Постанова

від 20.03.2017 по справі 917/404/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р. Справа № 917/404/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представника заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1, дов. №635 від 13 травня 2016 року;

прокурора - Алекаєва О.Ю.,посвідчення №042342 від 29 березня 2016 року,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_2, довіреність від 03 серпня 2016 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3, с. Лазірки, Оржицький район, Полтавська область (вх.№128П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №917/404/16

за позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", с. Красна Лука, Гадяцький район, Полтавська область,

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

за участю Прокуратури Полтавської області, м. Полтава,

про визнання поновленим договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, СПОП "Нива", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати поновленим договір оренди землі від 27 березня 2014 року, укладеного між ГУ Держземагенства у Полтавській області та СПОП "Нива" на земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0239 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову №243 від 24.05.2016 р. (вх. №6468 від 25 травня 2016 року).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №917/404/16 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено.

Фізична особа ОСОБА_3 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що гр. ОСОБА_3 не залучався до участі у справі, однак своїм рішенням суд вирішив питання щодо його прав та обов'язків. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі № 917/404/16 припинено.

Постановою Вищого господарського суду від 07 грудня 2016 року касаційну скаргу задоволено частково; ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 917/404/16 скасовано; справу № 917/404/16 направлено на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2017 року клопотання прокурора та представника фізичної особи ОСОБА_3 про продовження строку розгляду справи задоволено; продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів; відкладено розгляд апеляційної скарги та залучено фізичну особу ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

20 березня 2017 року від Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" надійшло клопотання про припинення провадження у справі (вх.№2950).

Відповідне клопотання мотивовано тим, що рішення господарського суду першої інстанції не стосується прав або обов'язків заявника апеляційної скарги і правовий зв'язок між скаржником і сторонами у даній справі відсутній, що є підставою для припинення апеляційного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції - ОСОБА_3, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року зазначає про порушення його прав та законних інтересів, з огляду на існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 року № 810-СГ, яким йому було надано в довгострокову оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Суд зазначає, що в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основних свобод в зміст поняття "майно" до об'єктів права власності відносяться "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (справа "ОСОБА_4 Девелопмент Лтд." та інші проти Ірландії).

Таким чином, видання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 29 січня 2016 року № 810-СГ наказу, з приводу передання ОСОБА_3 земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства, є складовою частиною отримання даною особою права користування земельною ділянкою, тобто майна.

Відтак, задоволення позовних вимог Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" не тільки суперечить інтересам ОСОБА_3, а й виключає його право користування земельною ділянкою, що є беззаперечним свідченням існування правового зв'язок між скаржником і сторонами у даній справі.

Таким чином, оскаржуване рішення напряму стосується прав та обов'язків фізичної особи ОСОБА_3, яка було залучена до участі у розгляді спору в якості третьої особи на стороні відповідача, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, а оскаржуване рішення підлягає перегляду на загальних підставах.

У судове засідання, яке відбулось 20 березня 2017 року, з'явились прокурор, передставник апеллянта та позивача.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 18/731/12 від 28 грудня 2012 року за Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" визнано право оренди земельної ділянки, площею 427,5739 га, що розташована на території Краснолуцької сільської ради на строк до 31.12.2015 р.

На виконання вказаного рішення суду 27 березня 2014 року між позивачем та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області укладено договір оренди землі площею 4,0898 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0239, що знаходяться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 квітня 2014 року за № 5379108 до 31 грудня 2015 року.

Згідно п. 8 договору оренди землі після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання умов договору позивач надіслав на адресу відповідача клопотання про продовження терміну дії договору оренди, що підтверджується листом № 217 від 29 квітня 2015 року та супровідним листом № 219 від 29 квітня 2015 року з відміткою про отримання.

До клопотання додано копію договору оренди землі, копію Витягу з Держаного реєстру речових прав та проект додаткової угоди про продовження договору оренди землі (ОСОБА_2 1, а. с. 22-24).

Проектом Додаткової угоди до даного Договору від 29 квітня 2015 р. запропоновано продовжити термін дії договору та внести зміни до пункту 8 Договору, виклавши його у новій редакції, а саме: "Цей договір укладено на термін до 31 грудня 2025 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Відповідь на дане клопотання не надійшла.

Вказані обставини стали підставою для звернення СПОП "Нива" до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання поновленим договору оренди землі від 27 березня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0239 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову № 243 від 24 травня 2016 року (вх. № 6468 від 25 травня 2016 року.

В обґрунтування позову, посилаючись на вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" зазначає, що оскільки ним було дотримано всіх вимог щодо поновлення договору оренди і з врахуванням відсутності письмових заперечень з боку відповідача, а також те що СПОП "Нива" на даний час використовується спірна земельна ділянка, за яку сплачується орендна плата, договір оренди землі від 27 березня 2014 року є поновленим.

Суд першої інстанції з огляду на той факт, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і орендодавцем протягом одного місяця після закінчення строку договору не було направлено лист - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, дійшов до висновку про правомірність позовних вимог.

Особа, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року, в якій вказує про порушення його прав та законних інтересів, адже спірна земельна ділянка відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29 січня 2016 року № 810-СГ була надана йому в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Виповського ОСОБА_5, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 18/731/12 від 28 грудня 2012 року за Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" визнано право оренди земельної ділянки, площею 427,5739 га, що розташована на території Краснолуцької сільської ради на строк до 31 грудня 2015 року.

На виконання вказаного рішення суду 27 березня 2014 року між позивачем та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області укладено договір оренди землі площею 4,0898 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0239, що знаходяться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 квітня 2014 року за № 5379108 до 31 грудня 2015 року.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п. 8 договору оренди землі після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

30 квітня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (відповідач), яке утворилося внаслідок реорганізації Головного управління Держземагентства у Полтавській області відповідно до постанови КМУ № 5 від 14 січня 2015 року "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", відповідно до п. п. 1, 2 якої було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (за переліком згідно з Додатком № 1) та реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (за переліком згідно з Додатком № 2).

За цим зверненням позивач надіслав на адресу відповідача клопотання про продовження терміну дії договору оренди, що підтверджується листом № 217 від 29 квітня 2015 р. та супровідним листом № 219 від 29 квітня 2015 року з відміткою про отримання.

До клопотання додано копію договору оренди землі, копію Витягу з Держаного реєстру речових прав та проект додаткової угоди про продовження договору оренди землі (ОСОБА_2 1 а. с. 22-24).

Проектом Додаткової угоди до даного Договору від 29 квітня 2015 р. запропоновано продовжити термін дії договору та внести зміни до пункту 8 Договору, виклавши його у новій редакції, а саме: "Цей договір укладено на термін до 31 грудня 2025 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Відповідь на дане клопотання не надійшла.

15 жовтня 2015 року позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди, що підтверджується листом № 739 від 24 вересня 2015 року та супровідним листом № 741 від 24 вересня 2015 року з відміткою про отримання (ОСОБА_2 1, а. с. 25-26).

ГУ Держгеокадастру відреагувало пропозицією укладення договору оренди землі зі сплатою орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки (лист № 4236/0/72-15 від 13 листопада 2015 року, ОСОБА_2 1, а. с. 27).

У відповідь позивач направив відповідачу лист № 991 від 24 грудня 2015 року з проханням поновити договір оренди на тих самих умовах (ОСОБА_2 1, а. с. 28-29), але будь-якого реагування на нього не надходило.

03 лютого 2016 року позивач направив нагадування про розгляд клопотань № № 198-218 від 29 квітня 2015 року та № № 720-740 від 24.09.2015 р. та прохав відповідача надати відповідь у найкоротший термін (ОСОБА_2 1, а. с. 30-31).

Запропонований орендарем проект Додаткової угоди щодо продовження дії Договору оренди земельної ділянки орендодавцем-відповідачем не підписано.

Вказані фактичні обставини справи на думку суду першої інстанції є підставами для задоволення позовних вимог, оскільки позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, і в матеріалах справи відсутній лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди. Втім, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду та зазначає наступне.

Порядок поновлення договору оренди встановлений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» , яка фактично об'єднує два випадки його пролонгації.

Так, у частинах першій-п'ятій цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Випадок пролонгації договору оренди, після закінчення терміну дії договору, встановлений частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , передбачає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Пролонгація договору оренди відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7-9 статті 33 вказаного Закону, у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Таким чином, в разі пролонгації договору оренди в порядку частини 6 статті 33 вказаного Закону має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем розроблено проект Додаткової угоди до даного Договору від 29 квітня 2015 року, яким запропоновано продовжити термін дії договору та внести зміни до пункту 8 Договору, виклавши його у новій редакції, а саме: "Цей договір укладено на термін до 31 грудня 2025 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Однак колегія суддів звертає увагу, що предмет позову полягає у визнанні поновленим договору оренди, замість визнання даної додаткової угоди укладеною.

З огляду на заявлені позовні вимоги, суд зазначає на обранні позивачем неналежного способу захисту (обраний позивачем спосіб захисту не в змозі здійснити відновлення порушеного права орендаря), оскільки задоволення визначеної Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" позовної вимоги не призведе до фактичного укладення додаткової угоди, а відтак не спричинить продовження орендних правовідносин між сторонами.

Варто зазначити, що пролонгація договору оренди в порядку частини 6 статті 33 вказаного Закону передбачає поновлення договору оренди землі, шляхом укладення додаткової угоди, на тих самих умовах, які були передбачені основним договором оренди.

Зі змісту додаткової угоди вбачається, що позивач просить поновити договір оренди до 31 грудня 2025 року (ОСОБА_2 1 а.с.24).

За таких обставин, позивачем запропоновано змінити строк дії договору не на той самий строк, який був раніше встановлений (1 рік, 9 місяців та 4 дня), а поновити на 9 років 7 місяців 6 днів, що за своєю юридичною природою є пропозицією про внесення змін до договору оренди землі, на яку не поширюється дія статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

Отже, позивачем запропоновано змінити істотну умову договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, що суперечить частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У зв'язку з тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а додаткова угода передбачає поновлення договору оренди землі, не на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди, колегія суддів встановлює відсутність правових підстав для поновлення договору оренди в порядку частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

Крім того колегія суддів зазначає на непорушенні переважного права позивача на укладення договору оренди землі на новий строк з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи із положень статей 319, 626 ЦК України, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі, розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права обов'язковим є досягення згоди між сторонами з приводу умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди, що підтверджується листом № 739 від 24 версеня 2015 року та супровідним листом № 741 від 24 вересня 2015 року з відміткою про отримання (ОСОБА_2 1, а. с. 25-26).

ГУ Держгеокадастру відреагувало пропозицією укладення договору оренди землі зі сплатою орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки (лист № 4236/0/72-15 від 13 листопада 2015 року, ОСОБА_2 1, а. с. 27). Тобто, пропозиція орендодавця полягала у збільшенні розміру орендної плати з 3% від нормативної грошової оцінки до 12 % від нормативної грошової оцінки.

У відповідь позивач направив відповідачу лист № 991 від 24 грудня 2015 року з проханням поновити договір оренди на тих самих умовах (ОСОБА_2 1, а. с. 28-29), але будь-якого реагування на нього не надходило.

За таких обставин до закінчення строку дії договору (31 грудня 2015 року) сторони не дійшли згоди з приводу відсотку нормативної грошової оцінки, який повинен застосовуватись при розрахунку суми орендної плати.

Оскільки між сторонами в порядку частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі не було досягнуто згоди з приводу суми орендної плати позивач втратив переважне право на поновлення договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 29 січня 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 810-СГ гр. ОСОБА_3 передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею площею 4,0898 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0239 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області .

В ході розгляду спору у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надано копію договору оренди від 30 грудня 2016 року (ОСОБА_2 2, а.с.101-106), за яким останньому було передано в користування земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0239, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, для ведення фермерського господарства.

Згідно до пункту 9 даного договору орендна плата становить 12% від нормативно грошової оцінки, тобто у розмірі, який відповідає вимогам, які попередньо висувались Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області позивачу.

Підсумовуючи все вищенаведене колегія суддів зазначає на відсутності правових підстав для поновлення договору як в порядку частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і частини 6 даної статті Закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський не здійснив належного дослідження усіх обставин справи, зокрема не в певному обсязі проаналізував зміст додаткової угоди та належність обрання позивачем способу захисту, що призвело до неправомірного задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про наявністьправових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №917/404/16 з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №917/404/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 березня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя О.І.Терещенко

Суддя П.В.Тихий