Рішення

від 26.12.2016 по справі 41/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016Справа №41/110

За позовомПублічного акціонерного товариства Київенерго ДоЖитлово-будівельного кооперативу Аеліта Простягнення 187 581,52 грн Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. - за дов.;

від відповідача: Бойко О.С. - за дов; Загороднюк Л.Ф. - голова правління;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу Енергозбут Київенерго звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Аеліта про стягнення 253 602,54 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2008 порушено провадження у справі № 42/110 та призначено її до розгляду на 07.08.2008.

07.08.2008 в судовому засіданні оголошено перерву на 19.08.2008.

В судовому засіданні 19.08.2008 року судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Статтею 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 цього Закону передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані. Проте постанова Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року не набрала законної сили та оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Враховуючи те, що справа № 41/110 та справа № 8/131 є пов'язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 8/131, суд зупинив провадження у справі № 41/110 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Також ухвалою суду від 19.08.2008 у справі № 41/110 було продовжено строк вирішення спору на невизначений термін.

Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 41/110, ухвалою суду від 17.11.2016 було поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 05.12.2016.

02.12.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, в даному судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про зміну найменування позивача, відповідно до якої просив суд змінити найменування Акціонерної енергопостачальної компанії Київенерго на Публічне акціонерне товариство Київенерго .

Судом було розглянуто та задоволено зазначене клопотання позивача. З огляду на наведене вище, судом було змінено найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії Київенерго на Публічне акціонерне товариство Київенерго .

Також у судовому засіданні 05.12.2016 представник позивача надав усні пояснення по справі, а також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 05.12.2016 представник відповідача підтримала подане через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом було розглянуто та частково задоволено клопотання сторін про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 05.12.2016 судом було оголошено перерву по справі на 19.12.2016.

07.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Київенерго про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 116 499,60 грн основного боргу, інфляційні втрати в сумі 48 507,67 грн, 3% річних у розмірі 7 380,59 грн та 15 193,66 грн пені.

Також 16.12.2016 через канцелярію суду були подані письмові пояснення по справі.

15.12.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 19.12.2016 представником позивача надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких останнім підтримано заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 19.12.2016 судом було розглянуто та прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

Представником відповідача через канцелярію суду раніше було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке судом розглянуто та задоволено, а у судовому засіданні 19.12.2016 надано усні пояснення по суті спору, згідно яких Житлово-будівельний кооператив Аеліта проти задоволення позову заперечувало частково посилаючись на те, що тарифи на теплову енергію, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643, згідно якого було здійснено розрахунок вартості теплової енергії спожитої за період з грудня 2006 по квітень 2008, скасовані. Таким чином, відповідач вважає, що розрахунки за теплову енергію повинні здійснювати відповідно до тарифів встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002.

Представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуто та частково задоволено.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 26.12.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 26.12.2016 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, в яких заперечив проти позовних вимог.

В судовому засіданні 26.12.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , яка в подальшому змінила найменування на Публічне акціонерне товариство Київенерго (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом Аеліта (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 720204 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Даний договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Туполєва, 5.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003. При цьому п. 8.4. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією (далі - правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, які згідно п. 3 можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 2.2.3. Договору при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) енергопостачальна організація має повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження КМДА про їх зміну.

Відповідно до пункту 5.1 договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

3.1. в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії за поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

3.2. абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Даний господарський спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.05.2005 до 01.05.2008 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 116 499,60 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 15 193,66 грн., інфляційні витрати в сумі 48 507,67 грн. та 3% річних в сумі 7 380,59 грн.

У письмових запереченнях на позов та в судовому засіданні представник відповідача заперечував частково проти позову, визнав борг в розмірі 21 735,454 грн., в іншій частині суми основного боргу просив відмовити, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість нарахування позивачем заборгованості за період з грудня 2006 по квітень 2008 за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА, які не реєструвались в органах юстиції та скасовані рішенням суду. Відповідач вважає, що розрахунки за теплову енергію повинні здійснювати відповідно до тарифів встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002. Відповідачем було надано контррозрахунок суми основного боргу згідно якого, з урахуванням здійснених оплат, заборгованість становить 21 735,45 грн. Крім того, відповідачем зазначалося, що позивачем невірно здійснювалося зарахування коштів направлених на погашення заборгованості за спірний період.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З наданого у справі розрахунку заборгованості вбачається, що при нарахуванні заборгованості за спожиту згідно з договором №720204 теплову енергію, позивачем в період з грудня 2006 по травень 2008 застосовувався тариф, затверджений розпорядженням КМДА №643 від 30.05.2007, який не реєструвався в органах юстиції.

Позивач наполягав на правомірності та обґрунтованості застосування тарифів, затвердженими розпорядженнями КМДА, які не були зареєстровані.

В свою чергу відповідач, надав пояснення, в яких заперечував проти застосування тарифів, визначених розпорядженнями КМДА, що не пройшли державної реєстрації, посилаючись на висновки Верховного Суду України, які були викладені в постанові від 28.11.2011р., постанову Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-а-118/11 провадження 2-а/761/4/2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. у справі №761/8760/14-а.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у наданні теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

При цьому вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал ) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тариф повинен враховувати повну собівартість теплової енергії з забезпеченням рівня рентабельності не нижче граничного або порядок компенсації теплопостачальній організації її витрат у разі встановлення тарифів нижче собівартості теплової енергії та граничного рівня рентабельності (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання").

Закріплене у нормах Закону України "Про теплопостачання" право теплопостачальної організації на отримання оплати поставленої ним теплової енергії за тарифами (ціною), які б враховували затрати на її виробництво та граничний рівень рентабельності, вимагає з'ясування як питання щодо набрання чинності нормативних актів про затвердження тих чи інших тарифів, так і перевірки відповідність тарифів, на застосуванні яких наполягає позивач, вимогам ст. 20 Закону України "Про теплопостачання".

Постановою Верховного Суду України від 28.11.2011, яка приймалась за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, було підтверджено обов'язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади, зокрема КМДА, та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади , вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

28 листопада 2011 року Верховний Суд України, розглянув заяву Публічного акціонерного товариства Київенерго про перегляд судових рішень Вищого адміністративного суду України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив скасувати ухвалу касаційного суду від 29 березня 2011 року в справі №К-18726/09.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про їх необґрунтованість та у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Київенерго відмовив.

Верховним Судом України було встановлено, що у відповідності до п. 1, п. 2 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 державу реєстрацію нормативно-правових актів КМДА здійснює Київське міське управління юстиції.

Також, Верховним Судом України було зазначено, що у відповідності до рішення Конституційного суду України від 25 грудня 2003 року №21-рп/2003 КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 р, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. у справі №761/8760/14-а, визнано не чинними з моменту прийняття розпорядження КМДА №640, №641, №642, №643 від 30.05.2007 р.

З огляду на наведене, у позивача відсутні підстави для нарахування вартості теплової енергії за період грудня 2006 року по квітень 2008 року, згідно тарифу встановленого розпорядженням КМДА № 643 від 30.05.2007.

Відповідно до п. 1 Додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, які згідно п. 3 можуть змінюватись в період дії договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що вартість наданих послуг за період грудня 2006 року по квітень 2008 року має бути перерахована згідно тарифу встановленого в п. 1 Додатку № 3 до Договору, а саме - розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002.

Здійснивши перерахунок вартості спожитої теплової енергії з урахуванням наведеного вище та здійснених проплат (з урахуванням вірного порядку зарахування коштів), господарський суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з травня 2005 по квітень 2008 станом на момент вирішення спору становить 21 735,45 грн.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 21 735,45 грн основного боргу за договором № 720204 від 01.05.2003; в свою чергу відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, у звязку з чим позов Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення основного богу визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за договором № 720204 від 01.05.2003 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 7 380,59 грн та інфляційні втрати в розмірі 48 507,67 грн.

Суд зазначає, що у застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997 Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97 від 03.04.1997 Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Вищого господарського суду України Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014 Верховного суду України Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві .

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням застосування до визначення вартості теплової енергії вірного тарифу, відповідно до умов договору та Порядку розрахунків за теплову енергію, вартості спожитої теплової енергії, здійснених проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 560,11 грн та 33 025,30 грн відповідно.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 3.5 додатка № 4 до договору нарахував та просить стягнути з відповідача 15 193,66 грн пені, яка була розрахована в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Умовами п. 3.5 додатку № 4 договору № 720204 від 01.05.2003 встановлено, що за несвоєчасну оплату товару по договору продавець має право вимагати сплати покупцем пені у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення сплати.

Судом було перевірено розрахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та встановленими обмеженнями щодо її нарахування подвійної обліковою ставкою НБУ, відповідно до якого господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 9 142,72 грн.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Аеліта (місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Туполева, буд. 5, ЄДРПОУ 23697179) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р-н, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 21 735 (двадцять одну тисячу сімсот тридцять п'ять) грн 45 коп. - основного боргу, 33 025 (тридцять три тисячі двадцять п'ять) грн 30 коп. - інфляційних втрат, 5 560 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 11 коп. - 3% річних, 9 142 (дев'ять тисяч сто сорок дві) грн. 72 коп. пені, 694 (шістсот дев'яносто чотири) грн 64 коп. державного мита та 43 (сорок три) грн 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.12.2016

Суддя Спичак О.М.