Постанова

від 07.12.2016 по справі 917/404/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 917/404/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4, с. Лазірки, Полтавська обл. на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року у справі господарського суду Полтавської області за позовомСільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", с. Красна Лука, Полтавська обл. доГоловного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава за участюПрокуратури Полтавської області, м. Полтава провизнання поновленим договору оренди землі

за участю представників

прокуратури: не з'явився,

скаржника: ОСОБА_5,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" (далі за текстом - СПОП "Нива") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про визнання поновленим Договору оренди землі від 27.03.2014 року, укладеного ГУ Держземагенства у Полтавській області та СПОП "Нива" на земельну ділянку площею 4, 0898 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 року на умовах Додаткової угоди до даного Договору оренди.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року позов задоволено: визнано поновленим Договір оренди землі від 27.03.2014 року, укладений між ГУ Держземагентства у Полтавській області та СПОП "Нива" та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 16.04.2014 року за № 5379108, на земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 року на умовах Додаткової угоди до даного Договору оренди, надісланої на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом № 217 від 29.04.2015 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 (далі за текстом - ОСОБА_4) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, в якій просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року у справі № 917/404/16 припинено.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення господарського суду першої інстанції не стосується прав або обов'язків заявника апеляційної скарги і правовий зв'язок між скаржником і сторонами у даній справі відсутній, що є підставою для припинення апеляційного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Прокуратурою Полтавської області до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому прокуратура доводи касаційної скарги підтримує та просить її задовольнити, а ухвалу суду апеляційної інстанції - скасувати.

В судовому засіданні представник скаржника просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року - скасувати і передати справу на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Сторін та прокуратуру згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника скаржника, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарським судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В силу приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказані конституційні норми кореспондуються і з положеннями ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якої учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

При цьому, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

До складу учасників судового процесу згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України входять: сторони, якими є позивач та відповідач, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Отже, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, а також особи, які не були залученні до участі у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо стосується їх прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції - ОСОБА_4 звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року вказував про порушення його прав та законних інтересів, адже спірна земельна ділянка відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 року № 810-СГ була надана йому в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства.

При цьому, апеляційним господарським судом з посиланням на те, що заявник апеляційної скарги не є учасником спірних правовідносин, а наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не є належним доказом наявності у заявника права на земельну спірну ділянку, не враховано, що в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основних свобод в зміст поняття "майно" до об'єктів права власності відносяться "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірландії).

Крім того, апеляційним господарським судом належним чином не з'ясовано чи було порушено права та обов'язки ОСОБА_4 спірним рішенням суду та яким чином та чи є доведеними вимоги скаржника, з якими він звернувся до суду апеляційної інстанції, що призвело до неправильного застосування норми п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що усунення вищезазначених порушень, допущених при розгляді справи, можливе шляхом здійснення розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд, зокрема, прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

При розгляді апеляційної скарги по суті суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року у справі № 917/404/16 - скасувати.

3. Справу № 917/404/16 направити на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець