Постанова

від 21.12.2016 по справі 922/2951/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа № 922/2951/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 19.09.2016р. №09/2016;

1-го відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 20.12.2016р.;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - не з'явився;

4-го відповідача - не з'явився;

5-го відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 колективного багатопрофільного підприємства "Зевс", с.Сподобівка, Шевченківський р-н, Харківська обл. (вх.№3269Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2016р.

у справі № 922/2951/16

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства В«СподобівськеВ» , с. Сподобівка, Харківська область

до 1-го відповідача ОСОБА_3 колективного багатопрофільного підприємства "Зевс", с.Сподобівка, Шевченківський р.-н, Харківська обл.

до 2-го відповідача ОСОБА_4, смт. Шевченкове, Шевченківський р-н Харківська обл.,

до 3-го відповідача ОСОБА_5, м. Сімферополь

до 4-го відповідача ОСОБА_6, с. Рябухіне

до 5-го відповідача ОСОБА_7, м. Севастополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного реєстратора відділу економічного розвитку і торгівлі Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_8

про визнання недійсним рішень загальних зборів та визнання правонаступником

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2016р. у справі №922/2951/16 (суддя Байбак О.І.), з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області про виправлення описки від 29.11.2016р, позов задоволено; визнано недійсними рішення Загальних зборів трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) оформлених протоколом № 2 від 26.03.2011 року; скасовано державну реєстрацію змін засновника та нової редакції установчих документів юридичної особи МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) від 15.06.2011 року №14731050014000264 проведених на підставі протоколу № 2 Зборів трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» від 26 березня 2011 року; визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) оформлених протоколом від 30.08.2013 року; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) номер запису 14731050049000440 від 04.09.2013 року внесених на підставі рішень оформлених протоколом від 30.08.2013 року; визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) оформлених протоколом від 08.09.2015 року; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) номер запису 14731050053000440 від 10.09.2015 року внесених на підставі рішень оформлених протоколом від 10.09.2015 року; визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) оформлених протоколом від 10.09.2015 року; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) номер запису 14731050054000440 від 17.09.2015 року внесених на підставі рішень оформлених протоколом від 10.09.2015 року.; визнано Приватне сільськогосподарське підприємство В«СподобівськеВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30755349) правонаступником прав та обов'язків Колективного сільськогосподарського підприємства В«ДружбаВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 00706450) у статутному капіталі ОСОБА_3 колективного багатопрофільного підприємства В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009); стягнуто з ОСОБА_3 колективного багатопрофільного підприємства В«ЗЕВСВ» (адреса: 63670, Харківська область, Шевченківський район, с. Сподобівка; ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства В«СподобівськеВ» (адреса: 63670, Харківська область, Шевченківський район, с. Сподобівка; ідентифікаційний код юридичної особи 30755349) судовий збір в сумі 2480,40 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 Миколайовича (адреса: 63601, Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Першотравнева, б. 2, кв. 5) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства В«СподобівськеВ» (адреса: 63670, Харківська область, Шевченківський район, с. Сподобівка; ідентифікаційний код юридичної особи 30755349) судовий збір в сумі 2480,40 грн; стягнуто з ОСОБА_5 (адреса: 29501, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Самокша, б. 10 корпус А, кв. 75) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства В«СподобівськеВ» (адреса: 63670, Харківська область, Шевченківський район, с. Сподобівка; ідентифікаційний код юридичної особи 30755349) судовий збір в сумі 2480,40 грн.; стягнуто з ОСОБА_6 (адреса: 63222, Харківська область, Нововодолазький район, с. Рябухине, вул. Нижня, б. 10) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства В«СподобівськеВ» (адреса: 63670, Харківська область, Шевченківський район, с. Сподобівка; ідентифікаційний код юридичної особи 30755349) судовий збір в сумі 2480,40 грн.; стягнуто з ОСОБА_7 (адреса: 99038, м. Сімферополь, вул. Колобова, 23, кв. 6) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства В«СподобівськеВ» (адреса: 63670, Харківська область, Шевченківський район, с. Сподобівка; ідентифікаційний код юридичної особи 30755349) судовий збір в сумі 2480,40 грн.

Мале колективне багатопрофільне підприємство "Зевс", с.Сподобівка, Шевченківський р.-н, Харківська обл. з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2016р. у справі №922/2951/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт, обґрунтовуючи свою правову позицію, зокрема, зазначає про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи та судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2016р. суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.12.2016р.

У судове засідання 21.12.2016р. представники 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го відповідачів та третьої особи не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102220009717, №61022200009695.

Разом з тим, місцем проживання 3-го та 5-го відповідачів є м. Сімферополь, АР Крим.

Оскільки УДППЗ В«УкрпоштаВ» тимчасово не здійснює поштові відправлення до АР Крим (лист від 23.05.2016 р. № 7-14-206;), направлення копій процесуальних документів на адресу 3-го та 5-го відповідача за допомогою пошти виявилося неможливим, про що відповідальними працівниками відділу документального забезпечення та контролю суду складено акт від 07.12.2016 р. (т. 4, а. с. 192).

З метою повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції розміщував на офіційному веб-порталі "Судова влада України" оголошення про час та місце розгляду даної справи (т. 4 а. с. 192).

Отже, враховуючи рекомендації, які містить інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року № 01-06/1290/14 В«Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", судом апеляційної інстанції вжито всіх можливих заходів з метою повідомлення 3-го та 5-го відповідачів про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 21.12.2016р. представник 1-го відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2016р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради Харківської області від 18.07.1992 року № 38 зареєстроване Мале колективне багатопрофільне підприємство В«ЗевсВ» (1-й відповідач), засновниками якого стали Агрофірма В«ДружбаВ» та Установа по виконанню покарань № 43 УВС Харківської області. Майнові частки у статутному капіталі засновників складали по 50 відсотків кожному з засновників, про що свідчить залучений до матеріалів справи Статут МКБП В«ЗевсВ» станом на 1992 р.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 24-92 від 31.12.1992 року державні підприємства не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств. Суб'єкти підприємницької діяльності зі змішаною формою власності до яких відносилось і Мале колективне багатопрофільне підприємство "Зевс" повинні були до 01 травня 1993 року реорганізуватись шляхом перетворення у один із видів господарського товариства. При цьому частина державного майна визначається з урахуванням безоплатної передачі його з балансу державних підприємств на баланс суб'єктів підприємницької діяльності за цінами на-час перетворення.

Враховуючи, що реорганізації шляхом перетворення у один із видів господарського товариства МКБП В«ЗЕВСВ» до 01.05.1993 року не відбулося, 50 відсотків часток у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» , яка належала УВП №43 перейшла на баланс МКБП В«ЗЕВСВ» , що і було підтверджено рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 10.03.2011 року по справі №2-11/11, яке набрало законної сили.

Таким чином, з 01.05.1993 р. єдиним засновником МКБП В«ЗЕВСВ» залишилась Агрофірма В«ДружбаВ» .

Надалі, Агрофірма В«ДружбаВ» була реорганізована у КСП В«ДружбаВ» (рішення загальних зборів, оформлених протоколом № 2 від 03.06.1998 року), яке в подальшому було реорганізоване шляхом поділу на два відокремлених підприємства: Приватне сільськогосподарське підприємство В«СподобівськеВ» та Приватне сільськогосподарське підприємство В«ДружбаВ» , які стали правонаступниками майнових прав та обов'язків КСП В«ДружбаВ» .

Зазначені обставини підтверджуються Історичною довідкою КСП В«ДружбаВ» від 27.07.2016 р. № 01-33/75, протоколами загальних зборів пайовиків КСП В«ДружбаВ» № 3 від 26.02.2000р., № 4 від 07.04.2000 року та рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 10.03.2011 року по справі №2-11/11, яке набрало законної сили.

Позивач зазначає, що частка в статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» яка належала КСП В«ДружбаВ» перейшла до ПСП В«СподобівськеВ» та ПСП В«ДружбаВ» в рівних частинах по 50 відсотків кожному та просить визнати його правонаступником прав та обов'язків КСП В«ДружбаВ» у статутному капіталі 1-го відповідача - МКБП В«ЗЕВСВ» .

Після реорганізації КСП В«ДружбаВ» , рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2001 року по справі № А-9366/1-36 скасовано державну реєстрацію МКБП В«ЗЕВСВ» .

Вказане рішення було переглянуто за нововиявленими обставинами, та скасовано рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. по справі № 50/10-10), на підставі чого державну реєстрацію МКБП В«ЗЕВСВ» було поновлено.

Як вказує позивач, внаслідок того, що МКБП В«ЗЕВСВ» майже 9 років вважалося ліквідованим, підприємства правонаступники КСП В«ДружбаВ» - ПСП В«СподобівськеВ» та ПСП В«ДружбаВ» не зареєстрували в установленому порядку свої корпоративні права в статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» .

Відповідно до ОСОБА_9 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.10.2016 р., за час, коли МКБП В«ЗЕВСВ» вважалося ліквідованим, одне з підприємств правонаступників КСП В«ДружбаВ» , а саме, ПСП В«ДружбаВ» було припинено у зв'язку з визнанням його банкрутом в межах справи господарського суду Харківської області № Б-50/37-06, про що 25.04.2008 р. Державним реєстратором внесено до державного реєстру запис № 14731170003000187 про припинення юридичної особи.

Крім того, ПСП В«ДружбаВ» остаточно було ліквідовано, також, в межах справи господарського суду Харківської області № Б-39/185-07 про банкрутство КСП В«ДружбаВ» , про що свідчать відповідні ухвали по вказаній справі та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.10.2016 р.

Після поновлення державної реєстрації МКБП В«ЗЕВСВ» згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. по справі № 50/10-10, 2-й відповідач - ОСОБА_4, а також гр. ОСОБА_10, ОСОБА_11 провели збори трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , які оформлені протоколом № 2 від 26.03.2011 року, на яких вирішили:1) в зв'язку з ліквідацією АФ В«ДружбаВ» , частка якого становить 50% у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» переходить на користь трудового колективу (п. 2); 2) передати 100% часток у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» на користь ОСОБА_4 (п. 4), 3) затвердити нову редакцію Статуту МКБП В«ЗЕВСВ» ;

ОСОБА_4 звернувся до Державного реєстратора Шевченківської РДА ОСОБА_8 з заявою № 103312 від 03.06.2011 р. в якій повідомив, що у зв'язку з відсутністю АТ В«ДружбаВ» , для відновлення роботи підприємства, на підставі ст. 4 Статуту він входить в склад засновників МКБП В«ЗЕВСВ» , та володіє 100% статутного капіталу вказаного підприємства.

Державна реєстрації зазначених змін засновника та нової редакції установчих документів юридичної особи МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) проведена 15.06.2011 року за №14731050014000264.

Рішенням Загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» оформленим протоколом від 30.08.2013 року вирішено: включити ОСОБА_7 до складу учасників МКБП В«ЗЕВСВ» , оскільки ОСОБА_4 відступив йому частку з належних йому корпоративних прав (частки у статутному фонді) МКБП В«ЗЕВСВ» у розмірі 330 грн.; затвердити нову редакцію Статуту МКБП В«ЗЕВСВ» .

Державна реєстрація зазначених змін засновника та нової редакції установчих документів юридичної особи МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) проведена 04.09.2013 року, номер запису 14731050049000440.

Рішенням Загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» оформленим протоколом від 08.09.2015 року вирішено: Прийняти до складу учасників МКБП В«ЗЕВСВ» ОСОБА_5; Вивести зі складу учасників МКБП В«ЗЕВСВ» ОСОБА_7; Перерозподілити частки в Статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» наступним чином:- ОСОБА_4 - 670 грн., ОСОБА_5 - 330 грн., затвердити нову редакцію Статуту МКБП В«ЗЕВСВ» ;

Державна реєстрація зазначених змін засновника та нової редакції установчих документів юридичної особи МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) проведена 10.09.2015 року, номер запису 14731050053000440.

Рішенням Загальних зборів власників МКБП В«ЗЕВСВ» оформленим протоколом № 4 від 10.09.2016 року вирішено:1) прийняти ОСОБА_6 до складу власників МКБП В«ЗЕВСВ» , оскільки ОСОБА_4 відступив йому належну йому частку у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» в розмірі 330 грн., що становить 33% статутного капіталу;2) розподілити долі власників у сформованому статутному фонді МКБП В«ЗЕВСВ» наступним чином:- ОСОБА_4 - 340 грн., частка - 34%; ОСОБА_5 - 330 грн., частка - 33%; ОСОБА_6 - 330 грн., частка - 33%;3) затвердити нову редакцію Статуту МКБП В«ЗЕВСВ» .

Державна реєстрація зазначених змін засновників та нової редакції установчих документів юридичної особи МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) проведена 17.09.2015 року, номер запису 14731050054000440.

Позивач вважає зазначені рішення трудового колективу та загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» незаконними та просить визнати їх недійсними та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів МКБП В«ЗЕВСВ» , проведену на підставі зазначених рішень.

15.11.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, як було зазначено вище, КСП В«ДружбаВ» , якій належали корпоративні права у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» , згідно з протоколами загальних зборів пайовиків КСП В«ДружбаВ» № 3 від 26.02.2000 р., № 4 від 07.04.2000 року було реорганізовано шляхом поділу на два відокремлених підприємства: Приватне сільськогосподарське підприємство В«СподобівськеВ» та Приватне сільськогосподарське підприємство В«ДружбаВ» , які стали правонаступниками майнових прав та обов'язків КСП В«ДружбаВ» .

Статтею 37 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент здійснення реорганізації КСП В«ДружбаВ» ), передбачено, що юридична особа припиняється зокрема шляхом реорганізації (злиття, поділу або приєднання. При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

Відповідно п. п. 1, 5 ст. 31 Закону України В«Про колективне сільськогосподарське підприємствоВ» (в редакції чинній станом на момент здійснення реорганізації КСП В«ДружбаВ» , реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Відповідно до листів колишнього голови КСП В«ДружбаВ» ОСОБА_9 та колишнього заступника голови КСП В«ДружбаВ» ОСОБА_12, реорганізація КСП В«ДружбаВ» відбувалася на протязі 2001-2003 років, і при переході права власності на майно, права і обов'язки від КСП В«ДружбаВ» до підприємств правонаступників - ПСП В«СподобівськеВ» та ПСП В«ДружбаВ» ніяких розподільчих балансів не складалося.

Зазначені обставини стверджують той факт, що при реорганізації КСП В«ДружбаВ» шляхом його поділу на два відокремлених підприємства його учасниками не було дотримано порядку, визначеного ст. 31 Закону України В«Про колективне сільськогосподарське підприємствоВ» , ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент реорганізації КСП В«ДружбаВ» ) щодо складання при реорганізації шляхом поділу відповідного розподільчого акту (балансу).

Згідно з п. 2 протоколу загальних зборів пайовиків КСП В«ДружбаВ» № 4 від 07.04.2000 року, на якому вирішувалося питання врегулювання майнових відносин, що виникли в результаті реорганізації КСП В«ДружбаВ» підприємств правонаступників - ПСП В«СподобівськеВ» та ПСП В«ДружбаВ» , пайовиками було вирішено В«рекомендувати всім пайовикам звернутися до підприємств правонаступників ПСП В«СподобівськеВ» та ПСП В«ДружбаВ» за врегулюванням майнових відносинВ» .

Будь-яким іншим чином питання реорганізації КСП В«ДружбаВ» шляхом його поділу на два відокремлених підприємства правонаступника - ПСП В«СподобівськеВ» та ПСП В«ДружбаВ» пайовиками КСП В«ДружбаВ» врегульовано не було, також, не було і врегульоване питання поділу належних КСП В«ДружбаВ» корпоративних прав на частку у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» .

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2001 року по справі № А-9366/1-36 було скасовано державну реєстрацію МКБП В«ЗЕВСВ» , яка була поновлена рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2010 р. по справі № 50/10-10, що фактично завадило підприємствам правонаступникам в передбаченому законом порядку оформити корпоративні права на відповідні частки у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» в процесі реорганізації КСП В«ДружбаВ» .

Також, остаточно КСП В«ДружбаВ» було ліквідовано в межах справи № Б-39/185-07, що знаходилась у провадженні господарського суду Харківської області про банкрутство КСП В«ДружбаВ» .

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. по справі №Б-39/185-07 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - КСП В«ДружбаВ» .

В матеріалах справи містяться копії звітів ліквідатора, які надавались по справі № Б-39/185-07 про банкрутство КСП В«ДружбаВ» .

Із вказаних звітів не вбачається, що на балансі КСП В«ДружбаВ» перебував такий актив як частка у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» .

Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений конституційний принцип знайшов своє відображення в ст. 391 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Приписами статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Матеріали справи не містять доказів того, що такий актив КСП В«ДружбаВ» , як частка у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» у передбаченому законом порядку вибув з володіння КСП В«ДружбаВ» до або після його реорганізації шляхом його поділу на два відокремлених підприємства.

А отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що при реорганізації КСП В«ДружбаВ» шляхом поділу останнього на два відокремлених підприємства частка в статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» , яка належала КСП В«ДружбаВ» , перейшла до підприємств правонаступників останнього - ПСП В«СподобівськеВ» та ПСП В«ДружбаВ» , та за таких обставин дійшов правомірного висновку про задоволення позову в частині визнання Приватного сільськогосподарського підприємства В«СподобівськеВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30755349) правонаступником прав та обов'язків Колективного сільськогосподарського підприємства В«ДружбаВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 0076450) у статутному капіталі ОСОБА_3 колективного багатопрофільного підприємства В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009).

Не можливо взяти до уваги посилання апелянта на те, що Статут ПСП В«СподобівськеВ» станом на 2008 рік містить посилання що ПСП В«СподобівськеВ» є правонаступником КСП В«ДружбаВ» в частині боргових зобов'язань перед бюджетом і кредиторської заборгованості по заробітній платі згідно розподілу господарства і майна по територіальному цілісному майновому комплексу, виходячи з наступного.

Зазначений Статут не містить відомостей про те, що ПСП В«СподобівськеВ» є правонаступником КСП В«ДружбаВ» виключно в зазначеній частині, та не набуло в результаті реорганізації КСП В«ДружбаВ» жодних майнових прав останнього.

Також, вказаний Статут в редакції 2008 року був затверджений в той час коли державна реєстрація МКБП В«ЗЕВСВ» вважалася припиненою згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2001 року по справі № А-9366/1-36.

Окрім того, матеріали справи не містять, та відповідачами не надано жодних доказів того, що такий актив КСП В«ДружбаВ» , як частка у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» вибув з володіння останнього або на користь іншого правонаступника - ПСП В«ДружбаВ» або в інший передбачений законом спосіб.

Крім того, не приймаються до уваги посилання апелянта на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 10.03.2011 року по справі №2-11/11, яким на його думку встановлений факт того, що ПСП В«СподобівськеВ» не має жодного відношення до корпоративних прав на частку у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» .

Згідно з п. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В пункті 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Як вбачається зі змісту рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 10.03.2011 року по справі № 2-11/11, предметом розгляду справи було поновлення ОСОБА_4 на посаді директора МКБП В«ЗЕВСВ» , а не наявність у ПСП В«СподобівськеВ» , яке взагалі до участі у справі не залучалось, права на частку у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» .

А отже, факти, встановлені в рішенні Шевченківського районного суду Харківської області від 10.03.2011 року по справі № 2-11/11 не мають преюдиційного значення для розгляду справи з підстав не відповідності їх приписам ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів трудового колективу, загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» та скасування державної реєстрації змін до установчих документів МКБП В«ЗЕВСВ» , проведених на підставі зазначених вище рішень, колегія суддів враховує наступне.

Приписами статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 3 Закону України В«Про господарські товаристваВ» (в редакції чинній станом на момент прийняття рішення зборів трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , які оформлені протоколом № 2 від 26.03.2011 року) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 6 3 Закону України В«Про господарські товаристваВ» (в редакції чинній станом на момент прийняття рішення зборів трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , які оформлені протоколом № 2 від 26.03.2011 року) передбачено, що учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

В матеріалах справи міститься Статут МКБП В«ЗЕВСВ» , затверджений засновниками підприємства 15.01.1992 р., відповідно до п. 4.2. якого, органами управління підприємством є рада засновників підприємства та дирекція підприємства.

Пунктами 4.3.8. - 4.3.9. Статуту МКБП В«ЗЕВСВ» передбачено, що рада засновників формується строком на три роки і складається з чотирьох представників засновників, двох представників трудового колективу підприємства. Рада засновників уповноважена приймати рішення, якщо на її засіданні присутні не менше 2/3 членів ради.

Відповідно до п. 2.10, 2.11, 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносинВ» , у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Вирішуючи питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Так, як вже зазначалось, ОСОБА_4, а також гр. ОСОБА_10, ОСОБА_11 провели збори трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , які оформлені протоколом № 2 від 26.03.2011 року, на яких було вирішено, що в зв'язку з ліквідацією АФ В«ДружбаВ» , частка якого становить 50% у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» , зазначена частка переходить на користь трудового колективу, та передати 100% часток у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» на користь ОСОБА_4 (п. 4),.

Проте, відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є трудовим колективом МКБП В«ЗЕВСВ» , що останні, а також ОСОБА_4 станом на момент прийняття зазначеного рішення мали будь-які відношення до корпоративних прав на частку у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» .

Таким чином, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 станом на момент проведення зборів трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , які оформлені протоколом № 2 від 26.03.2011 року не володіли корпоративними правами на зазначене підприємство, а відповідно, не мали ні прав ні повноважень на прийняття рішень про прийняття або передачу часток у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» ні на користь В«трудового колективуВ» ні на користь безпосередньо ОСОБА_4

Разом з цим, вказане рішення приймалося без залучення та без відома учасників МКБП В«ЗЕВСВ» .

А отже, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, проводячи збори трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , які оформлені протоколом № 2 від 26.03.2011 року та приймаючи на них відповідні рішення порушили вимоги чинного на той час законодавства України, зокрема без наявності будь-якого права на проведення таких зборів, а тим більше, на прийняття рішень про перерозподіл часток у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» .

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним зазначеного рішення трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , яке оформлено протоколом № 2 від 26.03.2011 року та скасування державної реєстрації, змін засновника та нової редакції установчих документів юридичної особи МКБП В«ЗЕВСВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 21234009) від 15.06.2011 року № 14731050014000264 проведених на підставі протоколу № 2 Зборів трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» від 26.03.2011 року.

Подальша реєстрація корпоративних прав на МКБП В«ЗЕВСВ» за ОСОБА_4 та розподіл за участю останнього часток у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» на користь інших відповідачів у даній справі - ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно з рішеннями загальних зборів учасників МКБП В«ЗЕВСВ» оформлених протоколом від 30.08.2013 року, протоколом від 08.09.2015 року, протоколом № 4 від 10.09.2016 року відбувалася також з порушенням вимог чинного законодавства України, та корпоративних прав дійсних учасників МКБП В«ЗЕВСВ» , оскільки такий перерозподіл здійснювався за рахунок часток у статутному капіталі підприємства, раніше безпідставно набутих ОСОБА_4 на підставі незаконного рішення трудового колективу МКБП В«ЗЕВСВ» , яке оформлені протоколом № 2 від 26.03.2011 року.

А отже, господарський суд першої інстанції вірно задовольнив позов в частині визнання недійсними зазначених рішень зборів учасників МКБП «ЗЕВС», оформлених протоколом від 30.08.2013р., протоколом від 08.09.2015р., протоколом №4 від 10.09.2016р. та скасував державну реєстрацію змін засновника та нової редакції установчих документів юридичної особи МКБП «ЗЕВС», проведених 04.09.2013 року, 10.09.2015 року, 17.09.2015 року.

Також, місцевий господарський правомірно відмовив в задоволенні клопотання 1-го відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статей 256-257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначав позивач в процесі розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2001 р. у справі №а-9366/1-36 було скасовано державну реєстрації МКБП В«ЗЕВСВ» , а тому вважає, що останній припинив свою діяльність з моменту прийняття судом зазначеного рішення.

Проте, в 2016 році після відкриття реєстрів та звернення до Державного реєстратора йому стало відомо про поновлення державної реєстрації МКБП В«ЗЕВСВ» згідно з рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2010 р. по справі № 50/10-10, та про поновлення діяльності цього підприємства.

Вказані обставини стверджують той факт, що ПСП В«СподобівськеВ» довідалося про обставини, що стали предметом спору лише в 2016 році, тобто передбачений законом строк позовної давності для звернення з позовом до суду останнім не пропущено.

Крім того, права учасників господарського товариства є складними, такі як майнові (право на частку прибутку, право на оплату вартості майна при виході з товариства) (ст. 316 ЦК України), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами та розподілі прибутку, право виходу з товариства і т. д.) (ст. 100 ЦК України), визначені законом та установчими документами. Право участі у товаристві може передаватися виключно разом з іншими складовими прав учасника товариства - майновими правами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення, та інше. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, підставою даного позову фактично є порушення з боку відповідачів майнових та немайнових прав позивача на частку у статутному капіталі МКБП В«ЗЕВСВ» , які виявилися в безпідставному позбавленні його відповідачами власності на зазначену частку, про які позивач довідався лише в 2016 році.

За змістом п. п. 2-2, 3 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Відповідно до п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» , у статті 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог 1-го відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді судового рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_3 колективного багатопрофільного підприємства "Зевс" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 колективного багатопрофільного підприємства "Зевс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2016р. у справі №922/2951/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.12.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.