, № ОУ-0000544 від 31.07.2015, копії яких долучені до матеріалів справи, а оплата наданих послуг - платіжними дорученнями № 122 від 30.01.2015, № 151 від 05.02.2015, № 194 від 18.02.2015, № 509 від 22.04.2015, № 665 від 02.06.2015, № 792 від 02.07.2015, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Водночас, частинами 1, 3 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 87 Кодексу про адміністративне судочинство України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати на правову допомогу в розмірі 73 050,00 грн. (23 925,00+49 125,00) та витрати на оплату проживання осіб, які надавали правову допомогу ТОВ "Стелла Пак Україна", в сумі 2 820,00 грн. є судовими витратами, здійсненими ТОВ "Стелла Пак Україна" у зв'язку з розглядом інших цивільних та адміністративних судових справ, а питання щодо їх розподілу та відшкодування повинно було бути розглянуто відповідними судами в межах вказаних судових справ,оскільки вказані витрати понесені позивачем внаслідок розгляду справ судами адміністративної та загальної юрисдикції відповідної інстанційності.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені до стягнення витрати на оплату юридичних послуг, а також витрати на оплату проживання осіб, які надавали правову допомогу ТОВ "Стелла Пак Україна", не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою заподіювача збитків (аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" № 01-06/20/2014 від 14.01.2014).

Крім того, розглянувши вимоги позивача щодо стягнення витрат на оплату відряджень і пального в розмірі 5 509,15 грн., як збитків, завданих ТОВ "Стелла Пак Україна", суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

ТОВ "Стелла Пак Україна" до вищевказаних витрат віднесено витрати на оплату відряджень:

- за наказом № 24-від від 19.02.2015: генерального директора Товариства ОСОБА_3 та менеджера з постачання Товариства ОСОБА_7;

- за наказом № 74-від від 29.05.2015: генерального директора Товариства ОСОБА_3 та менеджера з постачання Товариства ОСОБА_7;

- за наказом № 77-від від 04.06.2015: генерального директора Товариства ОСОБА_3 та менеджера з постачання Товариства ОСОБА_7;

- за наказом № 95-від від 09.07.2015: водіїв Товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, і що підтверджується наявними матеріалами справи, згідно з наказами ТОВ "Стелла Пак Україна" № 24-від від 19.02.2015, № 74-від від 28.05.2015 та № 77-від від 04.06.2015, копії яких долучені до матеріалів справи, генерального директора та менеджера з постачання Товариства направлено у відрядження до Ягодинської митниці Міндоходів у судові засідання.

А з посвідчень про відрядження № КУ-0000216/01А, № КУ-0000216/02А від 19.02.2015, № КУ-0000216/15А, № КУ-0000216/16А від 29.05.2015, № КУ-0000216/19А, № КУ-0000216/20А від 04.06.2015, копії яких також долучені до матеріалів справи, вбачається, що, місцем відрядження вказаних осіб визначено Любомльський районний суд Волинської області, м. Любомль, вул. Чапаєва 3.

Відповідно до звітів про використання коштів, наданих на відрядження № АО-0000050 та № АО-0000051 від 20.02.2015, № АО-0000164 та № АО-0000165 від 01.06.2015, № АО-0000172 та № АО-0000173 від 05.06.2015, копії яких долучені до матеріалів справи, загальний розмір витрат на відрядження генерального директора та менеджера з постачання Товариства до Любомльського районного суду Волинської області склав 1 461,60 грн.

Згідно з подорожніми листами службового легкового автомобіля № 35 від 19.02.2015, № 92 від 29.05.2015, № 96 від 04.06.2015, копії яких долучені до матеріалів справи, автомобіль Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_6, слідував за маршрутом м. Луцьк - м. Любомль - м. Луцьк. Автомобіль Toyota Avensis також зазначений у наказах ТОВ "Стелла Пак Україна" № 24-від від 19.02.2015, № 74-від від 28.05.2015 та № 77-від від 04.06.2015, якими генерального директора та менеджера з постачання Товариства було направлено у відрядження до Ягодинської митниці Міндоходів у судові засідання в Любомльський районний суд Волинської області, розташований у м. Любомль.

Відповідно до подорожніх листів службового легкового автомобіля:

- № 35 від 19.02.2015 залишок пального при виїзді становив 32,41 л, при поверненні - 9,85 л, відповідно, використано 22,56 л палива на загальну суму 496,09 грн (22,56 х 21,99), вартість 1 л палива в розмірі 21,99 грн підтверджується фіскальним чеком № 6161 від 18.02.2015, копія якого долучена до матеріалів справи;

- № 92 від 29.05.2015 залишок пального при виїзді становив 52,48 л, при поверненні - 30,08 л, відповідно, використано 22,40 л палива на загальну суму 503,78 грн (22,40 х 22,49), вартість 1 л палива в розмірі 22,49 грн. підтверджується фіскальним чеком № 5476 від 28.05.2015, копія якого долучена до матеріалів справи;

- № 96 від 04.06.2015 залишок пального при виїзді становив 28,68 л, при поверненні - 5,88 л, відповідно, використано 22,80 л палива на загальну суму 512,77 грн. (22,80 х 22,49), вартість 1 л палива в розмірі 22,49 грн. підтверджується фіскальним чеком від 03.06.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що всього за подорожніми листами службового легкового автомобіля № 35 від 19.02.2015, № 92 від 29.05.2015, № 96 від 04.06.2015 використано пального на загальну суму 1 512,64 грн.

Разом з тим, витрати на відрядження та оплату пального в загальному розмірі 2 974,24 грн. (1 461,60 + 1 512,64) є витратами ТОВ "Стелла Пак Україна", пов'язаними з прибуттям його представників до суду, тобто судовими витратами, які не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України і не можуть бути стягнуті як збитки, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що згідно з наказами ТОВ "Стелла Пак Україна" № 95-від від 09.07.2015, водіїв Товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 направлено у відрядження до Ягодинської митниці Міндоходів з метою отримання конфіскованого товару.

А з посвідчень про відрядження № КУ-0000201, № КУ-0000202 від 09.07.2015, копії яких також долучені до матеріалів справи, вбачається, що, місцем відрядження вказаних осіб визначено Ягодинську митницю Міндоходів, Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Привокзальна, 13. Крім того, прибуття та вибуття з місця призначення відряджених осіб ТОВ "Стелла Пак Україна" підтверджується підписами представника та печаткою відповідного митного органу.

Відповідно до звітів про використання коштів, наданих на відрядження № АО-0000198 та № АО-0000199 від 10.07.2015, копії яких долучені до матеріалів справи, загальний розмір витрат на відрядження водіїв Товариства до Ягодинської митниці Міндоходів склав 487,20 грн.

Згідно з подорожнім листом вантажного автомобіля № 789 від 09.07.2015, копія якого долучена до матеріалів справи, автомобіль Huynday, реєстраційний номер НОМЕР_7, був направлений до с. Римачі, Любомльського р-н. Автомобіль Huynday також зазначений у наказі ТОВ "Стелла Пак Україна" № 95-від від 09.07.2015, яким водіїв Товариства було направлено у відрядження до Ягодинської митниці Міндоходів, Любомльський р-н, с. Римачі, з метою отримання конфіскованого товару.

Відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля № 789 від 09.07.2015 залишок пального при виїзді становив 135 л, при поверненні - 36 л, відповідно, використано 99 л палива на загальну суму 2 028,51 грн. (99 х 20,49), вартість 1 л палива в розмірі 20,49 грн. підтверджується фіскальним чеком № 6748 від 08.07.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати на відрядження в розмірі 487,20 грн., а також витрати на оплату пального в сумі 2 028,51 грн., здійснені ТОВ "Стелла Пак Україна", є витратами, здійсненими управленою стороною для відновлення свого порушеного права, і позивачем доведено свої вимоги в цій частині щодо наявності понесених збитків у розмірі 2 515,71 грн. (487,20+2 028,51).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні про стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна" матеріальну шкоду в розмірі 39 815,71 грн., з відмовою в решті позовних вимог.

Доводи апелянтів про те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не доведено безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку неправомірними (на думку суду) діями митниці та завданою шкодою, а також не зазначено, як конкретно заходи та засоби вживались позивачем, в т.ч. з використанням прав, можливостей наданих чинним законодавством, з метою недопущення понесення незапланованих витрат, пов'язаних із призупиненням митного оформлення, щодо оскарження дій по вилученню товарів, призупиненню митного оформлення, а також дій, які згідно ст. 325 Митного кодексу України здійснюються з дозволу митного органу - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався зокрема з листом до Ягодинської митниці Міндоходів України, на який було надано відповідь від 24.12.2014 № 03-70-51/2010 щодо продовження строку призупинення митного оформлення товарів 1, 7, 8 по ВМД № 205070000/2014/055190, директором позивача надавались відповідні пояснення з посиланням на правомірність здійснення митного оформлення товарів згідно наявних документів, а також оскаржено процесуальні дії митниці до суду, тобто позивач скористався наданим Митним кодексом України правом на судове оскарження дій відповідного митного органу. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що картка відмови та порушення провадження у адміністративній справі відносно директора позивача і стали наслідками неправомірних дій митниці під час здійснення митних формальностей.

Крім того, доводи апелянтів про те, що відповідний орган (Управління Державної казначейської служби України у Волинській області) не в змозі виконати реально стягнення коштів на відшкодування завданої діями державного органу шкоди та на рівні Головного управління Казначейства такі рахунки не відкриті, у зв'язку з чим неможливе безспірне списання коштів за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що вказані доводи стосуються порядку здійснення виконання рішення суду відповідними розпорядниками бюджетних коштів відповідного рівня та процедури їх зарахування до відповідного коду видатків, а суд апеляційної інстанції на даній стадії апеляційного провадження не наділений повноваженнями щодо віднесення та/або зарахування присуджених коштів до певної класифікації. Крім того, вказані доводи стосуються порядку виконання рішення суду, що на даній стадії апеляційного провадження є передчасним, оскільки виконання рішення суду ще не розпочато у встановленому законом порядку.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 903/936/15 , у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни зазначеного рішення - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційних скарг, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 903/936/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 903/936/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 903/936/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Гаврилюк

Ю.Л. Власов