Постанова

від 19.07.2017 по справі 917/404/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 917/404/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиСільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", с. Красна Лука, Полтавська обл. на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року у справі господарського суду Полтавської області за позовомСільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", с. Красна Лука, Полтавська обл. доГоловного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава за участюПрокуратури Полтавської області, м. Полтава провизнання поновленим договору оренди землі

за участю представників

прокуратури: не з'явився,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" (далі за текстом - СПОП "Нива") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про визнання поновленим Договору оренди землі від 27.03.2014 року, укладеного ГУ Держземагенства у Полтавській області та СПОП "Нива" на земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 року на умовах Додаткової угоди до даного Договору оренди.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року позов задоволено: визнано поновленим Договір оренди землі від 27.03.2014 року, укладений між ГУ Держземагентства у Полтавській області та СПОП "Нива" та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 16.04.2014 року за № 5379108, на земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 року на умовах Додаткової угоди до даного Договору оренди, надісланої на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом № 217 від 29.04.2015 року.

ОСОБА_4 (далі за текстом - ОСОБА_4.) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, в якій просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, СПОП "Нива" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року.

Прокуратурою Полтавської області та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до Вищого господарського суду України подано відзиви на касаційну скаргу, в яких прокурор та відповідач проти доводів касаційної скарги заперечують та просять залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року - без змін.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О. у справі № 917/404/16 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Данилова М.В., Корсак В.А.

Учасників процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 року у справі № 18/731/12, яким за СПОП "Нива" визнано право оренди земельної ділянки, площею 427,5739 га, ГУ Держземагенства у Полтавській області (орендодавець) та СПОП "Нива" (орендар) укладено Договір оренди землі від 27.03.2014 року (далі за текстом - Договір оренди), за умовами п. п. 1, 2 якого орендодавець згідно наказу від 14.03.2014 року №ПЛ/НОМЕР_1 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_1, для ведення товарного сільського виробництва, що знаходяться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Відповідно до п. 8 Договору оренди його укладено терміном до 31.12.2015 року. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2014 року за № 5379108.

На виконання умов Договору СПОП "Нива" звернулось до відповідача з клопотання про продовження терміну дії Договору оренди, що підтверджується листом № 217 від 29.04.2015 року та супровідним листом № 219 від 29.04.2015 року. До клопотання додано копію Договору оренди землі, копію Витягу з Держаного реєстру речових прав та проект Додаткової угоди про продовження Договору оренди землі.

При цьому, проектом Додаткової угоди запропоновано продовжити термін дії Договору оренди та внести зміни до п. 8 Договору оренди, виклавши його у новій редакції, а саме, що цей Договір укладено на термін до 31.12.2025 року. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Проте, відповіді на дане клопотання не отримано.

Вказані обставини стали підставою для звернення СПОП "Нива" до господарського суду з позовом про визнання поновленим Договору оренди землі від 27.03.2014 року, укладеного сторонами, на земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 року на умовах Додаткової угоди до даного Договору на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендарем було дотримано всіх вимог щодо поновлення Договору оренди і з урахуванням відсутності письмових заперечень зі сторони відповідача, а також того, що СПОП "Нива" на даний час використовується спірна земельна ділянка, за яку сплачується орендна плата, Договір оренди землі від 27.03.2014 року є поновленим.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, враховуючи той факт, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди і орендодавцем протягом одного місяця після закінчення строку Договору не було направлено лист-повідомлення про заперечення у поновленні Договору оренди, дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення Договору оренди землі на умовах Додаткової угоди, надісланої на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом № 217 від 29.04.2015 року.

Особа, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції - ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року, в якій вказував про порушення його прав та законних інтересів, оскільки спірна земельна ділянка відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 року № 810-СГ була надана йому в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства, а, отже, поновлення попереднього Договору оренди землі порушує його права як законного орендаря.

Апеляційний господарський суд, переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, дійшов висновку, що оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків фізичної особи ОСОБА_4, якого було залучено до участі у розгляді спору в якості третьої особи на стороні відповідача, у зв'язку з чим здійснивши повторний перегляд справи дійшов висновку, що протягом дії Договору оренди землі від 27.03.2014 року, за наявності повідомлення позивача про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, сторони не дійшли згоди щодо істотних умов Договору оренди і, зокрема, щодо строку дії Договору оренди та розміру орендної плати, а поновлення Договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на інших не погоджених умовах Додаткової угоди є неналежним способом захисту, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання поновленим Договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

В силу приписів ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

Таким чином, за змістом вищенаведених правових норм у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач під час дії Договору оренди звернувся до відповідача з клопотанням про продовження строку Договору оренди, проте у Додатковій угоді, направленій на адресу відповідача 29.04.2015 року, запропонував змінити строк оренди шляхом передачі земельної ділянки на термін до 31.12.2025 року, яка залишена відповідачем без відповіді.

15.10.2015 року позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення Договору оренди, що підтверджується листом № 739 від 24.09.2015 року та супровідним листом № 741 від 24.09.2015 року, на яке ГУ Держгеокадастру відреагувало пропозицією укладення договору оренди землі зі сплатою орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки (лист № 4236/0/72-15 від 13.11.2015 року).

Позивач у відповідь направив відповідачу повідомлення щодо поновлення Договору оренди на тих самих умовах, що підтверджується листом № 991 від 24.12.2015 року.

Разом з тим, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тобто, обов'язковим є досягнення згоди між сторонами з приводу умов договору.

З встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач як орендодавець в порядку ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" розглянув надісланий своєчасно орендарем лист повідомлення з проектом Додаткової угоди, перевірив його на відповідність вимогам закону та вжив заходів до узгодження з орендарем істотних умов договору в частині розміру орендної плати, згоди з яких сторони не досягли, оскільки позивач запропонував поновити договір оренди на тих же умовах.

Отже, до закінчення строку дії Договору оренди (31.12.2015 року) сторони не дійшли згоди з приводу відсотку нормативної грошової оцінки, який повинен застосовуватись при розрахунку суми орендної плати.

За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору є підставою для припинення переважного право орендаря на укладення договору оренди землі.

Положеннями ч. ч. 6 - 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10).

За змістом наведеної правової норми вбачається, що пролонгація договору оренди відбувається автоматично, однак в силу приписів ч. ч. 7 - 9 ст. 33 вказаного Закону, у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

При цьому, пролонгація договору оренди в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди на тих самих умовах, які були передбачені основним договором оренди.

З огляду на викладене, апеляційним господарським судом правомірно зауважено, що позивач, звернувшись з позовом про визнання поновленим Договору оренди землі в редакції Додаткової угоди, запропонував змінити строк дії Договору не на той самий строк, який був раніше встановлений, а поновити на 9 років 7 місяців 6 днів, що за своєю юридичною природою є пропозицією про внесення змін до договору оренди землі, на яку не поширюється дія ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відтак, позивачем запропоновано змінити істотну умову Договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, що суперечить ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

З огляду вищезазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки Додаткова угода передбачає поновлення договору оренди землі не на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди, а тому відсутні правові підстави для поновлення Договору оренди в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що 29.01.2016 року наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 810-СГ гр. ОСОБА_4 передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області. На виконання зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 810-СГ з гр. ОСОБА_4 укладено Договір оренди землі від 30.12.2016 року, що також свідчить про те, що договір оренди між сторонами не поновлений у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а припинив свою дію відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2).

З огляду на встановлені судами обставини справи та вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про визнання поновленим договору оренди землі на інший строк, оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією продовжити Договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах та запропонував змінити строк Договору оренди, а відповідач в свою чергу - умови щодо орендної плати за землю; при цьому, сторони не дійшли згоди щодо зміни цих умов Договору оренди землі, а позивач у позові просив визнати поновленим Договір оренди землі на інший строк, ніж той, що був передбачений умовами Договору, що не відповідає положенням ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи СПОП "Нива", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року у справі № 917/404/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак